Актуально
- Голос Америки
Сара Філіпс: «В Україні повинно змінитися ставлення до інвалідів у суспільстві»
Сара Філіпс – професор з антропології в Університеті штату Індіана. Вона вже не перший рік займається дослідженнями проблем України. Власне, про одну з них – труднощі людей з особливими потребами – нова книга Сари Філіпс «Disability and Mobile Citizenship in Postsocialist Ukraine» («Інвалідність та мобільне громадянство у постсоціалістичній Україні»). Своє дослідження американський професор опублікувала англійською. Зараз готується переклад книжки російською мовою. Про те, як вона бачить проблеми інвалідів в Україні, Сара Філіпс розповіла в інтерв’ю «Голосу Америки». З професором розмовляла Олеся Кравчук.
Голос Америки: Саро, про що Ваша нова книга?
Сара Філіпс: У книжці йдеться про труднощі людей з особливими потребами. Вона про те, як важливо, аби зберігались їхні права і щоб цих людей сприймали нормально в українському суспільстві. У книзі я також наводжу приклади з життя окремих людей. За вісім місяців, у період між 2002 та 2009 роками, я провела інтерв’ю з 90 людьми з особливими потребами. Серед них були громадські активісти, політики, студенти, бізнесмени, робітники, спортсмени та інші. Більшість із тих, з ким я проводила інтерв’ю, не можуть ходити через пошкодження чи хвороби хребта.
Моя книга також про політичний рух за права інвалідів в Україні. Я розповідаю багато особистих історій людей з особливими потребами та їхні родини. Сподіваюся, що після прочитання цієї книги люди будуть більше звертати увагу на інвалідів, які живуть в їхній громаді, поряд з ними.
Г.А.: Чому об’єктом дослідження для цієї та інших Ваших книг стала саме ситуація в Україні?
С.Ф.: Я – україніст і полюбила Україну відтоді, як перший раз туди приїхала у 1995-му році. Тоді я вчилася у Києво-Могилянській Академії. Загалом я прожила в Україні десь чотири чи п’ять років. Я вважаю, що це чудове місце для дослідження соціальних та політичних змін та того, як вони впливають на окремі групи у суспільстві (жінок, інвалідів тощо). Мене дуже цікавлять питання здоров’я та соціальної рівності і в Україні є достатньо можливостей для дослідження цих речей. Окрім того, я вийшла заміж за українця з Рівненщини і нам би хотілося, щоб наші сини підтримували зв’язок зі своєю країною та родиною.
Г.А.: Як проходило Ваше дослідження під час написання книги? В яких містах України Ви його зазвичай проводили? Чи була співпраця з урядом України?
С.Ф.: Для свого дослідження я використовувала методи культурологічної антропології, які дозволяють вивчати проблеми зсередини, а не поверхнево. Це означає, що дослідник «занурюється» у сферу свого дослідження і активно бере участь у всіх процесах, які там відбуваються. Разом із тим дослідник проводить інтерв’ю, задокументовує події.
Я провела близько 90 інтерв’ю з людьми. Часто доводилось опитувати одну і ту ж людину кілька разів. У мене було 26 «основних інформаторів». Це люди, яким я найбільше довіряла і ті, хто найбільше розповів про свої життєві ситуації. 15 чоловіків та жінок розказали мені про свої життя у найдрібніших деталях. Таким чином я змогла дослідити певні проблеми глибинно. Наприклад, я дослідила старіння та інвалідність, розрив між поколіннями у русі за права інвалідів, питання гендерної та сексуальної приналежності, питання освіти та працевлаштування, бідності, сімейних проблем та особистих стосунків.
Свої інтерв’ю я проводила по всій Україні – у Києві, Львові, Харкові та багатьох інших містах та селах. Я також спілкувалася з іноземцями, які вивчали проблему інвалідності в Україні. Хотілося знати їхню думку про це.
Я – незалежний науковець і тому не співпрацювала з українськими урядовими структурами під час роботи над своїм дослідженням. Втім, я мала інтерв’ю з кількома впливовими політиками, які були пов’язані з проблемами інвалідності. Моєю метою було зібрати якнайбільше поглядів на проблему інвалідності, щоб отримати якнайповнішу картину.
Г.А.: Ваша нова книга – про проблеми інвалідів в Україні. Чи даєте Ви якісь практичні поради, як можна покращити ситуацію у цій сфері?
С.Ф.: Я вважаю, що я більше вчуся від своїх колег і знайомих у сфері інвалідності в Україні. І тому я не можу давати тим же колегам якісь поради. Але я зауважила деякі позитивні моменти, на яких хотілося б наголосити.
Хоч я і вважаю, що в Україні повинен розвиватися рух за права людей з особливими потребами, лише один цей рух не змінить життя людей на краще. Насамперед повинно змінитися ставлення до інвалідів у суспільстві. Звичайні люди (тобто без особливих потреб) повинні усвідомити, що інвалідність – це проблема з якою кожен з нас рано чи пізно зіткнеться. Найдивніше те, що більшість українців ніколи не спілкувалися з інвалідами. Тому багато ще треба зробити, аби українці знали більше про людей з особливими потребами. Щоб ці люди стали частиною суспільства, а не лише «брендом», який їх описує.
Я сподіваюсь, що історії з життя інвалідів допоможуть зруйнувати цю стіну. Звичайно, такі невеличкі спроби повинні бути підкріплені підтримкою уряду, щоб інваліди, які відчувають дискримінацію у суспільстві і особливо на ринку праці, мали хоча б фінансову підтримку. Те, що людей з особливими потребами обирають на посади у місцевих політичних офісах – дуже допомагає, особливо у Львові.
Г.А.: У своїй книзі Ви пишете про життя інвалідів, наводите приклади. Чи покращилося життя героїв книги після її публікації?
С.Ф.: Усе залежить. Багато з тих, з ким я спілкувалася, досі страждають він нестачі адекватної фінансової підтримки від держави і браку можливостей для працевлаштування. Багато хто також має проблеми зі здоров’ям і не має грошей на ліки, адже часто ціна медичних препаратів нереально висока. Загалом ті, хто відчуває підтримку сім’ї та знайомих почуваються краще.
Г.А.: Який тираж книги і де її можна купити? Чи доступна вона українським читачам?
С.Ф.: Книга має 600 екземплярів з м’якою палітуркою і 100 – з твердою. В Інтернеті її можна купити у видавництві університету Індіани, або на Амазоні та у інших продавців. Мені приємно повідомити, що наші колеги в Харківському університеті ім. Каразіна перекладають книгу російською мовою для видавництва у своєму університеті. Російське видання книги буде доступним в кінці 2011-го року. Мені б дуже хотілося, щоб книжку переклали і українською мовою.
Г.А.: Це вже не перша Ваша книга про Україну. Над чим працюєте зараз?
С.Ф.: Зараз я готуюся до нового дослідження у США. Буду працювати над вивченням зловживання психостимулянтами серед студентів. За кілька років я планую продовжувати своє дослідження в Україні: сподіваюся задокументувати соціальні та економічні зміни після запланованого відновлення Чорнобильської «зони відчуження» в Україні та Білорусі.
Всі новини дня
- Голос Америки
“Дипломатичне прикриття": реакція США на візит Сі Цзіньпіна до Москви. Відео
Китай готує “дипломатичне прикриття" для звірств Росії в Україні. Так візит Сі Цзіньпіна до Москви прокоментував держсекретар США Ентоні Блінкен. Він висловив недовіру так званому мирному плану від Пекіна, який лідер Китаю планує обговорити під час візиту до Росії.
Артилерія від ЄС - коли Україна почне отримувати боєприпаси у межах нової угоди? Відео
Євросоюз досяг домовленості відправити Україні мільйон 155-міліметрових снарядів протягом року.
Труни, однотипні постери й російська пропаганда: у Вашингтоні провели "антивоєнний" мітинг
На вихідних поблизу Білого дому у Вашингтоні зібралися мітингувальники проти “нескінченних воєн”, які закликали, серед іншого, скоротити американську підтримку країн, постраждалих від війни, та загалом зменшити бюджет Міноборони США.
Щодо України, то учасники мітингу висловилися за переговори замість військового захисту. Кілька учасників по черзі розмахували російським прапором, виголошуючи тези російської пропаганди про те, що “ворогом є НАТО, а не Росія”.
Протестувальники тримали здебільшого однотипні, заготовлені організаторами постери із застереженнями проти війни з Іраном і Китаєм. Ці постери принесли на мітинг у великих чорних пакетах (як на фото) і роздали людям (на відео нижче видно, як частина людей відмовляється від пропозиції взяти постер).
Перехожим, які опинилися у цей день біля Білого дому, наполегливо роздавали постери. Деякі з них мали такі гасла: "Годуйте людей, а не Пентагон", "Україна. Націоналісти та фашисти, руки геть від Донецька та Луганська". Не всі погоджувалися брати участь у цьому.
Один з учасників протесту поділився із Голосом Америки джерелами, де черпає інформацію. “Найкращими посібниками” для себе чоловік назвав Маркса і Леніна.
[У відповідь на питання про джерела інформації] “Що ж… Багато. Я читав про ситуацію у світі роками. Маркс і Ленін є одними з найкращих посібників”.
Інший мітингувальник запевнив, що має багато джерел інформації про війну, але не зміг згадати усі.
“Мої ресурси? Ми маємо Associated Press, ми маємо…м-м... о Боже… імена... Я маю на увазі, я маю багато ресурсів. Ви зрозуміли”.
Організатори мітингу підготували муляжі трун з прапорами США, України та ще кількох країн. З цими домовинами вони пройшлися ходою біля Білого дому, а також заблокували ними вхід до Washington Post Building за «непохитну підтримку війни» газетою.
Протестувальники вимагали від журналістів видання висвітлити їх демонстрацію та пригадували війну в Іраку, критикуючи її висвітлення у ЗМІ.
Щодо ЗМІ, то мітинг знімали журналісти з Китаю та Росії, зокрема, телеканалу "Россия". Як уже писав Голос Америки, пропагандистські канали цих країн активно використовують подібні виступи та називають такі протести“справжніми голосами американського народу”. Хоча як свідчать опитування у США, найбільшими ворогами своєї країни американці вважають Китай та Росію.
Спростування та пояснення, чому подібний протест не є реальним відображенням настроїв американського суспільства, можна прочитати на сайті Української редакції Голосу Америки, у проєкті Поліграф.
Крім того, Голос Америки неодноразово писав про відсутність ознак готовності Росії до реальних перемовин. Аналіз про те, чому в Києві відкидають можливість перемовин із Москвою, Голос Америки писав в огляді "Чи варто Україні домовлятися з Росією?".
Організатори мітингу режисують ходу з "трунами" від Білого дому до будівлі пресвітеріанської церкви на Нью-Йорк авеню у Вашингтоні:
“Привіт усім, ми хочемо попросити стати позаду трун. Труни будуть починати процесію”.
Участь у мітингу взяв і американський ІТ-інженер Дейв Трауб, який розповів Голосу Америки, що вважає справжнім соромом таку подію:
“Я прийшов сказати цим людям, що Україна - реальна, і війна реальна. Коли ви говорите “миріться з Росією”, то ви насправді кажете “здайте окуповані території для будь-яких звірств, які захоче зробити обвинувачений у воєнних злочинах Володимир Путін".
Здати Україну Росії - це неприйнятно. Українці цього не допустять. Навіть якщо ми припинимо допомогу, вони продовжуватимуть воювати.учасник мітингу Дейв Трауб
“Вони говорять деякі хороші речі, як, наприклад, вільна Палестина, економічна і соціальна справедливість… але здати Україну, щоб отримати ці речі, це не те, що потрібно робити. Просто ні, абсолютно ні”, - сказав Трауб.
Дейв Трауб прожив 12 років у Росії та має друзів як серед росіян, так і серед українців.
“Здати Україну Росії - це неприйнятно. Українці цього не допустять. Навіть якщо ми припинимо допомогу, вони продовжуватимуть воювати”, - сказав він.
Як повідомляв Голос Америки, у Вашингтоні та численних інших містах США упродовж року з часу вторгнення Росії до України регулярно відбуваються мітинги на підтримку України. Крім того, вашингтонські активісти практично щодня виходять з українськими прапорами до Білого дому (де відбувався і згаданий “антивоєнний мітинг”), щоб подякувати за надану підтримку та нагадати про злочини, які щодня здійснює російське військо в Україні.
Дивіться також: Мітинг біля Меморіалу Лінкольна у Вашингтоні до роковин повномасштабного вторгнення РФ в Україну
США стурбовані, що Китай може підтримати план, який не передбачає виведення військ РФ з України
США висловлюють стурбованість тим, що Китай у Росії може домовлятися про перемир'я в Україні, при якому російські війська залишаться на окупованих територіях. Про це повідомив координатор Ради національної безпеки США зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі у понеділок, 20 березня.
«Ми стурбовані тим, що натомість Китай повторюватиме заклики до припинення вогню, коли російські сили залишатимуться на суверенній території України», – сказав Кірбі. - «Будь-яке припинення вогню, яке не стосується виведення російських військ з України, фактично ратифікує незаконні завоювання Росією».
Кірбі наголосив, що війна в Україні може закінчитися дуже швидко, як тільки Путін виведе війська з України.
Раніше сьогодні Державний секретар США Ентоні Блінкен також заявив, що без виведення російських військ з України мирний план Китаю не передбачатиме відновлення українського суверенітету і не буде конструктивним.
Держсекретар США прокоментував візит Сі Цзіньпіна до Москви. Відео
Ентоні Блінкен: «Те, що президент Сі їде до Росії через кілька днів після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Путіна, дозволяє припустити, що Китай не відчуває відповідальності за притягнення Кремля до відповідальності за звірства, скоєні в Україні».
Форум