Спеціальні потреби

Актуально

Яким має бути справжній борщ і чим особлива кухня української діаспори США - Маріанна Душар, "Пані Стефа"

Фото до рецепту "Пісний борщ з порічками", panistefa.com

Якого значення набуває кухня в житті українців у США? Чому питання "правильності" борщу викликає стільки суперечок? Як українські страви вплинули на "кулінарну мапу" Америки? Про це в інтерв'ю Голосу Америки розповіла львів'янка Маріанна Душар, знавчиня галицької кухні, антропологиня, стипендіатка програми Фулбрайт й дослідниця Інституту Народознавства НАН України, авторка відомого кулінарного блогу «Пані Стефа».

ГА: Свій блог «Пані Стефа» ви ведете понад 10 років. Із чого все почалось?

Воно почалося з такої приватної цікавості, мої бабусі обидві називалася Стефами, і колись в певний момент я зацікавилася домашнім господарством, мені попалися якісь їхні переписи. Я мала певну пам'ять про те, як це все смакувало в дитинстві.

мої бабусі обидві називалася Стефами

Але коли я намагалася це все відтворити, мені не конче все вдавалося, ми з мамою щось там пробували, щось вдосконалювати, по-своєму це все продумували. І в якийсь момент мені почало вдаватися.

Тоді якраз була доволі популярна соціальна платформа LiveJournal, тож я собі завела таку сторінку, щоб, по-перше, мати можливість встрягати в тематичні дискусії, а по-друге, щоб писати про те, що я собі там десь знайшла. Але спочатку я це задумувала абсолютно без жодних серйозних намірів, просто для себе така розвага.

Пізніше, коли в мене вже назбиралася доволі велика кількість матеріалів, я зрозуміла, що з тим щось можна робити таке, - так голосно сказано, - соціально важливе, бо я розуміла з коментарів, які для мене залишали у блозі, що це відгукується для дуже багатьох людей. Що оці спогади про бабусь і дідусів, спогади з дитинства, оця така ностальгія за собою колишнім, за колишніми якимись смаками, - що це є дуже таке поширене відчуття.

І я подумала, що в мене достатньо матеріалу, щоб зробити якусь платформу. Тоді вже я завела сайт, перенесла все на Facebook, бо якраз він так активно розвивався, і ось я тепер тут, де я є.

ностальгія за собою колишнім, за колишніми якимись смаками... це є дуже таке поширене відчуття

Це є чим далі, тим більш моя основна робота, я переважно зараз займаюся власне дослідженнями у сфері галицької кухні і так трошечки часом більше української, загальної, але переважно я в темі Галичини сиджу.

І тепер я ще у темі кухні діаспори. Щоб розділити суто рецептурну частину і та вже більш серйозні дослідження, кулінарні книжки і приватні спогади, я завела інший проект - Seeds and Roots, тому що я побачила, що не можна ці дві теми змішувати. Не все варто показувати через рецепти, бо це вжиткова сторона. А досліджуючи кухню в діаспорі, я побачила, що їжа має дуже широкий спектр функцій. Це не просто харч, там є багато додаткових значень. Тож Seeds and Roots – це більше антропологічна частина, а «Пані Стефа» - це рецепти.

Чим вас зацікавила кухня діаспори?

Завдяки «Пані Стефі» у мене народилась ідея подаватись на стипендію імені Фулбрайта. Моєю загальною метою дослідження було показати різноманітність української кухні на прикладі діаспори США. З одного боку, це ніби звучить трошки дивно, тобто шукати українську кухню поза Україною. Але у мене такий був засновок, гіпотеза, що саме в діаспорі кухня зберіглася, вона не зазнала нищівного впливу «совєцької» кухні, тобто «общєпіту».

саме в діаспорі кухня зберіглася, вона не зазнала нищівного впливу «совєцької» кухні, тобто «общєпіту»

І частково цей засновок у мене справдився, але власне досліджуючи кухню діаспори, я зачепила значно глибший пласт. Тобто ті зміни, які відбуваються в національних кухнях, - це не тільки стосується кухні українців, а й будь-якої діаспори у США, що в діаспорі національна кухня – це, власне, не лише харч і не просто рецепти, це не є буденна площина. Це є якийсь такий набір значень, яких кухня набуває, функціонуючи в мультикультурному середовищі.

в діаспорі національна кухня – це власне, не лише харч і не просто рецепти, це не є буденна площина

І оці приватні зошити з переписами, безліч видавничих проектів, безліч дослідницьких проектів, тепер вже є дуже популярні Facebook-сторінки, групи, присвячені українській кухні власне в діаспорі, - це все свідчить про те, що це важливо.

І не йдеться просто як приготувати ту чи іншу страву, а йдеться про те, що люди шукають свою спадщину, люди усвідомлюють себе через кухню, люди шукають спогади про своїх бабусь, дідусів і способи зловити ось цей смак дитинства, той такий комфорт-фуд, національний комфорт-фуд, якщо так можна сказати.

І якщо так грубо говорити про те, які функції виконує їжа в діаспорі, то, насамперед, вона функціонує як маркер: ми відрізняємо своїх чужих, чи, скоріше, від інших. Тобто ми своїх гостей приймаємо знайомою для всіх їжею, їжа формує почуття спільності. Чи це може бути святкування Різдва, іншого релігійного чи родинного свята.

їжа в діаспорі... функціонує як маркер: ми відрізняємо своїх... від інших

Ми збираємося за столом, ми їмо зрозумілу нам, звичну їжу. Звичайно, в умовах діаспори вона змішується, то там можуть з'являтися якісь компоненти, нові рецепти, традиційні рецепти можуть видозмінюватися за рахунок впливу середовища. Але все одно це є українська їжа приготована українськими руками.

Потім їжа – це є дуже добрий спосіб власне підтримувати ці традиції. Тобто оці рутинні приготування 12 страв на Різдво, на Йордан, приготування якихось вареників із сиром на Маланку – оці речі, які ми, не задумуючись, робимо, здійснюємо ці ритуали. Вони об'єднують нас.

функцією їжі в діаспорі є те, що вона функціонує як соціальний інструмент. Вона працює як інструмент фандрайзингу

І найважливішою, на мою думку, функцією їжі в діаспорі є те, що вона функціонує як соціальний інструмент. Вона працює як інструмент фандрейзингу: оці парафіяльні кафе всюди у США та Канаді, видання збірок рецептів, продаж їх, акумулювання певних коштів.

Також це комунікативні функції у громаді: люди спілкуються між собою, мають спільні ініціативи. Це дуже цікаво, тому що ми рідко можемо зустріти такі ініціативи в Україні. Тож ця об’єднавча роль через їжу – це дуже важливо, і мені здається, тому воно вартує дослідження і фіксації цих способів, оцієї динаміки змін і набуття нових функцій в буденної їжі.

За програмою Фулбрайта ви провели минулий рік у США. Але на цей час припав карантин. Де все ж вдалось побувати?

Звичайно, карантин мені трошки попсував плани, і я більшість часу провела у Нью-Йорку, але я ще встигла побувати в Детройті на перше Різдво і на Новий рік, я була в українській родині. Також я була в Чикаго, попрацювала трошки з архівами національного українського музею Чикаго, поговорила з союзянками, представницями Союзу українок у США, зробила декілька інтерв'ю – дуже цікавих.

У Чикаго я знайшла дуже багато цікавих видавничих проектів діаспорних, які видавалися, наприклад, в Пласті, DP-таборах (тимчасові табори для біженців та переміщених осіб зі Східної Європи після Другої світової війни – ред.).

усі жінки родини зібралися на такий кулінарний табір... вчилися готувати, записували, занотовували, такий малий такий вишкіл

Або приватні такі ініціативи, як, наприклад, родинне навчання різдвяних переписів. Це була одна родина з Чикаго. Десь приблизно десять років тому усі жінки родини зібралися на такий кулінарний табір. Вони готували 12 різдвяних страв, це було без прив'язки до Різдва, але вони це вчилися готувати, записували, занотовували, такий малий вишкіл. І це все провадила їхня найстарша господиня, сама дуже цікава, дуже завзята жінка, яка має дуже цікаві знання про традиції. І вона розказувала, як вона це все організовувала і як потім вже кілька років потому, як були якісь родинні посиденьки, то це дуже тепло так згадувалось. І фактично це все відбувалося для людей, не народжених в Україні.

Також я була трошки у Філадельфії, мала там лекцію. На жаль, я не добралася до Флориди, я дуже хотіла, через те, що там мешкають жінки, чий досвід мене найбільше цікавить. Але карантин все перепсував, я мала їхати на початку травня, але то вже був локдаун і було небезпечно. І взагалі як почалася ця все ситуація із короновірусом, то я дуже обмежила свої контакти. Переважно я працювала із людьми у віці, і це було би дуже безвідповідально наражати їх на небезпеку.

Коли ми робили матеріали про Чикаго, то знімали там історію про український ресторан «Тризуб». Зокрема, у них були кольорові вареники. Як ви ставитесь до таких варіацій із традиційними українськими рецептами?

Це складне питання. Я розумію, чому вони їх вирішили робити різнокольоровими, тому що я спілкувалася із Катериною, котра є шефом, і з власниками. Я розумію, що їхнє завдання - зацікавити українською кухнею іноземців у першу чергу. І так, кольорові вареники, це, мабуть, цікаво. Чи подобається це мені? То я б скоріше сказала, що ні, але я розумію, чому так є, і я думаю, що як спосіб привернути увагу – це може бути.

Разом з тим, вони молодці, вони роблять добру роботу, бо вони доступними собі способами пропагують українськість, розповідають про неї. Я думаю, що всі зайві атрибути, як-от кольорові вареники, з часом відпадуть, лишиться вдумлива робота, лишиться якийсь їхній досвід, який вони набули у спілкуванні зі споживачами.

дуже важливо, щоб у світі існували українські заклади, і не лише для українців...а власне як ця комунікація назовні

Мені здається, що дуже важливо, щоб у світі існували українські заклади, і не лише для українців, в які ви хотіли б прийти там щось поїсти свого рідного, а власне як ця комунікація назовні. Тобто ми представлені в діаспорі США, такій дуже багатонаціональні.

І українська діаспора є активною, вона є цікавою, з неї походять дуже цікаві постаті, і в нас є значно більше що показати, окрім борщу і вареників. У нас є цікава кухня, історія цієї кухні, цікаві смаки, і ми можемо таким чином розповідати про культуру через їжу.

Але водночас за кордоном борщ часто називають російською стравою, вареники називають польським словом «пірогі». Чи складно українцям за кордоном представляти свою їжу як саме українську?

Це непросте питання. Я думаю, що нам потрібно бути поміркованими. Ми маємо відстоювати свою спадщину, але ми не маємо бути зашореними у цих відстоюваннях. Ми повинні говорити про те, що територія України була поділена між двома імперіями, і очевидно, що у нас є спільна спадщина.

і борщ, і вареники в українській кухні... набули певних ритуальних значень

Стосовно борщу – тут все просто, тому що борщ зародився на цих територіях, і на територію Росії він був імпортований з українцями, тобто фактично українці його туди занесли.

З «пірогамі» чи варениками тут є трошки інша історія, тому що їжа, де начинка загорнута в тісто, є від Китаю і по цілому світу. Тобто це не є щось унікальне. Інша справа, що і борщ, і вареники в українській кухні є давно доволі, особливо що стосується вареників, і вони набули певних ритуальних значень.

Тобто чому власне ми говоримо про якусь свою виключність в цьому контексті? Борщ є ритуальною стравою, вареники є ритуальною стравою. Борщ присутній в культурі, в літературі: Котляревський, Нечуй-Левицький, Шевченко, - у нас видані книжки про борщ та як він цитується, в якому контексті. Чи є таке стосовно польського борщу чи російського борщу так званого? Ні, тому що тут так склалося, що тут власне свою багатоликість здобув.

Через те, що його дуже по-різному використовували: весільний борщ, борщ на поминки, борщ на хрестини, якийсь зрештою традиційний недільний обід – це дуже часто мається на увазі, що це буде борщ.

Кажуть дуже часто, що борщ – це їжа селянська. Насправді – ні. Ми дуже часто не знаємо, наскільки цікавою є історія борщу і, скажімо, вперше зафіксовані рецепти борщу – борщ, який походить з дуже високих кухонь. То це панські кухні домів Східної Європи і рецепти звідти – вперше, де вживалася назва та опис борщу. І це навіть не була зупа з буряком.

Кажуть дуже часто, що борщ – це їжа селянська. Насправді – ні

Скажімо, один з перших борщів – це є житній заквас, квас на житніх висівках, перетертий мигдаль і такі кулі зі щучого м'яса і забарвленого шафраном, - але це є борщ.

Це дуже цікава тема, і звертаючись до цієї суперечки, чий є борщ, мені здається, що відповідь на це питання треба шукати не просто з політичних мотивів, а показуючи, чому він для нас має виключне значення, як він видозмінюватися, куди він мігрував з цих територій і який він різноманітний буває. Тобто теплий, холодний, пісний, з м'ясом.

Кольорова гама борщу може бути від білого і до такого рубінового

Кольорова гама борщу може бути від білого і до такого рубінового, не кажучи вже про зелений, такий брунатний, коли борщ квасковий, - це ж теж борщ. І в мене є досить велика стаття-дослідження на сайті, і я буду рада, якщо це буде поширюватись, адже борщ вартує світового промо.

У наших сюжетах із різних українських ресторанів у США глядачі у коментарях звертають дуже багато уваги на те, наскільки місцеві рецепти страв, передусім борщу, відходять від «канону», що в них інший колір чи технологія приготування. Чому, на вашу думку, серед самих українців виникає стільки дискусій про те, яким має бути справжній борщ?

Борщ сам по собі є дуже демократична страва. Тобто його варять як на високих кухнях, так і кожен вдома собі варить, буквально кожен. І її готують в стількох різновидах, що це годі й перелічити. І мені здається, що просто оця поширеність борщу автоматично робить з нас всіх експертів борщу. Тобто він такий є оцей універсальний маркер між «свій і чужий». Він породжує всі суперечки, і я не знаю відповіді на питання, чи існує єдино правильний борщ, крім як борщ моєї мами. І кожен собі це може сказати, тобто це борщ мами або бабусі.

поширеність борщу автоматично робить з нас всіх експертів борщу

І попри його таку позірну простоту, бо є ж приказка: «Простий, як борщ»… Між іншим, борщ – це страва, про яку складено найбільше приказок і всіляких прислів'їв... - І разом з тим він дуже несподіваний, він багатогранний, в кожного різний, і ми дуже ревно ставимося, якщо чийсь борщ раптом не відповідає цьому нашому шаблону, нашому приватному уявленню про борщ. Він має бути лише такий.

І він настільки багатогранний, унікальний і багатоликий, що він вартує не просто оцих сварок постійно, а він насправді може бути дуже класним об'єднавчим компонентом, об'єднавчим фактором, що ми можемо об'єднати ці знання і зробити таку «матрицю борщу», що він може бути від такого до такого. І ось це все робить цю множину, яку можна назвати «український борщ».

Як ви ставитесь до різноманітних ініціатив з популяризації борщу, зокрема, Євгена Клопотенка?

Я розумію, що ця тема дуже гаряча, і що він вхопив оцю «жар-птицю борщову» і використовує. Це, з одного боку, добре, тому що тема взагалі підігрівається, про це почали говорити, тому що Клопотенко є фігура публічна, він яскравий, харизматичний.​

не можна сказати, що борщ у нас був часів Трипілля... борщовий набір... сформувався пізніше, я думаю, що це століття 13-14 приблизно

І він використовує доступні йому інструменти, щоби зробити тему популярною. Супер! Просто мені в тому всьому, що він робить, бракує фундаментальності. Тобто в бажанні зірвати хайп не варто нехтувати фактами.

Тобто не можна сказати, що борщ у нас був з часів Трипілля, умовно кажучи. Тому що елементарне знання ботаніки та історії нам дає те, що у нас цей борщовий набір, з якого ми варимо борщ, сформувався пізніше, я думаю, що це століття 13-14 приблизно.

Перші рецепти борщу – це століття 15-16-17, тобто писані рецепти. Тому що говорити про те, що варили щось з буряка, можна. Але чи це був борщ? Ні. Тому що скоріше за все, навіть буряк на той час взагалі був листовий, і корінь був гірким, бо він набирає цукру вже значно пізніше.

Мені здається, що Клопотенко робить хорошу справу, але трошки легковажить своїми діями, впливом. Мені здається, що йому треба трошки ретельніше ставитися до того, що він публікує, що він говорить, тому що люди не фільтрують інформацію. І якщо телевізор їм скаже, що борщ варили трипільці, то вони це радісно будуть множити, і ми будемо посміховиськом. Ми не можемо собі дозволити бути посміховиськом у важливих для нас речах.

Ми не можемо собі дозволити бути посміховиськом у важливих для нас речах

Тому власне я за те, щоб культура приготування борщу була внесена в ЮНЕСКО, це супер. Але для того, щоб вносити цю культуру, її треба дослідити, має бути всебічне дослідження.

Треба розуміти, що в тебе є, окрім популярності, ще й відповідальність, тому що ти будуєш враження про Україну, про культуру. Тому єдине моє побажання: має бути елементарний факт-чекінг, треба працювати із джерелами, звертатися до фахівців, - я не маю увазі себе, бо є в Києві дуже багато хороших спеціалістів, які, я думаю, залюбки будуть консультувати, тому що це важливо. Треба ретельно до того ставитись, бо це нас представляє у світі.

Під час вашого дослідження що вас вразило найбільше? Можливо, якісь забуті в Україні рецепти чи підхід до приготування?

Якщо говорити про рецепти, то я їхала на свою програму Фулбрайт з одною метою: я думала просто подивитися, що готують, як готують - і порівняти з тим, як це збереглося в Україні. Проте на місці я зрозуміла, що матеріал значно глибший значно цікавіший, і що можна цю тему трошки видозмінити, щоб зробити її ужитковішою.

всі українські церкви в Америці забудовані на борщах і варениках

По-перше, я зрозуміла що, мені до рук потрапив матеріал, до якого мало хто в Україні в має доступ. Тобто це унікальні матеріали. Також я проводила і буду продовжувати інтерв'ю із представницями третьої хвилі діаспори. Це ті, які або виїхали ще зовсім юними, або вже народилися в Сполучених Штатах.

Мені було цікаво подивитися, як українська їжа присутня в їхньому житті. Тобто чи це тільки на Різдво, Великдень і весілля, чи це є щоденна практика, якщо це є щоденна практика, то як воно все міняється. Очевидно, це є один пласт дослідження.

За допомогою спільної праці, приготування борщу, вареників чи інших страв, солодких чи ні, - парафії мали можливість акумулювати кошти різні на потреби

Другий пласт – це, як я говорила, те, як їжа допомагає у певній соціальній діяльності. Тут є популярний вислів в діаспорі, що всі українські церкви в Америці забудовані на борщах і варениках. Він доволі кумедний, але це так.

За допомогою спільної праці, приготування борщу, вареників чи інших страв, солодких чи ні, - парафії мали можливість акумулювати кошти різні на потреби: будівництво чи розбудова парафії чи якась діяльність.

Я знаю, що в останні роки дуже активно за допомогою такої навколо їжі побудованої комерційної діяльності вони активно акумулюють гроші і допомагають чи воякам на фронті, чи якимось сиротинцям. Тобто завжди є ціль, на яку вони збирають.

Базово, я думаю, це було продиктовано тими обставинами життя новоприбулих, коли вони 50-х роках приїхали в Америку з DP-таборів чи кожен по-різному. Зазвичай грошей не було, а були потреби, і вони придумали ось цей спосіб помножити вкладені час і гроші, тобто вони вкладали менше, отримували оцей профіт (дохід), який відразу йшов на які соціальні цілі.

цей феномен фандрайзингу за рахунок їжі мене вразив, бо я його зустрічала буквально всюди

І насправді цей феномен фандрейзингу за рахунок їжі мене вразив, бо я його зустрічала буквально всюди, з кожним, з ким я говорила, рано чи пізно готував для парафії якісь солодощі на недільній каві після служби Божої, хтось, наприклад, робив книжечки, видавав і продавав їх на ярмарках. І таким чином, по-перше, знайомив не українців з українською кухнею, по-друге, фіксував і передавав знання. І ці шари значень, які накладаються на нібито буденну річ, тобто кухню, - вони вражають.

Я це зараз намагаюся отак розділити оці теми, зібрати бібліотеку книжок, які були видані чи видаються досі в діаспорі, зібрати свідчення практикуючих господинь, зібрати якусь інформацію про бізнеси, які велись чи ведуться досі.

Скажімо, знаменита «М’ясарня Бачинських» у Нью-Йорку чи ресторан «Веселка» чи ще щось. Тобто я це все документую, фіксую, думаю, що я буду це тільки розвивати далі, тому що насправді я тільки почала.

Чому ви, передусім, зосередились на дослідженні третьої хвилі української еміграції?

Я дуже щаслива, що коли їхала на Фулбрайт, вибрала саме третю хвилю та їхніх нащадків. Тому що ми маємо в Україні у знищену «совком», «совєтами» спадщину. Ми знаємо її доволі хаотично, не систематично і в нас є багато чого, де ми мусимо ще чимало дізнатись про самих себе.​

У нас є проблеми з самоідентифікацією... – її ніколи не було в третього покоління діаспори

У нас є проблеми з самоідентифікацією, і власне цієї проблеми з усвідомленням себе як українців – її ніколи не було в третього покоління діаспори. Тому що вони їхали туди зберігати Україну поза Україною.

І це, я думаю, дозволило зберегти і пісні, і мистецтво, розвинути це в цьому середовищі, і також це стосується кухні. Те, що вони зуміли зробити зі своєю спадщиною, це просто вражає.

Я сподіваюся, що я буду мати нагоду поїхати ще продовжити свої дослідження і зробити з цього якийсь якісний інформаційний продукт, чи це йдеться про сайт чи, можливо, книжка. Бо це вартує, щоб про це знали.

з яким трепетом вони до це бережуть і як вони це передають це наступним поколінням

Мені здається, що ми повинні більше комунікувати з діаспорою, поки є чого навчитися. Тут не йдеться про рецепти – тут йдеться про ставлення до спадку, про те, з яким трепетом вони до це бережуть і як вони це передають це наступним поколінням.

Як саме плануєте продовжувати дослідження?

Власне через те, що мій Фулбрайтівський проект був перерваний через локдаун і COVID, я маю незакінчені справи. Скажімо, я маю кілька контактів людей, з якими я б дуже хотіла зробити інтерв'ю приватно, тому що часом Skype не дає тієї змоги, зазвичай це старші люди.

Це те покоління, яке відходить, і разом ними відходять якісь знання, якісь практики

Це те покоління, яке відходить, і разом ними відходять якісь знання, якісь практики, і я би хотіла встигнути їх опитати. Це важливо, і мені здається, не тільки для мого проекту, але для загального для розуміння розвитку української кухні і того, якою вона є насправді. Бо мені здається, що кулінарна традиція українців у Сполучених Штатах, Канаді і будь-де в українській діаспорі є цікавою, вона взаємодоповнююча, вона складає оцю різноманітність.

Скажімо, суто з емоційних таких моїх вражень мені дуже було приємно, коли я приходила чи на інтерв'ю, чи просто десь в гості до української родини в Нью-Йорку, в Детройті, в Чикаго чи в Філадельфії, – я куштувала ті смаки, які я знаю з дитинства. Попри те, що це люди, які часом народжені не в Україні, які могли в Україні навіть не бути, – вони засвоїли ці техніки, вони перейняли ці рецепти, вони перейняли традицію.

в Нью-Йорку... і вона мене частує мене борщем, і я якби я заплющила очі, я би подумала, що я дома в мами

Моя товаришка в Нью-Йорку, вона шеф і антропологиня, вона каже: «Це дуже цікаво, ми готуємо їжу, яку ми ніколи не їли в Україні, для нас українська їжа існує тільки в середовищі Сполучених Штатів». І разом тим її їжа є справді українською. Мені цікаво, що робить цей смак власне українським.

На одній вечері там була дуже цікава господиня, вона взагалі одна з найкращих ньюйоркських коровайниць, пані Ляриса, і вона частує мене борщем, і я якби я заплющила очі, я би подумала, що я дома в мами, бо це той саме смак. І це якось так це дуже приємно, це щось значно більше, ніж просто борщ, це якийсь такий місток між поколіннями, між людьми, між якими тисячі кілометрів.

Які ще аспекти української кухні в Америці вас зацікавили?

Мені видається, що дуже важливим є те, що українська діаспора в Америці є активна, велика і має давнє коріння. Проте немає книжок про роль української діаспори у формуванні, скажімо, food-профілю Нью-Йорка.

немає книжок про роль української діаспори у формуванні, скажімо, food-профілю Нью-Йорка

Наприклад, є чудова книжка-дослідження Food City про різні пов'язані з їжею бізнеси в Ню-Йорку, - і там немає ні слова про вплив українців. Там є про поляків, євреїв, про італійців дуже багато, про греків. І хоча в час, який висвітлюється в книжці, українська діаспора була присутня, про неї інформації нема.

І цікаво, чому? Чи тому що українська діаспора закривалась у цьому такому добровільному гетто і захищала свою українськість? Чи тому що їхня діяльність, у тому числі якісь ресторації, м'ясарні, пекарні, – вона була направлена всередину? І воно якось не комунікувалось з іншими діаспорами.

Мені здається, що дуже важливо заповнити цю прогалину інформації і показати американцям неукраїнського походження, що є ось діаспора, ось це цікаво, тут можна прийти на майстерку і навчитись ліпити українські вареники. Тут можна спробувати український борщ, тут можна замовити собі український колач, якісь пампухи, тут роблять з 60-х років, найкращу, як на мене, ковбасу в Нью-Йорку і так далі.

треба комунікувати зі світом і показувати, що ми є, які ми, і ми є те, що ми їмо

Мені здається, що зараз, звичайно, вже не є такий брак інформації, але все одно це тема для роботи. І мені здається, що треба комунікувати зі світом і показувати, що ми є, які ми, і ми є те, що ми їмо.

І отут вже все починається комунікація через їжу, це, знову ж таки, якась культурна дипломатія, тобто дипломатія через їжу. Ми спілкуємося зі світом через смаки, через традиції, пов'язані з їжею, і, як на мене, це дуже важливий матеріал.

Дивіться також: ​Як українськї страви гуртують діаспору у США

Як українськї страви гуртують діаспору у США
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:54 0:00

Всі новини дня

Прогнози для світової економіки на 2023 рік все більш невтішні

Фото: розпродаж іграшок у Walmart  в "Чорну п'ятницю" 25 листопада 2022 року, Делавер, США

Перспективи розвитку світової економіки до 2023 року погіршилися, вказують аналітики, оскільки війна в Україні продовжує ускладнювати торгівлю, особливо в Європі, а ринки чекають на прискорення китайської економіки після місяців карантину через COVID-19.

У Сполучених Штатах ознаки уповільнення ділової активності викликали побоювання щодо рецесії. У всьому світі інфляція зросла, а ділова активність, особливо в єврозоні та Сполученому Королівстві, продовжуває знижуватись.

В аналізі, опублікованому в четвер, Інститут міжнародних фінансів передбачив темп глобального економічного зростання лише на 1,2% у 2023 році, на рівні 2009 року, коли світ лише починав вихід із фінансової кризи.

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) погоджується з песимістичним прогнозом. У звіті, опублікованому цього тижня, тимчасово виконуючий обов’язки головного економіста організації Альваро Сантос Перейра написав: "Економічні прогнози складні. Наш головний прогноз — не глобальна рецесія, а значне уповільнення зростання світової економіки в 2023 році, а збереження високої, хоча і з меншим ростом, інфляції в багатьох країнах."

Ставки у США

У США інфляція та кроки Федерального резерву з її стримування були основними факторами в більшості прогнозів поточного та майбутнього стану економіки.

США пережили найвищий рівень інфляції за 40 років, а ціни швидко ростуть з середини 2021 року. На початок 2022 року ставки в річному вимірі перевищували 6% і у жовтні досягли максимуму в 6,6%.

Починаючи з березня Федеральний комітет відкритого ринку (FOMC) центрального банку, який встановлює базові відсоткові ставки, декілька разів підвищував базову ставку з 0% до 0,25% до 3,75% і 4% тепер.

Ідея ФРС полягає в тому, щоб змінити стимули для споживачів, зробити заощадження більш привабливими, а ставки на запозичення – менш привабливими, центральний банк хоче зменшити попит і так стримати ріст цін.

Загалом ФРС встановив рівень інфляції в 2% в якості довгострокової мети.

США прагнуть уникнути рецесії

Мета ФРС — взяти інфляцію під контроль, не занурюючи економіку в руйнівну рецесію. І хоча низка економічних ознак вказує на те, що спроби уповільнити попит можуть спрацювати, загроза рецесії все ще існує.

Дані, опубліковані цього тижня, показали, що ділова активність у США сокрочується п’ятий місяць поспіль, оскільки компанії реагують на зниження споживчого попиту. Незважаючи на те, що економіка продовжує створювати нові робочі місця, кількість заявок на допомогу з безробіття зросла останнім часом.

FILE - Signage for a job fair is seen on Fifth Avenue in Manhattan, New York City, Sept. 3, 2021.
FILE - Signage for a job fair is seen on Fifth Avenue in Manhattan, New York City, Sept. 3, 2021.

Цього тижня Федеральна резервна система опублікувала протокол засідання FOMC на початку листопада, де економісти центрального банку висловлюють песимізм щодо стану економіки США в наступному році.

Вони вважають, що “ймовірність того, що економіка ввійде в рецесію протягом наступного року, майже такою ж імовірною, як і основний прогноз”.

Більшість членів комітету з правом голосу вказали, що настав час уповільнити темпи підвищення процентної ставки, припускаючи, що FOMC відмовиться від нещодавнього підвищення на 0,75% на зустрічі в грудні, можливо, підвищить ставку лише на 0,5%.

Глобальна боротьба

Уряди країн прагнуть підтримати своїх громадян у час, коли ціни різко зростають, особливо на продукти першої необхідності, як-от продовольство та паливо, на які сильно вплинула війна в Україні.

У доповіді цього тижня Міжнародний валютний фонд вказав на складний баланс для урядів: «Оскільки багато людей переживають складнощі, уряди повинні продовжувати надавати першочергову допомогу найбільш уразливим верствам населення, щоб впоратися із ростом цін на їжу та енергію, але уряди також повинні уникати збільшення сукупного попиту, який ризикує підвищити інфляцію. У багатьох розвинутих економіках і країнах, що розвиваються, фіскальні обмеження можуть знизити інфляцію, одночасно зменшуючи борг".

За даними Інституту міжнародних фінансів (IIF), хоча глобальне зростання буде низьким, але позитивним у 2023 році, окремі сфери зазнають спаду. Головним серед них є Європа, де IIF прогнозує падіння сукупного ВВП на 2,0%.

Оптимістичні оцінки для деяких регіонів

У 2023 році у світовій економіці є “яскраві плями” в таких регіонах, як Латинська Америка та Китай.

Для багатьох країн Латинської Америки, де експорт сировини, зокрема деревини, руди та інших важливих економічних ресурсів є рушієм, світова інфляція виявилася корисною, оскільки ціни на ці товари зросли. У звіті IIF прогнозується зростання ВВП на 1,2% у всьому регіоні, незважаючи на економічне скорочення більшості світу.

Китай постраждав економічно внаслідок стратегії президента Сі Цзіньпіна «нульовий COVID», яка призвела до масового блокування цілих міст і регіонів і порушень економічної діяльності. IFF та інші організації очікують значного послаблення політики Китаю в наступному році, що призведе до економічного зростання на цілих 2,0%.

Великобританія

За винятком Росії, яка переживає нищівні санкції, пов’язані з її вторгненням в Україну, Сполучене Королівство стикається з найпохмурішими перспективами наступного року з усіх найбільших економік світу.

Оскільки інфляція значно випереджає інфляцію в інших країнах, очікується, що зростання цін у річному вимірі досягне 10% до кінця року, перш ніж сповільнитися у 2023 році.

Серед країн G-7 Сполучене Королівство є єдиною країною, де економічне виробництво не повернулося до рівня до пандемії, і, за прогнозами, воно буде скорочуватися й надалі. ОЕСР прогнозує, що розмір британської економіки зменшиться на 0,3% у 2023 році та зросте лише на 0,2% у 2024 році.

Українці під обстрілами покидають Херсон, уряд евакуює лікарні – ЗМІ

Українці масово виїжджають з Херсона, рятуючись від постійних обстрілів російської артилерії.

Сотні українців покидають нещодавно звільнений Херсон, рятуючись від російських обстрілів, пишуть кореспонденти західних видань.

Крім потягів української залізниці, яка відновила маршрути до Херсона після окупації міста, і вивезла близько сотні дітей, літніх та хворих, українці масово виїжджають з міста вантажівками, мікроавтобусами та легковими автомобілями. Як пише кореспондент агентства Associated Press (AP), колони машин розтягнулися на кілометри, вийшовши за околиці міста, яке було лише на початку листопада звільнено з-під російської окупації, що тривала понад вісім місяців.

«Сумно, що ми залишаємо свій дім. Зараз ми вільні, але мусимо виїхати, тому що йде обстріл, є загиблі серед населення», – наводить слова місцевого жителя Євгена Янкова кореспондент AP.

Місто, яке російські війська залишили на початку листопада, вони тепер обстрілюють з артилерійських гармат з лівого берега Дніпра, вражаючи цивільні будинки, лікарні та об’єкти інфраструктури.

У результаті п’ятничних обстрілів було вбито 15 людей і 35 поранено, цитує телеканал CNN Кирила Тимошенка, одного з керівників адміністрації президента України. Також, за його словами, було відключено електропостачання, яке вдалося відновити лише у суботу.

Щоденник New York Times повідомляє, що після того, як російські війська у четвер і п'ятницю обстріляли місто та околиці 49 разів, було ухвалено рішення про евакуацію херсонських лікарень. Про це у розмові з NYT повідомив голова Херсонської обласної військової адміністрації Ярослав Янушевич. Пацієнтів дитячої лікарні перевезли до Миколаєва, а 100 пацієнтів обласного психіатричного закладу переправили до Одеси.

У п’ятницю «Голос Америки» повідомив, що ЄС готує передачу в Україну сотні генераторів та трансформаторів з країн ЄС та з резервів Комісії, які будуть спрямовані передусім на Херсонщину.

Європейська комісія готує для передачі Україні 200 середньогабаритних трансформаторів і великий автотрансформатор із Литви, один трансформатор середнього розміру із Латвії. Також ЄС надасть Україні з резервів Євосоюзу в Румунії 40 потужних генераторів, кожен яких може забезпечити безперебійним живленням середню лікарню.

Також міністерка закордонних справ Франції повідомила, що скоро до України прибудуть 100 генераторів з її країни. Американське агентство міжнародної допомоги USAID відправило в Україну понад 1000 генераторів і працює над новими поставками.

Україна, що пережила Голодомор, дбає про те, щоб люди не помирали з голоду у світі, вказують учасники форуму в Києві

«Колись нас хотіли знищити голодом, тепер – темрявою і холодом» – президент Зеленський.

Лідери демократичних країн та офіційні особи ЄС та США, які долучилися до вшанування жертв Голодомору 1932-33 років Україні, заявили про свою солідарність з Україною на тлі триваючої російської агресії та зростаючої інтенсивності російських обстрілів українських жилих будинків, лікарень та об’єктів інфраструктури.

Президент України Володимир Зеленський звинуватив Москву у використанні проти неї тієї ж тактики «геноциду», яку сталінський СРСР застосовував в 1930-х роках.

«Колись нас хотіли знищити голодом, тепер – темрявою і холодом», – написав президент Володимир Зеленський у своєму Telegram-каналі, – Нас неможливо зламати».

Іноземні лідери у своїх заявах висловлювали солідарність з українцями і також порівнювали події 90-літньої давності з намаганням Росії знищити українську ідентичність сьогодні.

Президентка Європейського парламенту Роберта Мецола написала, що і «через 90 років після Голодомору українці знову борються за збереження свого життя, своєї ідентичності та свободи».

«Так само, як ми є з Україною, борючись за наші цінності сьогодні, ми пам’ятаємо всіх тих, кого радянський режим залишив помирати з голоду», – написала очільниця Європарламенту у Twitter.

Нова очільниця уряду Італії Джорджия Мелоні заявила, що Росія продовжує завдавати страждань українцям, спрямовуючи свої атаки проти найвразливіших – «людей похилого віку та дітей».

«У день 90-х роковин Голодомору, голодної смерті мільйонів українців сталінським радянським режимом, наші думки повертаються до мільйонів українців, переважно людей похилого віку та дітей, позбавлених електрики, воду та опалення посеред зими від російських бомбардувань, які навмисно атакують цивільну інфраструктуру», – мовиться у заяві, яку оприлюднив заяву в суботу офіс Мелоні.

Державний секретар Ентоні Блінкен зазначив, що «90 років тому мільйони українців загинули від голоду під час Голодомору, навмисно спричиненого радянською політикою».

«Зараз Кремль веде жорстоку війну, щоб підкорити український народ, але не переможе. Ми будемо з Україною. Слава Україні!» – пише Ентоні Блінкена у своєму Twitter-акаунті та додає до нього нову заяву Білого дому, другу, присвячену річниці Голодомору цього року.

«Згадуючи біль і жертви Голодомору, Сполучені Штати також підтверджують нашу відданість народу України сьогодні та нашу непохитну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України», – мовиться у заяві Білого дому.

У листопаді 1932 року радянський лідер Сталін надіслав озброєні загони, щоб конфіскувати в українських селян все зерно, включно з насінням, необхідним для посіву наступного врожаю.

Мільйони українських селян померли від голоду 1 1932-33-му роках від того, що історик Єльського університету Тімоті Снайдер називає «очевидно навмисним масовим вбивством». Історик Гарвардського університету Сергій Плохій вважає, що спираючись на статистичні дані, можна говорити, що рамки Голодомору потрібно розширити на 1934-й рік, бо люди в Україні продовжували тоді масово помирати з голоду.

«Історія має значення. Якщо люди закривають очі на минулі звірства, немає меж для вчинення нових у майбутньому», – написала у Twitter прем’єр-міністерка Естонії Кая Каллас, чия країна першою у світі визнала Голодомор геноцидом ще у 1993 році.

«90 років Голодомору-геноциду. Радянська Росія заморила голодом мільйони українців. Сьогодні Росія веде геноцидну війну проти України», – додала очільниця естонського уряду.

Україна посилає 60 суден зерна для найбідніших країн у світі

Міністерство закордонних справи України звинуватило Москву у відродженні тактики 1930-х років – використанню голоду як зброї, та намаганнях зірвати зернову угоду, що дозволяла вивезти тонни українського зера та інших продуктів харчування до найбідніших країн світу.

«Підриваючи роботу Чорноморської зернової угоди, Кремль використовує продовольство як зброю для реалізації своєї агресивної політичної програми. Низка країн і регіонів опинилися на межі голоду через війну Росії проти України. Агресія Росії проти України свідчить про те, що непокаране зло та невизнані історичні помилки повертаються в наш час у ще гірших масштабах», – мовиться у заяві МЗС України.

У день вшанування жертв Голодомору у Києві відбувся також саміт харчової безпеки, на якому президент Зеленський оголосив ініціативу Києва Graine from Ukraine, «Зерно з України», в рамках якої Україна залучила близько 150 мільйонів доларів від ЄС та понад 20 країн для експорту зерна до таких країн, як Ефіопія, Судан, Південний Судан, Сомалі та Ємен.

«Ми плануємо відправити щонайменше 60 суден з українських портів до країн, які найбільше стикаються з загрозою голоду та посухи», - сказав Зеленський під час саміту, для участі в якому до Києва прибули прем’єр-міністри Бельгії, Польщі та Литви та президентка Угорщини. З промовами, які транслювали на відео, виступили президенти Німеччини та Франції та голова Єврокомісії та НАТО.

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що Москва вдалася до перевіреної тактики, але світ цього разу відреагував на її дії.

"Зараз світ зіткнувся з черговим штучним голодом. Ми разом працюємо над тим, щоб забезпечити повні поставки з України в країни Африки та Азії», – сказав Моравецький в суботу під час візиту до Києва.

Як московські пропагандисти змінюють тактику? Відео

Як московські пропагандисти змінюють тактику? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:08:45 0:00

Як московські пропагандисти змінюють тактику: інтерв’ю з керівником організації StopFake та директором Могилянської школи журналістики Євгеном Федченком.

Перспективи схвалення додаткового фінансування для України - конгресмен-демократ Раджа Крішнамурті. Відео

Вже наступного тижня Конгрес повертається до роботи після Дня Подяки, і матиме місяць, аби дати раду незавершеним законодавчим ініціативам до Різдвяних свят.

Більше

Відео - найголовніше

Як московські пропагандисти змінюють тактику? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:08:45 0:00
XS
SM
MD
LG