Спеціальні потреби

Готелі, що розповідають про історію


У штаті Місcісіпі бажаючі можуть відчути, як колись жили звільнені негри-раби, працівники плантацій. Готель «Shack Up Inn» не має рекламного бюджету, тут відсутні притаманні готелям зручності, але завжди повно гостей. Власники, перетворили старі оригінальні хижини чорношкірих працівників на готельні помешкання. Гості мають можливість на власні очі побачити сільську місцевість Америки
40-х років минулого сторіччя у штаті, де народилася музика блюз.

Простота, античність і ніякої розкоші.

Співвласник незвичного готелю Білл Телбот привітно зустрічає усіх гостей:

«Як ваші справи?»

Відповідає чоловік:

«Ми дізналися про це місце і зателефонували вчора, але все вже було зайнято».

Готель складається із десяти будиночків, у яких колись жили раби, що працювали на бавовняних плантаціях.

«Зайдіть, подивіться», – запрошує Білл.

На перший погляд здається, що кожна хижина потребує ремонту, однак все це – творчий задум власників готелю.

Розповідає співвласник готелю Ґай Маллвезі:

«Як ви бачите, ми нічого не змінюємо, і цього року у нас зупинилось понад 12 тисяч людей».

Малвезі і Телбот – майстри робити щось із нічого – вони знаходять застосування будь-якій речі. Білл каже:

«Принцип нашого готелю: Щось виглядає не так? – нічого страшного. Якщо прямий кут не зовсім прямий – це не має значення».

Однак, це зовсім не свідчить про недбалість. Ці хатинки відображають історію південних штатів. Після закінчення Громадянської війни у 1865 році, звільнені раби Міссісіпі продовжували жити у таких хижинах і працювати на бавовняних плантаціях. Вони не були власниками землі, а лише отримували гроші за збирання бавовни. Це було важке життя – виснажлива праця і незначний заробіток.

«Їхні помешкання були дуже прості, а от тут була кухня», – каже Білл.

Електрику і водопровід провели у ці будиночки лише тоді, коли переобладнали їх під готельні кімнати. Білл і Ґай кажуть, що, відкривши двері готелю для відвідувачів, вони розповідають про історію США. Щоправда, дехто вважає, що власники заробляють на стражданні людей, які колись там жили.

«Попросту, не звертаймо уваги на критиків.
Нехай вони тримаються осторонь», – каже Ґай.

Відвідувачі, як правило, у великому захопленні.
Ґретчен Белл, яка вперше прибула сюди, говорить:

«Це щось особливе… Я, безперечно, вражена».

Ґретчен Белл виростала на півдні США, де її пращури колись були рабами. Вона каже, що готельні кімнати розповідають про американську історію:

«Це можливість поділитися з людьми нашим минулим. Показати, звідки ми прийшли. Хоч у ті часи було багато труднощів, але ми змогли через це пройти і зробити крок вперед. У житті важливо робити поступ, а не залишатись на місці».

А от що справді залишилося на місці, так це декорації. Будиночки виглядають так, наче у них й досі живуть чорношкірі працівники плантацій. Залишились і давні американські традиції, як от дерево із скляних пляшок. Про їх роль Білл розповідає:

«Дерева з пляшок, як правило, стояли перед будинком. Коли вночі свистить вітер, він приваблює до пляшок злих духів. Нечисті сили опинялися в пастці і не турбували мешканців».

Провести ніч у більшості таких будиночків, в умовах наближених до реальності коштує 65-90 доларів. Власники заздалегідь попереджають, не бронювати кімнати, якщо ви звикли до розкоші.

XS
SM
MD
LG