Спеціальні потреби

Актуально

Пандемія показала, яким може бути світ без правдивої інформації, тому нам потрібні журналісти - церемонія нагородження Свободи преси

Стійкість і відданість роботі журналістів, які переживали арешти, напади та ув’язнення щороку відзначає міжнародна премія Свободи преси, яку вручає Комітет із захисту журналістів.

Нагороду заснували майже 30 років тому, у 2018-му лауреаткою вперше стала українка – Анастасія Станко, яка висвітлювала війну на Донбасі. Цього року премією відзначили журналістів з Бангладеш, Ірану, Нігерії та Росії.

Протести, насильство й обмеження у зв’язку із коронавірусом – цей рік видався непростим для журналістів в усьому світі.

Кортні Редш, представниця Комітету із захисту журналістів, наголошує: "На додачу до всіх одвічних загроз для журналістів і видань в усьому світі – від цензури до ув’язнень і убивств – додалась глобальна пандемія, що цілковито змінила економічні, соціальні та політичні системи, і журналістика важлива як ніколи".

Церемонію онлайн-нагородження цьогоріч вела акторка Меріл Стріп. Розпочинаючи церемонію, вона сказала: "Висвітлюючи пандемію або протести, - журналісти в усьому світі під загрозою. Під загрозою сама правда, яку вони хочуть нам донести".

Протягом трьох десятиліть ця нагорода присвячувала увагу проблемам незалежних репортерів і редакторів в усьому світу. Вона визнає сміливість і професіоналізм в умовах жорстких придушень, підкреслив Патрік Гаспард, президент Фундації Відкрите суспільство.

Пандемія коронавірусу показала нам, яким може бути світ без правдивої інформації... Тому нам потрібні журналісти, і журналістам потрібний захист

"Пандемія коронавірусу показала нам, яким може бути світ без правдивої інформації. Так багато людей страждали, так багато померли. Зокрема тому, що влада маніпулювала чи викривлювала інформацію. Нам потрібні скептики, які можуть ставити складні запитання й змушувати лідерів відповідати. Тому нам потрібні журналісти, і журналістам потрібний захист", - сказав Гаспард.

Серед чотирьох цьогорічних лауреатів премії - Світлана Прокопьєва з "Радіо Свобода", яка стала першою в Росії журналісткою, яку засудили за «виправдання тероризму», коли вона пов’язала самопідрив 17-річного хлопця в будівлі ФСБ Архангельська із соціальною ситуацією в країні. У передсмертній записці хлопець написав, що "ФСБ фабрикує справи й катує людей".

"Так, журналісти в Росії стикаються із тиском, так само, як й опозиційні активісти", - каже Прокопьєва. "Але якщо припинити робити те, що ми робимо, а це нормально і повинно існувати в нормальному суспільстві, то наша країна, наше суспільство в цілому опиняться ще більш далекими від нормальності, від цивілізованості, ніж вона є зараз".

..якщо припинити робити те, що ми робимо,.. то наша країна, наше суспільство в цілому опиняться іще більш далекими від нормальності

А от Дапо Олоруному, співзасновника нігерійського видання, що займається розслідуваннями, двічі арештовували за його роботу. Він розповідає: "Ми маємо близько 28 законів, що роблять роботу журналіста дуже складною. У нас є справді божевільні закони, які криміналізують журналістику".

Ситуація зі свободою преси загострюється й у Бангладеш, каже фоторепортер Шаділ Алам: "Ми були в якийсь момент під владою військовиків, і тоді мені до голови наставили пістолет. Коли прийшла демократія, ми сподівались, що щось зміниться, але стало гірше, ніж коли би то не було. Думаю, ми живемо в атмосфері страху".

А от іранському журналісту Мохаммеду Моседу премію присудили заочно – у серпні його засудили до чотирьох років тюрми. Він висвітлював у соцмережах корупцію у країні, економічні санкції та протести.

Нагородження Амаль Клуні цього року – це визнання симбіозу між юридичною спільнотою та журналістською. Ми потрібні одне одному

Шеріф Мансур, координатор близькосхідної програми CPJ, розповідає: "Ми та багато журналістів в усьому світі у часи кризи покладаємось на таких людей, як Мохаммад. Він служить народові Ірану та міжнародній спільноті, і те, що він ув’язнений за сумнівними обвинуваченнями за те, що говорить факти, показує, наскільки іранський уряд зневажає медіа й журналістику".

Окремою нагородою Комітет із захисту журналістів відзначив роботу юристки Амаль Клуні. Серед її підзахисних в різний час були засновник Вікілікс Джуліан Ассандж, Юлія Тимошенко, лауреатка Нобелівської премії миру Надя Мурад, а також репортери Аль-Джазіри, Рейтер та інші правозахисники й журналісти.

"Нагородження Амаль Клуні цього року – це визнання симбіозу між юридичною спільнотою та журналістською. Ми потрібні одне одному", - каже Кортні Редш.

Правозахисники кажуть, що на тлі загального напруження, протестів й пандемії цього року напади й арешти журналістів лише почастішали, навіть у таких країнах, як США.

Дивіться також: Свій до свого по своє: чому українці США віддають перевагу кредитним спілкам. Відео

Всі новини дня

Очільник МАГАТЕ відвідає Запорізьку АЕС наступного тижня

Рафаель Маріано Ґроссі хоче сам оцінити серйозність ситуації з ядерною безпекою на найбільшій в Європі атомній електростанції. Архівне фото.

Керівник ядерного агентства ООН наступного тижня відвідає Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС), повідомляє Міжнародне агентство з атомної енергії на своєму сайті (МАГАТЕ). Рафаель Маріано Ґроссі планує «з перших вуст» оцінити серйозність ситуації з ядерною безпекою на найбільшій в Європі атомній електростанції та наголосити на нагальній необхідності захистити станцію «під час військового конфлікту, що триває в країні». Це буде другий візит Ґроссі на ЗАЕС з того часу, як Росія окупувала АЕС рік тому.

«Я вирішив знову поїхати на Запорізьку атомну електростанцію, щоб на власні очі побачити, як змінилась ситуація з вересня, і поговорити з тими, хто експлуатує об’єкт у цих безпрецедентних і дуже складних умовах. Я як і раніше сповнений рішучості продовжувати робити все, що в моїх силах, щоб допомогти зменшити ризик ядерної аварії під час трагічної війни в Україні», – наводить прес-служба слова генерального директора Ґроссі.

Під час попереднього візиту на ЗАЕС 1 вересня минулого року Ґроссі створив постійну місію експертів МАГАТЕ на станції, що розташована на півдні України, щоб відстежувати безпекову ситуацію в районі, де тривають бойові дії.

«Незважаючи на нашу присутність на майданчику вже протягом семи місяців, ситуація на Запорізькій АЕС все ще небезпечна. Загрози ядерній безпеці та фізичній безпеці надто очевидні, як і необхідність діяти зараз, щоб запобігти аварії з потенційними радіологічними наслідками для здоров’я та навколишнього середовища людей в Україні та за її межами. Тому я продовжую працювати над пропозицією щодо захисту станції», – сказав він.

Як сказав Ґроссі, його поїздка в Україну також має покращити регулярну ротацію експертів МАГАТЕ на станції, яка перебуває під контролем Росії на окупованій території. Він нагадав, що під час попередньої ротації в лютому експерти МАГАТЕ «зіткнулися зі складними обставинами», в результаті чого ротацію відклали майже на місяць.

У поїздці Ґроссі супроводжуватиме нова група експертів МАГАТЕ, сьома така група, яка присутня на місці з моменту створення Місії підтримки та допомоги МАГАТЕ в Запоріжжі, мовиться у повідомленні агентства.

Як повідомляв Голос Америки, цього тижня Ґроссі заявив, що остання резервна лінія електропостачання на Запорізькій АЕС (на 330 кВ) після трьох спроб ремонту залишалася пошкодженою, що створює небезпечну ситуацію на станції. За його словами, станції потрібне зовнішнє електропостачання для дотримання стандартів ядерної безпеки.

Дивіться також:

«Так тривати не може», – гендиректор МАГАТЕ. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:31 0:00

Російський наступ під Бахмутом, найімовірніше, зупинено – аналітики

Військовослужбовець зенітного підрозділу 10-ї гірсько-штурмової бригади, з позивним «Чуб», поблызу Соледара на північ від Бахмута, Україна, 23 березня 2023 року. REUTERS/Віолета Сантос Моура

Російський наступ під Бахмутом в основному вдалося зупинити, вважають західні оглядачі. Міністерство оборони Великої Британії у зведенні своєї розвідки підтверджує слова українського командувача генерала Валерія Залужного, який заявив у п'ятницю, що завдяки «титанічним зусиллям» захисників міста ситуацію «вдалось стабілізувати».

У своєму зведенні британська розвідка говорить, що найімовірніше, російський наступ захлинувся через «надмірне виснаження російських сил».

«Українські сили також зазнали великих втрат», – додають британські військові аналітики у повідомленні у Twitter.

Вони наголошують, що ситуацію для Росії, імовірно, погіршили тертя між російським Міністерством оборони та «Групою Вагнера», чиї сили також воювали в районі Бахмута на Донбасі.

За даними британської розвідки, Росія, найімовірніше, перекинула свої ударні сили в район Авдіївки, що на південь від Бахмута, і на північ – в напрямку Кремінної та Сватового, але і там, на думку британських дослідників, Росія також переходить до оборони і може щонайбільше сподіватися стабілізувати фронт.

Як зауважує газета New York Times (NYT), посилаючись на інших українських офіційних осіб, загальний темп російських атак на сході України вщухає, це, на думку аналітиків, вказує на те, що зимовий наступ Москви, найімовірніше, «вичерпався після великих втрат».

Гуманітарна ситуація в Бахмуті «жахлива»

Кореспонденти NYT звертають увагу на повідомлення міжнародних гуманітарних працівників, які кажуть, що цивільні особи, які залишилися в зруйнованому війною місті, зіткнулися з «жахливою гуманітарною ситуацією».

Мешканці містечка Часів Яр, що поблизу Бахмута, наповнюють пляшки свіжою питною водою, яку привезли в район лінії фронту після ураження критичної цивільної інфраструктури під час нападу Росії на Україну. Архівне фото 16 березня 2023 року. REUTERS/Віолета Сантос Моура/Фото з файлу
Мешканці містечка Часів Яр, що поблизу Бахмута, наповнюють пляшки свіжою питною водою, яку привезли в район лінії фронту після ураження критичної цивільної інфраструктури під час нападу Росії на Україну. Архівне фото 16 березня 2023 року. REUTERS/Віолета Сантос Моура/Фото з файлу

Російські війська зруйнували життєво важливі лінії постачання до міста на початку цього року, пояснюють американські журналісти, оскільки на той час були певні свідчення, що Київ міг вивести свої сили з Бахмута. Але потім Київ почав посилати сигнали, що українські війська не здадуть Бахмут.

Підтвердженням цієї лінії журналісти вважають нещодавній візит президента України Володимира Зеленського до Бахмута. Відвідуючи війська на передовій, він пообіцяв утримувати місто. Російські війська з літа минулого року намагалися захопити місто, взявши його в оточення, але у березні після жорстоких боїв представник «Групи Вагнера» Євген Пригожин заявив, що бої є «дуже, дуже важкі» і українські війська «б’ються за кожний метр».

Як повідомляв Голос Америки, за даними Білого дому, Кремль кидав новобранців-в'язнів з «Групи Вагнера» без попереднього навчання і належної підготовки «у м’ясорубку смертельних боїв в Україні». Загальні втрати «Вагнера» складають понад 30 000, з них 9000 вбитими, заявив координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі.

Сенатор Вайтгаус: США співпрацюватимуть з МКС у справі російських воєнних злочинів в Україні

Шелдон Вайтгаус: Новий закон дозволяє МКС вести розслідувальну роботу у США та мати підтримку американських структур, коли йдеться про групу російських олігархів та офіційних осіб, які підтримують воєнні злочини в Україні.

Понад 5 тисяч колишніх злочинців з «Групи Вагнера», які воювали проти України, були помилувані після завершення контракту, заявив у суботу засновник «Вагнера» Євген Пригожин. При цьому за оцінками Білого дому, загальні втрати «Групи Вагнера» в Україні складають понад 30 тисяч, з них 9 тисяч вбитими.

Приватну військову компанію «Вагнера», яка бере участь у боях в Бахмуті, звинувачують у численних воєнних злочинах та у злочинах проти людяності, і як повідомляв Голос Америки, про це говорив на слуханнях у Сенаті генеральний прокурор США Меррік Гарланд.

Під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США американські законодавці розглядали можливість визнання російських найманців із ПВК «Вагнер» міжнародною терористичною організацією.

Одним із сенаторів-демократів, який активно за це виступає, є Шелдон Вайтгаус (Sheldon Whitehouse), який нещодавно побував у Києві. У розмові з Російською службою Голосу Америки він сказав, що повернувся з України з відчуттям, що потрібно більше допомагати українцям на законодавчому рівні.

У розмові з кореспондентом Російської служби Данилом Гальперовичем, сенатор від Род-Айленду заявив, що, незважаючи на те, що США не схвалили «Римський статут», щоб визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС), згідно з уже ухваленим законом, Вашингтон буде співпрацювати з МКС для розслідування і покарання винних у воєнних злочинах.

Розмову було вперше опубліковано на сайті Російської служби Голосу Америки, її було перекладено і скорочено для плинності та ясності.

Данило Гальперович, Голос Америки: Ви активно виступали під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США щодо Закону про притягнення до відповідальності російських найманців (HARM Act), який передбачає оголошення ПВК «Вагнер» іноземною терористичною організацією. Виступаючи на слуханнях, ви сказали, що після поїздки в Україну у вас склалося враження, що українцям дуже потрібен цей закон, і якнайшвидше. Як ви думаєте, коли він може бути схвалений Сенатом і чому він важливий?

Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку

Шелдон Вайтгаус: Думаю, зараз є розуміння, що спочатку законопроект буде розглянутий комітетом Сенату з міжнародних відносин і пройде через відповідну процедуру в комітетах. Потім, у разі позитивного двопартійного голосування, він може бути винесений на розгляд Сенату. Сподіваємося, що це пройде за процедурою прискореного розгляду, і ми зможемо швидко досягти угоди.

Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку, оскільки ті, хто надають матеріальну підтримку терористичним організаціям, можуть зіткнутися з юридичними наслідками. Це серйозно порушить ланцюжки поставок «Групи Вагнера», тому їм доведеться мати справу лише з країнами-ізгоями, щоб отримувати військову підтримку для своїх бойових дій.

Д.Г.: На вашу думку, як це працюватиме в практичному плані? Адже якщо Держдепартамент оголосить «Групу Вагнера» терористичною організацією, то американським дипломатам, імовірно, доведеться вирушити до інших країн, щоб переконати уряди африканських країн, таких як Малі чи Центральноафриканська Республіка, щоб вони припинили співпрацю з «вагнерівцями», чи не так?

Ш.В.: Наскільки я розумію, дуже багато залишатиметься на розсуд виконавчої влади у питанні про те, як і коли запроваджувати санкції. Якщо «Вагнер» глибоко пов'язаний з політичною елітою країни, наприклад, надає їм послуги з охорони політичних лідерів, то, на практиці, потрібен час, щоб відмовитися від них. Думаю, рішення ухвалюватиметься з кожної нагоди окремо в розумній формі. Головною метою тут є операції «Вагнера» в Україні та потоки зброї, які підтримують ці операції.

Д.Г.: Міжнародний кримінальний суд нещодавно видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини (Марії Львової-Бєлової). Але США не визнають повноваження МКС. Чи має цей ордер якесь значення для уряду США, і чи може ставлення США до Міжнародного кримінального суду змінитись після цього?

Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля

Ш.В.: Ми працювали з Міжнародним кримінальним судом та адміністрацією, і розробили закон, який уже схвалено. Цей закон дозволяє МКС вести розслідувальну роботу як у США, так і за підтримки американських структур, коли йдеться про групу російських олігархів та офіційних осіб, які підтримують воєнні злочини в Україні. Тобто йдеться про вузьке коло потенційних відповідачів, але це відкриває для США можливість співпраці з МКС.

Це дуже важливий перший крок. Імовірно, будуть потрібні технічні рішення щодо ролі США у разі необхідності проведення арешту американським персоналом або сприяння арешту. Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля. Поки що це – гіпотетичний розвиток подій, і я особливо не поспішаю з цим.

Д.Г.: Як ви вважаєте, які ще є способи для притягнення Росії до відповідальності за війну проти України? Чи вважаєте ви, що ідея спеціального трибуналу щодо російської війни в Україні може спрацювати?

Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення

Ш.В.: Я радий, що МКС розпочав роботу. Сподіваюся, це не останнє їхнє звинувачення. Думаю, це надсилає дуже важливий сигнал. Чиновників середньої ланки звинувачують, коли є достатні докази, що вони вчинили воєнні злочини. Тому МКС має важливу роль, але це дуже вузька роль.

Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення, у ширшому плані, але, знову ж таки, це буде дуже вузька група осіб, які відповідатимуть за сам факт злочинної агресії.

Таким чином дуже багато роботи передається генеральному прокурору України, і мені здається важливим, щоб ми надавали йому необхідну адміністративну підтримку. Не тільки для порушення кримінальних справ, які він уже почав порушувати стосовно російських солдатів, які вчиняють такі злочини, як вбивства та зґвалтування на території України.

Потрібно також підтримувати його роботу зі збору матеріалів для цивільних справ, що стосуються збитків, завданих людям, які втратили своїх близьких, втратили будинки, були поранені – щоб вони отримали компенсації.

Це не просто. Не думаю, що тут вдасться розглядати кожен випадок окремо. Думаю, доведеться створити фонд за прикладом Фонду допомоги жертвам атак 11 вересня 2001 року, який створили США. Після чого створити адміністративну структуру надання допомоги постраждалим та його сім'ям, розподіляючи кошти з цього фонду впорядкованим чином.

Коли я востаннє розмовляв із генеральним прокурором України, він сказав, що до них уже надійшло, здається, 70 тисяч таких заяв. І це – не враховуючи окупованих територій, де люди не можуть вільно висувати позови. Це буде велика робота, і нам потрібно зробити все, щоб у нього була необхідна підтримка: комп'ютерна підтримка, технічна підтримка, підтримка збору доказів – все необхідне для роботи на користь постраждалих звичайних українців.

Д.Г.: З огляду на ваш досвід політика та людини, що належить до органів влади США, скажіть – чи очікували ви таку жорстокість з боку Росії? Тому що для багатьох останній рік можна зарахувати за декілька – він відкрив людям очі, хоч для мене це не було відкриттям, бо я був у Чечні на початку 2000-х. Особисто ви очікували дізнатись те, що ви знаєте зараз?

Ш.В.: Я не був здивований, особливо після того, як Україна «розбила носа» російської армії, відбила початкове вторгнення та повернула значні території. Думаю, це викликало обурення у російських збройних силах. Підрозділи групи «Вагнер» відомі своєю жорстокістю. Коли збройні сили з низькою внутрішньою дисципліною, як і російської армії, розпускаються зовсім, це з великою ймовірністю призводить до таких злочинів. Тому, на жаль, це був передбачуваний результат.

Д.Г.: Весь цей рік в американській адміністрації та інших західних урядах відбувалися дебати щодо рівня підтримки України. Протягом довгого часу нічого не говорили про постачання комплексів Patriot чи танків, але потім такі рішення було ухвалено. Критики кажуть, що Захід збільшує допомогу Україні лише після появи чітких свідчень про страждання українців. Чи вважаєте ви, що можна надавати допомогу, не чекаючи таких страждань?

Ш.В.: Думаю, є безліч прикладів, коли ми могли почати надавати допомогу та постачати техніку Україні раніше та швидше, і я шкодую про ці затримки. Озираючись назад, військові командири можуть сказати: «Знаєте що? Ми могли б рухатися швидше, і, ймовірно, нам слід рухатися швидше».

Але ситуація така, якою є. Ви бачите, що авіація, танки, боєприпаси, така зброя як комплекси Patriot надходять у досить значних кількостях. Це важливий сигнал, на якому потрібно сфокусуватися.

Слід зазначити, що підтримка України стала не лише дуже солідною, а й надзвичайно широкою. Десятки країн підтримують Україну, і я думаю, що згуртованість цих країн, навіть незалежно від зброї, яку вони відправляють, їхня кількість та єдність, спрямовує дуже важливий сигнал та має стратегічне значення.

Тому, хоч і є затримки, про які можна шкодувати, ми опинилися у дуже сильній позиції. І наступний наступ України покаже, чи виконали ми свою роботу так, як треба.

«Того, хто кров проллє зі мною, за брата матиму»: снайпер «Вовк» про службу на передовій Донбасу. Відео

Дитяче захоплення зброєю стало професією для снайпера-прикордонника «Вовка», який воює на Донбасі. Як росіяни відповідають на снайперські постріли, на що і кого покладається «Вовк», та яка поема Шекспіра описує атмосферу в ЗСУ, він розповів Анні Костюченко та Павлу Суходольському.

Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Інтервʼю з Павлом Слюнькіним. Відео

Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Чи є майбутнє у відносин Білорусі із Заходом? Чи варто розраховувати на білоруську опозицію? Павло Слюнькін, колишній білоруський дипломат, розповів про це в інтервʼю Марії Ульяновській.

Більше

XS
SM
MD
LG