Двадцять років тому адміністративно-територіальний устрій Польщі нагадував мозаїку. Країна складалася з пів сотні невеликих, переважно бідних, регіонів. Більшість заробленого у себе вони віддавали до столиці, а потім чекали на дотації.
Зміни, що відбулися в польських регіонах останніми роками – видно неозброєним оком. Прірва між багатшими та біднішими регіонами постійно зменшується, а це впливає на загальні економічні показники держави. Як кажуть польські експерти, це результат продуманої державної регіональної політики.
Широкі повноваження для органів місцевого самоврядування – це одне з головних досягнень Польщі після 1989 року. На цьому наголошує Ярослав Качинський, лідер однієї з найбільших польських партій «Право і справедливість»:
«Устрій державної влади у Польщі такий, що значна частина влади, а можна сказати, що навіть більшість влади, знаходиться в руках органів місцевого самоврядування. Я хочу нагадати слова мого покійного брата Леха Качинського, який свого часу був мером Варшави, а згодом президентом Польщі. Він говорив: Коли я був мером Варшави, то я мав владу, а коли я став президентом Польщі, то я мав вплив».
Місцеве самоврядування, наголошує Ярослав Качинський, має дуже багато влади, особливо тієї влади, яка найважливіша для пересічного громадянина, тобто тієї, яка надає мешканцям різноманітні послуги.
У юриста Казімєжа Барчика багатолітній досвід діяльності в органах місцевого самоврядування. За його словами, політика польської держави, що спрямована на зміцнення органів місцевої влади та створення сильних регіонів – це продовження тих процесів демократизації і децентралізації, які понад 20 років тому розпочала профспілка «Солідарність».
Процес передачі значної частини повноважень із центру на місця у Польщі відбувся в 90-і роки. Тоді в країні здійснили адміністративну реформу, під час якої укрупнили воєводства, тобто відповідники українських областей. До 1999 року країна була поділена на 49 малих воєводств, які обслуговувала армія бюрократів. Внаслідок реформи ці економічно слабкі регіони об’єднали у 16 великих. Тоді ж у Польщі створили три рівні територіального самоврядування – воєводський, тобто регіональний, повітовий, інакше кажучи районний, та найнижчий – місцевий.
За словами юриста Барчика, польська система територіального самоврядування відрізняється від самоврядування східноєвропейських країн тим, що польська влада на місцях набагато сильніша, у неї більше і повноважень, і грошей. Сорок відсотків податків від фізичних осіб та майже 7 відсотків від юридичних залишаються в бюджеті найнижчої, місцевої ланки територіального самоврядування.
Порівнюючи сучасну польську систему територіального самоуправління з тією, що характерна для посткомуністичних держав, Барчик звертає увагу на переваги польського устрою. «Ми здійснили революцію, оскільки відійшли від системи рад народних депутатів, де воєводська рада була керівником повітової, а повітова – керівником сільської. Ця вертикаль керувалася принципом: «Стояти струнко!» – зазначає юрист.
Зміни в адміністративно-територіальному устрої Польщі сприяли пристосуванню польської регіональної політики до стандартів Європейського Союзу. Згідно з цими стандартами, країна мусить зробити ставку на створення сильних регіонів. З цією метою польський уряд створив спеціальне міністерство – регіонального розвитку. Минулого року польський кабмін ухвалив Національну стратегію розвитку регіонів. Один із пріоритетних напрямків цієї стратегії – фінансова допомога найбіднішим східним регіонам країни.
Нівелювати різниці між сильнішими та слабшими регіонами Польщі допомагають структурні фонди Європейського Союзу. П’ять з половиною мільярдів євро, отриманих із Фонду фінансового вирівнювання, поляки вклали у будівництво автострад, в комунальне господарство та в охорону навколишнього середовища. Крім цього, багатші польські регіони дотують бідніші, так, щоб рівень життя пересічного громадянина країни був такий самий, незалежно від того, в якій частині держави він живе.
Томаш Ґросс, експерт з питань регіональної політики твердить, що між станом регіонів та геополітичною позицією держави є прямий зв’язок. За його словами, сильні регіони з ініціативними підприємливими людьми на місцях – це запорука економічного успіху всієї країни. Як каже Ґросс, у час глобальної економічної кризи у виграші будуть ті держави, які робитимуть ставку не так на скорочення витрат, як на розвиток регіонів.
Саме з думкою про активнішу участь громадян в житті регіонів, польський президент Броніслав Коморовський ініціював обговорення нового закону – про посилення участі громадян в органах територіального самоврядування. Згідно з цим законопроектом, громадяни мали б значно більший вплив на те, куди саме будуть спрямовані гроші з місцевих бюджетів. Мешканці регіонів зможуть впливати на формування місцевих бюджетів шляхом громадянських ініціатив та через проведення суспільних консультацій.
Зміни, що відбулися в польських регіонах останніми роками – видно неозброєним оком. Прірва між багатшими та біднішими регіонами постійно зменшується, а це впливає на загальні економічні показники держави. Як кажуть польські експерти, це результат продуманої державної регіональної політики.
Широкі повноваження для органів місцевого самоврядування – це одне з головних досягнень Польщі після 1989 року. На цьому наголошує Ярослав Качинський, лідер однієї з найбільших польських партій «Право і справедливість»:
«Устрій державної влади у Польщі такий, що значна частина влади, а можна сказати, що навіть більшість влади, знаходиться в руках органів місцевого самоврядування. Я хочу нагадати слова мого покійного брата Леха Качинського, який свого часу був мером Варшави, а згодом президентом Польщі. Він говорив: Коли я був мером Варшави, то я мав владу, а коли я став президентом Польщі, то я мав вплив».
Місцеве самоврядування, наголошує Ярослав Качинський, має дуже багато влади, особливо тієї влади, яка найважливіша для пересічного громадянина, тобто тієї, яка надає мешканцям різноманітні послуги.
У юриста Казімєжа Барчика багатолітній досвід діяльності в органах місцевого самоврядування. За його словами, політика польської держави, що спрямована на зміцнення органів місцевої влади та створення сильних регіонів – це продовження тих процесів демократизації і децентралізації, які понад 20 років тому розпочала профспілка «Солідарність».
«Устрій державної влади у Польщі такий, що значна частина влади, а можна сказати, що навіть більшість влади, знаходиться в руках органів місцевого самоврядування».Ярослав Качинський,
лідер польської партії
«Право і справедливість»
Процес передачі значної частини повноважень із центру на місця у Польщі відбувся в 90-і роки. Тоді в країні здійснили адміністративну реформу, під час якої укрупнили воєводства, тобто відповідники українських областей. До 1999 року країна була поділена на 49 малих воєводств, які обслуговувала армія бюрократів. Внаслідок реформи ці економічно слабкі регіони об’єднали у 16 великих. Тоді ж у Польщі створили три рівні територіального самоврядування – воєводський, тобто регіональний, повітовий, інакше кажучи районний, та найнижчий – місцевий.
За словами юриста Барчика, польська система територіального самоврядування відрізняється від самоврядування східноєвропейських країн тим, що польська влада на місцях набагато сильніша, у неї більше і повноважень, і грошей. Сорок відсотків податків від фізичних осіб та майже 7 відсотків від юридичних залишаються в бюджеті найнижчої, місцевої ланки територіального самоврядування.
Порівнюючи сучасну польську систему територіального самоуправління з тією, що характерна для посткомуністичних держав, Барчик звертає увагу на переваги польського устрою. «Ми здійснили революцію, оскільки відійшли від системи рад народних депутатів, де воєводська рада була керівником повітової, а повітова – керівником сільської. Ця вертикаль керувалася принципом: «Стояти струнко!» – зазначає юрист.
Зміни в адміністративно-територіальному устрої Польщі сприяли пристосуванню польської регіональної політики до стандартів Європейського Союзу. Згідно з цими стандартами, країна мусить зробити ставку на створення сильних регіонів. З цією метою польський уряд створив спеціальне міністерство – регіонального розвитку. Минулого року польський кабмін ухвалив Національну стратегію розвитку регіонів. Один із пріоритетних напрямків цієї стратегії – фінансова допомога найбіднішим східним регіонам країни.
Нівелювати різниці між сильнішими та слабшими регіонами Польщі допомагають структурні фонди Європейського Союзу. П’ять з половиною мільярдів євро, отриманих із Фонду фінансового вирівнювання, поляки вклали у будівництво автострад, в комунальне господарство та в охорону навколишнього середовища. Крім цього, багатші польські регіони дотують бідніші, так, щоб рівень життя пересічного громадянина країни був такий самий, незалежно від того, в якій частині держави він живе.
Томаш Ґросс, експерт з питань регіональної політики твердить, що між станом регіонів та геополітичною позицією держави є прямий зв’язок. За його словами, сильні регіони з ініціативними підприємливими людьми на місцях – це запорука економічного успіху всієї країни. Як каже Ґросс, у час глобальної економічної кризи у виграші будуть ті держави, які робитимуть ставку не так на скорочення витрат, як на розвиток регіонів.
Саме з думкою про активнішу участь громадян в житті регіонів, польський президент Броніслав Коморовський ініціював обговорення нового закону – про посилення участі громадян в органах територіального самоврядування. Згідно з цим законопроектом, громадяни мали б значно більший вплив на те, куди саме будуть спрямовані гроші з місцевих бюджетів. Мешканці регіонів зможуть впливати на формування місцевих бюджетів шляхом громадянських ініціатив та через проведення суспільних консультацій.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
