Спеціальні потреби

Путін став на коліна перед польськими жертвами НКВД


Прорив у відносинах Росії і Польщі. Так коментують польські ЗМІ перший за всю історію двосторонніх взаємин спільний візит прем`єрів обох країн до меморіального комплексу «Катинь» неподалік від Смоленська. До Катинського лісу Володимир Путін і Дональд Туск прибули у середу, аби вшанувати пам`ять жертв трагедії, що сталася тут 70 років тому.

Тоді, навесні 1940-го, у Катині було розстріляно понад 4 тисячі польських офіцерів-військовополонених. Поляки потрапили в полон, коли Червона Армія у 1939 році окупувала східну Польщу. Масові розстріли здійснювало НКВД за прямим наказом Сталіна. Саме ця обставина – а ще більше те, що радянська влада не визнавала правди, стверджуючи, ніби польських військовополонених знищило гестапо після нападу у 1941-у Гітлера на СРСР – довгі роки затруювало польсько-російські відносини.

І ось – довгоочікуваний жест примирення. Прем»єр-міністр Росії Владімір Путін запросив свого польського колегу Дональда Туска приїхати в Росію на сімдесяті роковини трагедії. За кілька днів до візиту російське телебачення нарешті показало фільм «Катинь» відомого польського режисера Анджея Вайди, який раніше не демонструвався. А під час траурної церемонії на місці масових поховань Путін і Туск неабияк вразили присутніх, коли, перехрестившись, опустилися на коліна.

Виступаючи з промовою, Путін засудив сталінський тоталітарний режим, відповідальний за Катинську трагедію. «Цим злочинам не може бути жодних виправдань», -- заявив російський прем»єр. Як він нагадав, Росія дала чітку оцінку злодіянням сталінізму. «Ця оцінка не підлягає ревізії», -- запевнив Путін. Водночас російський лідер попросив поляків не складати вину за бійню в Катині на весь російський народ. Він закликав «припити зводити порахунки з Росією і почати зближення двох народів».

А тим часом в Україні «катинський жест Путіна» сприйняли зі змішаним почуттям. З одного боку, – кажуть експерти, – засудження сталінських репресій не можна не вітати. Проте як поєднати заяви, що пролунали з вуст російського прем»єра, з тенденцією до відбілювання Сталіна у сучасній Росії?

Що стоїть за безпрецедентним кроком Путіна – зміна курсу, раптове прозріння, геополітичний розрахунок? І що цей «історичний перелом» у російсько-польських відносинах може означати для України? На запитання «Голосу Америки» відповідають відомі історики Володимир Сергійчук, Володимир В`ятрович та Олександр Палій.

Професор історії Київського національного університету ім. Шевченка Володимир Сергійчук:

«Мені випадало тримати в руках оригінали документів у Катинській справі. Доповідна Берії Сталіну – що треба розстріляти без суду і слідства, і резолюції Сталіна, Молотова, Мікояна, Ворошилова, які дають згоду. Копію такого документа маю у своєму робочому архіві. Там навіть названо кількість польських офіцерів-військовополонених, яка мала бути страчена.

Отож як довго можна заперечувати очевидне? Хотілося б вірити, що в Росії настав час для визнання історичної правди такою, як вона є. Якщо це дійсно так – тоді можна сподіватися, що прорив у стосунках з Польщею пошириться й на інших сусідів Російської Федерації. Що росіяни нарешті поглянуть неупередженими очима на трагічні сторінки в історії українського народу – Голодомор, визвольні змагання за відродження української держави у повоєнний час.

Власне, лінія поведінки російського керівництва стане зрозумілою якраз із того, чи зміниться ставлення до злочинів, вчинених тоталітарним режимом в Україні. Тоді й побачимо, що означає нинішнє порозуміння росіян із поляками. Чи це примирення з розрахунку, – скажімо, заради спільної позиції щодо українських визвольних змагань і їхніх провідників, зокрема, того ж Степана Бандери, -- чи це щире каяття, яке колись у майбутньому посприяє написанню справжньої історії, поверне довіру у відносинах між нашими країнами», -- зазначив Володимир Сергійчук.

Екс-директор Державного архіву СБУ, кандидат історичних наук Володимир В`ятрович:
«Історичним є вже сам той факт, що російський і польський лідери нарешті відбули акцію примирення в Катині.

Адже каменем спотикання завжди була позиція Росії, яка спочатку – за радянських часів – взагалі не визнавала факт злочину, а відтак перешкоджала відкритому розслідуванню цієї справи. Останнім часом все упиралося в політичну позицію сучасної Російської Федерації – відбілювати тоталітарний режим і особисто Сталіна, представляти його як «ефективного менеджера» і, відповідно, приховувати злочини, вчинені сталінізмом. Якщо зараз справді відбудеться це зрушення щодо Катині, то хочеться сподіватися, що на цьому Путін не зупиниться і що ті зрушення заторкнуть розслідування інших злодіянь радянського тоталітарного режиму. Логічним було б, щоб сучасна російська влада виступила однозначно із засудженням таких злочинів, як Голодомор 32-33 рр. чи депортація кримських татар.

Проте мені здається – зміна політики Росії щодо Катинської трагедії пов»язана радше з певними геополітичними інтересами. Російській Федерації зараз потрібно налагодити приязні стосунки з Польщею. І дуже добре, що поляки – які теж чудово розуміють важливість польсько-російських приязних стосунків – у деяких питаннях все-таки не йдуть на поступки, а принципово відстоюють свою позицію. Йдеться, зокрема, і про Катинський злочин. Тому хтозна – а раптом і справді ця польська тверда позиція щодо засудження Катинського злочину похитне курс на реабілітацію сталінського режиму, який зараз відроджується в Росії.

Для мене показником щирості намірів російської влади буде насамперед рівень відкриття архівів стосовно проблеми Катині. Адже польських науковців і слідчих, які займаються цією справою, довго обмежували в доступі до архівів Російської Федерації. Якщо ж зараз відкриють повний доступ до цієї інформації, до матеріалів катинської справи – ось тоді можна буде говорити не про жест, а про щирий намір», -- сказав Володимир В`ятрович.

Історик, політолог Олександр Палій:

«Сьогодні Польща зміцнює свої позиції в Європейському Союзі і в НАТО, ставши доволі впливовим гравцем, здатним «потіснити» у Європі навіть найстаріших членів ЄС. Росія змушена з цим рахуватися. От вона й намагається вибудувати відносини з Польщею на нових засадах.

Для України це зайвий доказ того, що рахуються лише з сильним. Рахуються лише з тим, хто змушує з собою рахуватися. А ще ж недавно риторика Росії по відношенню до Польщі була абсолютно інша, -- згадаймо хоча б твердження Росії про те, нібито Польща «спровокувала» Гітлера розпочати Другу світову війну.

Для України сьогодні найважливіше, щоб це покращення відносин між Росією і Польщею не відбувалося коштом України, як це вже траплялося в нашій історії. Сподіваюся, що поляки цієї помилки вже не допустять. Вони навчені історією, вміють робити висновки з історичних поразок.

Нинішня зміна риторики російської влади повинна мати своє продовження і у внутрішньоросійській політичній дискусії. Хоча на мою думку, наразі це швидше інструмент для покращення відносин з Польщею, ніж якийсь реальний перегляд російським керівництвом власних ідеологічних настанов», -- вважає Олександр Палій.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG