Спеціальні потреби

Як позбутися синдрому «Плюшкіна»


Експерти зазначають, що майже 5% населення США страждають на синдром паталогічного накопичування речей.
Експерти зазначають, що майже 5% населення США страждають на синдром паталогічного накопичування речей.

Щонайменше три мільйони американців страждають на ту чи іншу форму патологічного накопичування речей. У колишньому СРСР це називають синдромом «Плюшкіна» – ім’ям гоголівського героя. Позбутися звички зберігати речі, потрібні вони чи ні, надзвичайно важко, адже, ніколи не знаєш, що може знадобитися у житті. Однак, у час коли крамниці пропонують неймовірно великій вибір товарів, збирання краму, у деяких людей не рідко виходить за межі здорового глузду.

Американка Фіона Морісей, дизайнер за професією, розширила різновид своїх послуг, і допомагає своїм клієнтам позбутися зайвого. А почала вона із власної оселі.

Будинок Фіони Морісей не можна назвати маленьким. Однак всередині обстановка дуже мінімальна – лише необхідні речі, і ті акуратно розставлені на своїх місцях.

Заставити хату непотребом дуже легко – пояснює Фіона:

«Вибір усього такий великий, люди розгублюються, і купують все підряд. Речей стає все більше і більше. Кінцевий результат завжди однаковий: у хаті брудно і не можливо щось знайти».

Фіона допомагає людям не тільки навести порядок, але й позбутися звички накопичувати речі. Її робота починається з відвідин помешкання:

«Непотріб дуже маніпулятивний, жорстокий. Він не хоче залишати хату».

Психолог Елспет Бел характеризує людей, які патологічно накопичують речі домашнього вжитку, як чутливих, розумних, творчих і добрих.

«Але коли ці чотири риси характеру поєднати з почуттями тривоги, депресії та браком уваги, у вас вимальовуються людина, якій важко приймати рішення», – каже Елспет.

Навіть рішення розлучитися з непотрібним майном стає для них проблемою. Патологічне зберігання речей, як зауважує психолог, є розладом, що починається у дитячому віці:

«Якщо у родині батьки постійно говорять дітям: «Ти не можеш цього викинути. Ми нічого не марнуємо». Ці наставляння, як правило, засідають глибоко у мозку дітей, і згодом загострюють звичку накопичувати речі».

У роботі з клієнтами Фіона часто пропонує шукати практичне застосування їхньому майну:

«Мені було важко позбутися листівок-привітань з Днем народження. Тоді я відібрала найкращі і зробила з них колаж».

Фіона також вчить своїх клієнтів «золотому правилу»:

«Бачите цю коробку, у ній я зберігаю щоденник моєї матері про перший рік мого життя і листівки, які я зробила у трирічному віці. Коробка повна. У неї не можливо щось покласти, без того, аби викинути зайве».

Фіона постійно наголошує, речі не накопичуються протягом ночі, а значить і не зникнуть за ніч. Тому треба набратися терпіння, адже облаштування побуту нескінченна робота.

Синдром «Плюшкіна» вважають хворобою, найбільш ефективним способом лікування якої є психотерапія. Медики категорично не радять силою позбавляти таких людей речей, які вони накопичували роками.

XS
SM
MD
LG