Спеціальні потреби

Актуально

"Ти в себе одна" і "матера вам не наймичка" - блогерка Катя Бльостка про материнство, фемінізм і прийняття себе

"Ти в себе одна", - блогерка Катерина Баррел про материнство. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:03 0:00

"Ти в себе одна", - блогерка Катерина Баррел про материнство. Відео

У травні за опитуванням одного з видань про найпопулярніших блогерів України 37-ме місце у рейтингу, випередивши, до прикладу, Євгена Клопотенка й Настю Каменських, посіла Катерина Баррелл. Їй 32, вона живе у Каліфорнії та в гумористичній формі розповідає про Америку, відносини у подружжі й виховання чотирьох синів. Свій блог "Катя Бльостка" вона веде лише із листопада 2019 року, й за цей час має близько 200 тисяч підписників сукупно у Instagram та Facebook.

чоловіку, і дітям ти треба в першу чергу, коли ти щаслива

Катерина переконує підписників, що гарний настрій мами – важливіший за ідеальну чистоту в домі, а чоловік і старші діти не потребують цілодобової опіки, тому вона закликає любити, передусім, себе. Чому життєва філософія "Каті Бльосткі" виявилась близькою багатьом людям, блогерка розповіла в інтерв'ю Голосу Америки.

Голос Америки: Катерино, як і чому з'явилось бажання почати вести свій блог?

Катерина Баррелл: Блог почався іще до того, як зародилось бажання. Я завжди любила писати, у мене це завжди добре виходило, без "лішнєй скромності" скажу. Навіть пам'ятаю шкільні роки, зарубіжна література, там же ці твори треба було писати. І я із кумою своєю Ольою, а ми за однією партою сиділи, то я за 15 хвилин собі напишу твора такого "драматічєского", щоб вчителька обридалась, їй за 5 хвилин напишу, - і сидимо ляси точимо.

Просто так воно в мені народилось, як я кажу, з носа випало. В мене інколи враження складається, що в мене в голові сидить такий лисенький волосатий мужичок і диктує мені, а я тільки встигаю записувать.

Просто так воно в мені народилось, як я кажу, з носа випало

І на мене нахлинуло, і я написала про соплі, це був перший мій такий вдалий допис. Я натисла кнопку "опублікувати", і люди підхопили, а потім був іще один вдалий допис, і ще один. І тоді вже люди мене почали називати блогером. І я подумала: "хай буде".

Чи не боїтесь ділитись особистим із тисячами незнайомих людей?

Я вважаю, що всі люди, які нас оточують, поділяються на три категорії: Ті, що будуть любити тебе, що б ти не робив, ті, які будуть не любить тебе, що б ти не робив, і ті, яким взагалі все одно, що ти не роби. Я до цього прийшла вчасно і зрозуміла, що мені подобається ділитись, мені це дарує свободу. ​В тому числі, не залежати від думки інших.

Звичайно, у мене вибудувані якісь внутрішні рамки, за які я не заступаю, є речі, якими я ніколи не поділюсь, бо це суто моє. Але пологи - це не одне з них.

Kateryna Burrell
Kateryna Burrell

Чимало українців живуть із установкою "а що люди скажуть", як вам вдалось відійти від цього?

Оця філософія моїй родині теж не чужа, але, на щастя, на мене із сестрою мама цю установку не дуже транслювала. І в моменти, коли я задумувалась, "а що скажуть люди", я собі говорила: "Катя, ти і є люди, аналізуй, наскільки ти переймаєшся кимось іншим? Наскільки воно тобі болить?" І я думаю, що ні, не переймаюсь! І від цього й відштовхуюсь.

Не вислуховуй критику від людей, до яких би ти не прийшла за порадою

У своїх дітях ви виховуєте вміння слухати, передусім, себе і свої бажання. Як ви їм це пояснюєте?

Золоте правило, яким я користуюсь, звучить так: "Не вислуховуй критику від людей, до яких би ти не прийшла за порадою". І я коли це почула: у мене серце так "тьох", і це так і треба жити. І я до цього прийшла вчасно, і мені подобається ділитись, мені це дарує свободу.​

Багато підписників цікавляться, чому ви живете в Америці. Розкажіть, як так склалось.

Я потрапила в Америку, тому що вийшла заміж на громадянина Сполучених Штатів, і ощасливлюю його як можу. День і ніч стараюсь, без перестанку. Він - мене, а я - його. Вже восьмий рік. Він займається нерухомістю.

ощасливлюю його як можу

Ми познайомились у Києві, чоловік був там по роботі. Першочергово познайомились онлайн, але вже за тиждень він мав бути в Києві у справах, я також там мала бути у справах, бо свого часу я працювала у туристичній агенції, й робила людям документи, тож поїхала в якесь посольство, подавати документи на візу. Тож уже тоді ми одразу зустрілись офлайн. І нас так "судьбушка" звела.

Скільки років вашим синам і як їх звуть?

Старшому, Артему, буде 12, Гнату буде в серпні 7 рочків... хто там третінький? (сміється - ред.), Юлисику у грудні виповнилось 5 і Форесту буде 10 місяців.

А чоловік вас старший?

Так, на 16 років.

Ваш старший син Артем народився у першому шлюбі. Чимало людей у блозі розпитують, як вам вдалось вибудувати стосунки між ними.

Мене часто запитують про відносини мої, мого теперішнього чоловіка, Артема з моїм колишнім чоловіком. І питають так обережно, бо є такий стереотип, що якщо ви розлучились, то "шоб він здох, скотіна". У нас, слава Богу, не так.

благополуччя неможливе, якщо тато і мама одне одного ненавидять

Мені і моєму колишньому чоловіку Бог послав мудрості вчасно зрозуміти, що головне - благополуччя нашої спільної дитини. І, на жаль, благополуччя це неможливе, якщо тато і мама одне одного ненавидять. Зрозумівши це, ми чудово спілкуємось, ми стали друзями. І мій теперішній чоловік Елліотт із Тарасом, татом Артема, спілкується чудесно. Передають одне одному привіти, подарунки, і при зустрічі можуть по 50 грам за всіх нас за здоров'я дзябнуть.

Друге питання, яким цікавляться, це відносини Артема з Елліоттом. Оскільки у нього не було дітей до зустрічі зі мною. Тут уже я приїхала із сином, якому на той час було п'ять років...

Що хочу сказати. Треба запастись терпінням і дати їм можливість вибудувати відносини. Не лізти, коли виникають конфлікти. А вони будуть, тому що дитина звикає до нового дорослого і дорослий, який до цього не мав жодного досвіду взаємодії із дітьми, вживається в роль батька для 5-річної дитини. Просто ви собі як модератор з боку споглядаєте. Головне - мати холодну голову і не "включати маму".

Треба запастить терпінням і дати їм можливість вибудувати відносини

Це не завжди легко. Але треба зрозуміти, що, якщо ви хочете, щоб цей чоловік став для вашої дитини другим татом, то треба дозволити їм пережити весь спектр почуттів. Тому що однаково не буде весь час, він не буде постійно: "Ой, як добре, що це твій синочок, він і мій синочок, як чудесно, дякую, що ти мені привезла його". Життя не про це.

Я зараз бачу, як вони між собою спілкуються, як Артем його любить, як Елліотт Артема любить, як вони проводять час і діляться сокровенним, у мене душа радіє. І це, до речі, ніяким чином не знеціює його тата в Україні, який теж бере активну участь у його житті. ​

Розкажіть, звідки з'явився концепт, який ви постійно транслюєте підписникам і підписницям, - "матера вам не наймичка"?

Фразу "я вам не наймичка" я чула від своєї бабусі. Вона важко працювала все своє життя, і періодично нам нагадувала, що "в баби здають нєрви".

Коли вже я виросла і у мене з'явились чоловік і діти, дуже швидко прийшло розуміння, що ти не можеш віддавати, коли ти сама пуста, коли тобі самій треба.

половина українських жінок... народжують дітей,.. щоб було для чого жити

У мене складається враження, що половина українських жінок, - і так склалось історично, культурно, - народжують дітей, щоб оцю дірку у собі заповнити, щоб було для чого жити. А так не можна. Народжувати дітей треба тоді, коли у тебе стільки тієї любові, до себе в тому числі, тобі треба нею ділитись.

Час на себе дуже важливий. Мамі дуже важливо з’їсти останню цукерку шоколадну в хаті, важливо сховати її за образи, коли четверо дітей бігає. І мені не соромно про це говорити. Я жива людина, моє життя не почнеться, коли мої сини виростуть, підуть на свої хліби. Ні, моє життя уже зараз, я маю на ту цукерку таке ж право. Така моя життєва філософія.​

А як тоді знаходити цей час на себе, особливо для жінок, які мають роботу й родину?

По-перше, треба зрозуміти, що встигати все неможливо. Тоді треба вибудувати пріоритети для себе у тій системі координат. Я знаю, що у мене пилюка може полежати якийсь зайвий день, але матера масочку на личко таки намаже. Бо коли матера масочку намаже, то і діти обціловані, і чоловік щасливий, бо я зробила щось для себе. А коли я із язиком на спині буду драїти цю підлогу, то я і з чоловіком посварюсь, і на дітей накричу, бо я буду втомлена.

Вважається, що матера має встигнути нагодувати, обстірати, помити, уроки зробити

В багатьох сім'ях так складається, що мама - це обслуговуючий персонал. Наче материнство - воно основна робота, але прикладна. Вважається, що матера має встигнути нагодувати, "обстірати", помити, уроки зробити, і матера отака не знає, де вона, хто вона.

Треба пам'ятати, що і чоловіку, і дітям ти треба в першу чергу, коли ти щаслива. А як з тобою буде добре, коли ти від зарі до зарі каструлями бахкаєш?

Kateryna Burrell
Kateryna Burrell

Як би ви порадили українкам відходити від такого споживацького ставлення до себе?

По-перше, треба зрозуміти, що чоловік - це не естафета, яку передають від матері до дружини: "От тобі мій горобчик, гляди, гляди мого соколика". Ну що це таке? Я теж народжена для щастя, для любові, для того, щоб бачити світ. А не за тарілками заритись.

У мене четверо синів, і не дай Боже моя невістка прийде і скаже: "Ваш синочок каже, що я маю йому борщі варить, бо я жінка"

Хлопці, чоловіки - вони не безрукі. Я, може, комусь відкрию новий світ. Вони можуть все робити, вони так само талановиті у побутовому плані. Вони можуть і борщі варити, і підлогу помити, і дитині попу витерти. І їм це може подобатись. Це ніяким чином не пригнічує їхнє чоловіче начало.

Чомусь вважається, що якщо тато заробляє гроші, він, приходячи додому, відсутній - у будь-якому плані. Він зі своєю дитиною може "познайомитись" після випускного у школі, і так часто і буває, коли він усе дитинство пролежав на дивані, бо він - "мужчіна", і це його "законне право", він із цим "правом" народжується. Мене від цього бомбить найбільше.

У мене четверо синів, і не дай Боже моя невістка прийде і скаже: "Ваш синочок каже, що я маю йому борщі варить, бо я жінка". Я того синочка візьму за шкірку, то мало не покажеться, - так не має бути.

Тож фемінізм може поєднуватись із материнством?

Так, я вважаю себе феміністкою, але досить раціональною. Я проти крайнощів, коли кажуть, що фемінізм дорівнює ненависті до чоловіків. А так не має бути. Фемінізм насправді не про це.

Ми в цьому світі співіснуємо із чоловіками, і якщо внутрішньо все нормально, то ми можемо співіснувати цілком нормально.​

Людей "бомбить", коли я кажу, що дозволяю своїм синам бути тими, ким вони є

Діти з інвалідністю, одностатеві шлюби, вазектомія – ви піднімаєте різноманітні теми, що викликають значний резонанс. ​А де людей "бомбить" найбільше?

Людей "бомбить", коли я кажу, що дозволяю своїм синам бути тими, ким вони є. І це стосується сексуальної орієнтації, тут взагалі людям кришку зносить, це стосується вибору професії, в принципі свого сценарію життя, народження дітей, тату, наприклад, у 18 років. Будь-чого.

Я прийшла до того, що мої діти мені не належать, вони на цей світ не просились, це був мій свідомий вибір їх народити. І так само моє завдання як матері – вчасно дати їм пенделя і відправити у світ літати, бо світ прекрасний, я не маю права прив’язати їх до себе своєю любов’ю. Я маю показати, що можна парити, і це чудово.

Kateryna Burrell
Kateryna Burrell

Питання ЛГБТ+-спільноти часто викликає у вашої аудиторії досить неоднозначну реакцію. Як змінились до цього ваше особисте ставлення із переїздом до США?

Я вам чесно зізнаюсь, до років 17-18 я була отією, яка "я нічого не маю проти, але хай вони роблять це у себе вдома". Мені не соромно про це говорити, бо я свої погляди змінила, на той момент я була малою, зеленою, яка геїв бачила тільки по телевізору.

І я одностатеві пари бачу щодня... це такі самі люди, як і ми, що в них такі самі діти

Потім уже, потрапивши в університет, зустрічаючись із різними людьми, сходивши на концерт Елтона Джона, який приїжджав у Київ... і я стояла і слухала його пісні й думала так: "Значить, ми всі тут кайфуємо, взявшись за руки, підспівуємо, думаємо, який він геніальний чоловік, але ми в нього потім і будемо кидати помідори тільки через те, що він дозволив собі любити того, кого він любить, і заявити про це публічно". І думаю, щось у мене тут не клеїться.

Потім уже, спілкуючись із різними людьми, я потроху зрозуміла, що не все таке чорно-біле. А приїхавши у Каліфорнію, я потрапила у Сан-Дієго, у район, що є гей-околицею в нашому місті. І я одностатеві пари бачу щодня, мої діти ходять у школу з дітьми, які виросли у таких сім'ях, і у мене контакт із цими людьми відбувається кожен день. Я бачу, що це такі самі люди, як і ми, що в них такі самі діти.

Я не знаю, як це можна пояснити українському суспільству, але я знаю, що українці до цього прийдуть. Рано чи пізно, через 10 років, через 30 років, як би вони не опирались, вони прийдуть до цього прийняття, до цього суспільства, тому що інакше неможливо.

Всі ваші дописи заряджені упевненістю, повагою й любов'ю до себе. Як навчитись сприймати свої недоліки і любити себе?

Я до цього прийшла, бо зрозуміла, що любов не треба заслужити. Кожен з нас має на це право. Як дихати, ходити по цьому світу. Ти нічого не повинна робити надприроднього, щоб тебе любили, і ти себе любила. Ти в себе одна.

у нас у менталітеті закладена оця любов себе їсти, себе колупать. Якось так невдобно перед людьми бути щасливою

А стосовно тіла, то, наприклад, у мене великі вуха, і я пам'ятаю, що у тому ніжному віці, 14-15 років, я щиро через це страждала, вплітала їх у зачіску, закривала. А потім я зрозуміла, що люди увагу на них не звертають. Бо коли людина "обєскуражує" всіх своєю харизмою, то хай у неї те вухо на лобі росте, - нікому до цього немає діла.

Більшість комплексів у нас у голові сидять. І ми підсвідомо до них чіпляємось, бо якось у нас у менталітеті закладена оця любов себе їсти, себе колупать. Якось так невдобно перед людьми бути щасливою. Бо українська жінка мала б страждать періодично. Страждать, помучиться. Всім на старості літ жалітись, як ти промучилась, а всі пожаліють. А тоді спокійно вмерти. Бо незручно радіти життю. Це все у голові, це треба вимітати. Ти в себе одна. І треба періодично про це собі нагадувати.

Ви розповідали, що до вас звернулось одне із українських видавництв із пропозицією написати книгу. Про що вона, як називається і на якому етапі робота зараз?

Так, мені видавництво запропонувало співпрацю, вони мене знайшли, запропонували умови, на які я погодилась. До пропозиції у мене не було мети написати книгу, але коли я почала її писати, я зрозуміла, що мені цікаво, і я б ніколи не подумала знайти себе у позиції, що "Катя пише книжку", - то я раділа навіть від того.

Зараз рукопис завершено, книга - на стадії редагування. Думаю, до осені матимемо точну дату виходу. Матиму надію, що до кінця року її можна буде придбати. Назву я поки що не буду оголошувати, бо вона іще не остаточна.

Дуже мене тішить, що люди дуже чекають, що постійно запитують. Знаєте, навіть оцей синдром самозванця, думаю, Господи, люди так чекають, а як воно щось буде не так? А як же грубу будуть цією книжкою палити? А потім зрозуміла, що, Катю, все буде добре.

Достатньо бути просто хорошою мамою

Сама книжка про материнство. Але не про те, як воно має бути. Це не інструкція. А про те, як воно є. З гумором, звісно. Згадую своє дитинство, приправляю такими суто нашими стереотипами щодо материнства.

Я сподіваюсь, що якась жінка після прочитання усвідомить, що не треба намагатись бути найкращою мамою. Ви її хоч раз бачили? Я її ніколи не зустрічала. Достатньо бути просто хорошою мамою, мені здається. І я сподіваюсь, до цього читач мій прийде. Розслабиться і почне материнством насолоджуватись.

Дивіться також: «Вогняне коло»: як виглядало сонячне затемнення 2021. Відео

«Вогняне коло»: як виглядало сонячне затемнення 2021. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:06 0:00

Всі новини дня

Ердоган поговорив з лідерами Швеції та Фінляндії про їхні заявки на вступ до НАТО

Президент Туреччини Реджеп Ердоган. Фото зроблене 14 червня 2021 року, REUTERS/Yves Herman

Президент Туреччини Реджеп Ердоган провів телефонні переговори із лідерами Швеції та Фінляндії в суботу, 21 травня. Він також говорив із генеральним секретарем НАТО.

Ердоган повторив своє занепокоєння що Швеція та Фінляндія буцімто підтримують терористичні організації. Туреччина заявляє про те, що в Швеції і Фінляндії переховуються люди, пов’язані з Робочою Партією Курдистану (РПК), яку Анкара, а також США і ЄС вважають терористичним угрупованням.

За словами Ердогана, Туреччина очікує від Швеції конкретних кроків для вирішення проблем. Він також заявив, що очікує зняття Швецією ембарго на експорт зброї, накладеного на Туреччину після вторгнення країни в Сирію в 2019 році. Прем’єр-міністерка Швеції Магдалена Андерссон заявила, що вдячна за телефонну розмову і сподівається на зміцнення двосторонніх відносин із Туреччиною: «Швеція вітає можливість співпраці у боротьбі з міжнародним тероризмом, а також підтримує внесення РПК до списку терористів», - наголосила Андерссон.

Ердоган висловив занепокоєння щодо «відсутності боротьби із терористичними організаціями» і у ромові з президентом Фінляндії Саулі Нійністе. Президент Фінляндії заявив, що провів «відкриті й прямі» переговори з Ердоганом і погодився продовжити тісний діалог.

Нагадаємо, що раніше після зустрічі голів МЗС країн НАТО у Берліні 15 травня держсекретар США Ентоні Блінкен висловив рішучу впевненість, що Фінляндія та Швеція будуть прийняті до Альянсу, попри деякі заперечення Анкари.

18 травня Швеція та Фінляндія подали заявки на членство в НАТО. Цей крок привітав президент США Джо Байден, прем'єр-мініcтр Канади, лідери інших країн.

Очікуються, як повідомляв Голос Америки, що процес схвалення заявок може тривати кілька тижнів, а тоді, у разі згоди представників усіх 30-ти країн - членів НАТО, має відбутися підписання протоколу про вступ.

Далі країни альянсу повинні ратифікувати документи, що може тривати кілька місяців, але деякі країни вже заявили, що прагнутимуть завершити ратифікацію до того, як парламенти розійдуться на літні канікули.

Важливим етапом у процесі вступу Фінляндії та Швеції в НАТО буде планований на кінець червня саміт альянсу у Мадриді в Іспанії.

Дивіться також: Швеція, Фінляндія та НАТО: чого чекати далі. Відео

Швеція, Фінляндія та НАТО: чого чекати далі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:10:10 0:00

"Мистецтво дарує життя": українських дітей привезуть на лікування до США

На фото: Максим Мельник, власник Sofia-A Gallery привіз на благодійний аукціон 35 творів українських художників. Український дім, Вашингтон, США 20 травня 2022.

Доброчинний аукціон зі збору коштів для дітей, які постраждали від війни в Україні, пройшов у п’ятницю, 20 травня, у приміщенні Українського дому у Вашингтоні.

На аукціоні українського сучасного мистецтва "Мистецтво дарує життя: Україна" виставили 35 творів українських художників, які до Вашингтона привезли київські галереї Sofia-A Gallery та Artfira Gallery.

«Приємна розмова» Віктора Чауса - перша картина, яку організатори виставили на аукціон. ЇЇ придбала віце-президентка Світового банку Стефані Фон Фрідбург. «Діти зображені на картині неймовірно красиві», - сказала Стефані, додавши, що українські діти також заслуговують на мирне життя.

«Приємна розмова» - Віктор Чаус
«Приємна розмова» - Віктор Чаус

За цю картину вона заплатила трохи вище $1000 - стартової ціни більшості виставлених робіт.

Згодом за деякі з творів розгорілася справжня боротьба. Організатори не сумніваються, що їм вдасться продати всі картини та зібрати щонайменше $100 000.

«Це допоможе привезти дітей до Америки на лікування: реабілітацію та протезування. Є підтримка як від Державного департаменту США, так і лікарень у Вашингтоні», - сказав представник Artfira Gallery Олесь Демко у коментарі Голосу Америки.

За інформацією Українського дому, майже 75% робіт Sofia-A Gallery вже продано. Решта - виставлені на віртуальний торг.

Мистецький аукціон - один з багатьох благодійних заходів, які проводяться в Українському домі з початку війни Росії в Україні, щоб допомогти зібрати кошти для постраждалих дітей і родин. "Ми бачимо, що через мистецтво, ми можемо це зробити значно швидише. Ми маємо гарний відгук", - сказала посолка України у США Оксана Маркарова.

Український дім також став офіційним партнером програми "United 24", яка має на меті "консолідувати міжнародні зусилля, спрямовані на надання підтримки Україні в захисті незалежності, територіальної цілісності та суверенітету."

Дивіться також: Ентоні Блінкен обговорив питання продовольчої безпеки із українськими дипломатами. Відео

Росія заборонила вʼїзд трьом покійним сенаторам США

Сенатор від Республіканської партії Джон Маккейн, нині покійний. Фото зроблене 7 червня 2017 року. AP/Susan Walsh

Росія заборонила вʼїзд для майже 1000 американців включно із президентом США Джо Байденом та віце-президенткою Камалою Гарріс у відповідь на американську підтримку України та санкції США проти Росії. Список громадян США, яким Росія заборонила вʼїзд було опубліковано в суботу, 21 травня, на сайті МЗС Російської Федерації. Офіційною причиною вказано "розпалювання русофобії".

Окрім президента США та віце-президентки вʼїзд у Росію заборонено для сина президента Хантера Байдена, держсекретаря США Ентоні Блінкена, міністра оборони Ллойда Остіна, директора ЦРУ Вільяма Бернса.

У списку з 963 американців, яким Росія заборонила вʼїзд, є також і колишні сенатори США - сенатори від Республіканської партії Джон Маккейн та Оррін Гетч, а також сенатор від Демократичної партії Гаррі Рід. Сенатор Маккейн загинув у 2018 році, сенатор Рід загинув у грудні минулого року, а сенатор Гетч – у травні цього року.

До списку також потрапив актор Морган Фріман. У російському МЗС заявили, що у вересні 2017 року Фріман записав відеозвернення «зі звинуваченням Росії у змові проти США та закликом до боротьби з країною».

Нагадаємо, шо у Сенаті зареєстрували резолюцію, що визнає Росію державою-спонсором тероризму. Співавтори документу - сенатори від обох партій, демократ Ричард Блументаль та республіканець Ліндсі Грем. У резолюції йдеться, що Сенат вважає дії уряду Росії за головування Володимира Путіна актами тероризму і закликає держсекретаря США визнати Росію державою, яка спонсорує тероризм.

Польща закликала розмістити постійні бази НАТО в країні 

Архівне фото: Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, 25 березня 2022 року REUTERS/Wolfgang Rattay/File Photo

Польський уряд заявив про готовність побудувати бази для розміщення сил НАТО. Про це сказав прем'єр-міністр країни Матеуш Моравецький на безпековому форумі у Варшаві.

"В країнах східного флангу НАТО мають бути створені постійні бази союзників, - вказав Моравецький у четвер. - Польща готова побудувати такі бази на постійній основі, включаючи для підрозділів легкої піхоти", - наводять слова польського посадовця ЗМІ.

Після вторгнення Росії до України, НАТО значно зміцнило східний фланг в основному за рахунок ротаційних сил. Цього тижня посол США в Польщі Марк Бржезінські заявив, що наразі 12 600 американських військових перебувають на базах в Польщі. В країні перебувають, або скоро надійдуть бойові американські танки M1A2 Abrams, артилерійські системи HIMARS та винищувачі F-35, заявив посадовець під час події в американському центрі Атлантична Рада цього тижня, передає агенція USNI.

Польща продовжує надавати Україні військову, гуманітарну та економічну допомогу. Цього тижня Польща надала Україні значну кількість запчастин та боєприпасів для винищувачів Міг-29, пише одне з провідних польських видань Onet.

Німеччина планує надати Україні перші зенітні системи Gepard в липні

Зенітна система Gepard під час тренувань німецької армії у Мюнстері, Німеччина. Фото зроблене 20 червня 2007 року. Reuters/Крістін Харісіус

У липні Німеччина передасть Україні перші 15 зенітних самохідних установок Gepard, призначених для прикриття сухопутних сил від повітряних атак, повідомило інформаційне агентство Reuters, посилаючись на заяву речника Міністерства оборони Німеччини.

Міністерка оборони Німеччини Крістіне Ламбрехт повідомила про це міністрові оборони України Олексію Резнікову під час їхньої розмови по відеозв’язку, додав речник.

Gepard стануть одним із перших видів важких озброєнь, поставлених Німеччиною Україні. Раніше Берлін оголосив готовність передати Україні самохідні артилерійські установки.

Наприкінці квітня уряд Німеччини під тиском прихильників більш масштабної допомоги Україні вирішив виділити Києву сім самохідних артилерійських установок (САУ) і самохідні зенітні установки. Коли Україна отримає САУ, невідомо, хоча вже розпочалося навчання українських екіпажів, які воюватимуть на них.

Україна також має отримати достатньо боєприпасів для зенітних установок Gepard. У Німеччині їх зняли з озброєння кілька років тому. Значна їхня кількість перебуває в арсеналах Бундесверу.

Дивіться також: Студія Вашингтон. Яка військова допомога США вже вирушила в Україну?

Студія Вашингтон. Яка військова допомога США вже вирушила в Україну?
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:57 0:00

Більше

XS
SM
MD
LG