Актуально
Сенцов: Я готовий бути останнім цвяхом у домовину Путіна
Проголосив колишній в'язень Кремля, Олег Сенцов, виступаючи перед переповненою аудиторією Джорджтаунівського університету США 27 січня 2020 року.
“Я вас запевняю, цей цвях не гнеться”- додав він під оплески аудиторії. Усе своє перебування у США він присвятив спілкуванню з політиками, урядовцями, українцями. Він дякував за підтримку, розповідав на Капітолійській гірці про в'язницю та тортури і закликав підтримувати Україну. Я намагалась зрозуміти хто він Олег Сенцов. Він не пустив у свої переживання чи внутрішній світ, але частково відкрив світ своїх переконань.
Українцем я себе усвідомив лише на Майдані
Мирослава Гонгадзе : Олег, ви виростали в Криму в часи Радянського Союзу і потім вже за часів незалежної України. Ви напевно добре, пам'ятаєте часи, коли Україна стала незалежною. Чи був такий момент коли ви усвідомили себе українцем?
Олег Сенцов: Українцем я себе усвідомив лише на Майдані.
МГ: Коли Україна здобула незалежність, які у вас були відчуття?
ОС: Мені було 14 років і у 14 років таке не дуже розумієш, не зосереджуєшся на цьому. Був Союз, розпався Союз, якось це було не так важливо.
МГ: Може у 18 чи вже в 20 років, яке було відчуття в Криму, що це була за територія, що це була за країна чи було взагалі відчуття, що це була Україна?
ОС: Ніколи, на жаль.
МГ: Чому?
ОС: Питання не до мене, а до усіх тих, хто повинен був займатися національною політикою, державною політикою. Ніколи не було якоїсь зосередженої та відповідальної політики у нас в країні взагалі, не тільки у Криму. У нас ніколи ніхто не намагався робити державну політику. Ніхто не думав про державу, скоріше прикривався (ред. інтересами держави), а захищав власні інтереси.
МГ: Зараз ми повторюємо, що Крим - це Україна. Це гасло звучить всюди. Чи Україна робила і робить достатньо для того, щоб це було не просто було гаслом, а реальністю і що треба було зробити з вашої точки зору ще тоді для того щоб Крим залишався українським?
ОС: Треба було проводити більш зрозумілу національну політику. У Криму була якась офіційна українська влада зверху, яка не працювала, а викликала у місцевого населення якесь відторгнення.
МГ: Місцеве населення не сприймало місцеву українську владу в Криму?
ОС: Не сприймало. Була якась влада, але Крим завжди був таким собі островом. Це одна помилка нашої держави, нашого керівництва, а друга помилка - це було залишити російський флот в Севастополі. Це друга стратегічна помилка, яка призвела до цієї катастрофи в 14 році.
Ми повинні підвищити ставки, а не умиротворяти цього агресора.
МГ: Реальність сьогодні є такою, що Крим окупований Росією. Коли президент Зеленський був тут у Сполучених Штатах, ми питали його, чи є у нього план, яким чином можна повернути Крим Україні. Він сказав, що такого плану немає. Яким з вашої точки зору мав би бути план для того, щоб повернути Крим Україні і чи взагалі це можливо?
ОС: Ні у кого немає плану. Ніхто не знає що робити. Ну я завжди говорю, що питання повернення Криму - це стратегічне питання і на довгі роки. Це не можна вирішити завтра шляхом переговорів з Путіним. Путін взагалі не хоче нічого про це чути. Повернути Крим і Донбас під контроль України можна лише після того як влада Путіна рухне, тому що він не віддасть це ніколи. Водночас ми повинні продовжити натиск на нього, і Україна, і Америка, і Європа, усі наші союзники, щоб не дати Путіну цю ситуацію зафіксувати, якось домовитися з усіма і якось уникнути цього протистояння, санкцій, щоб ця ситуація стала нормою. Ми повинні підвищити ставки, а не умиротворяти цього агресора.
МГ: Що значить підвищити ставки?
ОС: Нові санкції
МГ: Від Європи, від Сполучених Штатів?
ОС: Так. Від України також. Україна має бути в ешелоні цих санкцій. Я розумію, що ми дуже прив’язані до Росії економічно, що ми - більш слабка економіка, але нема іншого шляху, якщо ми хочемо бути незалежною державою, протистояти нашому ворогу, це повинна бути наша стратегія. Якщо ми будем його умиротворяти, це - поразка.
МГ: Зараз ви перебуваєте у США. Україна тут на порядку денному усюди. Що ви кажете сьогодні американським посадовцями, законодавцям, з якими зустрічаєтесь?
На жаль, за шість років після Майдану - а це була одна із вимог Майдану - чесні суди не були в Україні створені
ОС: Я говорив про головне, про два питання, які стоять зараз перед Україною - це російська агресія в широкому сенсі цього слова та наші полонені у вузькому, і друге питання - це внутрішні проблеми України, головною з яких є корупція. Якщо ми її не подолаємо, то нічого не буде. Я зараз спілкувався з заступником Помпео по Україні і він питав: що ми можемо зробити, що для вас головне? Я йому відповів, що головне, чого нам не вистачає, без якої речі неможливо дійсно очищення, нам не вистачає незалежної судової системи. Поки її не буде, не буде нічого. Всі решта зусиль будуть марними. Навіть якщо ми матимемо незалежні ЗМІ, які будуть висвітлювати якийсь мутні схеми, корупційні, якщо матимемо чесну поліцію, яка буде хапати злочинців, відправляти до суду, все це буде марне, бо суд буде їх випускати, тому що хтось подзвонив, хтось приніс гроші, хтось вчинив якийсь вплив.
Цю систему необхідно зламати. Це єдиний шлях. На жаль, за шість років після Майдану - а це була одна із вимог Майдану - чесні суди не були в Україні створені.
МГ: Наскільки важливою сьогодні на вашу думку є підтримка Сполучених Штатів, зокрема в контексті допомоги з реформами в Україні?
ОС: Надважлива, тому що це найвпливовіша держава у світі. Якщо вона буде нашим союзником, ми будемо відчувати цю підтримку. Цю підтримку будуть відчувати і інші країни, які будуть приєднуватися до сильного союзу, до сильної держави. Якщо США нас підтримують, інші також будуть підтримувати.
МГ: Але зараз так виглядає, що Європа хоче повернутись до справ як завжди, хоче умиротворити Росію. Сьогодні Росія вже повернулася до Ради Європи. Ви бачились з президентом Макроном, ви бачились з президентом Зеленським. Що ви вважаєте важливо для них зрозуміти, особливо для європейців в цьому контексті агресії Росії?
ОС: У європейців свої цілі. У Макрона також своя ціль. Він хоче бути великим президентом Франції та лідером Європи. Пані Мекрель відходить з політичної арени і Макрон хоче зайняти її місце і бути локомотивом Європи. Для цього йому потрібне якесь досягнення у політиці. Якщо це буде якесь вирішення української кризи - це буде великий плюс і він хоче це зробити. Після цього піде зняття якихось санкцій і буде, можливо, у зв'язку з цим у Франції чи у Європі економічний зріст. Ось його мета. Нічого складного в тому щоб його зрозуміти.
Але при владі Путіна це неможливо. У нас свої є цілі, ми хочемо незалежності, ми хочемо свободи та будувати багату та щасливу Україну але при владі Путіна це неможливо.
МГ: Чи ви говорили про це з президентом Зеленським?
ОС: Я з Макроном спілкувався, у мене була окрема зустріч, а з Зеленським я не спілкувався. Ми лише двічі бачилися. В аеропорту, коли він нас звільнив і на форумі економічному YES, коли я йому банку подарував.
МГ: Якщо б ви з ним зустрілися, що б ви йому сказали? Він готується зараз до зустрічі з Путіним знову в Нормандському форматі.
ОС: Він - доросла людина, керівник нашої країни, знає що робити, нехай робить. Я не даю порад. У нього є радники, у нього є своя голова на плечах. Він розуміє як повинно бути.
МГ: Тоді що для вас, як для людини, українця, патріота важливо?
ОС: Я маю свою власну думку, вона в якихось речах не співпадає з думкою нашого президента.
МГ: Не співпадає з яких моментах?
Для нас єдиний шлях досягнення Миру на Донбасі це поразка. Ми повинні здатись і після цього мир на Донбасі наступить. Але це буде мир покореної держави.
ОС: У відносинах з Росією. На мою думку, ми не можемо вести переговори з Путіним . Для нас єдиний шлях досягнення миру на Донбасі - це поразка. Ми повинні здатись і після цього мир на Донбасі наступить. Але це буде мир покореної держави.
МГ: Яка альтернатива переговорам?
ОС: Боротися
МГ: Як?
ОС: Не здаватися. Ми не можемо перемогти Путіна це об’єктивно військом шляхом. Ми не можемо його перебити економічно. Він має більше ресурсів, але можем просто не здатися, вистояти у цьому протистоянні. Я завжди порівнюю Україну з фортецею на якій ми стоїмо, а нас штурмує орда, і треба тільки вистояти. Ми не можемо спуститися донизу, цю орду перебити - їх дуже велика кількість тільки втриматися. Втримавшись ми переможемо. Орда ця схлине рано чи пізно.
Я не вірю в те, що Путін дасть нам інтегрувати Донбас зараз. Він не вивів свої війська, він не забере своїх сепаратистів, він не віддасть контроль над кордоном.
МГ: Але зараз відбувається розмежування. Зараз відбувається відхід з позицій на сході України. Чи це є правильною політикою?
ОС: В плані стратегічному це не дуже велика територія якщо враховувати те, що ми вже втратили. Це спроба виконати Мінські угоди, формулу Штайнмаєра і прийти до миру і інтеграції. Це політика Зеленського. Я його підтримую, але лише у перших кроках, якщо це може призвести до припинення вогню, якщо він зможе реально це зробити і вогонь припиниться і не будуть гинути наші хлопці, це буде дуже велике досягнення. Якщо він зможе усіх наших хлопців звільнити з полону. Він вже звільнив майже 100 людей - це досягнення. Але подальші кроки - я не вірю в їх можливість та необхідність. Я не вірю в те, що Путін дасть нам інтегрувати Донбас зараз. Він не вивів свої війська, він не забере своїх сепаратистів, він не віддасть контроль над кордоном.
МГ: Це означає замороження ситуації?
ОС: Я не бачу іншого виходу зараз.
Якщо ми творимо нову українську націю, яка створюється за національними принципами, політичну націю, ми повинні мати якісь орієнтири. Це - наша незалежність, наші державні символи, наша історія, наша мова
МГ: Ви - російськомовний, виросли в Криму. Зараз ми з вами спілкуємося українською. Це був свідомий вибір, чи вам все одно розмовляти українською чи російською? Чому ви прагнете розмовляти українською?
ОС: Якщо ми творимо нову українську націю, яка створюється за національними принципами, політичну націю, ми повинні мати якісь орієнтири. Це - наша незалежність, наші державні символи, наша історія, наша мова. Я українською розмовляю з україномовними. Я намагаюсь писати українською пости, я намагаюсь спілкуватись українською на офіційних заходах.
МГ: Ви також пішли свідомо на Майдан і насправді це були великі ризики для вас як кримчанина і, в принципі, бути там також був великий ризик. Чому вийшли на ці ризики?
ОС: Тому що я не хотів жити в тій Україні, яку будував Янукович. Янукович - це було абсолютне зло, я був проти цієї злочинної влади.
МГ: Чи думали ви що все може так повернутися як воно повернулося?
ОС: Ніхто не знає свого майбутнього, тому я не дуже полюбляю якісь плани творити, говорити про майбутнє. Ми не знаєм, що буде через день, через тиждень, чи через рік.
МГ: Ви відсиділи 5 років в тюрмі, готові були провести там 20 років…
ОС: Не хотілось би, але був готовий
МГ: Звідки ви черпали сили?
ОС: Мене часто це запитують, але справді я не знаю відповіді. Чому так склалось, що я не здавався? Ну я ж не один такий. Багато хто не здавався, просто про цих хлопців мало говорять. Прочитайте про Пантюшенка на Донбасі, як він тримався, він пережив багато більше за мене, але про нього мало хто знає.
МГ: Ви зразу після звільнення влилися в суспільно-політичне життя. Чи вдалося вам взагалі відновити свій психологічний стан. Чи відчували ви потребу в якійсь реабілітації, чи мали ви час для реабілітації?
ОС: Я реабілітуюсь в праці. Я звик працювати, я 5 років відпочивав. Можна попрацювати
МГ: У Вас є одне оповідання, яке називається “Заповіт”. Ви у ньому пишете про те де хочете і як ви хочете, щоб вас поховали чи не поховали, розвіяли попіл по морю. Що спонукало вас написати це оповідання і що для вас смерть, чому ви думали про смерть?
ОС: Саме таке питання мені задали на курсах режисерів коли я поступав у 30 років. Я написав це оповідання за 2 роки до того. Це моє перше оповідання у житті - “Заповіт”. Саме було таке питання дуже дуже глибоке питання, дуже дуже довге і я просто відповів як є - не спалося, вночі написав.
МГ: Але від безсоння можна було писати будь- про-що?
ОС: Я не знаю, чомусь написав про це. Я не знаю.
Дивіться також: Олег Сенцов: «Ми не можемо вести переговори з Путіним» | ІНТЕРВ’Ю
Всі новини дня
- Голос Америки
Очільник МАГАТЕ відвідає Запорізьку АЕС наступного тижня
Керівник ядерного агентства ООН наступного тижня відвідає Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС), повідомляє Міжнародне агентство з атомної енергії на своєму сайті (МАГАТЕ). Рафаель Маріано Ґроссі планує «з перших вуст» оцінити серйозність ситуації з ядерною безпекою на найбільшій в Європі атомній електростанції та наголосити на нагальній необхідності захистити станцію «під час військового конфлікту, що триває в країні». Це буде другий візит Ґроссі на ЗАЕС з того часу, як Росія окупувала АЕС рік тому.
«Я вирішив знову поїхати на Запорізьку атомну електростанцію, щоб на власні очі побачити, як змінилась ситуація з вересня, і поговорити з тими, хто експлуатує об’єкт у цих безпрецедентних і дуже складних умовах. Я як і раніше сповнений рішучості продовжувати робити все, що в моїх силах, щоб допомогти зменшити ризик ядерної аварії під час трагічної війни в Україні», – наводить прес-служба слова генерального директора Ґроссі.
Під час попереднього візиту на ЗАЕС 1 вересня минулого року Ґроссі створив постійну місію експертів МАГАТЕ на станції, що розташована на півдні України, щоб відстежувати безпекову ситуацію в районі, де тривають бойові дії.
«Незважаючи на нашу присутність на майданчику вже протягом семи місяців, ситуація на Запорізькій АЕС все ще небезпечна. Загрози ядерній безпеці та фізичній безпеці надто очевидні, як і необхідність діяти зараз, щоб запобігти аварії з потенційними радіологічними наслідками для здоров’я та навколишнього середовища людей в Україні та за її межами. Тому я продовжую працювати над пропозицією щодо захисту станції», – сказав він.
Як сказав Ґроссі, його поїздка в Україну також має покращити регулярну ротацію експертів МАГАТЕ на станції, яка перебуває під контролем Росії на окупованій території. Він нагадав, що під час попередньої ротації в лютому експерти МАГАТЕ «зіткнулися зі складними обставинами», в результаті чого ротацію відклали майже на місяць.
У поїздці Ґроссі супроводжуватиме нова група експертів МАГАТЕ, сьома така група, яка присутня на місці з моменту створення Місії підтримки та допомоги МАГАТЕ в Запоріжжі, мовиться у повідомленні агентства.
Як повідомляв Голос Америки, цього тижня Ґроссі заявив, що остання резервна лінія електропостачання на Запорізькій АЕС (на 330 кВ) після трьох спроб ремонту залишалася пошкодженою, що створює небезпечну ситуацію на станції. За його словами, станції потрібне зовнішнє електропостачання для дотримання стандартів ядерної безпеки.
Дивіться також:
- Голос Америки
Російський наступ під Бахмутом, найімовірніше, зупинено – аналітики
Російський наступ під Бахмутом в основному вдалося зупинити, вважають західні оглядачі. Міністерство оборони Великої Британії у зведенні своєї розвідки підтверджує слова українського командувача генерала Валерія Залужного, який заявив у п'ятницю, що завдяки «титанічним зусиллям» захисників міста ситуацію «вдалось стабілізувати».
У своєму зведенні британська розвідка говорить, що найімовірніше, російський наступ захлинувся через «надмірне виснаження російських сил».
«Українські сили також зазнали великих втрат», – додають британські військові аналітики у повідомленні у Twitter.
Вони наголошують, що ситуацію для Росії, імовірно, погіршили тертя між російським Міністерством оборони та «Групою Вагнера», чиї сили також воювали в районі Бахмута на Донбасі.
За даними британської розвідки, Росія, найімовірніше, перекинула свої ударні сили в район Авдіївки, що на південь від Бахмута, і на північ – в напрямку Кремінної та Сватового, але і там, на думку британських дослідників, Росія також переходить до оборони і може щонайбільше сподіватися стабілізувати фронт.
Як зауважує газета New York Times (NYT), посилаючись на інших українських офіційних осіб, загальний темп російських атак на сході України вщухає, це, на думку аналітиків, вказує на те, що зимовий наступ Москви, найімовірніше, «вичерпався після великих втрат».
Гуманітарна ситуація в Бахмуті «жахлива»
Кореспонденти NYT звертають увагу на повідомлення міжнародних гуманітарних працівників, які кажуть, що цивільні особи, які залишилися в зруйнованому війною місті, зіткнулися з «жахливою гуманітарною ситуацією».
Російські війська зруйнували життєво важливі лінії постачання до міста на початку цього року, пояснюють американські журналісти, оскільки на той час були певні свідчення, що Київ міг вивести свої сили з Бахмута. Але потім Київ почав посилати сигнали, що українські війська не здадуть Бахмут.
Підтвердженням цієї лінії журналісти вважають нещодавній візит президента України Володимира Зеленського до Бахмута. Відвідуючи війська на передовій, він пообіцяв утримувати місто. Російські війська з літа минулого року намагалися захопити місто, взявши його в оточення, але у березні після жорстоких боїв представник «Групи Вагнера» Євген Пригожин заявив, що бої є «дуже, дуже важкі» і українські війська «б’ються за кожний метр».
Як повідомляв Голос Америки, за даними Білого дому, Кремль кидав новобранців-в'язнів з «Групи Вагнера» без попереднього навчання і належної підготовки «у м’ясорубку смертельних боїв в Україні». Загальні втрати «Вагнера» складають понад 30 000, з них 9000 вбитими, заявив координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі.
Сенатор Вайтгаус: США співпрацюватимуть з МКС у справі російських воєнних злочинів в Україні
Понад 5 тисяч колишніх злочинців з «Групи Вагнера», які воювали проти України, були помилувані після завершення контракту, заявив у суботу засновник «Вагнера» Євген Пригожин. При цьому за оцінками Білого дому, загальні втрати «Групи Вагнера» в Україні складають понад 30 тисяч, з них 9 тисяч вбитими.
Приватну військову компанію «Вагнера», яка бере участь у боях в Бахмуті, звинувачують у численних воєнних злочинах та у злочинах проти людяності, і як повідомляв Голос Америки, про це говорив на слуханнях у Сенаті генеральний прокурор США Меррік Гарланд.
Під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США американські законодавці розглядали можливість визнання російських найманців із ПВК «Вагнер» міжнародною терористичною організацією.
Одним із сенаторів-демократів, який активно за це виступає, є Шелдон Вайтгаус (Sheldon Whitehouse), який нещодавно побував у Києві. У розмові з Російською службою Голосу Америки він сказав, що повернувся з України з відчуттям, що потрібно більше допомагати українцям на законодавчому рівні.
У розмові з кореспондентом Російської служби Данилом Гальперовичем, сенатор від Род-Айленду заявив, що, незважаючи на те, що США не схвалили «Римський статут», щоб визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС), згідно з уже ухваленим законом, Вашингтон буде співпрацювати з МКС для розслідування і покарання винних у воєнних злочинах.
Розмову було вперше опубліковано на сайті Російської служби Голосу Америки, її було перекладено і скорочено для плинності та ясності.
Данило Гальперович, Голос Америки: Ви активно виступали під час нещодавніх слухань Гельсінської комісії США щодо Закону про притягнення до відповідальності російських найманців (HARM Act), який передбачає оголошення ПВК «Вагнер» іноземною терористичною організацією. Виступаючи на слуханнях, ви сказали, що після поїздки в Україну у вас склалося враження, що українцям дуже потрібен цей закон, і якнайшвидше. Як ви думаєте, коли він може бути схвалений Сенатом і чому він важливий?
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку
Шелдон Вайтгаус: Думаю, зараз є розуміння, що спочатку законопроект буде розглянутий комітетом Сенату з міжнародних відносин і пройде через відповідну процедуру в комітетах. Потім, у разі позитивного двопартійного голосування, він може бути винесений на розгляд Сенату. Сподіваємося, що це пройде за процедурою прискореного розгляду, і ми зможемо швидко досягти угоди.
Визнання «Групи Вагнера» терористичною організацією позбавляє її можливості отримувати фінансування, постачання та матеріальну підтримку, оскільки ті, хто надають матеріальну підтримку терористичним організаціям, можуть зіткнутися з юридичними наслідками. Це серйозно порушить ланцюжки поставок «Групи Вагнера», тому їм доведеться мати справу лише з країнами-ізгоями, щоб отримувати військову підтримку для своїх бойових дій.
Д.Г.: На вашу думку, як це працюватиме в практичному плані? Адже якщо Держдепартамент оголосить «Групу Вагнера» терористичною організацією, то американським дипломатам, імовірно, доведеться вирушити до інших країн, щоб переконати уряди африканських країн, таких як Малі чи Центральноафриканська Республіка, щоб вони припинили співпрацю з «вагнерівцями», чи не так?
Ш.В.: Наскільки я розумію, дуже багато залишатиметься на розсуд виконавчої влади у питанні про те, як і коли запроваджувати санкції. Якщо «Вагнер» глибоко пов'язаний з політичною елітою країни, наприклад, надає їм послуги з охорони політичних лідерів, то, на практиці, потрібен час, щоб відмовитися від них. Думаю, рішення ухвалюватиметься з кожної нагоди окремо в розумній формі. Головною метою тут є операції «Вагнера» в Україні та потоки зброї, які підтримують ці операції.
Д.Г.: Міжнародний кримінальний суд нещодавно видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини (Марії Львової-Бєлової). Але США не визнають повноваження МКС. Чи має цей ордер якесь значення для уряду США, і чи може ставлення США до Міжнародного кримінального суду змінитись після цього?
Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля
Ш.В.: Ми працювали з Міжнародним кримінальним судом та адміністрацією, і розробили закон, який уже схвалено. Цей закон дозволяє МКС вести розслідувальну роботу як у США, так і за підтримки американських структур, коли йдеться про групу російських олігархів та офіційних осіб, які підтримують воєнні злочини в Україні. Тобто йдеться про вузьке коло потенційних відповідачів, але це відкриває для США можливість співпраці з МКС.
Це дуже важливий перший крок. Імовірно, будуть потрібні технічні рішення щодо ролі США у разі необхідності проведення арешту американським персоналом або сприяння арешту. Думаю, тепер Володимир Путін не дуже далеко від'їжджатиме від своїх дач чи від Кремля. Поки що це – гіпотетичний розвиток подій, і я особливо не поспішаю з цим.
Д.Г.: Як ви вважаєте, які ще є способи для притягнення Росії до відповідальності за війну проти України? Чи вважаєте ви, що ідея спеціального трибуналу щодо російської війни в Україні може спрацювати?
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення
Ш.В.: Я радий, що МКС розпочав роботу. Сподіваюся, це не останнє їхнє звинувачення. Думаю, це надсилає дуже важливий сигнал. Чиновників середньої ланки звинувачують, коли є достатні докази, що вони вчинили воєнні злочини. Тому МКС має важливу роль, але це дуже вузька роль.
Міжнародний трибунал, гадаю, може розглядати справи про воєнні злочини, особливо про злочин самого вторгнення, у ширшому плані, але, знову ж таки, це буде дуже вузька група осіб, які відповідатимуть за сам факт злочинної агресії.
Таким чином дуже багато роботи передається генеральному прокурору України, і мені здається важливим, щоб ми надавали йому необхідну адміністративну підтримку. Не тільки для порушення кримінальних справ, які він уже почав порушувати стосовно російських солдатів, які вчиняють такі злочини, як вбивства та зґвалтування на території України.
Потрібно також підтримувати його роботу зі збору матеріалів для цивільних справ, що стосуються збитків, завданих людям, які втратили своїх близьких, втратили будинки, були поранені – щоб вони отримали компенсації.
Це не просто. Не думаю, що тут вдасться розглядати кожен випадок окремо. Думаю, доведеться створити фонд за прикладом Фонду допомоги жертвам атак 11 вересня 2001 року, який створили США. Після чого створити адміністративну структуру надання допомоги постраждалим та його сім'ям, розподіляючи кошти з цього фонду впорядкованим чином.
Коли я востаннє розмовляв із генеральним прокурором України, він сказав, що до них уже надійшло, здається, 70 тисяч таких заяв. І це – не враховуючи окупованих територій, де люди не можуть вільно висувати позови. Це буде велика робота, і нам потрібно зробити все, щоб у нього була необхідна підтримка: комп'ютерна підтримка, технічна підтримка, підтримка збору доказів – все необхідне для роботи на користь постраждалих звичайних українців.
Д.Г.: З огляду на ваш досвід політика та людини, що належить до органів влади США, скажіть – чи очікували ви таку жорстокість з боку Росії? Тому що для багатьох останній рік можна зарахувати за декілька – він відкрив людям очі, хоч для мене це не було відкриттям, бо я був у Чечні на початку 2000-х. Особисто ви очікували дізнатись те, що ви знаєте зараз?
Ш.В.: Я не був здивований, особливо після того, як Україна «розбила носа» російської армії, відбила початкове вторгнення та повернула значні території. Думаю, це викликало обурення у російських збройних силах. Підрозділи групи «Вагнер» відомі своєю жорстокістю. Коли збройні сили з низькою внутрішньою дисципліною, як і російської армії, розпускаються зовсім, це з великою ймовірністю призводить до таких злочинів. Тому, на жаль, це був передбачуваний результат.
Д.Г.: Весь цей рік в американській адміністрації та інших західних урядах відбувалися дебати щодо рівня підтримки України. Протягом довгого часу нічого не говорили про постачання комплексів Patriot чи танків, але потім такі рішення було ухвалено. Критики кажуть, що Захід збільшує допомогу Україні лише після появи чітких свідчень про страждання українців. Чи вважаєте ви, що можна надавати допомогу, не чекаючи таких страждань?
Ш.В.: Думаю, є безліч прикладів, коли ми могли почати надавати допомогу та постачати техніку Україні раніше та швидше, і я шкодую про ці затримки. Озираючись назад, військові командири можуть сказати: «Знаєте що? Ми могли б рухатися швидше, і, ймовірно, нам слід рухатися швидше».
Але ситуація така, якою є. Ви бачите, що авіація, танки, боєприпаси, така зброя як комплекси Patriot надходять у досить значних кількостях. Це важливий сигнал, на якому потрібно сфокусуватися.
Слід зазначити, що підтримка України стала не лише дуже солідною, а й надзвичайно широкою. Десятки країн підтримують Україну, і я думаю, що згуртованість цих країн, навіть незалежно від зброї, яку вони відправляють, їхня кількість та єдність, спрямовує дуже важливий сигнал та має стратегічне значення.
Тому, хоч і є затримки, про які можна шкодувати, ми опинилися у дуже сильній позиції. І наступний наступ України покаже, чи виконали ми свою роботу так, як треба.
«Того, хто кров проллє зі мною, за брата матиму»: снайпер «Вовк» про службу на передовій Донбасу. Відео
Дитяче захоплення зброєю стало професією для снайпера-прикордонника «Вовка», який воює на Донбасі. Як росіяни відповідають на снайперські постріли, на що і кого покладається «Вовк», та яка поема Шекспіра описує атмосферу в ЗСУ, він розповів Анні Костюченко та Павлу Суходольському.
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Інтервʼю з Палом Слюнькіним. Відео
Чому не слід очікувати вторгнення білоруської армії? Чи є майбутнє у відносин Білорусі із Заходом? Чи варто розраховувати на білоруську опозицію? Павло Слюнькін, колишній білоруський дипломат, розповів про це в інтервʼю Марії Ульяновській.
Форум