Спеціальні потреби

Волонтерка з Чикаго вчителює в Криму


Роза Санчез – американка, у жилах якої тече мексиканська кров. Вона народилась і виросла у місті Чикаго у штаті Іллінойс. А зараз працює учителькою в Україні – у райцентрі Совєтський у Криму. Викладає у тутешній школі англійську та іспанську мови. А на додачу веде молодіжний клуб лідерства, створила шкільну кіностудію, зініціювала програму захисту довкілля, а також дає уроки СПА фізкультури та навчає усіх охочих латиноамериканської сальси і східного танцю живота.

Роза живе у Совєтському вже майже два роки. Вона волонтер Корпусу миру США. До місцевої школи волонтера з Америки запросили вперше. І тепер не хочуть відпускати.

«Я дуже задоволена, що у нас така людина працює, і не хочеться з нею розлучатись. У грудні у неї закінчується контракт, але ми хотіли б продовжити ще хоча б на півроку. Бо нам ще треба закінчити великий проект – шкільний кінотеатр», – каже директор Центру гуманітарної освіти Валентина Хриплива.

Виставу «Попелюшка» у шкільній самодіяльності гратимуть англійською. Невдовзі прем’єра, і зараз репетиції у розпалі. Роза розписала ролі і виступає водночас сценаристом і режисером. За освітою вона соціальний працівник, а не педагог. Але дуже добре ладнає з дітьми. Мабуть, через те що сама з великої родини. Щоправда, каже, дисципліна – її слабке місце. Вступаючи до Корпусу миру, Роза не вибирала Україну, але тепер так звикла, що вже й не хоче додому в Америку:

«Мені тут дуже подобається. Громада мене підтримує, діти чудові. І я відчуваю, що моя робота не закінчена. У мене немає такого відчуття – окей, я зробила все, що могла, можна їхати додому. Навпаки, я думаю: «а що я ще можу зробити?» Поки я просто не готова повертатися.

Коли я тільки приїхала, я дуже мало знала про Україну. Я чула про Чорнобиль. Знала, що колись Україна була частиною Радянського Союзу. Це практично й усе. Наскільки я розумію, наше кримське селище Совєтське дуже відрізняється від решти України. Тут багато татар, і я з багатьма товаришую».

Роза часто відвідує татарську родину Аджиєвих, які організували тут у Совєтському дитбудинок сімейного типу. Він розмістився у напіврозваленій будівлі колишнього дитсадка, яку вони відбудовують власними силами. Маючи двох рідних дітей, Аджиєви взяли на виховання ще шістьох прийомних. Роза познайомилася з ними випадково, її запросили в гості на татарську шурпу. З того дня вона майже член родини: заходить повчити малечу англійської чи приготувати разом якусь екзотичну мексиканську страву – тортілью або тако.

«Зараз я називаю Україну своїм домом. Влітку на канікулах їздила в Америку і почувалася там якось дивно. Я відчуваю, що змінилася. Я навчилася жити сама і полюбила ці години на самоті. Навчилася, як жити більш тихим та спокійним життям. Без того, що треба купу справ переробити за один день, і не дай Боже вибитися з графіка. Тут я також дотримуюсь порядку та складаю списки, що необхідно зробити. Але тут завжди можна перерватися на чай і просто поговорити з кимось із місцевих про життя. Це мені дуже подобається», – Роза Санчес.

У неї часто питають, чому дівчина з Чикаго приїхала в Україну. А вона намагається пояснити, що таке Корпус миру і яка його місія.

«Я завжди була великою ідеалісткою, яка хоче врятувати світ. Я тут для того, щоб допомогти. Знаєте, це зветься Корпус миру, бо ми прагнемо миру», – каже Роза.

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG