Спеціальні потреби

Національному фонду на підтримку демократії – 30 років

  • Голос Америки

Регіональні офіси часто зазнають тиску з боку місцевої влади.
У США існує чимало організацій, метою діяльності яких є розвиток демократії у світі. І вони відіграли чималу роль у тому, що за останні 30 років демократія на Планеті зробила значний поступ.

Вибори, які не так давно були специфічною практикою США, Західної Європи та ще кількох країн, сьогодні стали звичайним шляхом зміни влади в усьому світі. Серед найбільших організацій з розвитку демократії у США – Національний Демократичний Інститут, Міжнародний Республіканський Інститут та Національний фонд на підтримку демократії.

Нещодавно Національний фонд на підтримку демократії, скорочено NED, відсвяткував свій тридцятирічний ювілей. Це - приватна, неприбуткова організація, яка фінансується Конгресом.

«Наша робота, наша місія, яку на нас поклав Конгрес, це – допомога. Саме це ми мусимо робити. Але основні рушійні сили знаходяться в середині країн. Це – громадяни цих країн», - говорить президент цієї організації Карл Ґершман.

NED, Національний Демократичний інститут (NDI) та Національний Республіканський інститут (NRI) працюють з недержавними організаціями, політичними партіями, політичними активістами та урядами, допомагаючи їм заснувати та посилити демократичні інституції. NED робить це переважно шляхом надання грантів місцевим організаціям. Дві інші організації, які тісно пов’язані з однойменними американськими партіями, мають регіональні представництва та безпосередньо працюють з владою та опозицією на місцях.
Вв таких країнах як Казахстан, Узбекистан, Азербайджан чи навіть Росія, ви мусите танцювати під дудку влади

«У більшості цих країн ми працюємо з партією при владі, опозиційними партіями, урядом, громадськими організаціями», - пояснює Кен Волек, президент Національного Демократичного інституту.

Але регіональні офіси часто зазнають тиску з боку місцевої влади. І NDI, і IRI були змушені залишити Росію на вимогу уряду Володимира Путіна. Мелінда Герінг раніше працювала для NDI в Азербайджані, а тепер займається дослідженнями у сфері зовнішньої політики. Вона вважає, що організації з розвитку демократії мусять знаходитися лише в країнах, які є частково вільними:

«Якщо ви в таких країнах як Казахстан, Узбекистан, Азербайджан чи навіть Росія, ви мусите танцювати під дудку влади. Неможливо запроваджувати програми, які кидають реальний виклик режиму».

Та, не зважаючи на тиск влади, організаціям з розвитку демократії таки вдається досягати значного успіху. Кен Волек вказує на вибори в Кенії, що пройшли мирно та відповідали демократичним стандартам:

«Було докладено багато зусиль до розвитку діалогу між політичними партіями, між владою та партіями, до конструктивного залучення молоді до політичного процесу».

Карл Ґершман визнає, що демократичні цінності в багатьох суспільствах поширюються дуже повільно, але скрізь є ті, хто їх поділяє.

«Навіть у таких складних країнах як Саудівська Аравія чи Північна Корея є люди, які готові здійснити наступний крок до демократії. Встановлення демократії є історичним процесом, якого ні кому не уникнути», - вважає Ґершман.

І саме на цьому довгому та важкому шляху надати допомогу готові американські організації з розвитку демократії.

XS
SM
MD
LG