Спеціальні потреби

Актуально

"Я опублікував його у той день, коли у мене з'явилась надія", - Орест про своє найвідоміше фото. Ексклюзив

Про те, що допомагало триматися під російськими обстрілами та в полоні, прес-офіцер полку "Азов" Дмитро Козацький (позивний Орест) розповідає журналістці Голосу Америки, Катерині Лісуновій.

"Моя головна фотогафія буде зроблена у день нашої перемоги", каже прес-офіцер полку “Азов”, Дмитро Козацький (позивний Орест).

27-річний Дмитро Козацький (позивний Орест), три місяці перебував в оточенні російських військ на заводі “Азовсталь”, у Маріуполі. Потім, були чотири місяці російського полону та обстріл колонії в Оленівці, де тримали Дмитра.

Прес-офіцера полку "Азов" вдалось обміняти у вересні разом із іншими захисниками України. Вийшовши з полону хлопець дізнався, що його світлини, зроблені на "Азовсталі", облетіли увесь світ. Про те що допомагало триматися під обстрілами та в полоні, Дмитро розповів журналістці Голосу Америки, Катерині Лісуновій.

Катерина Лісунова, Голос Америки: Щодо твого позивного, чому Орест?

Дмитро Орест Козацький, прес-офіцер полку “Азов”: Це була історія під час Майдану, здається. Я читав одного українська блогера, його завали Орест. І я подумав - яке чудове українське ім’я. Тоді був попит на українське, усі тоді починали переходити на українську мову. А я і так спілкувався українською. Тому подумав, треба собі додати друге ім’я, щоб я був - Дмитро Орест Козацький. Я подзвонив мамі, запитав чи вона не проти. Вона каже: “Та ні, в принципі ок”. Так от я і став Орестом.

К.Л.: Коли, як і чому ти вирішив зайнятися фотографією?

Д.О.К.: Мені це завжди подобалось. І з часом цей інтерес тільки посилювався. Але лише у 2019-му, коли ми були на бойових завданнях на "Світлодарці", я купив свою першу камеру. Замовив її просто туди. Вона прийшла і я почав робити перші фото, відео, інтерв'ю для нашої Азовської прес-служби. І так воно йшло зі мною поруч, все життя.

К.Л.: Як ти став прес офіцером “Азову”? Як взагалі ти прийшов у “Азов”?

Д.О.К.: Я спочатку був у Нацгвардії. У 2017-му році вирішив вступити в “Азов”. Азовці насправді дуже круті, вони справляють враження професійних військових, навіть коли ти нічого про них не знаєш, а просто їх бачиш. А я тим паче, про них знав, бо ми були в одній військовій частині. Тож я вирішив перейти в “Азов” наприкінці 2017-го року. Я хотів у прес-службу, але там не було місяця. Я був зв'язківцем, тому потрапив у "зв'язок" і довгий час працював там. А коли звільнилося місце командира прес-служби, то мені цю посаду запропонував командир "Редіс" (позивний Дениса Прокопенка, підполковника Нацгвардії, командира Окремого загону спеціального призначення «Азов» - ред.). Ну і я звісно погодився, тому що це була робота моєї мрії.

К.Л.: 2015-й рік, тобі 20 років і ти вирішуєш вступити в Нацгвардію. Розкажи чому?

Д.О.К.: Я їздив на Майдан. У мене було сильне патріотичне виховання в сім’ї. Для мене Майдан - не просто місце, не просто новини, - це було набагато більше. Коли я навчався в Польщі, ми спочатку якусь допомогу гуманітарну збирали, потім коли були канікули, я їздив на Майдан. Потім вирішив повернутися назад в Україну. Я спочатку дуже сильно сумнівався чи йти у Нацгвардію, але таки пішов і зараз взагалі не шкодую, що вибрав такий шлях. І що дуже дивно, мама мене власне наставила на цей шлях. Вона просто запропонувала і я дуже радий, що так сталося.

К.Л.: Це з якого року, виходить, ти живеш у Маріуполі?

Д.О.К.: Із 2015 року.

К.Л.: Опиши першу добу коли почалось повномасштабне вторгнення. Якими були твої дії?

Д.О.К.: Якраз за день до повномасштабного я записував відеоповідомлення в сімейній групі. Казав, що все буде ок, бажав спокійної ночі, казав:“Не хвилюйтеся”. А потім наступне повідомлення о 4:45 ранку: “Так, збираємо речі, валізи, найголовніші документи, шукайте сховища і готуєтесь кудись виїжджати”. Тому що я не знав як буде. Було дуже дивно, я у перший день взагалі не знав, що робити, які новини подавати? Ми відповідали за наш "паблік", за наш сайт, куди ми писали новини. І тут ти взагалі не знаєш, що писати. Тому що навкруги, по всій Україні щось відбувається. І я пам'ятаю був розгублений.

К.Л.: Коли росіяни вже почали наступати на Маріуполь, розкажи, як ви опинились на “Азовсталі”?

Д.О.К.: Там були найкращі укріплення. Це було найкраще стратегічне місце для оборони, яке визначило командування і ми просто переїхали. Я здається, іще 1-го березня переїхав на “Азовсталь”. І так частина за частиною, певні підрозділи один за одним туди стягувалися. І власне чим сильніше нас оточували, тим більше підрозділів стягнулися на “Азовсталь”. Так ми там усі й опинилися.

Там також було багато цивільних. Маріупольська міська рада на своєму сайті виклала список сховищ, щоб люди ховались від обстрілів і в цей список входили бункери “Азовсталі”, тому що вони були добре підготовлені. І багато працівників самого комбінату там були, тому що вони знали про ці місця, знали що там заготовлені сухпаї, вода. Тож там багато хто залишився.

К.Л.: Коли "Азовсталь" опинилась в оточенні, які були думки у тебе? У людей з якими ти спілкувався, у побратимів?

Д.О.К.: Були більше дії. Хлопці обороняли завод, - це була наша фортеця, так би мовити. Я більше у медійному плані працював. І я завдячую усім бійцям. Завдяки їм, моя робота була можливою, робота прес-служби. Саме дякуючи їм ці фотографії, які я зробив, стали можливими. Були думки про оборону і про роботу, в першу чергу. Якщо мова про мене, то я думав як можна більше висвітлити цю ситуацію, щоб увесь світ говорив про нас.

К.Л.: Що допомагало триматися, коли ви були на “Азовсталі”?

Д.О.К.: По-перше, у нас не було іншого вибору. Варіанту “не триматись” не було. Ми не могли просто скласти зброю. У першу чергу, це було питання нашого життя. Тому й іншого вибору не було. Але допомагали триматися побратими, які були поруч, з якими можна було пожартувати, посидіти, покурити, коли це було можливо.

Про те, що допомагало триматися під російськими обстрілами та в полоні, прес офіцер полку "Азов" Дмитро Козацький (позивний Орест) розповідає журналістці Голосу Америки, Катерині Лісуновій.
Про те, що допомагало триматися під російськими обстрілами та в полоні, прес офіцер полку "Азов" Дмитро Козацький (позивний Орест) розповідає журналістці Голосу Америки, Катерині Лісуновій.

К.Л.: А що допомагало не падати духом, перебуваючи під обстрілами і в оточенні?

Д.О.К.: Я не оборонець, я не був зі зброєю і не сидів на позиціях цілодобово. Я не знаю взагалі, як вони трималися, - це щось неймовірне. Особисто мені в інформаційному плані, допомагали українці а також спілкування з рідними. Ти розумієш, що мусиш вижити, якось триматися, щоб знову з ним зустрітися і провести іще не один чудовий день разом.

К.Л.: Можеш описати як відбувався процес вимушеної здачі в полон?

Д.О.К.: Нам про це повідомив командир, ми розуміли що у нас настільки сильне побратимство, що ми не можемо один одного кинути. Ми не можемо зробити так, як це зробив полковник Баранюк, який кинув своїх поранених і просто хотів втекти з Маріуполя. У нас було багато поранених, ясно що ми не могли піти на прорив і залишити їх. Тому це був найоптимальніший варіант для того щоб врятувати їхнє життя. І власне так, партіями ми почали виходити. Я виходив останнім здається, 20-го травня. У нас перевірили речі, посадили у автобуси та повезли в Оленівку. Ми там здається, дві доби сиділи, чекали поки нас запустять в ту Оленівку.

К.Л.: Що таке російський полон? Як це можна описати?

Д.О.К.: Якихось там особливостей, я виділяти не буду, але взагалі полон це коли ти не вільний. Коли у тебе немає свободи вибору, свободи пересування. Для нас українців, свобода надзвичайно важлива і для мене особисто теж.

К.Л.: Коли росіяни обстріляли Оленівку, де ти був? Чи знав ти що відбулося, бачив, чув? Як це сталося?

Д.О.К.: Так, я якраз був в Оленівці. Я був у самом крайньому бараці від епіцентру подій. Але я насправді не знаю чи можна про це говорити. Я давав певні свідчення про це і розповідав певні думки, тож я боюся зараз казати зайве, щоб не нашкодити.

К.Л.: Скільки ти втратив ваги перебуваючи на “Азовсталі” та в полоні?

Д.О.К.: До початку повномасштабного вторгнення, я орієнтовно важив 65 кг. В останні дні на “Азовсталі” я вже був 59 кг. А коли я повернувся з полону то важив 51 кг. Загалом, я втратив 14 кг.

К.Л.: Що тебе тримало, перебуваючи в полоні? Що надихало жити далі, не здаватись?

У мене є друг, який іще досі на жаль, в полоні. Ми із ним ходили по цьому дворику в Оленівці і постійно, щось планували на майбутнє: що ми будемо готувати, обговорювали різні рецепти. І ось ці всі думки про майбутнє, вони насправді дуже сильно мотивували триматися. Тому що ці уявні картинки в голові були дуже круті й дуже хотілося їх реалізувати.

Д.О.К.: Перш за все, - це розмови із побратимами. Я людина дуже соціальна, для мене важливо спілкуватись, поговорити. Мені пощастило, що в Оленівці я був на одному бараці із своїми близькими друзями. Ми постійно влаштовували своєрідні спікінг-клаби (speaking club). Ми постійно розмовляли на різні теми. У мене є друг, який іще досі на жаль, в полоні. Ми із ним ходили по цьому дворику в Оленівці і постійно, щось планували на майбутнє: що ми будемо готувати, обговорювали різні рецепти. І ось ці всі думки про майбутнє, вони насправді дуже сильно мотивували триматися. Тому що ці уявні картинки в голові були дуже круті й дуже хотілося їх реалізувати.

К.Л.: Скільки взагалі часу ти був у полоні?

Д.О.К.: Рівно чотири місяці.

К.Л.: Чи була можливість, за увесь цей час, отримати зв'язок із зовнішнім світом?

Д.О.К.: У нас було російське радіо в Оленівці. Ми розуміли, що ту інформацію, яку ми отримували, потрібно було просто перевертати навпаки, щоб більш-менш знайти істину. Але інформації з України у нас не було. Я лише один раз зв’язався з рідними, коли був у Донецькій прокуратурі. Мені дали подзвонити мамі та сестрі. Я не те щоб дізнався якусь інформацію, але вийшов на зв’язок.

До речі, я попросив подивитись чи все гаразд у моєї молодшої сестри, Дар’ї. Вони дали мені подивитись її Instagram сторінку. А вона, якраз продавала футболки з моєю фотографією. І тут цей, із прокуратури так званої "ДНР" дивиться її сторінку і каже: “Значить, 30% віддаємо на ЗСУ. Ясно”. Смішна історія.

Отак я тоді зв’язався перший раз із мамою та сестрою. Не те щоб я дізнався якусь інформацію, але я просто почув рідні голоси і мене це дуже сильно тоді змотивувало триматися. Не зважаючи ні на що.

Ексклюзивне інтерв'ю Голосу Америки із прес офіцером полку "Азов" Дмитром Козацьким (позивний Орест).
Ексклюзивне інтерв'ю Голосу Америки із прес офіцером полку "Азов" Дмитром Козацьким (позивний Орест).

К.Л.: А вони говорили вам якусь дезінформацію? Наприклад, що Україна вже здалася?

Д.О.К.: Так, це було постійно. Оці постійні історії на допитах. Особливо росіяни дуже любили розказувати, що мовляв: “Ось, ми вже беремо Київ”. І це все насправді, було дуже смішно чути. Але є така цікава історія, ми коли в донецькому СІЗО сиділи там оці, так звані наглядачі, постійно ходили та спілкувалися один з одним. І ми від них іноді чули якусь інформацію. До прикладу, що українці обстріляли їхні позиції в Донецьку або щось про Херсон казали. Ну, а ми такі сидимо, слухаємо і радіємо: “О! Клас!”

К.Л.: Морально, де було легше - під обстрілами, в оточенні на “Азовсталі” чи в полоні?

Д.О.К.: В полоні було дещо спокійніше. Тому що ти знав, що будеш живий. Головне просто протриматися. Неясно скільки, - місяць, два місяці, рік - але вийдеш живий. Однак, таке відчуття було до моменту теракту в Оленівці. Після цього, ти розумієш, що мабуть краще було на “Азовсталі”. Але це дуже тяжке питання, бо на “Азовсталі” ти кожен день міг померти просто-напросто і кожен день помирало дуже багато твоїх побратимів. А в полоні була невідомість. Невідомість це теж дуже складна штука.

К.Л.: Що би ти порадив людям, - як морально та фізично вижити в полоні?

Головне не забувати, що тебе пам’ятають, про тебе думають. Це тяжкі часи, які потрібно просто пережити. Але незалежно від того чи ти хлопець, чи дівчина і яка у тебе військова посада, - про тебе ніхто не забуває, тебе постійно чекають вдома.

Д.О.К.: По-перше, вірити в нашу перемогу і вірити у те, що про полонених ніхто не забуває. Тому що іноді бували такі моменти зневіри, коли ти думаєш, що мабуть, про нас уже всі забули. Плюс, там постійно тобі про це говорять. Але коли я я вийшов, я побачив кардинально іншу ситуацію. Про нас взагалі ніхто не забуває. Більше того, про нас говорять в усьому світі. І коли нас звільнили, про це писали мабуть усі найбільші світові ЗМІ. Тож, головне не забувати, що тебе пам’ятають, про тебе думають. Це тяжкі часи, які потрібно просто пережити. Але незалежно від того чи ти хлопець, чи дівчина і яка у тебе військова посада, - про тебе ніхто не забуває, тебе постійно чекають вдома.

К.Л.: Розкажи про свої враження, коли ти дізнався, що твої фотографії стали всесвітньо відомими?

Д.О.К.: Я досі від цього всього насправді, дуже сильно ніяковію. Я радію, що через призму себе я бачу що в Україні зараз змінюються герої. Зараз більше говорять про військових і зараз підбігають фотографуватись не з якимись поп-зірками та виконавцями, а з військовими. Про військових говорять і в наш час це дуже важливо. Я дуже тішуся від цього. Головне, усіх прошу звертати увагу не тільки на медійних військовослужбовців, а на усіх. От наприклад була ситуація, коли до мене підійшли попросили фотографуватися. А я стояв поруч із двома побратимами, які робили просто неймовірні речі на “Азовсталі” і на них ніхто не звертав увагу. Я хотів би щоб звертали увагу на всіх військовослужбовців.

К.Л.: Чи ти відчуваєш, що твоя фотографія підтримувала дух інших людей?

Д.О.К.: Вона була символічною для мене. Я її виклав, коли дізнався що у нас буде ця евакуація, здача в полон. Тоді у мене була надія, що всі виживуть. І цей промінь надії, який світить на мене, я опублікував саме у той день, коли у мене з'явилась ця надія. Щоб ніхто не думав, що я якийсь “геніальний фотограф”, я люблю казати, що у мене просто була монополія на інформацію і на фотографії у той момент. Не було більше фотографів у Маріуполі, от тому так і сталося. Тому Антимонопольний комітет України має звернути на мене увагу.

Прес офіцер полку "Азов" Дмитро Козацький (позивний Орест) в російському оточенні на заводі "Азовсталь" у Маріуполі, Україна. 16 травня 2022.
Прес офіцер полку "Азов" Дмитро Козацький (позивний Орест) в російському оточенні на заводі "Азовсталь" у Маріуполі, Україна. 16 травня 2022.

К.Л.: Принаймні у цей період, ти фактично став амбассадором України. Ти зараз бачишся із представниками в США. Що ти хотів би їм донести?

Д.О.К.: В першу чергу, я дякую всім за підтримку, яка вже була надана Україні. Я ніколи не перестану дякувати тим людям які допомагають нам боротися за нашу незалежність і триматися. По-друге, я завжди привертаю увагу до історії “Азовсталі”, до нашої боротьби, до того наскільки українські військові зараз роблять героїчні речі кожного дня. І по-третє, я звісно не знаю наскільки у мене є повноваження просити зброю, але я завжди кажу, - що нам треба більше зброї, це дуже важливо щоб ми трималися далі.

К.Л.: Які твої короткострокові та довгострокові плани?

Коли я розповідаю, якою є найважливіша фотографія мого життя, я кажу - вона іще не зроблена. Вона буде зроблена у день нашої перемоги

Д.О.К.: Короткострокові, - я дуже хочу нарешті поїхати "на передок" в Україні, щоб фотографувати. Коли я розповідаю, якою є найважливіша фотографія мого життя, я кажу - вона іще не зроблена. Вона буде зроблена у день нашої перемоги.

К.Л.: Чи хотів би ти щось додати до цього інтерв’ю?

досі

Багато жінок, дітей та батьків чекають на своїх рідних з полону. Багато жінок також в полоні. Моя дуже близька подруга та мої найкращі друзі там. Я дуже прошу не забувати про це

Д.О.К.: Я хочу звернути увагу людей, що в жодному разі не можна забувати військовополонених, які досі в полоні. Постійно пишіть про них, говоріть про них, шукайте історії конкретних людей, тому що через призму конкретної людини історія краще доходить. Поширюйте ці історії. Тому що досі дуже багато жінок, дітей та батьків чекають на своїх рідних з полону. Багато жінок також в полоні. Моя дуже близька подруга та мої найкращі друзі там. Я дуже прошу не забувати про це. Тому що це надзвичайно важливо.

Всі новини дня

Прогнози для світової економіки на 2023 рік все більш невтішні

Фото: розпродаж іграшок у Walmart  в "Чорну п'ятницю" 25 листопада 2022 року, Делавер, США

Перспективи розвитку світової економіки до 2023 року погіршилися, вказують аналітики, оскільки війна в Україні продовжує ускладнювати торгівлю, особливо в Європі, а ринки чекають на прискорення китайської економіки після місяців карантину через COVID-19.

У Сполучених Штатах ознаки уповільнення ділової активності викликали побоювання щодо рецесії. У всьому світі інфляція зросла, а ділова активність, особливо в єврозоні та Сполученому Королівстві, продовжуває знижуватись.

В аналізі, опублікованому в четвер, Інститут міжнародних фінансів передбачив темп глобального економічного зростання лише на 1,2% у 2023 році, на рівні 2009 року, коли світ лише починав вихід із фінансової кризи.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) погоджується з песимістичним прогнозом. У звіті, опублікованому цього тижня, тимчасово виконуючий обов’язки головного економіста організації Альваро Сантос Перейра написав: "Економічні прогнози складні. Наш головний прогноз — не глобальна рецесія, а значне уповільнення зростання світової економіки в 2023 році, а збереження високої, хоча і з меншим ростом, інфляції в багатьох країнах."

Ставки у США

У США інфляція та кроки Федерального резерву з її стримування були основними факторами в більшості прогнозів поточного та майбутнього стану економіки.

США пережили найвищий рівень інфляції за 40 років, а ціни швидко ростуть з середини 2021 року. На початок 2022 року ставки в річному вимірі перевищували 6% і у жовтні досягли максимуму в 6,6%.

Починаючи з березня Федеральний комітет відкритого ринку (FOMC) центрального банку, який встановлює базові відсоткові ставки, декілька разів підвищував базову ставку з 0% до 0,25% до 3,75% і 4% тепер.

Ідея ФРС полягає в тому, щоб змінити стимули для споживачів, зробити заощадження більш привабливими, а ставки на запозичення – менш привабливими, центральний банк хоче зменшити попит і так стримати ріст цін.

Загалом ФРС встановив рівень інфляції в 2% в якості довгострокової мети.

США прагнуть уникнути рецесії

Мета ФРС — взяти інфляцію під контроль, не занурюючи економіку в руйнівну рецесію. І хоча низка економічних ознак вказує на те, що спроби уповільнити попит можуть спрацювати, загроза рецесії все ще існує.

Дані, опубліковані цього тижня, показали, що ділова активність у США сокрочується п’ятий місяць поспіль, оскільки компанії реагують на зниження споживчого попиту. Незважаючи на те, що економіка продовжує створювати нові робочі місця, кількість заявок на допомогу з безробіття зросла останнім часом.

FILE - Signage for a job fair is seen on Fifth Avenue in Manhattan, New York City, Sept. 3, 2021.
FILE - Signage for a job fair is seen on Fifth Avenue in Manhattan, New York City, Sept. 3, 2021.

Цього тижня Федеральна резервна система опублікувала протокол засідання FOMC на початку листопада, де економісти центрального банку висловлюють песимізм щодо стану економіки США в наступному році.

Вони вважають, що “ймовірність того, що економіка ввійде в рецесію протягом наступного року, майже такою ж імовірною, як і основний прогноз”.

Більшість членів комітету з правом голосу вказали, що настав час уповільнити темпи підвищення процентної ставки, припускаючи, що FOMC відмовиться від нещодавнього підвищення на 0,75% на зустрічі в грудні, можливо, підвищить ставку лише на 0,5%.

Глобальна боротьба

Уряди країн прагнуть підтримати своїх громадян у час, коли ціни різко зростають, особливо на продукти першої необхідності, як-от продовольство та паливо, на які сильно вплинула війна в Україні.

У доповіді цього тижня Міжнародний валютний фонд вказав на складний баланс для урядів: «Оскільки багато людей переживають складнощі, уряди повинні продовжувати надавати першочергову допомогу найбільш уразливим верствам населення, щоб впоратися із ростом цін на їжу та енергію, але уряди також повинні уникати збільшення сукупного попиту, який ризикує підвищити інфляцію. У багатьох розвинутих економіках і країнах, що розвиваються, фіскальні обмеження можуть знизити інфляцію, одночасно зменшуючи борг".

За даними Інституту міжнародних фінансів (IIF), хоча глобальне зростання буде низьким, але позитивним у 2023 році, окремі сфери зазнають спаду. Головним серед них є Європа, де IIF прогнозує падіння сукупного ВВП на 2,0%.

Оптимістичні оцінки для деяких регіонів

У 2023 році у світовій економіці є “яскраві плями” в таких регіонах, як Латинська Америка та Китай.

Для багатьох країн Латинської Америки, де експорт сировини, зокрема деревини, руди та інших важливих економічних ресурсів є рушієм, світова інфляція виявилася корисною, оскільки ціни на ці товари зросли. У звіті IIF прогнозується зростання ВВП на 1,2% у всьому регіоні, незважаючи на економічне скорочення більшості світу.

Китай постраждав економічно внаслідок стратегії президента Сі Цзіньпіна «нульовий COVID», яка призвела до масового блокування цілих міст і регіонів і порушень економічної діяльності. IFF та інші організації очікують значного послаблення політики Китаю в наступному році, що призведе до економічного зростання на цілих 2,0%.

Великобританія

За винятком Росії, яка переживає нищівні санкції, пов’язані з її вторгненням в Україну, Сполучене Королівство стикається з найпохмурішими перспективами наступного року з усіх найбільших економік світу.

Оскільки інфляція значно випереджає інфляцію в інших країнах, очікується, що зростання цін у річному вимірі досягне 10% до кінця року, перш ніж сповільнитися у 2023 році.

Серед країн G-7 Сполучене Королівство є єдиною країною, де економічне виробництво не повернулося до рівня до пандемії, і, за прогнозами, воно буде скорочуватися й надалі. ОЕСР прогнозує, що розмір британської економіки зменшиться на 0,3% у 2023 році та зросте лише на 0,2% у 2024 році.

Українці під обстрілами покидають Херсон, уряд евакуює лікарні – ЗМІ

Українці масово виїжджають з Херсона, рятуючись від постійних обстрілів російської артилерії.

Сотні українців покидають нещодавно звільнений Херсон, рятуючись від російських обстрілів, пишуть кореспонденти західних видань.

Крім потягів української залізниці, яка відновила маршрути до Херсона після окупації міста, і вивезла близько сотні дітей, літніх та хворих, українці масово виїжджають з міста вантажівками, мікроавтобусами та легковими автомобілями. Як пише кореспондент агентства Associated Press (AP), колони машин розтягнулися на кілометри, вийшовши за околиці міста, яке було лише на початку листопада звільнено з-під російської окупації, що тривала понад вісім місяців.

«Сумно, що ми залишаємо свій дім. Зараз ми вільні, але мусимо виїхати, тому що йде обстріл, є загиблі серед населення», – наводить слова місцевого жителя Євгена Янкова кореспондент AP.

Місто, яке російські війська залишили на початку листопада, вони тепер обстрілюють з артилерійських гармат з лівого берега Дніпра, вражаючи цивільні будинки, лікарні та об’єкти інфраструктури.

У результаті п’ятничних обстрілів було вбито 15 людей і 35 поранено, цитує телеканал CNN Кирила Тимошенка, одного з керівників адміністрації президента України. Також, за його словами, було відключено електропостачання, яке вдалося відновити лише у суботу.

Щоденник New York Times повідомляє, що після того, як російські війська у четвер і п'ятницю обстріляли місто та околиці 49 разів, було ухвалено рішення про евакуацію херсонських лікарень. Про це у розмові з NYT повідомив голова Херсонської обласної військової адміністрації Ярослав Янушевич. Пацієнтів дитячої лікарні перевезли до Миколаєва, а 100 пацієнтів обласного психіатричного закладу переправили до Одеси.

У п’ятницю «Голос Америки» повідомив, що ЄС готує передачу в Україну сотні генераторів та трансформаторів з країн ЄС та з резервів Комісії, які будуть спрямовані передусім на Херсонщину.

Європейська комісія готує для передачі Україні 200 середньогабаритних трансформаторів і великий автотрансформатор із Литви, один трансформатор середнього розміру із Латвії. Також ЄС надасть Україні з резервів Євосоюзу в Румунії 40 потужних генераторів, кожен яких може забезпечити безперебійним живленням середню лікарню.

Також міністерка закордонних справ Франції повідомила, що скоро до України прибудуть 100 генераторів з її країни. Американське агентство міжнародної допомоги USAID відправило в Україну понад 1000 генераторів і працює над новими поставками.

Україна, що пережила Голодомор, дбає про те, щоб люди не помирали з голоду у світі, вказують учасники форуму в Києві

«Колись нас хотіли знищити голодом, тепер – темрявою і холодом» – президент Зеленський.

Лідери демократичних країн та офіційні особи ЄС та США, які долучилися до вшанування жертв Голодомору 1932-33 років Україні, заявили про свою солідарність з Україною на тлі триваючої російської агресії та зростаючої інтенсивності російських обстрілів українських жилих будинків, лікарень та об’єктів інфраструктури.

Президент України Володимир Зеленський звинуватив Москву у використанні проти неї тієї ж тактики «геноциду», яку сталінський СРСР застосовував в 1930-х роках.

«Колись нас хотіли знищити голодом, тепер – темрявою і холодом», – написав президент Володимир Зеленський у своєму Telegram-каналі, – Нас неможливо зламати».

Іноземні лідери у своїх заявах висловлювали солідарність з українцями і також порівнювали події 90-літньої давності з намаганням Росії знищити українську ідентичність сьогодні.

Президентка Європейського парламенту Роберта Мецола написала, що і «через 90 років після Голодомору українці знову борються за збереження свого життя, своєї ідентичності та свободи».

«Так само, як ми є з Україною, борючись за наші цінності сьогодні, ми пам’ятаємо всіх тих, кого радянський режим залишив помирати з голоду», – написала очільниця Європарламенту у Twitter.

Нова очільниця уряду Італії Джорджия Мелоні заявила, що Росія продовжує завдавати страждань українцям, спрямовуючи свої атаки проти найвразливіших – «людей похилого віку та дітей».

«У день 90-х роковин Голодомору, голодної смерті мільйонів українців сталінським радянським режимом, наші думки повертаються до мільйонів українців, переважно людей похилого віку та дітей, позбавлених електрики, воду та опалення посеред зими від російських бомбардувань, які навмисно атакують цивільну інфраструктуру», – мовиться у заяві, яку оприлюднив заяву в суботу офіс Мелоні.

Державний секретар Ентоні Блінкен зазначив, що «90 років тому мільйони українців загинули від голоду під час Голодомору, навмисно спричиненого радянською політикою».

«Зараз Кремль веде жорстоку війну, щоб підкорити український народ, але не переможе. Ми будемо з Україною. Слава Україні!» – пише Ентоні Блінкена у своєму Twitter-акаунті та додає до нього нову заяву Білого дому, другу, присвячену річниці Голодомору цього року.

«Згадуючи біль і жертви Голодомору, Сполучені Штати також підтверджують нашу відданість народу України сьогодні та нашу непохитну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України», – мовиться у заяві Білого дому.

У листопаді 1932 року радянський лідер Сталін надіслав озброєні загони, щоб конфіскувати в українських селян все зерно, включно з насінням, необхідним для посіву наступного врожаю.

Мільйони українських селян померли від голоду 1 1932-33-му роках від того, що історик Єльського університету Тімоті Снайдер називає «очевидно навмисним масовим вбивством». Історик Гарвардського університету Сергій Плохій вважає, що спираючись на статистичні дані, можна говорити, що рамки Голодомору потрібно розширити на 1934-й рік, бо люди в Україні продовжували тоді масово помирати з голоду.

«Історія має значення. Якщо люди закривають очі на минулі звірства, немає меж для вчинення нових у майбутньому», – написала у Twitter прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас, чия країна першою у світі визнала Голодомор геноцидом ще у 1993 році.

«90 років Голодомору-геноциду. Радянська Росія заморила голодом мільйони українців. Сьогодні Росія веде геноцидну війну проти України», – додала очільниця естонського уряду.

Україна посилає 60 суден зерна для найбідніших країн у світі

Міністерство закордонних справи України звинуватило Москву у відродженні тактики 1930-х років – використанню голоду як зброї, та намаганнях зірвати зернову угоду, що дозволяла вивезти тонни українського зера та інших продуктів харчування до найбідніших країн світу.

«Підриваючи роботу Чорноморської зернової угоди, Кремль використовує продовольство як зброю для реалізації своєї агресивної політичної програми. Низка країн і регіонів опинилися на межі голоду через війну Росії проти України. Агресія Росії проти України свідчить про те, що непокаране зло та невизнані історичні помилки повертаються в наш час у ще гірших масштабах», – мовиться у заяві МЗС України.

У день вшанування жертв Голодомору у Києві відбувся також саміт харчової безпеки, на якому президент Зеленський оголосив ініціативу Києва Graine from Ukraine, «Зерно з України», в рамках якої Україна залучила близько 150 мільйонів доларів від ЄС та понад 20 країн для експорту зерна до таких країн, як Ефіопія, Судан, Південний Судан, Сомалі та Ємен.

«Ми плануємо відправити щонайменше 60 суден з українських портів до країн, які найбільше стикаються з загрозою голоду та посухи», - сказав Зеленський під час саміту, для участі в якому до Києва прибули прем’єр-міністри Бельгії, Польщі та Литви та президентка Угорщини. З промовами, які транслювали на відео, виступили президенти Німеччини та Франції та голова Єврокомісії та НАТО.

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що Москва вдалася до перевіреної тактики, але світ цього разу відреагував на її дії.

"Зараз світ зіткнувся з черговим штучним голодом. Ми разом працюємо над тим, щоб забезпечити повні поставки з України в країни Африки та Азії», – сказав Моравецький в суботу під час візиту до Києва.

Як московські пропагандисти змінюють тактику? Відео

Як московські пропагандисти змінюють тактику? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:08:45 0:00

Як московські пропагандисти змінюють тактику: інтерв’ю з керівником організації StopFake та директором Могилянської школи журналістики Євгеном Федченком.

Перспективи схвалення додаткового фінансування для України - конгресмен-демократ Раджа Крішнамурті. Відео

Вже наступного тижня Конгрес повертається до роботи після Дня Подяки, і матиме місяць, аби дати раду незавершеним законодавчим ініціативам до Різдвяних свят.

Більше

Відео - найголовніше

Як московські пропагандисти змінюють тактику? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:08:45 0:00
XS
SM
MD
LG