Спеціальні потреби

Актуально

Професор Гарварду Сергій Плохій аналізує авторитаризм в Росії та його шанси знищити українську демократію

Чи виживе Росія без Путіна, і яка прихована сила України? Що допоможе їй вистояти в цій війні? - ці та інші питання обговорює професор Гарвардського Університету, історик Сергій Плохій.

В інтерв'ю журналістці "Голосу Америки" Мирославі Гонгадзе він розповідає, що перемога Росії в цій війні означала б перемогу авторитаризму в усьому світі, від Китаю до США, тоді як перемога України ознаменує перемогу світової демократії.

Мирослава Гонгадзе:

Пане Плохій, чому Росія стала такою, якою вона є зараз? Адже в історії був час, коли світ мав багато сподівань, що Росія насправді може стати демократією.

Сергій Плохій:

Так, якщо подивитися, що відбувалось у Росії наприкінці 80-х, це безумовно, був один із маяків демократії та демократичного розвитку на пострадянському просторі. Єльцина обрали президентом Росії всупереч бажанням Горбачова, за підтримки величезної демократичної мобілізації в Росії. Тоді як в Україні на той час нічого такого ще не відбувалося.

У 1989-1990, а також у значній частині 91 року було майже природно очікувати, що Росія в СРСР буде лідирувати в плані демократичних перетворень. Але цього не сталося.

Вже у 1993 році було дуже зрозуміло, що у той самий парламент, який президент Єльцин захищав у 91-му році, у нього тепер стріляли за його ж наказом. Чому так сталося?

Одна з причин полягає в тому, що ми вірили (і я зараз говорю не тільки про політиків та Захід, а про широку громадськість, в тому числі, про себе на той час) ми вірили, що це був своєрідний кінець історії на міжнародній арені. Що країни трансформуються через той простий факт, що тиск комунізму відійшов на певну відстань. Ми вірили, що країни і народи майже природно, автоматично ставали демократичними. Що якщо зникне комуністичний шар, демократія почне процвітати. Це була негласне розуміння, яке існувало, і так думали дуже багато людей.

Зараз ми знаємо, що історія тоді не закінчилася, і що історія має значення. І що демократія – це дуже комплексний спосіб ведення політичного життя, суспільного життя. Черчілль у якийсь момент сказав, що демократія є найгіршою формою правління, крім усіх інших форм правління.

В російській історії, з точки зору інтелектуальних традицій, з точки зору інституцій, дійсно, була обмежена кількість досвіду, який міг би слугувати основою для демократичного розвитку. То ж історія мала значення.

І історія Росії - це була історія недемократичного розвитку, де держава та інтереси держави були в самому центрі політичного життя, де держава була домінантною.

І коли росіяни почали відчувати труднощі, економічні труднощі, труднощі з демократією та демократичними інституціями, що тоді могло об’єднати країну - це держава і влада держави. Підстави для цього вже були створені у Конституції, яка була ухвалена Борисом Єльциним, і очевидно, яку підтримав Захід відразу після обстрілу російського парламенту та арешту лідерів опозиції. Опозиція в Росії була комуністичною та націоналістичною.

З цієї точки зору, Єльцин справді виглядав як найкраща надія для російської демократії. Але те, як це було зроблено, створило справді основи для нової російської держави, яка стала такою ж авторитарною, як і більшість урядів та режимів в російській Росії.

Це не означає що Росія чи будь-яка інша країна справді приречена історією бути авторитарною чи демократичною, чи мати будь-яку іншу форму правління.

Але урок, який ми засвоїли, полягає в тому, що зміни в таких трансформаціях не відбуваються за одну ніч. Це процес. Це тривалий процес. І це урок 1990-х, який ми повинні пам’ятати сьогодні, особливо з огляду на те, що ми все більше говоримо про майбутнє Росії, про Росію без Путіна.

І зараз, коли ми розмовляємо, важливо не потрапити у ту ж пастку 90-х років, у ті ж самі проблеми, які ми мали у 90-х, а потім знову дивуватись, чому наше сприйняття бажаного за дійсне не стало реальністю.

Мирослава Гонгадзе:

Ви кажете, що для Росії це було природно - стати авторитарною країною. А як щодо інших країн цього регіону? Чи інша ситуація в Україні? В Грузії?

Сергій Плохій:

Зараз, через 30 років після розвалу СРСР, ми бачимо, що в деяких частинах Радянського Союзу демократичні зміни та трансформації почалися наприкінці 80-х - початку 90-х років. Це було насіння, яке вродило і дало дуже значні результати. Я говорю про країни Балтії.

Країни Балтії за демократичними ознаками сьогодні випереджають такі країни, як Польща та Угорщина, наприклад. І ми також бачимо, що Україна є другою за величиною радянською республікою. Вона також залишається демократичною. Попри те, що іноді (принаймні двічі) були спроби розгромити цю демократію, суспільство відповідало на ці спроби Майданом.

Ми також можемо подивитися на те, що відбувається в Молдові. То ж не можна казати, що демократія в цьому регіоні зазнала поразки. Хоча більшість пострадянських держав дійсно повернулися до різних форм авторитарного правління.

Якщо ви подивитеся на географію, де це відбувається, якщо подивитися на історію, то всі ці країни - переважно в Центральній Азії та частково на Кавказі. І ви там знайдете більш-менш ті самі закономірності, що спостерігаються в історії Росії, де дуже маленька традиція демократичного розвитку.

З української перспективи дуже цікавим прикладом є Білорусь, яка дійсно дуже близька, яка має багато спільної історії з Україною, включно з тим, що обидві ці країни були частиною Польсько-Литовського князівства, були поділені між Польщею та Радянським Союзом під час проміжного періоду. І знову ж таки, Білорусь обрала більш російський шлях.

Питання - чому? І одну з відповідей можна знайти в історії України, в історії українського регіональності, якої в Білорусі насправді немає достатньою мірою.

Регіональність, звісно, використовувалась проти України ще в 2014 році, як спроба дестабілізувати, підірвати єдність країни, тощо. Але це також основа нашого різноманіття та плюралізму. Це основа, яка може вистояти цю повномасштабну війну Росії проти України.

Мирослава Гонгадзе:

Чи виживе демократія в цьому регіоні після війни, після цієї великої спроби знищити українську націю і українську демократію, після цієї спроби почати війну проти всього Заходу?

Сергій Плохій:

Українці, які воюють і вмирають на полях східної, південної України, на Донбасі, вони вірять, що воюють не за себе, і не лише за свою країну. Вони вірять, що вони виборюють європейські цінності, борються за Європу. Вони сподіваються, що їх розуміють, і вони очікують підтримки та допомоги на багатьох рівнях. Вони й справді захищають більше, ніж просто себе.

Якби військова операція, яку організував Путін і генеральний штаб російської армії за кілька місяців перед цією війною, закінчилась успіхом, якби Київ впав за пару тижнів, якби Україна за три дні опинилась в руках Росії, це б означало не лише перемогу Росії, це була б перемога авторитарних форм правління. Не тільки в регіоні, а й у всьому світі, від Китаю до Сполучених Штатів Америки, де ця авторитарна модель вважалася дуже привабливою ще кілька років тому.

Те, що Україна протистоїть цій атаці, і що вона воює, часто перемагає армію, яку найбільше бояться у світі, армію, яка представляє авторитарний режим, що побудований дуже авторитарно (і частково саме тому вона програє) це вже перемога демократичних урядів і демократичних режимів.

Ці авторитарні тенденції дуже сильні майже в кожній демократичній країні. Тому ця перемога в Україні сьогодні – це перемога не лише окремого регіону, не лише окремого блоку, не якоїсь країни. Це перемога демократичних сил в усьому світі.

Всі новини дня

Обмеження ціни й імпорту в ЄС - загострення нафтової війни Заходу з Росією

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила, що повна заборона на морський імпорт російської нафти до ЄС набирає чинності 5 грудня разом з узгодженим з іншими західними партнерами рішенням про обмеження світових цін на нафту з Росії.

У понеділок 5 грудня набрала чинності домовленість країн Групи 7 (G7), ЄС та Австралії про встановлення верхньої межі на ціну російської нафти, що транспортується морськими шляхами.

Цього ж дня набирає чинності заборона Європейського Союзу на імпорт російської нафти за винятком тією, що постачається трубопроводами.

Західні країни вважають, що санкції, зокрема обмеження ціни російської нафти на рівні $60 за барель «не дасть Росії заробляти на своїй агресивній війні проти України».

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн раніше висловила сподівання, що встановлення цінової межі «значно зменшить доходи Росії», а також «допоможе нам стабілізувати світові ціни на енергію з користю для економік, що розвиваються».

Але дієвість нафтових санкцій щодо Росії залишається непевною зокрема через позицію групи країн експортерів нафти ОПЕК, які заявили, що намагатимуться тримати міжнародні ціни на нафту високими і для цього зменшуватимуть обсяги видобування.

Росія, яка є другим найбільшим експортером нафти у світі, заявила, що не визнаватиме обмежень і також готова зменшити продаж, щоб тримати ціни на вищому рівні.

Напередодні початку дії цінових обмежень ціна нафти марки URL-E трималася на рівні приблизно $67, в той час як нафта марки Brent - приблизно $86.

Західні країни сподіваються, що санкції будуть впроваджуватися, оскільки значна частина міжнародного морського транспортування нафти забезпечується компаніями, банками і страховими фірмами на Заході.

Тим часом Китай заявив, що буде продовжувати енергетичну співпрацю з Росією.

Іншим великим покупцем російської нафти стала Індія.

ЄС і G7 кожних два місяці переглядатимуть верхню межу на ціну російської нафти і наступний такий перегляд запланований на середину січня.

Дивіться також:

США не бачать зацікавленості Росії в змістовній дипломатії - Блінкен

державний секретар Ентоні Блінкен

США не спостерігають інтересу Росії до змістовної дипломатії, щоб закінчити війну в Україні, сказав в програмі "Обличчям до нації" на каналі CBS державний секретар Ентоні Блінкен.

«Дипломатія завжди має вартість, якщо задіяні сторони, і в цьому випадку Росія, дійсно зацікавлені у змістовній дипломатії. І те, що ми бачили, принаймні нещодавно, є рівно протилежним», - сказав головний американський дипломат.

Він зазначив, що, у той час, як президент Зеленський звернувся до країн G-20, провідних економік світу, і висунув пропозицію щодо того, як рухатися вперед до миру, «Володимир Путін подвоїв і потроїв усе, що робив, а тепер намагається зробити зиму зброєю".

«Він не зміг перемогти на полі бою, тому він направляє свій гнів і вогонь на українських цивільних, нападаючи на енергетичну інфраструктуру, намагаючись вимкнути світло, вимкнути опалення, вимкнути електрику», - заявив Блінкен.

Поки Путін не продемонструє, що він дійсно зацікавлений у змістовній дипломатії, навряд чи щось вийде, додав він.

В неділю ж в іншому інтерв’ю, у програмі CNN «State of the Union», Блінкен сказав, що російський президент Володимир Путін прийняв тактику «випаленої землі», оскільки його збройні сили не змогли досягти своїх попередніх загарбницьких цілей у війні проти України.

«Путін намагався стерти Україну з мапи, стерти її ідентичність, включити її назад у Росію. Це не вдалося», – сказав Блінкен. «Потім він зайнявся захопленням землі на сході та півдні України. Це зазнає невдачі, тому що українські військові чинять спротив і повертають багато території, яку отримав Путін.

Президент США Джо Байден заявив, що міг би вести переговори з Путіним у разі, якби той показав готовність завершити війну. Одним із критеріїв такої готовності могло би бути виведення російських військ з України. Речник Кремля Дмитро Пєсков 2 грудня заявив, що для Москви це неприйнятно.

В матеріалі використані джерела CBS та CNN

Путін "значно переоцінив" можливості своєї армії, а Китаю варто зробити висновки з війни Росії в Україні - посадовець Пентагону

China Russia Energy Ties

Президент Росії Володимир Путін "очевидно сильно переоцінив" можливості своєї армії. Про це секретар з питань Повітряних сил США Френк Кендалл заявив під час Форуму Рейгана з національної безпеки.

Він також заявив, що Китаю варто винести уроки з російської війни в Україні, що акт агресії може бути зустріти у відповідь потужні санкції, а військо може виявитись не таким сильним, як здається.

"По-перше, економічні наслідки агресивних дій можуть бути набагато серйознішими, ніж ви хотіли б", - сказав Кендалл. Другий урок, за його словами, полягає у тому, що "військові можуть бути не зовсім точними, коли говорять вам, наскільки вони хороші… [і третє], що коротка війна, яку ви очікуєте, може виявитись не тією, яку ви отримаєте".

Як пише Breaking Defense, від початку війни Росії в Україні 24 лютого існувало чимало побоювань, що Китай використає можливість для вторгнення на Тайвань. Раніше цього тижня Пентагон оприлюднив звіт про військову потужність Китаю, в якому сказано, що немає негайних ознак того, що Пекін готується розпочати вторгнення найближчим часом, але Китай посилив військову активність навколо острова.

Тим часом, на форумі міністр оборони США Ллойд Остін звинуватив Росію у "навмисній жорстокості" у війні проти України, заявивши, що Москва навмисно цілить у цивільних жителів: "Від російських нападів гинуть діти, руйнуються школи і лікарні", – сказав Остін. Водночас, він наголосив, що Пентагон стурбований можливою ескалацією конфлікту у війну США з Росією, пише Радіо Свобода: "Ми не будемо втягнуті у війну Путіна".

Раніше Голос Америки повідомляв, що Форуму Рейгана з нацбезпеки директорка з національної розвідки США Авріл Гейнс заявила, що розвідка США очікує, що в наступні кілька місяців в Україні збережеться зниження темпів бойових дій, і не бачить жодних доказів зниження волі України до опору, незважаючи на атаки на її енергомережі та іншу критично важливу зимову інфраструктуру.

Путін обрав тактику випаленої землі, оскільки його збройні сили не досягли цілей - Блінкен

Держсекретар США Ентоні Блінкен

Держсекретар Ентоні Блінкен у неділю засудив спроби Росії «використати зиму як зброю», назвавши намагання РФ вивести з ладу електроенергію та інфраструктуру в Україні «варварськими».

В інтерв’ю у програмі CNN «State of the Union», Блінкен сказав, що російський президент Володимир Путін прийняв тактику «випаленої землі», оскільки його збройні сили не змогли досягти своїх попередніх загарбницьких цілей у війні проти України.

«Путін намагався стерти Україну з мапи, стерти її ідентичність, включити її назад у Росію. Це не вдалося», – сказав Блінкен. «Потім він зайнявся захопленням землі на сході та півдні України. Це зазнає невдачі, тому що українські військові чинять спротив і повертають багато території, яку отримав Путін.

«Що він робить, він намагається перетворити зиму на зброю, вимкнути світло, вимкнути опалення, занурити українців у темряву та холод, коли вони прямують у зимові місяці. Це справді варварство».

Він запевнив, що США «рішуче чинять спротив, підтримуючи Україну», додавши, що втрати для Росії через накладені США безпрецедентні санкції та експортні обмеження зростають щодня.

На питання ведучого, чому адміністрація Байдена досі не назвала Росію державою-спонсором тероризму, Блінкен відповів, що адміністрація «працює наразі із Конгресом над законопроектом, який дозволить обійти ті виклики, які виникнуть у зв’язку із визнанням РФ державою-спонсором тероризму».

Раніше посолка США в НАТО Джуліанн Сміт заявила, що США наразі не вважають корисним офіційне визначення Росії державою-спонсором тероризму відповідно до американських законів, але виступають за подальші обмеження для Росії у вигляді санкцій та експортних обмежень.

"Відчуття у Вашингтоні полягає в тому, що це зараз непотрібно, і, насправді, може бути контрпродуктивно в тому плані, що це може зашкодити нашій можливості, наприклад, привозити гуманітарну допомогу Україні, або вивозити певну кількість зерна з України", - сказала високопосадовися.

В матеріалі використані джерела CNN

Власниця смарагда вартістю до 70 тисяч доларів продає його на аукціоні, щоб допомогти Україні

Мітці Пердью, 81-річна вдова магната бройлерної індустрії Френка Пердью, виставляє на аукціоні Sotheby’s у Нью-Йорку рідкісний смарагд, який їй подарував покійний чоловік, коли запропонував одружитися в 1988 році, пише видання The New York Times. Усі кошти, виручені від продажу каблучки, оціночна вартість якої, за словами Sotheby’s, становить від 50 000 до 70 000 доларів США, будуть передані на підтримку гуманітарних заходів в Україні, започаткованих пані Пердью під час відвідин України цього року після російського вторгнення.

«Як почувають себе люди, які там безперервно потерпають, без перепочинку, принаймні вже півроку?» сказала вона. «Через п'ять днів я захотіла зробити більше. І тоді я почала думати: «Що я можу зробити, щоб бути найбільш корисною?» А потім подумала: «У мене є щось, що має історичне значення», цитує пані Пердью видання The New York Times.

Пані Пердью відвідала Україну на початку цього року, щоб дізнатися більше про торгівлю людьми, тему, про яку вона пише для видання Psychology Today. Через загрозу повітряного нальоту вона провела свою першу ніч у Києві в бомбосховищі, і це стало одним із найзначніших подій у її житті, сказала вона.

Вона подумала про свою обручку, яку зберігала в сейфі після смерті чоловіка, і їй спало на думку, що вона могла б використати її, щоб зібрати гроші та привернути увагу до страждань в Україні після російського вторгнення. Пані Пердью сказала, що поки не знає, яку організацію обере для отримання коштів.

Смарагдовий камінь розповідає історію, яка сягає майже чотирьох століть, аж до затоплення іспанської галери поблизу Флорида-Кіс у 1622 році та десятиліть спроб підводного мисливця за скарбами на ім’я Мел Фішер дістати вантаж із золотом, срібними монетами, золотими самородками та ювелірними виробами.

Покійний чоловік Мітці Френк Пердью отримав частку винагороди в обмін на свої інвестиції в пошуки містера Фішера. Більшу частину він пожертвував, але зберіг смарагд і подарував нареченій. Вона носила його до смерті чоловіка в 2005 році.

В матеріалі використані джерела The New York Times

Більше

XS
SM
MD
LG