Київ – 30 вересня в Україні – День усиновлення. Про те як часто українці усиновлюють дітей, які залишилися без батьківської опіки та навіщо потрібні іноземцям сироти з України Радіо Свобода розповів уповноважений президента з прав дитини Юрій Павленко.
– Пане Юріє, Ви раніше заявляли, що в Україні зараз певний бум усиновлення. Є якісь чинники, крім особистісних, які спонукають українців брати дітей в родини?
– Усиновлення – це такий процес, що є виключно ставленням батьків і бажанням дитини, тому основний чинник це особистісний, який призводить до об’єднання дитини і батьків в єдину родину.
– Неодноразово лунала ініціатива, і від Вас зокрема, про перепрофілювання дитячих будинків. Наскільки держава готова зараз до повної зміни структури інтернатів?
– В сьогоднішній день насамперед хочеться привітати усіх усиновителів, бітьків-вихователів, прийомних батьків з Днем усиновлення, побажати добра й злагоди в їхніх родинах!
Мушу сказати, що реформа інтернатних закладів триває, вона відбувається з урахуванням інтересів кожної дитини. Сьогодні ми маємо приклади реформування інтернатних закладів практично в кожному регіоні України. Основне, що призводить до реформи – зміни профілю інтернату – це коли всі діти – вихованці цього закладу, вже починають виховуватися в сім’ї. Тому ця реформа проходить спокійно.
– Пане Юріє, це дуже важливо, щоб діти жили в сім’ях, але є ще й така ініціатива від Комуністичної партії і ВО «Свобода» заборонити усиновлення українських сиріт іноземцями. Як Ви до цього ставитесь?
– Насамперед хочу сказати, що усиновлення – це право дитини мати маму і тата, зростати в родині. Для держави усиновлення – це обов’язок гарантувати кожній дитині виховання в сім’ї, в першу чергу, звичайно, на батьківщині. Але, якщо немає бітьків-усиновителів на батьківщині, які хочуть усиновити цю конкретну дитину, то ми не маємо права позбавляти дитину родини, навіть, якщо ця родина з іншої країни. Для батьків же усиновлення – це не їхнє право, а можливість реалізувати свій батьківський потенціал. Тому і вся система усиновлення в Україні сьогодні побудована від інтересів дитини: не батьки шукають дитину, а під дитину підбираються ті батьки, які можуть гарантувати найкращий розвиток для конкретної дитини.
– Пане Юріє, Ви раніше заявляли, що в Україні зараз певний бум усиновлення. Є якісь чинники, крім особистісних, які спонукають українців брати дітей в родини?
– Усиновлення – це такий процес, що є виключно ставленням батьків і бажанням дитини, тому основний чинник це особистісний, який призводить до об’єднання дитини і батьків в єдину родину.
– Неодноразово лунала ініціатива, і від Вас зокрема, про перепрофілювання дитячих будинків. Наскільки держава готова зараз до повної зміни структури інтернатів?
– В сьогоднішній день насамперед хочеться привітати усіх усиновителів, бітьків-вихователів, прийомних батьків з Днем усиновлення, побажати добра й злагоди в їхніх родинах!
Основне, що призводить до реформи – зміни профілю інтернату – це коли всі діти – вихованці цього закладу, вже починають виховуватися в сім’їЮрій Павленко
– Пане Юріє, це дуже важливо, щоб діти жили в сім’ях, але є ще й така ініціатива від Комуністичної партії і ВО «Свобода» заборонити усиновлення українських сиріт іноземцями. Як Ви до цього ставитесь?
Не батьки шукають дитину, а під дитину підбираються ті батьки, які можуть гарантувати найкращий розвиток для конкретної дитиниЮрій Павленко
| Передрук з "Радіо Свобода" |
