У Білорусі продовжуються обшуки та арешти у працівників незалежних медіа. Зокрема, представники карного розшуку прийшли додому до бухгалтера гомельського інтернет-порталу «Сильні новості». Про обшук повідомила і фотограф Ольга Латишева, а також видавець брестського журналу «Бінокль» Дар’я Гаращенко.
Тим часом, головного редактора білоруського опозиційного видання «Наша Ніва» Ягора Марціновича та ще його трьох колег, яких 8 липня затримала білоруська влада, визнали політичними в`язнями. Дружина Ягора Адарія Гуштин сподівається, що новий статус, увага та тиск західних партнерів допоможуть врятувати чоловіка.
Марцінович та його колеги, серед яких не лише журналісти, а й маркетолог та головний бухгалтер, вже сьому добу знаходяться у СІЗО. За словами Гуштин, усі вони затримані на 10 діб та мають статус підозрюваних. Проходять по статті - організація або підготовка дій, які грубо порушують громадський порядок, або участь у таких діях.
За її інформацією, під час затримання Марціновича побили, він отримав травму голови. «Наскільки нам відомо зараз, він почувається краще, але все одне є великі побоювання щодо стану його здоров’я», - додає Гуштин.
З чоловіком вона спілкується через адвоката. Каже, досі родини затриманих не змогли передати їм жодної передачі. «З четверга наші рідні знаходяться у тому, в чому їх забрали. У них немає навіть зубної щітки або змінної білизни. Їм не видають матраци та постільну білизну. Не виводять на прогулянки або помитися», - розповідає дружина політв’язня.
«Наша ніва» - одне з найстаріших білоруських видань, яке має більше ніж сторічну історію. Це один із найбільш популярних у країні ресурсів білоруською мовою. Окрім сайту є ще газета, а також історичний та дитячий журнали. Гуштин каже, що влада вже не перший рік тисне на видання, в тому числі і через популяризацію білоруської мови. Марціновича неодноразово затримували. Востаннє обшук був 18 травня. Тоді у подружжя конфіскували усю техніку.
«Нашій ниві» ніколи не було просто, як практично будь-якому незалежному виданню в Білорусі. Проте, останній рік ми спостерігаємо безпрецедентний тиск», - пояснює вона.
Гуштин - сама журналістка, висвітлювала війну на сході України та у Нагірному Карабаху. Зізнається, що навіть там почувала себе безпечніше, ніж зараз у Білорусі.
«Мій чоловік та люди, які зараз знаходяться з ним за ґратами, розуміли, що за ними можуть прийти. Проте, вони не виїхали з країни. І до останнього продовжували працювати, щоб білоруси та люди за кордоном, які цікавляться ситуацією у Білорусі, мали об’єктивну інформацію про події», - каже вона.
Лариса Щиракова теж не перший рік відчуває на собі тиск з боку влади, проте продовжує висвітлювати події в країні. Вона мешкає у Гомелі та співпрацює з низкою незалежних медіа, зокрема, з опозиційним телеканалом Белсат, який фінансується урядом Польщі. Журналістка вже втратила лік своїх затримань та штрафів. Останні роки практично кожне висвітлення подій або трансляція протестів закінчується для неї спілкуванням з правоохоронними органами. Влада також намагалася позбавити її батьківських прав.
«Під час протестів минулого року влада зрозуміла, наскільки популярні онлайн трансляції, яке вони мають значення для мобілізації та натхнення людей. Тому по нам почався вогонь з усіх сторін», - додає вона.
Каже, часто перед акціями протестів біля її будинку чергує поліція. І вона зіштовхується перед вибором: або сидіти вдома, аби знову не проводити час у відділку, або ж намагатися якось обдурити представників правоохоронних органів, щоб виконати свою роботу.
«Я живу у приватному будинку. І одного разу, як та мавпа перестрибнула через паркан до сусідів, потім там викликала таксі та поїхала на протест. Ми проїхали, може, два кілометри, але нас зупинили даїшники для перевірки документів. А потім звернулися до мене та сказали, що мені треба проїхати до міліції. Я намагалася пручатися, адже це незаконно, але мене знову тримали кілька годин у відділку», - розповідає журналістка.
Приходили до Щиракової додому і з обшуками. Останній був у лютому. Тоді у неї забрали усю техніку, документи та банківські картки. Розповідає, за три місяці частину повернули, зокрема, фотоапарат. Проте ноутбук та банківські картки досі у поліції.
Щиракова зізнається, що перебуває у постійному тиску з боку влади. Журналістка сама виховує сина. Додає, вже давно розробила план зі своєю мамою, що потрібно буде зробити, у разі її арешту та посадки. Останні хвилі обшуків та арештів колег сприймає з тривогою. «Ти сидиш та тремтиш від страху. Думаєш, що зараз і до тебе знову прийдуть. Ти розумієш, що забирати у тебе нічого, проте, все одно йдеш і ховаєш свій єдиний комп’ютер та фотоапарат, які є твоїми годувальниками», - каже Щиракова.
Не почуває себе в безпеці і Гуштин. Каже, не виключає, що може опинитися за гратами разом з чоловіком. Саме тому, не відповідає на питання, де вона зараз знаходиться та чи не планує виїжджати з країни.
Мій чоловік та люди, які зараз знаходяться з ним за гратами, розуміли, що за ними можуть прийтиАдарія Гуштин, дружина затриманого журналіста
Журналістка каже, що без втручання сусідів Білорусі ситуацію не вирішити. Адже вже зараз за гратами знаходиться близько 600 політв’язнів. І їхнє життя залежить від того, як буде розв’язана політична криза у Білорусі. «І, на жаль, ми бачимо, що в цьому нам потрібна допомога усіх сусідів та партнерів Білорусі», - каже вона.
Щиракова додає: за останній рік вона знає не один приклад, коли незалежні медіа перенесли свої видання за кордон, щоб мати змогу працювати у безпеці та без тиску. У той же час багато журналістів, побоюючись за своє життя, йдуть з професії. Ті ж, хто лишаються, каже Щиракова, починають вдаватись до самоцензури, що ще більше погіршує ситуацію.
Дивіться також: Масові обшуки у працівників недержавних ЗМІ Білорусі - що відбувається? Відео
