Спеціальні потреби

Росія – Білорусь: чим Москва розгнівала Лукашенко


Олександр Лукашенко

Відносини союзників дали тріщину

У Кремлі виникли побоювання, що Мінськ вийде з-під його впливу. Про це в п’ятницю, 3 лютого, заявив президент Білорусі Олександр Лукашенко на широко анонсованої прес-конференції.

«У Росії з’явилася якась настороженість, що Білорусь піде, що Лукашенко на Захід розвернувся», – цитують ЗМІ білоруського лідера.

Також Олександр Лукашенко звинуватив Москву в економічному тиску, стверджуючи, що російська сторона пригрозила вдвічі скоротити поставки нафти в республіку – до 12 мільйонів тонн на рік. При цьому Лукашенко підкреслив, що незалежність для нього важливіша від доступу до російської нафти.

«Без російської нафти ми обійдемося. Так, буде важко, дорого, але воля не вимірюється ніякими грошима. Ми все одно знайдемо вихід. Цього в Росії не розуміють, вони думають, що ми нікуди не дінемося», – заявив президент Білорусі.

«Якщо на одній чаші незалежність, а на інший ... нафта, це не можна порівняти ... незалежність, порядність, історичне наше минуле – воно дорожче, ніж ця нафта», – цитують Лукашенко білоруські медіа.

Аналітики відзначають, що проблеми в російсько-білоруському союзі існували завжди, поступово накопичуючись. А останньою краплею, що переповнила чашу терпіння Олександра Лукашенка, стало введення Росією прикордонного режиму з Білоруссю в односторонньому порядку.

Це сталося після більш ніж 20 років вільного пересування між сусідніми країнами. З 7 лютого 2017 року по лінії, що формально розділяла союзників, буде введений режим прикордонної зони.

«Існують міждержавні договори і угоди, і один якийсь міністр, нехай навіть сильний, феесбешник та інше, одним розчерком пера поставив хрест на всіх домовленостях» – обурювався Олександр Лукашенко, маючи на увазі главу ФСБ Олександра Бортнікова (цитата за РБК).

При цьому раніше Мінськ, також без узгодження з Москвою, дозволив безвізовий в’їзд до Білорусі на термін до п’яти днів через мінський аеропорт громадянам 80 країн.

Лукашенко також оголосив, що Білорусь має намір подати на Росію в суд через зниження поставок нафти, а також порушити кримінальну справу за нанесення «збитків державі» проти глави Россільгоспнагляду Сергія Данкверта – за «перешкоджання поставкам білоруського продовольства на російський ринок».

Російське відомство недавно обмежило ввезення м’ясної продукції двох білоруських підприємств, підозрюючи, що ті поставляють товар з України.

На думку політолога Миколи Петрова, відносини Москва і Мінська є симбіозом, в якому Росія отримує геополітичні і геостратегічні вигоди, а Білорусь – чисто економічні і фінансові дивіденди.

«Ну, а якщо в світі змінюються і структура цін, і економічна ситуація, в цілому, то внаслідок цього між сторонами нерідко виникають тертя, – констатував він в коментарі для Російської служби« Голосу Америки». – Один з варіантів загострення відносин ми і спостерігаємо сьогодні. Білорусь, якій з приводу її положення судилося завжди балансувати між Росією і Заходом, відкриває свої ворота громадянам 80 країн. Це, природно, створює певні проблеми, пов’язані з тим, що кордону, який охороняється, між двома державами елементарно не існує, і Москва робить свій хід».

Все це відбувається на тлі загострення суперечки, пов’язаної з ціною на газ і поставками в Білорусь нафти, що, по суті, є формою субсидування білоруської економіки, вважає політолог.

З точки зору Лукашенка, було б справедливо платити $ 83 за тисячу кубів з урахуванням загального зниження цін. З 2016-му Мінськ розплачувався за $ 107, що було істотно нижче контрактної пропозиції Газпрому ($ 132).

Прагнучи повернути борг ($ 550 мільйонів), Москва в другій половині минулого року скоротила поставки нафти в півтора раза. До цього Білорусь успішно торгувала нафтопродуктами, виробленими з російської сировини, поповнюючи свою казну.

«Тому скандал і вийшов в публічний простір, – стверджує Микола Петров. – Тому ми і бачимо заяви Лукашенка з найрізноманітніших приводів. Але в основі всього, як завжди, лежать фінансові інтереси».

Втім, експерт упевнений, що, в кінцевому рахунку, сторони домовляться:

«Компромісу буде досягнуто, але його умови залежать, в тому числі, і від успіху тієї публічної кампанії, яку ми сьогодні спостерігаємо з боку Білорусі».

«Тому що в цьому зацікавлені як Москва, так і Мінськ, – пояснив він. – Питання тільки в ціні. Компромісу буде досягнуто, але його умови залежать, в тому числі, і від успіху тієї публічної кампанії, яку ми сьогодні спостерігаємо з боку Білорусі».

До сих пір в такого роду конфліктах, як вважає Микола Петров, завжди вдавалося вигравати Лукашенку.

На погляд заступника декана факультету світової економіки та політики ДУ-ВШЕ Андрія Суздальцева, насправді є кілька причин поступової зміни статусу російсько-білоруського кордону.

«Причому, ніякого порушення угод і договорів між двома країнами при цьому не відбувається, – додав він у коментарі «Голосу Америки». – При всіх змінах статусу кордон залишається прозорим і відкритим для громадян Російської Федерації та Білорусії».

Одна із застарілих, за визначенням політолога, причин пов’язана з тим, що Мінськ сприймає відсутність кордону між Росією і Білорусії як можливість для транзиту громадян з третіх країн.

«Часом ситуація тут ставала просто нестерпною, – наполягає Андрій Суздальцев. – Наприклад, після російсько-грузинської війни, коли громадяни Грузії в масовому порядку кинулися на територію РФ через Мінськ. Останнім часом жителі України почали потоком направлятися протоптаною стежкою в Росію. У цих умовах республіка перетворювалася в прохідний двір».

Як бачиться експертові, Лукашенко настільки болісно сприйняв закриття Росією свого кордону для громадян третіх країн тому, що це невигідно Мінську політично і економічно. Проте, союз двох держав як і раніше, як це не дивно, міцний, зауважив Андрій Суздальцев.

«Причому, по самій елементарної причини: в реальності саме Росія є гарантом незалежності і суверенітету Білорусі. Москва прикриває Мінськ політично і військовим шляхом. Але і значення республіки як бар’єру між Росією і НАТО переоцінити важко», – резюмував він.

За його словами, в Білорусі склалася формула: той, хто вирішує проблеми республіки в Москві, той і має право на владу. Звідси і істерична реакція Лукашенко, який відчув, що у нього з-під ніг йде ґрунт, і він стає непотрібним, зазначив політолог.

Дивіться також: Українські винахідники підкорюють американський музичний ринок

XS
SM
MD
LG