Спеціальні потреби

Єдиний ефективний вид політичної реклами назвав професор Колумбійського університету у США


На фото: виборча дільниця у Києві у 2014-му році

Покажіть «людське» обличчя: чому білборди і політична реклама на ТБ не працюють

Один голос у США обходиться приблизно у 75 доларів

Професор політології Колумбійського університету Дональд Ґрін досліджує передвиборчі кампанії понад 20 років. З практики польових досліджень він знає, які тактики працюють і скільки коштує мобілізація виборців.

Якщо порахувати витрачені на політичні кампанії гроші і середню явку, один голос у США обходиться приблизно у 75 доларів.

«І це, зокрема, показує неефективність використання грошей кампаніями. Вони витрачають гроші на телебачення і речі, які коштують багато, але не стимулюють виборців іти голосувати або віддавати голос за їхнього кандидата» – каже професор Ґрін.

За даними досліджень, ефективність листівок поштою, дзвінків і білбордів незначна. Під питанням – і реклама на телебаченні. Наприклад, Гілларі Клінтон 2016-ого витратила на неї до 400 мільйонів доларів. Але результат лишився для неї невтішним.

80% грошей кампанії витрачається на телебачення і досі не зрозуміло, чи воно того варте

Справа у тому, каже Ґрін, що ефект від реклами на телебаченні має коротке життя.

«80% грошей кампанії витрачається на телебачення і досі не зрозуміло, чи воно того варте. Багато досліджень показують: результати телевізійної реклами мають короткострокові результати. Ви витрачаєте багато грошей, бачите негайний стрибок, але це згасає дуже швидко», - говорить дослідник.

А от найефективнішим прийомом лишається класична для Америки агітація від дверей до дверей, коли волонтери буквально стукають у двері, аби агітувати виборця прийти на дільницю і віддати свій голос за того чи іншого кандидата. Найкраще це працює, за словами Дональда Ґріна, вечорами і на вихідних, коли люди вдома. Аби люди відкрили двері і вислухали вас, треба бути чемним, не нахабним, і говорити без задалегідь заготовленого тексту.

Найкраще, якщо волонтерів у районі знають. Тоді і довіри до їхнього меседжу більше. Самі кандидати в Америці теж часто ходять домівками, а ще – фокусуються на іншій персональній агітації.

«У політології це часом називають «домашнім стилем», – каже професор Ґрін, - «Коли ти приїжджаєш, знаєш імена людей у міському клубі, ідеш до місцевої забігайлівки – і там знають тебе. Якщо ти легко почуваєшся серед людей, не боїшся заляпати сорочку соусом чи зняти пальто, щоби посадити дерево – словом, зробити щось, про що люди потім говоритимуть у місті».

Чи це Бето Орурк, який агітує виборців з прилавку кав’ярні в Айові, чи Олег Ляшко, який танцює із жінками у Володарці – такі події легко організувати, витрати – мінімальні, а от ефект може бути блискавичним – і поширитися далеко за межі містечка, де побував кандидат. Бо у людей може скластися враження, що, побачивши кандидата на власні очі, вони знаю його чи її як людину, каже професор.

«Дуже часто люди потім кажуть щось на кшталт: Я зустрічав конгресмена Сміта - він чудовий хлопець. Саме тому легендарна стратегія членів конгресу - “знайди дитину і поцілуй її” - бо всі думають, що це мило».

Якщо політики здатні показати свою «людську» сторону, стверджує професор Ґрін, вони отримують голоси, навіть не витрачаючи великі гроші. Барак Обама, Білл Клінтон, Джордж Буш старший. Всі вони – майстри «домашнього стилю». Але якщо це політику не притаманно – краще не мучитися і обрати іншу стратегію, каже професор Ґрін.

Дональд Трамп, наприклад – майстер мітингів. Зібрати і утримати натовп – його суперсила. Перевагою Дональда Трампа було і те, що йому не довелося заново представляти себе Америці.

«Через те, що президент Трамп свого часу був телезіркою, багато американців думають, що знають його особисто, він як член їхньої родини. І його відносини із американцями дуже унікальні. Його люблять одні і ненавидять інші, але більшість думає, що знає його. І саме через те його ім'я було впізнаваним до номінації і небагато змінилося після того, як він став президентом» - аналізує популярність президента Дональд Ґрін.

Деякі кандидати збуджують уяву виборців, і сам факт, що вони не політики, а просто зірки, змушує людей сподіватися, що вони будуть протилежністю до звичайних політиків. Але так, часто на них чекає розчарування

Спортсмени і зірки, які ніколи раніше не мали справи з політикою – приклади перемоги таких кандидатів можна знайти у різні епохи і скрізь у світі – каже професор.

«Деякі кандидати збуджують уяву виборців і сам факт, що вони не політики, а просто зірки, змушують людей сподіватися, що ті будуть протилежністю до звичайних політиків. Але так, часто на них чекає розчарування», - говорить він.

Врешті-решт, каже професор Грін, кампанії не виграють на одних рукостисканнях, поцілунках і рекламі. І навіть основний елемент, програма кандидата, не завжди відіграє вирішальне значення.

«Це комбінація факторів, зокрема і трохи везіння» - каже Дональд Ґрін. Бо на інші, фундаментальні фактори, які можуть відобразитися на результатах, часто вплинути не можна. До них належить стан економіки і війна.

Дивіться також: Як місцева влада села Подільське неподалік Києва заохочує людей лишатись

  • 16x9 Image

    Юлія Ярмоленко

    Юлія Ярмоленко приєдналася до Української служби "Голосу Америки" 2015-го. До цього 6 років працювала кореспондентом міжнародного відділу новин на телеканалі “ICTV”. Висвітлювала знакові події у 15 країнах світу – від Всесвітнього економічного форуму в Давосі і до Венеційської бієнале. Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка із дипломом магістра. Киянка.

    Захоплюється фотографією, танцює румбу, співає італійською, зловживає словами «пацани» і «па-па». 

Facebook Forum

XS
SM
MD
LG