Лондон – 9 січня 1863 року у британській столиці здійснив перший рейс підземний пасажирський потяг. Так 150 років тому почалася історія використання першого у світі метро.
Лондонське метро тоді мало одну гілку понад п’ять з половиною кілометрів завдовжки. Підземка було такою дивиною, що люди купували квитки лише для того, щоб прокататися небувалим видом транспорту.
Чимало лондонців зараз скаржаться, що їхнє метро надто шумне й тісне. Особливо на найстаріших лініях вік мережі дається взнаки. Але 150 років тому така подорож була напевне ще шумніша, бо вагони тягнув паровоз.
Для освітлення використовували полум’я газових ліхтарів, а сам газ містився у спеціальних ємностях на дахах вагонів.
Електрифікація лондонської підземки відбувалася вже на початку двадцятого сторіччя.
Тепер лондонське метро має 11 ліній і обслуговує 270 станцій.
Є кілька старовинних станцій, які виведені з експлуатації, але їх використовують, наприклад, для зйомок кіно. В одному з кінофільмів за книгами Клайва Люїса «Хроніки Нарнії» герої потрапляють у казковий світ зі станції метро «Стренд».
Лондонці своє метро частіше називають underground – підземка, або просто tube – труба.
Що відображає певні скептичні настрої щодо лондонського метро, яке критикують, наприклад, за надто дорогі квитки і страйки.
Метро британської столиці залишається найстарішим у світі, але воно вже далеко не найбільше і, можливо, не найкомфортніше.
Вік вимагає величезних капіталовкладень у підтримку мережі в робочому стані. Завданнями на найближчу перспективу називають встановлення кондиціонерів лондонському метро, де влітку може бути дуже спекотно. Важливою справою є також полегшення доступу у метро для інвалідів.
Попри усі недоліки без метро Лондон зараз, очевидно, не міг би забезпечити транспортування усіх мешканців. Щодня цим видом транспорту здійснюються понад три з половиною мільйони поїздок.
Лондонська підземка і далі поступово розростається й змінюється, але закладені 150 років тому характеристики залишаться назавжди.
Лондонське метро тоді мало одну гілку понад п’ять з половиною кілометрів завдовжки. Підземка було такою дивиною, що люди купували квитки лише для того, щоб прокататися небувалим видом транспорту.
Чимало лондонців зараз скаржаться, що їхнє метро надто шумне й тісне. Особливо на найстаріших лініях вік мережі дається взнаки. Але 150 років тому така подорож була напевне ще шумніша, бо вагони тягнув паровоз.
Для освітлення використовували полум’я газових ліхтарів, а сам газ містився у спеціальних ємностях на дахах вагонів.
Електрифікація лондонської підземки відбувалася вже на початку двадцятого сторіччя.
Тепер лондонське метро має 11 ліній і обслуговує 270 станцій.
Є кілька старовинних станцій, які виведені з експлуатації, але їх використовують, наприклад, для зйомок кіно. В одному з кінофільмів за книгами Клайва Люїса «Хроніки Нарнії» герої потрапляють у казковий світ зі станції метро «Стренд».
Лондонці своє метро частіше називають underground – підземка, або просто tube – труба.
Метро британської столиці залишається найстарішим у світі, але воно вже далеко не найбільше і, можливо, не найкомфортніше.
Вік вимагає величезних капіталовкладень у підтримку мережі в робочому стані. Завданнями на найближчу перспективу називають встановлення кондиціонерів лондонському метро, де влітку може бути дуже спекотно. Важливою справою є також полегшення доступу у метро для інвалідів.
Попри усі недоліки без метро Лондон зараз, очевидно, не міг би забезпечити транспортування усіх мешканців. Щодня цим видом транспорту здійснюються понад три з половиною мільйони поїздок.
Лондонська підземка і далі поступово розростається й змінюється, але закладені 150 років тому характеристики залишаться назавжди.
| Передрук з "Радіо Свобода" |
