Геополітичне розташування Киргизстану робить цю невелику і досить бідну країну важливою для регіону. Саме тут є військові бази і Росії, і Сполучених Штатів. Враховуючи, що угода про оренду з Росією була підписана 1993 року і становить лише чотири з половиною мільйона доларів на рік, уряд в Бішкеку зробив рішення вимагати від Москви підвищення плати в чотири рази. Торік уряд країни вже досягнув із США домовленості про істотне підвищення орендної плати за військово-повітряну базу в Манасі.

Для американських солдатів 101-ої повітряно-десантної бригади транзитний центр на військово-повітряній базі Манас є частинкою Америки всередині Центральної Азії. В двох годинах льоту – кінцевий пункт призначення: Афганістан. Танкери з Манаса заправляють винищувачі, що патрулюють над Афганістаном, а це дозволяє їм літати без необхідності сідати на території Афганістану. Постійні напади талібів на вантажні конвої в Пакистані роблять цей повітряний коридор надзвичайно важливим.

Командир бази полковник Двайт Соунс каже, що Киргизстан є перлиною Центральної Азії завдяки своєму розташуванню і впливу на довколишні країни.

Днями сутички між киргизами і узбеками в районі міста Ош, що за 320 кілометрів від Манаса, спалахнули коли полковник Соунс прибув на базу. В минулому політичні пристрасті киргизів часто скеровувались проти американської бази. Торік парламент країни проголосував за те щоб закрити американську базу. Вашингтон запропонував збільшити орендну плату майже в чотири рази до 60 мільйонів

Докторант Алішер Хамідов каже:

«Тепер ці партії знову агітують за закриття бази. Вони наполягають, що всі проблеми республіки пояснюються західною присутністю. Я бачив політиків, які закликають закрити базу в сподіванні, що це дасть Киргизстану стабільність і суверенітет».

Проти американскької присутності виступає і Москва. Росія правила Киргизстаном від 1876-го року, аж до розвалу СРСР у 1991. Але сьогодні це єдина країна у світі, на тертиорії якої містяться одночасно військові бази і американців, і росіян. Російський радник Леонід Бондарець вказує, що американська база була відкрита 2001-го року, і мала існувати лише рік. У подальшій присутності тут американців він вбачає плани США укріпити свої позиції в регіоні, здобути доступ до газу і нафти Центральної Азії і корисних копалин Афганістану.

Росія все ще дуже впливова в Киргизстані. Більшість людей старших 30 років володіють російською. П’ята частина робочої сили працює в Росії. Гроші, які вони висилають додому, є важливою допомогою цій збіднілій республіці з населенням в дещо більше п’яти мільйонів.

Полковник Двайт Соунс розповідає, що американці з бази в Манасі невтомно працюють над завоюванням симпатій місцевого населення:

«Тут присутній і соціально-культурний аспект, а саме: коли ми знімаємо військову форму і одягаємось по-спортивному, використовуючи найменшу можливість зіграти з місцевими матч в фубол чи волейбол. Або коли ми ходимо на балет в місцевому театрі чи запрошуємо мера до нас на день незалежності – все це частина налагодження дружніх відносин».

В столичному Бішкеку аналітик Валентин Богатирьов каже, що ставлення киргизів до американської присутності дещо пом’якшилось. Головні політичні сили почали цінувати внесок американців в державний бюджет, в удосконалення міжнародного аеропорту в столиці і працевлаштування на базі дев’ятисот місцевих робітників. Завдяки цьому американська сторона сподівається, що попри непередбачуваність настроїв місцевих політиків ці важливі двері до Афганістану лишатимуться відкритими.