Президент Американсько-української Бізнес ради Морґан Вільямс в інтерв’ю Голосу Америки заявив , що останні газові домовленості між Україною та Росією не є взаємовигідними. Надзвичайно ризикованою з його точки зору для України є і остання пропозиція прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна щодо об’єднання Газпрому та Нафтогазу Україна. Російський Газпром настільки великий, що він легко поглине українську компанію і це аж ніяк не піде на користь Україні, вважає Вільямс. Кремль, користуючись ситуацією, прихильним до Росії режимом в Києві та слабким економічним становищем України, намагається схилити Україну до сумнівних економічних угод і, на думку представника американських інвесторів, Україна ризикує опинитись у повній залежності. Про це, необхідність покращення інвестиційного клімату в Україні та ознаки оздоровлення економіки в Україні з Морґаном Вільямсом розмовляла Мирослава Ґонґадзе. Інтерв’ю мовою оригіналу дивіться в двох частинах або нижче читайте переклад інтерв`ю.

МҐ:
Як ви оцінюєте економічну ситуацію в Україні і чи бачите Ви якісь ознаки одужання економіки?

МВ:
Деякі ознаки одужання можна побачити, вони є частково наслідком подій в Україні, а частково подій поза Україною. Покращується стан світової економіки. Греція є проблемою, хоч ми надіємось, що це не матиме значного впливу на увесь регіон. І експерти передбачають економічне зростання в України в цьому році. Ми бачимо деякі ознаки поступу і сподіваємось, що уряд робитиме все необхідне, аби це продовжувалося протягом року і ситуація покращувалась.

МҐ:
Які ознаки Ви бачите? Що зараз зміняюється?

МВ:
Існує відносна політична стабільність. Влада може ухвалювати рішення і справи можуть посуватися вперед. Це завжди є позитивною ознакою. Виглядає та те, що зростає споживання. До деякої міри зростає кредитування. Виглядає, що настрої є більш оптимістичними щодо майбутнього.

МҐ:
Яка є перспектива, що Україна отримає гроші від МВФ, і якщо це станеться, то коли?

МВ:
Саме тепер ведуться серйозні дискусії щодо нового договору з МВФ. Ми цього тижня мали зустріч з представниками Міжнародного валютного фонду. Вони сказали, що продовжують переговори з урядом. Сподіваємось, що висунуті умови будуть виконанні і домовленості досягнуті до червня. Можливо вдасться укласти довготривалий договір, який буде чинним до кінця 2012 року. Йдеться про позику приблизно у двадцять мільярдів доларів, які потрібно для одужання економіки України і її розвиток. Отож, ми заохочували б уряд України продовжувати переговори. Ми вважаємо, що в інтересах України було б прийняття вимог МВФ. Ми вважаємо, що вимоги МВФ є корисними для України, і їх виконання принесе позитивні наслідки. Ми надіємось, що до червня договір буде укладено і Україна зможе отримати гроші.

МҐ:
Чим тепер занепокоєні в МВФ? І що ще повинна зробити України, аби укласти договір?

МВ:
До значної міри занепокоєння стосується бюджету і соціальних витрат. Є занепокоєння з приводу того, чи Україна зможе знайти додаткові кошти у додаток до позики від МВФ. Ще одне питання, яке залишається невизначеним, це заборгованість перед приватними компаніями. Три мільярди доларів відшкодування по ПДВ залишаються не виплаченими. МВФ цим занепокоєний. Уряд взяв три мільярди доларів готівкою від цих компаній, і не повернув. У новому бюджеті ці кошти не закладені і це значить, що бюджет не збалансований. Деяким компаніям Україна винна по триста мільйонів доларів. Отож, перший сильний сигнал для окремих підприємств, для міжнародної та місцевої бізнес громади, буде – як вирішення питання ПДВ. Міжнародні компанії та інвестори цим дуже занепокоєні. Бюджет України передбачає видачу в обмін на виплату ПДВ п’ятилітніх облігацій, які з фінансової точки зору не є дуже привабливими. Якщо вони п’ятирічні, то повинні, без сумніву, передбачати кількаразові виплати, наприклад кожні шість місяців, і ринкові процентні ставки. Ми вчора у Вашингтоні мали зустріч з компаніями, яким український уряд винен 500-600 мільйонів доларів. Їх дуже непокоїть, що Україна може видати облігації, які наступного дня після їх емісії будуть варті 60 центів за кожний долар. Тоді їх закуповуватимуть спекулянти і український уряд втратить багато грошей.

МҐ:
Отож, інвестори хочуть, щоби їм повернули їх гроші…

МВ:
Так, і більшість цих грошей будуть інвестовані знову в Україні, в зернові елеватори, в модернізацію сталеливарних заводів, в поліпшення інфраструктури. Отож, ці компанії вкладатимуть більшість цих відшкодувань по ПДВ та інвестувати ще більше грошей в Україну. Водночас слід врахувати, що вони цього не робитимуть, якщо будуть знати, що відшкодування по ПДВ за минулі роки не будуть виплачені, і що вони не одержать майбутні відшкодування по ПДВ.

МҐ:
Інше питання – нова угода з Росією. Представники українського уряду доводять, що нова угода щодо природного газу є в економічних інтересах України. Західні експерти натомість критикують цю угоду, кажучи, що вона не стимулюватиме рух до диверсифікації в Україні енергоресурсів та позбавить енергетичний сектор прозорості. Якої думки притримуєтесь ви ?

МВ:
З точки зору бізнес громади угоди, як між бізнес партнерами так і між країнами, повинні укладатись на взаємовигідній основі. Україна повинна платити Росії справедливу, конкурентну ціну за газ. Росія повинна платити справедливу ставку за транспортування газу, і справедливу ставку за оренду військової бази. І не плутати все, обмінюючи коні за корови, чи дві курки за дві собаки. Коли до справи ще і залучають бартер і політику, то це означає, що Україні неможливо захищати свої інтереси. Україні за останні 20 років не везло з укладенням міжнародних контрактів. Незважаючи на те, якою є ставка за газ, Україна муситиме підвищити ціну за газ споживачам, Україна повинна припинити субсидування ціни на газ, що породжує марнотратство і створює в перспективі ще більші проблеми. Отож, Україна повинна подбати, щоб газ споживався економно і щоби ціни на газ в Україні регулювались ринковими механізмами. Якщо Україна буде використовувати угоду для того, щоби зберегти низькі ціни для підприємств та споживачів, то це не ринкові механізми і це, без сумніву, гальмує реформи.

МҐ:
Після укладення харківських угод прем’єр-міністр Росії Володимир Путін запропонував злити Газпром Росії з Нафтогазом України. Як Ви на це дивитеся?

МВ:
Реакція бізнес громади досить негативна. Газпром -- компанія велика і потужна, вона просто поглине українську компанію повністю. Треба зробити все можливе, щоб обидві компанії могли співпрацювати без того, щоби одна поглинала іншу. Попередньо звучала пропозиція про співпрацю між ЄС, Росією та Україною для модернізації газотранспортної системи і Нафтогазу зокрема. І Київ мав би це зробити без того, щоби продавати українську власність. Хочеться бачити, щоби подібні угоди укладались на взаємовигідних умовах. Бути економічно підпорядкованим Росії не є у стратегічних інтересах України. Вони вже уклали кілька угод. Україна повинна захищати свої інтереси, вона повинна укладати угоди, які виграшні для обох сторін. А не продавати свої активи.

МҐ:
Деякі оглядачі кажуть, що нові керівники України поводяться з нею, як з корпорацією, яка продає свої активи іншій великі корпорації, Росії. Але ж Україна є державою. Чи не бачите Ви тут проблеми?

МВ:
Сам президент заявив, що хотів би, щоби Україна служила мостом, щоб Україна мала однакові стосунки із Сполученими Штатами, з Європейським Союзом і Росією. Це повинно віддзеркалюватись в економічних трансакціях. Все ще є багато міжнародних компаній, які хочуть укладати угоди з Україною. ЄС заявив, що готовий співпрацювати щодо модернізації системи транспортування газу та іншої інфраструктури. Ми хочемо аби Україна відповідала вимогам ЄС щодо ведення бізнесу. Отож, для президента і для України важливо втримувати ту рівновагу між цими трьома важливими сторонами, про які він говорив. Досі не було такої рівноваги і бізнес громада занепокоєна цим. Бізнес громада також занепокоєна з приводу того, що розглядається законодавчий пакет, який є несприятливий для бізнесу. В Україні нещодавно схвалили закон, який вимагає, щоби компанії взяли свої доходи і виплачували тридцять відсотків у дивідендах. Це не закон, який в інтересах бізнесу. Це дуже анти бізнесовий закон. Це просто ще один спосіб витиснути більше податків. На тривалу перспективу такий підхід є контрпродуктивним. Підприємства менше інвестуватимуть, їхні бізнес плани підриваються. І є ще інший пакет, який передбачає багато малих змін які в кінцевому результаті шкодитимуть бізнесу, адже направлені на підвищення податків, які вже і без цього надто високі. Отож, бізнес громада дещо стурбована щодо того, чи справедливі правила гри між різними країнами, щодо угоди з МВФ, щодо емісії облігацій, пов’язаних з відшкодуванням ПДВ, щодо цих дивідендів та інших питань. Ділові кола дуже занепокоєні тим, що буде у наступні три, чотири, п’ять місяці, беручи до уваги як швидко діє нова адміністрація. Коли будуть нові заходи, коли будуть закони та угоди і інтересах бізнесу, інвестицій, майбутнього України.

МҐ:
Президент Янукович недавно був у Вашингтоні і обіцяв, що в Україні буде багато можливостей для бізнесу. Він пообіцяв поліпшити клімат для бізнесу, поліпшити умови, за яких інвестори США і Європи можуть працювати в Україні. Тим часом, виглядає, що вони все роблять навпаки. Як ділові кола сприймають цю ситуацію?

МВ:
Як ви знаєте, я влаштував прийом для президента [Януковича], ми організували для нього зустріч, щоб він мав платформу і можливість висловити свою програму розвитку України. Відверто кажучи, Україна не впорається з цією економічною кризою за рахунок лише своїх власних ресурсів. Україні необхідна, окрім від МВФ, допомога від Світового банку і Європейського банку реконструкції і розвитку. Вона потребуватиме великих міжнародних та внутрішніх інвестицій. Україні необхідний цілий пакет заходів, щоб рухатись вперед. Без такої комплексної програми Україна буде залишатись в невиграшних умовах і не зможе швидко діяти. Отож, ділові кола чекають справжніх комплексних реформ, зміни законодавства, та реальних результатів. Бізнес кола все ще оптимістично настроєні і все ще сподіваються, що нова адміністрація усвідомлює, що їй необхідно розробити цілий пакет реформ, який включає сприяння приватним інвестиціям, разом із усіма іншими заходами. Бо кінець-кінцем, саме приватні інвестори створюють місця праці, збільшують заробітки людей в Україні і платять податки. Отож, президент мусить знайти способи, щоб спростити ведення бізнесу і підтримати приватний бізнес.

МҐ:
Чи це включає продовження демократичних реформ в Україні? Чи це включає свободу преси в Україні?

МВ:
Для успішного розвитку приватної ініціативи та бізнесу необхідно верховенство права, свобода слова. Сильний середній клас, сильне громадянське суспільство – вони йдуть нога в ногу. Не може бути сильної бізнес спільноти, не може бути високооплачуваних місць праці, без цих елементів. Так працює світ. І необхідно, щоб і в Україні все це розвивалося разом.

МҐ:
Чи достатньо на вашу думку, американські і європейські лідери приділяють сьогодні уваги Україні?

МВ:
Багато людей дуже занепокоєні з цього приводу. І навіть Сергій Тігіпко, віце-прем’єр-міністр, порушив це питання, коли він був нещодавно у Вашингтоні. Він сказав, що у деяких питаннях він не почув достатньо від офіційних представників Європейського Союзу, не почув достатньо сильного голосу Сполучених Штатів. Він також був занепокоєний тим, чи зберігається рівновага між сторонами, про яку ми згадували – між Сполученими Штатами, Європейським Союзом і Росією і, можливо, Середземноморським регіоном. Західні країни мусять усвідомити, що деякі з останніх угод будуть мати довготривалі наслідки, і таким чином змінити рівновагу у тій частині світу. Очевидно вони не можуть діяти так як це робить Росія, яка може укладати міждержавні угоди, яка має державні підприємства. Наші компанії, наші уряди, не можуть брати на себе зобов’язання в такий спосіб. Отже, в цьому є деякі невигоди. Бізнес громада очевидно хоче, щоби Сполучені Штати далі брали активну участь у цих процесах і висловлювали свою позицію, і були більш агресивні, коли йдеться про економічну підтримку України. І це саме стосується і Європейського Союзу, бо ми вважаємо, що особливо Європейський Союз повинен активно діяти, оскільки Україна муситиме відповідати європейським стандартам, якщо вона хоче бути повноцінним партнером на міжнародному ринку, якщо вона хоче розвиватись економічно. Вона повинна більше інтегруватись, коли йдеться про європейські стандарти і європейські способи ведення бізнесу. Європейський Союз має багато сили і багато впливу. Ми надіємось, що Європейський Союз, з підтримкою з боку Сполучених Штатів, буде набагато активніше взаємодіяти з Україною.

МҐ:
Яка небезпека існує, якби Сполучені Штати і Європейський Союз не активізувалися стосовно України?

МВ:
Україна повинна винести певні рішення. Україні потрібні партнери. І якщо ці інші країни не запропонують більше економічних партнерств і більше підтримки, це автоматично штовхатиме Україну в напрямку Росії, можливо в напрямку Євразії та деяких інших країн Середземноморського регіону, які намагатимуться заповнити існуючий вакуум. І ми вже знаємо, що Путін пропонує цілу низку програм стосовно України. Він вже говорить про партнерство між авіабудівельними заводами, він говорить про спорудження заводу виробництва ядерного палива, що могло бути у перспективі проектом з американською компанією Вестинґгаус. Він говорив про ядерні відходи, чим також займається американська компанія Голтек. Отож, прем’єр-міністр Путін агресивно діє і розглядає цілий діапазон партнерств, закупівель, спільних підприємств, і так далі. І він правдоподібно не відмовиться від цих пропозицій аж поки Україна не скаже, «ні», або поки Україна не скаже, «гаразд, давайте, будемо робити це на принципах бізнесу і забезпечимо взаємовигідність». Росія очевидно має економічну силу і вона вміє її використовувати, не тільки заради економічної вигоди, але і політичної. Вражає, скільки Путін висунув пропозицій, що було великою несподіванкою для Заходу, і як швидко він рухається, пропонуючи Україні співпрацю в різних промислових секторах, яким важко вижити в умовах кризи і які правдоподібно потребують допомоги. Отож, Захід повинен звернути на це більше уваги і бути цим занепокоєний. І так само міжнародна бізнес спільнота хотіла б бачити рівновагу і рівне поле для конкуренції і хотіла б, щоби Україна рухалась вперед, співпрацюючи з усіма, а не віддаючи перевагу лише якійсь одній країні.