Спеціальні потреби

Юрій Макаров: «Завжди у в’язниці є свої позитиви»


Юрій Макаров: «Завжди у в’язниці є свої позитиви»

Журналіст, телеведучий, він зняв документальний серіал «Мій Шевченко», а також є автором автор кількох книг та численних публікацій в пресі.

Юрій Макаров на прохання Голосу Америки ділиться своїми спостереженнями про життя незалежної України та аналізує втрати країни за 20 років соборності.

Г.А.: Як ви оцінюєте 20 років незалежності України?

Ю.М.: Я вважаю, що незалежність це визволення для країни і для людини. У мене немає жодної ностальгії навіть за своєю юністю, тому що я пам’ятаю той принизливий страх, або обережність, для когось страх для когось обережність, які, принаймні для мене та мого оточення, були домінантою життя. Звісно, що в цьому, певному мірою штучному середовищі, треба сказати, що були певні позитиви, як завжди у в’язниці є свої позитиви.

В тому числі, можливо, певний престиж освіти та культури, в тому кастрованому варіанті, але все одно престиж; певні моральні константи – викривлені, але все одно константи, які визнавалися всіма. І бути, скажімо, непорядною людиною – це засуджувалося середовищем. Можливо саме це, більше мені немає за чим сумувати.

Г.А.: Що було втрачено за 20 років незалежності?

Ю.М.: Можливо втрати технологічні, це правда, Україна виробляла найбільшу та найнебезпечнішу в світі ракету. Україна виробляла комп’ютери, які на той момент були на рівні. В Україні була академічна наука цілком пристойна, якщо не ідеться про гуманітарні науки. Цього звісно шкода.

Але якщо згадати, а це увесь час забувається – цифра, яку я дізнався від одного з тодішніх віце-прем’єрів з економіки, станом на 1991 рік 79 % української промисловості працювало на воєнку; все решта був похідний продукт від виробляння великої страшної бомби, яку боявся увесь світ. Тому, навіть якщо у цієї бомби був цей позитивний похідний продукт, то біс з нею, обійдуся без бомби та похідного продукту.

Можливо, я надто радикальний, але серйозно, я сам прожив певну революцію від тотальної лояльності у 14 років до повного несприйняття системи у 30 з чимось, коли це все почало валитися, і туди йому й дорога.

Г.А.: Що може стати цементом, який буде утримувати незалежність України?

Ю.М.: Я думаю, що усвідомлення певних спільних точок, які стосуються різних верств і різних регіонів країни. Насправді, я думаю, що ми не до кінця самі усвідомлюємо наскільки цих спільних точок багато, і наскільки їх більше, ніж тих розбіжностей, які роздмухують певні політики.

Пошук цих спільних точок, ця робота відбувається стихійно, і якщо не буде жахливих економічних катаклізмів чи фізичних сутичок, воно відбудеться майже незалежно від нашої свідомості, але це не означає, що ми нічого не маємо для цього робити.

XS
SM
MD
LG