Спеціальні потреби

Путін - рік при владі, рік наступу на опозицію

  • Голос Америки

7 травня 2012 року Володимир Путін повернувся у Кремль на черговий шестирічний президентський термін. Москва зустріла його протестами. Повернувшись у крісло глави держави, новий-старий президент Росії почав урядування з наступу на опозицію. Яким запам’ятається цей рік для росіян?

Рік тому, московська поліція розганяла демонстрантів, які протестували проти обрання Путіна, як вони вважали, на третій президентський термін. Путін відповів їм жорстко. Експерти відзначають, що наступ на опозицію розпочався на усіх рівнях.

Символом нового порядку стали казачі патрулі, що з’явилися на вулицях російських міст для охорони порядку. Багатьом вони нагадують дружинників радянських часів.

Окрім символізму, у Росії відбулося реальне скорочення громадянських свобод, вважає професор міжнародних відносин Дмитро Суслов:

«Знищення опозиції і знищення протестного руху відбувається шляхом переслідувань, ув’язнень, маргіналізації, примушення емігрувати - застосовується все, що можливо».

Першим під кремлівський прес потрапив маловідомий жіночий гурт Пусі Райот. Виступ-протест у православному соборі в Москві обернувся для дівчат тюремними ув’язненнями.

Наступним став один з найпопулярніших російських опозиціонерів - Олексій Навальний. Його справа слухається у провінційному суді за тисячу кілометрів від Москви.

Опозиційний політик Володимир Рижков каже, що це лише окремі з багатьох прикладів наступу Путіна на опозицію:

«Путін і підконтрольний йому парламент, прийняли цілу низку законів, спрямованих проти опозиції. Обмеження права на протести, обмеження свободи слова, обмеження на критику уряду та церкви».

У підсумку акції протестів, які опозиція намагалася підняти взимку, стали менш чисельними. А державні інспектори влаштували хвилю перевірок сотням неурядових організацій, шукаючи докази того, що вони отримують гроші з-за кордону, а отже, є «іноземними агентами».

Правозахисна організація «Меморіал» повинна була надати інспекторам 9 000 сторінок документів, каже голова правозахисного центру Олександр Черкасов:

«Вони визначають будь-який вплив на суспільство, як політичну активність. Всі ці перевірки мали одну мету - привести усі недержавні організації під закон про іноземних агентів».

Але прихильники Володимира Путіна кажуть, що опозиція нахабно бреше, а насправді, зазначає лідер організація Молода гвардія Катерина Стенякіна, ніякого тиску на неї немає:

«Скажіть мені, хіба ці закони хоч якось обмежують громадську активність? Я так не вважаю. Ви хочете створити партію? Створюйте! Хочете публічну трибуну – будь-ласка. Всі дороги відкриті для всіх».

Знищення опозиції і знищення протестного руху відбувається шляхом переслідувань, ув’язнень, маргіналізації, примушення емігрувати - застосовується все, що можливо.
Дмитро Суслов
Деякі опозиційні лідери змінюють тактику від вуличних протестів, до сприяння регіональним політикам, які почнуть змагатися за владу протягом двох років місцевих виборів, що розпочинаються у вересні.

Володимир Мілов з партії Демкоратичний вибір каже:

«Якщо ви зрозуміла і реальна сила – у вас є партія, кандидати у мери, які здатні отримати підтримку народу - то влада не зможе вам протистояти. Навіть якщо вона підробить 10-15 відсотків голосів».

Але не опозиція є сьогодні найбільшим головним болем Путіна. Економіка. Експорт російських енергоресурсів падає. А економіка у цьому році, як прогнозують експерти, матиме нульове зростання. Це набагато менше ніж 5 відсотків росту, які обіцяв Путін коли прийшов до влади минулого року.
XS
SM
MD
LG