Головна установа з безпеки РФ заарештувала американського репортера Wall Street Journal за звинуваченнями в шпигунстві. Вперше американський кореспондент потрапив за ґрати за звинуваченнями в шпигунстві з часів холодної війни. Газета заперечує звинувачення проти Евана Гершковича.

Федеральна служба безпеки повідомила в четвер, що Гершковича затримали в місті Єкатеринбург на Уралі під час нібито спроби отримати секретну інформацію.

ФСБ, яка є головним правонаступником КДБ радянських часів, стверджує, що Гершкович «за наказом США збирав інформацію про діяльність одного з підприємств російського військово-промислового комплексу, що є державною. таємницею".

"The Wall Street Journal рішуче заперечує звинувачення ФСБ і вимагає негайного звільнення нашого довіреного та відданого журналіста Евана Гершковича, - йдеться у повідомленні. – Ми солідарні з Еваном і його родиною".

Відносини між Заходом і Москвою напружені через війну в Україні, а Кремль посилює репресії проти опозиційних активістів, незалежних журналістів і громадянського суспільства. Широкої урядової кампанії репресій не було з радянських часів.

Раніше цього тижня російський суд визнав винним батька-одинака за публікації в соціальних мережах із критикою війни в Україні та засудив його до двох років позбавлення волі, а його 13-річну доньку відправили в дитячий будинок.

Гершкович є першим американським репортером, якого заарештували за звинуваченнями в шпигунстві в Росії з вересня 1986 року, коли КДБ заарештував Ніколаса Данілова, московського кореспондента U.S. News and World Report. Його звільнили без висунення звинувачень через 20 днів після обміну на співробітника місії Радянського Союзу в ООН, якого заарештувало ФБР.

ФСБ не повідомляє, коли відбулося затримання. Гершкович, який висвітлює Росію, Україну та інші колишні радянські країни як кореспондент московського бюро Wall Street Journal, може отримати до 20 років ув'язнення, якщо його визнають винним у шпигунстві.

У ФСБ зазначили, що він мав акредитацію МЗС Росії для роботи журналістом, але речниця міністерства Марія Захарова заявила, що Гершкович використовує журналістські повноваження як прикриття для "діяльності, яка не має нічого спільного з журналістикою".

Гершкович вільно розмовляє російською мовою і раніше працював у французькому агентстві Agence France-Presse та The New York Times. Його останній звіт із Москви, опублікований раніше цього тижня, зосереджувався на уповільненні російської економіки на тлі санкцій Заходу, запроваджених після вторгнення російських військ в Україну минулого року.

Арешт Гершковича відбувся після обміну в грудні, під час якого зірка WNBA Бріттні Ґрайнер була звільнена після 10 місяців за ґратами в обмін на російського торговця зброєю Віктора Бута.

Ще один американець, Пол Вілан, керівник відділу корпоративної безпеки Мічигану, перебуває у в’язниці в Росії з грудня 2018 року за звинуваченнями у шпигунстві, які його родина та уряд США назвали безпідставними.

Жанна Кавельє, керівник відділу Східної Європи та Центральної Азії паризької групи свободи преси «Репортери без кордонів», сказала, що Гершкович був першим іноземним журналістом, який був заарештований у Росії з початку війни в Україні.

“Це виглядає як захід у відповідь Росії Сполученим Штатам, тому ми дуже стривожені, бо це, ймовірно, спосіб залякати всіх західних журналістів, які намагаються досліджувати аспекти війни на землі в Росії, — сказала Кавельє Associated Press. – Західні держави повинні негайно попросити роз'яснень щодо звинувачень, оскільки, як нам відомо, він просто виконував свою роботу як журналіст".

Російський журналіст Дмитро Колєзєв повідомив у месенджері Telegram, що спілкувався з Гершковичем перед його поїздкою в Єкатеринбург.

“Він готувався до звичайної, хоч і досить небезпечної в нинішніх умовах журналістської роботи”, — написав Колєзєв. За його словами, Гершкович попросив у нього контакти місцевих журналістів і офіційних осіб у цьому районі і намагався домовитися про інтерв’ю.

"США наразі підтримують «гібридний трибунал», тому що це буде якраз міжнародний, інтернаціоналізований, але на основі юридичної системи України. Цей трибунал буде розташований не в Україні, а в іншій європейській країні. Таким чином ми можемо гарантувати, аби забезпечити його неупередженість і легітимність. Це те, чого ми всі прагнемо", - заявила в ефірі програми Радіо Свобода «Свобода LIVE» офіційна представниця Держдепартаменту США Андреа Калан.

"Ми всі хочемо, щоб всіх, хто вчиняє і вчинив злочини проти України і проти українців, бачили у суді, і щоб вони понесли покарання. І ось те, що ми знаємо, то це те, що зло буде покаране, і винні повинні понести відповідальність. Ось саме тому США підтримує саме ту форму гібридного суду. Тому що саме це якраз може забезпечити те, що всі винні будуть понесуть відповідальність", - додала посадовиця.

У відповідь на зауваження Радіо Свобода про те, що в Києві існують сумніви, що якщо піти цим шляхом «гібридного трибуналу», Путін понесе відповідальність, посадовиця зазначила: "Ми якраз бачили, що МКС попросив арешту Путіна за те, що він скоїв і коїть проти України. І всі країни, які є підписантами Римського статуту, повинні дотримуватися цього. Так що є різні форми. Але саме цей гібридний суд – звісно, треба напрацювати деталі цього суду, але це якраз може бути відповіддю на вимогу бути найбільш легітимним, найбільш прозорим, користатися міжнародною підтримкою, робити все можливе для того, щоб винні понесли відповідальність".

Раніше про підтримку США створення спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії Росії проти України заявила посолка з питань глобального кримінального правосуддя Держдепу США Бет Ван Скаак, 27 березня під час виступу на конференції в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, присвяченій сучасним викликам Нюрнбергським принципам.

«Зараз, у цей критичний момент історії, я можу оголосити, що ми підтримуємо створення спеціального трибуналу для переслідування злочину агресії проти України. Було багато різних моделей, які розглядались. США детально розглядали всі «за» та «проти» кожної з них і дійшли до висновку, що найбільш ефективний спосіб забезпечення відповідальності за злочини агресії передбачає створення інтернаціоналізованого [internationalized, - ориг.] суду в рамках судової системи України», - заявила представниця Держдепу.

За словами Бет Ван Скаак, подібні зусилля включатимуть «предметну юрисдикцію стосовно міжнародних злочинів, залучення міжнародного персоналу, можливо, шляхом інтеграції професіоналів, суддів, прокурорів, розслідувачів, адвокатів, чи через надання експертної допомоги за запитом України».

У Держдепі наголошують, що це також може включати міжнародні елементи в тому, як саме суд підтримуватиме Україну та де буде знаходитись. «Наприклад, потенційно це може бути десь у Європі, принаймні під час війни, це надалі зміцнить європейську орієнтацію України, міжнародну легітимність такої інституції та матиме важливе значення для неї, а також сприятиме наданню допомоги сильними державами, які віддані розслідуванню злочину агресії», - наголошує Бет Ван Скаак.

Представниця Держдепу додає, що такий суд міг би сприяти ширшій міжнародній підтримці, а також не потребуватиме резолюції Генеральної Асамблеї про створення нової незалежної міжнародної інституції, для становлення якої потрібні час та ресурси.

«Такий гібридний суд також демонструватиме лідерство України у забезпеченні відповідальності за злочин агресії повністю в рамках національної юридичної системи. Сполучені Штати готові співпрацювати з Україною та іншими країнами світу, надавати ресурси, обмінюватись інформацією з таким трибуналом задля досягнення всебічної відповідальності за міжнародні злочини, які скоюються в Україні», - говорить представниця Держдепу.

На питання Української служби Голосу Америки про те, чи існує міжнародний консенсус та підтримка створення подібної гібридної моделі міжнародного трибуналу для розслідування злочину агресії Росії, представниця Держдепу відповіла, що поки не вдалось досягнути остаточного консенсусу.

«Не думаю, що поки що вдалось досягнути остаточного консенсусу. Існують дві моделі, що розглядаються: це ця модель – український трибунал, який матиме міжнародний характер [internationalized tribunal, - ориг.] і матиме багато міжнародної підтримки та інший варіант, який може створити Генасамблея ООН. Влада України розглядає обидва варіанти. Висловлювалась перевага більше відокремленій міжнародній інституції, але є побоювання, що, можливо, не вийде зібрати необхідні голоси в Генасамблеї для створення подібної інституції».

Нагадаємо, 17 березня, Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт російського президента Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Ордери, видані судом в Гаазі звинувачують Путіна у воєнному злочині примусового вивезення населення (дітей) з окупованих територій України до Російської Федерації.

Президент США Джо Байден назвав виправданим ордер на арешт російського президента Путіна, який напередодні видав Міжнародний кримінальний суд в Гаазі. Байден підкреслив, що Путін скоїв воєнні злочини. Американський президент, однак, зауважив, що МКС має обмежене міжнародне визнання.

Дослідники безпекових загроз повідомляють, що до експертів із ядерної безпеки та нерозповсюдження зброї, звернулись особи, які видавали себе за журналістів Голосу Америки, але які, за підозрами, є північнокорейськими хакерами. За словами дослідників, це не поодинокий випадок, коли такі особи видають себе за репортерів із провідних інформаційних організацій.

Згідно зі звітом Mandiant, американської фірми з кібербезпеки та дочірньої компанії Google, онлайн-шпигуни намагалися зібрати розвідувальні дані про позицію міжнародних чиновників щодо уряду Кім Чен Ина в Пхеньяні.

Це остання відома спроба за останні місяці групи кібершпигунства, відомої як APT43, Kimsuky або Thallium, яка видавала себе за журналістів і націлювалася на урядові організації в Сполучених Штатах і Південній Кореї, а також науковців та аналітиків.

Особи із АРТ43 видавали себе щонайменше за сімох журналістів із п’яти інформаційних організацій, повідомив Голосу Америки в середу старший аналітик Mandiant Гері Фріс.

«Ми досягли успіху в зборі конфіденційної інформації, пов’язаної зі справами Корейського півострова», наприклад, шахраї розпитували тих, з ким контактували про настрої Заходу щодо діяльності Північної Кореї, включаючи розповсюдження ядерної зброї та запуски ракет, сказав Фріас.

В одному електронному листі від 14 жовтня 2022 року, отриманому Mandiant, відправник, видаючи себе за репортера Голосу Америки, поставив кілька запитань, пов’язаних із програмами випробувань ракет і ядерної зброї Північної Кореї, зокрема: «Чи збільшить Японія оборонний бюджет і активізує оборонну політику?"

Одержувача попросили «надіслати відповіді протягом 5 днів».

Голосу Америки “відомо, що зловмисники намагалися видати себе за наших журналістів у спробах отримати інформацію від третіх сторін, у тому числі щодо питань розповсюдження ядерної зброї, – сказав Найджел Гіббс, речник Голосу Америки. – Ми пам’ятаємо про це, і особливо ретельно представляємось та повідомляємо про можливих імітаторів».

Mandiant повідомила, що протягом останніх місяців спілкувалась з USAGM щодо ймовірної операції Північної Кореї з намаганнями видати себе за репортерів Голосу Америки.

"Довіра між нашими журналістами та їхніми джерелами є обов'язковою, - сказала директор зі зв'язків із громадськістю USAGM Лорі Мой. – USAGM докладає максимум зусиль, щоб захистити безпеку та цілісність інструментів комунікації наших журналістів. Ми використовуємо низку служб управління репутацією, включаючи ідентифікацію підроблених облікових записів у соціальних мережах".

Мой продовжила: «Ми також забезпечуємо надійну безпеку ІТ-системи, щоб зміцнити безпеку наших журналістів. USAGM надає зашифроване обладнання, забезпечує багатофакторну автентифікацію для доступу до систем і регулярно відстежує вразливості та зовнішні загрози».

Фальшиві електронні листи, які нібито надійшли від репортерів Корейської служби Голосу Америки, часто йшли науковцям, офіційним особам та іншим особам із проханням про коментар. У деяких випадках одержувачі цих електронних листів зверталися до сеульського бюро "Голосу Америки" й отримували інформацію про те, що запити були неавтентичними.

«Протягом останніх кількох років наша команда була об’єктом різноманітних агресивних спроб фішингу, зокрема видавання себе за іншу особу», — сказав Дон Хюк Лі, керівник Корейської служби Голосу Америки. «Дюжина репортерів з моєї команди, включно зі мною, потрапили під ціль. Наскільки я пам’ятаю, ми повідомляли ІТ-службу агентства або службу безпеки (USAGM), якщо потрібно, про кожен випадок».

Раніше цього місяця Mandiant також виявив, що та сама хакерська група розповсюдила вкладення до електронного листа, який, як видається, був надісланий рекрутером для The New York Times.

У минулі роки подібну діяльність пов’язували з Пхеньяном, включаючи фішинг проти журналістів у Південній Кореї, коли відправник видавав себе за сценариста Корейської телерадіомовної системи, шукаючи інформацію про Північну Корею.

«Спонсоровані державою хакери регулярно націлюються на журналістів або видають себе за них, — сказав Голосу Америки Джозеф Боднар, дослідник Alliance for Securing Democracy. – Репортери мають інформацію та доступ, яких немає у більшості людей. Маскування під журналістів може бути легким способом для хакерів завоювати та використати довіру цілі».

Proofpoint, фірма з кібербезпеки, минулого року опублікувала звіт, в якому детально описала зусилля державних хакерів у Північній Кореї, а також Китаї, Ірані та Туреччині, щоб шпигувати або видати себе за американських журналістів.

«Ці хакери можуть бути недбалими, надсилаючи повідомлення з граматичними помилками, — сказав Боднар. – Пошук у Google може виявити, що репортера, за якого вони видають себе, не існує або він має іншу адресу електронної пошти. Існують основні методи кібербезпеки, які можуть допомогти людям захиститися від цієї загрози».

У середу в Державному департаменті головний заступник речника Ведант Пател сказав, що, хоча він не може торкнутися конкретних подій, пов’язаних із виданням себе за персонал New York Times, Голосу Америки, «звичайно, КНДР відома тим, що вживає низку дестабілізуючих і зловмисних кроків. Ми уважно за цим слідкуємо".

КНДР - Корейська Народно-Демократична Республіка - офіційна назва Північної Кореї.

Північна Корея «часто використовує зловмисних кіберакторів національних держав, щоб отримати дохід для режиму, уникаючи санкцій, — сказала Голосу Америки майор Національної кібернетичної місії США Катріна Чізман. – Кіберактори КНДР роблять це за допомогою ряду незаконних засобів, таких як крадіжка криптовалюти, відмивання грошей, програми-вимагачі та шахрайська діяльність ІТ-працівників КНДР за кордоном».

За даними Агентства з кібербезпеки та безпеки інфраструктури США, група Kimsuky APT, швидше за все, працює з 2012 року. Згідно з аналітиками розвідки, вона в основному зосереджена на вчиненні фінансово мотивованих кіберзлочинів для підтримки уряду Північної Кореї.

Під час пандемії коронавірусу увага переключилася на фармацевтичні та інші компанії, пов’язані зі здоров’ям. Інші дії, до яких, як стверджується, причетний APT43, включають реєстрацію веб-доменів, які мають виглядати як законні веб-сайти, включно з Корнельським університетом. Група також використовувала програми для викрадення імен користувачів і паролів і генерації криптовалюти.

"APT43 надзвичайно переконлива, - сказав Фріс, аналітик Mandiant. – Ми бачили, як APT43 створюють електронні адреси, схожі на адреси репортерів новин або аналітиків аналітичних центрів, і одночасно розкручують фальшиві домени, які також виглядають схожими на справжні новини, які вони підробляють. Вони додадуть це до своїх електронних підписів. тож навіть якщо жертва запідозрить та відвідає домен, розміщений на APT43, він буде виглядати як справжній новинний сайт."

Мережі спецагентів і таємні психологічні операції, диверсії, розвідувальна діяльність і контррозвідка - усі ці складові “нетрадиційних воєнних дій”, задіяні Росією проти України, досліджували аналітики Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) та презентували у звіті, опублікованому 29 березня.

Росія, як ілюструє звіт, задіяла дуже різноманітні технології впливу ще задовго до повномасштабного вторгнення, зокрема, як повідомляв Голос Америки, розбудувала широку мережу спеціальних агентів, завербувавши у тому числі українських посадовців.

За мету автори аналітичного звіту ставили собі деталізацію російських методів для їх розсекречування, зриву планів зловмисників та для підготовки ймовірних контрзаходів. Для підготовки звіту було проведено численні інтерв’ю до і під час війни – у розвідувальній спільноті, серед фахівців служб безпеки, органів влади та правоохоронних органів. Доповідь також базується на доказах, отриманих безпосередньо на полі бою в Україні або “іншим шляхом від російських спецслужб і організацій та суб’єктів, з якими вони взаємодіють”. Набір фактів стосується дій з боку РФ між липнем 2021 року та лютим 2023 року.

І хоча автори висловили усвідомлення, що звіт не містить вичерпну інформацію про методологію роботи російських спецслужб в Україні, але озвучили сподівання, що ця праця стане корисним ресурсом для держав, політиків, а також для зміцнення стійкості суспільства проти російських методів та зусиль, спрямованих на руйнування інших країн.

“Сподіваємося, що розуміння “нетрадиційних” операцій Росії допоможе пояснити деякі з найбільш специфічних аспектів російських рішень і силового застосування її традиційної військової сили під час повномасштабного вторгнення в Україну”, - кажуть автори Джек Уотлінг, Олександр Данилюк та Нік Рейнольдс.

“Шпигунські зустрічі” на курортах Туреччини, Кіпру і Єгипту за радянськими інструкціями КДБ

За інформацією дослідників, ФСБ Росії, яка брала активну участь у плануванні та здійсненні вторгнення, отримала наказ підготувати плани окупації України у липні 2021 року.

А однією з головних стратегій стало вербування агентів на місцях – мережа створювалася десятиліттями. Для цього було задіяно чималі ресурси Москви.

Загальною метою задіяної агентури автори звіту називають виведення з ладу системи державного управління та військового командування України, підрив суспільної довіри до державних установ, зниження національної стабільності і мінімізацію допомоги Україні від міжнародних партнерів.

Для отримання вказівок агенти зустрічалися із російськими “кураторами” восени 2021 року під час коротких відпусток на курортах Туреччини, Кіпру та Єгипту. Під час “випадкових зустрічей” відбувався обмін інформацією.

Крім того, російські спецслужби надавали перевагу – там, де це можливо – мінімізувати залучення агентів з Росії, а натомість вербувати високопоставлених агентів на місцях, в Україні, що надалі керували б там власними мережами.

Такий спосіб рекомендовано ще у радянських секретних посібниках та інструкціях КДБ, - нагадує звіт RUSI.

Вербування працівників ядерної енергетики

Одну з головних ролей у плані вторгнення Росії до України відігравала інфраструктура ядерної енергетики України. Кремль для виправдання власної агресії публічно заявив, що Україна “планує створити власну ядерну зброю”, а одним із завдань російської “спецоперації” була денуклеаризація України. Йшлося про намір захопити всі атомні електростанції, а також деякі центри ядерних досліджень. Для підготовки цих операцій - свідчить звіт RUSI - російські спецслужби завербували працівників ядерних установок, у тому числі з підрозділів, відповідальних за фізичну охорону.

Українська розвідка та її іноземні партнери викрили частину таких агентів, що дозволяє проаналізувати основні завдання, які ставило перед ними російське керівництво, а також зрозуміти їх основні методи, - кажуть автори звіту.

Так, вони нагадують про досвід колишнього проросійського політика, нардепа Андрія Деркача, що належав до агентурної мережі ГРУ Росії, викритої Службою безпеки України.

Деркач був агентом Росії, внесеним до персонального санкційного списку США з формулюванням «російський агент з більш ніж десятирічним стажем». Як повідомляв Голос Америки, Деркач також звинувачений у сприянні втручанню Росії до процесу президентських виборів у Сполучених Штатах.

Погіршення стосунків України і США - постійний пріоритет російських спецслужб

Окрім Андрія Деркача, котрий, за даними уряду США, був російським агентом понад 10 років, санкції також накладено на ряд інших народних депутатів України, зокрема, Олександра Дубінського, Олександра Онищенка, а також на прокурора Костянтина Кулика, екс-помічника генпрокурора Андрія Теліженка та ще трьох громадян України. Окрім шпигунської діяльності в Україні, ця група осіб підозрювалася ще й в намаганні вплинути на уряд США, - йдеться у звіті. Для цієї мети вони були задіяні у роботі антикорупційного об'єднання в Україні, котре ніби-то мало розслідувати факти корупції при виділенні міжнародної допомоги Україні. “А натомість їх робота полягала в тому, щоб припинити або принаймні скоротити міжнародну допомогу Україні, - стверджується у звіті. - Враховуючи критичне становище України щодо залежності від військово-технічної допомоги з боку іноземних партнерів, і перш за все допомоги з боку США, російські спецоперації мали намір призвести до погіршення відносин України з партнерами особливо з США. Це є постійним пріоритетом російських спецслужб”.

Але наразі не всі російські агенти та їх операції були викриті, - застерігають автори звіту. Значна частина агентів Росії як в Україні, так і в інших країнах, за їх інформацією, продовжують активно працювати.

Частину звіту присвячено також зрадницькій діяльності в Україні лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука та депутатів Віктора Чорного та Іллі Ківи, котрий, зокрема, раніше вдавав із себе русофоба та радикального українського націоналіста. Його завданням, нагадує звіт, зокрема було радикалізувати суспільно-політичну ситуацію в Україні, у тому числі шляхом провокування супротиву проукраїнським організаціям.

Для цього ж використовували, наприклад, агентів-провокаторів під час мітингів і зібрань, що намагалися викликати жорстокі сутички з поліцією та подавати їх як “спроби крайнього правого перевороту”.

Церкви, контрабандисти, детективні агентства - прихистки для агентури Кремля

Для створення прихистків агентурній мережі в Україні росіяни вербували представників клубів єдиноборств, злочинців (зокрема, наркодилерів), колишніх співробітників спецназу, охоронних фірм та детективних агентств. Крім того, за даними Прикордонної служби, зафіксовано тісний зв'язок російських офіцерів із мережами контрабандистів в Україні. А переміщенню готівки сприяла дипломатична пошта дружних Росії країн.

Згідно зі звітом, консолідованою групою ідеологічно відданих агентів Москві, які підтримували вторгнення, були окремі православні церкви. Їх священики були завербовані та керовані російськими спецслужбами, а монастирі та церкви використовувалися як безпечні місця для обладнання і персоналу. “Використання релігії як прикриття – поширений прийом російських спецслужб та механізм захисту”, - пишуть автори звіту.

Вони також посилаються на дослідження Центру аналізу європейської політики (CEPA), яке описує діяльність священика, висвяченого у Львові, а нині - духівника молодих військових у Росії Андрія Ткачова. Ткачов за сумісництвом є також популярним телеведучим і блогером. “Ми ведемо війну згідно з християнськими принципами, — запевняє він своїх слухачів, — тому що ми знищуємо трансформаторів, а не людей, які мають безсмертну душу”.

До слова, речник МЗС Олег Ніколенко відреагував цього тижня на ремарки з боку Управління Верховного комісара ООН з прав людини про те, що обшуки в будівлях УПЦ МП можуть мати «дискримінаційний характер». На своїй сторінці у Фейсбуці Ніколенко написав: “Україна – демократична держава, в якій ґарантується свобода віросповідання. Водночас свобода не тотожна праву займатися діяльністю, яка підриває національну безпеку. Закликаємо УВКПЛ утримуватися від незбалансованих політичних оцінок, а базувати свої доповіді на фактах.

Чому агентура Кремля зазнала провалу

Незважаючи на масштаби зусиль Росії, лише частина яких описана у звіті, Кремлю не вдалося здійснити дестабілізацію, як передбачав її план. Автори звіту сформулювали власні підсумки та припущення, чому і шпигуни, і цілі мережі багаторічної підривної

діяльності для внутрішньої дестабілізації в Україні та її подальшої швидкої окупації виявилися неуспішними для Москви.

Росії не вдалося розпалити внутрішньополітичну кризу в Україні, не вдалося створити головних передумов для повномасштабних протестів, незважаючи на тиск, президент Зеленський не покинув посади та країни, більшість українців не сприймає антинатівські вимоги Росії та активно протистоїть агресивному вторгенню уже понад рік.

На думку авторів, фатальну для Росії роль у цьому зіграли два фактори. По-перше, російські агенти переоцінили і перебільшили свій вплив на українську державу. І по-друге, російські спецслужби отримали наказ сприяти окупації за “часовою шкалою”, а не за оцінкою її життєздатності. Тобто кожен наступний етап плану Росії починав виконуватися, навіть якщо попередня фаза не була успішною.

Посприяла цьому інституційна культура виконання наказів, що не передбачає “чесних порад” знизу.

“Як бачимо, до останнього моменту російська агентура готувалася до внутрішньої дестабілізації на основі створених ними в Україні умов, військо Росії було практично непідготовленим і непридатним для тривалого військового конфлікту, - йдеться у звіті. - Крім того, російська військова агресія та злочини проти мирного населення змінили ставлення до Росії не лише серед простих українців, а й серед представників проросійських організацій. Як у випадку з організацією «Патріоти за життя», деякі члени якої у підсумку публічно засудили російську агресію”.

Стратегічна помилка Путіна і кроки проваленого плану

Плани ФСБ, які зосереджувалося на роботі агентів серед українських високопосадовців, провалилися. Українська держава не розпалася зсередини, як цього бажав Кремль, а чимало роками налагоджуваних мереж були порушені або їх ключові учасники були затримані.

Крім того, російські плани нерідко були зруйновані через безглуздість ситуації, коли міліціонер, наприклад, надаючи інформацію для російських військових за певну фінансову винагороду, розумів у результаті, що танки чи бомби можуть потрапити до населеного пункту, у якому перебуває його власна сім'я. Тому чимало мереж, на які розраховували росіяни, стали ненадійними вже у перші дні вторгнення, оскільки російські війська не змогли взяти свої цілі та забезпечити обіцяні переваги українським зрадникам узамін на їх ризик, - стверджується з звіті.

Уся логіка застосування сил Росією була заснована на їх надії на швидкий успіх з перших днів. Тож автори звіту називають рішення про вторгнення стратегічною помилкою суджень особисто Путіна.

Більша частина планів Росії була зосереджена на тому, що робити після вторгнення, зокрема, після бажаної Росією окупації Києва протягом 72 годин.

У звіті наведено деякі деталі таких планів. Так, першим кроком було б використання місцевих агентів для допомоги у захопленні виконавчої та парламентської влади. Окремо кадирівці займалися б полюванням на українців, яких у Росії вважають організаторами патріотичного опору і тих, хто пов'язаний з Революцією Гідності в 2014 році. Очікувалося, що це буде розправа, співвідносна із тим, як росіяни поступали з чеченськими повстанцями після падіння Грозного у 2000 році.

Більше про паралелі між реаліями війни проти Ічкерії Голос Америки писав у матеріалі за підсумками наукової конференції на тему історичної пам’яті.

Третім напрямком зусиль мала стати пацифікація населення. Це планувалося забезпечити шляхом ізоляції громад через природні перешкоди та інфраструктуру. Організатори протестів на місцях могли бути виявлені та згодом стати мішенню кадирівців.

Подальшим завданням російських воєнних підрозділів - йдеться у звіті - було захоплення Національного банку України, комунальної інфраструктури тощо. Далі Віктор Медведчук в українському парламенті мав створити рух за мир, ухвалювати резолюції із закликом до капітуляції, щоб “врятувати життя і врятувати Україну”. У регіонах, які вважалися проблемними, планувалося влаштувати проблеми з електроенергією, комунальними послугами та вивести звідти фінансові ресурси для їх подальшої ізоляції та забезпечення постійної нестабільності. А “головними захисниками миру”, тобто кандидатами на посади у місцевій владі планувалися чиновники, які були частиною агентурної мережі.

Плюси і мінуси російських спецслужб

З метою фрагментації опору були задіяні й інформаційні та кібератаки у перші дні війни, здебільшого спрямовані на системи зв’язку. До слова, компанія Microsoft заявила нещодавно, що найближчі кібератаки з Росії матимуть на меті послабити західну підтримку України - військову допомогу й обмін розвідданими.

Попри успіх російських спецслужб у, наприклад, вербуванні агентів, суттєвими їх недоліками автори звіту називають брак чесності у внутрішній звітності, відсутність незалежної оцінки життєздатності планів, упередженість, нереалістичні очікування власного успіху.

“Здається, існує системна проблема надмірного звітування про свої успіхи і приховування слабкостей перед керівництвом, - пишуть автори аналітичного звіту про російські реалії. - Про це свідчить надто оптимістична оцінка російської агентурної мережі про рівень підтримку, яку Росія очікувала отримати в Україні у контексті повномасштабного вторгнення”.

Ще однією суттєвою вразливістю російського підходу до “нетрадиційних воєнних дій” у звіті названо “шаблонний” підхід та надання переваги випробуваним методам радянського періоду замість інновацій.

Крім того, російська система масштабує операції замість розглядати кожну з них як індивідуальну.

Утім, звіт RUSI відзначає і наявність динамізму та підприємливість серед російських спецслужб, наприклад, продемонстрованих групою Вагнера. Їх готовності йти на ризик сприяє також внутрішня конкуренція та схильність Путіна нагороджувати або карати.

І хоча наразі російські служби ймовірніше за все зазнали невдачі в Україні, протидія їм залишатиметься не менш важливою на майбутнє, - наголошують автори звіту.

Раніше інститут RUSI також оприлюднив публікацію про те, що російський наступ на Україну супроводжувався каскадом провалів розвідки на всіх рівнях. “Іронія цього, звичайно, полягає в тому, що в правлячій групі Путіна чисельно та функціонально домінують колишні офіцери розвідки”, - зазначалося у публікації. А ймовірною причиною такого провалу було названо зокрема схильність авторитарних режимів інвестувати значні кошти в таємний збір інформації і при цьому недостатню увагу приділяти належному її аналізу.

Дезінформаційна та шпигунська війна Росії проти демократичних країн

До слова про шпигунські мережі, президент України наголосив 29 березня, виступаючи під час Саміту демократій, що саме шпигунством та іншими формами втручання в діяльність іноземних держав, Росія “давно воює” не тільки з Україною.

Зеленський сказав: “Росія давно воює з усіма вами - з демократіями світу. Вона воює за допомогою дезінформації, втручання у вибори, шпигунства, експорту корупції, кіберзлочинності, намагається спровокувати енергетичну кризу, яка вдарить по ваших рахунках [...]”

Як повідомляв Голос Америки, днями у Польщі заарештували іноземця за підозрою у шпигунстві на користь Росії. У Німеччині у січні цього року попереджали про активізацію російських спецслужб.

“Ми всі маємо остерігатися дезінформації в інтернеті” - сказав під час бюджетних слухань у Палаті представників США голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі про соцмережі, пропаганду і зокрема ботів держав-недругів.

А голова внутрішньої розвідки Великої Британії, відомої як MI5, Кен Маккаллум заявляв торік, що його країна упродовж 2022 року відмовила у візі більш ніж 100 російським дипломатам із міркувань національної безпеки.

За його словами, цього року 600 російських чиновників було вислано з Європи, 400 з яких його агентство визнало шпигунами.

На думку Маккаллума, це масове видворення російських шпигунів з Європи після початку російського вторгнення в Україну завдало «найзначнішого стратегічного удару» по російських розвідувальних службах у новітній історії.

Минулого тижня у США Міністерство юстиції країни висунуло звинувачення у шпигунстві та шахрайстві проти 37-річного росіянина Сергія Черкасова, який видавав себе за бразильця.

Дивіться також: