Спеціальні потреби

Спадок Шарона

  • Голос Америки

Колишнього голову уряду Ізраїлю Аріеля Шарона поховали в понеділок на родинній фермі на півдні Ізраїлю, поруч з могилою його дружини. Публічна церемонія прощання з політиком відбулась перед будівлею парламенту Ізраїлю.

Останні вісім років Аріель Шарон перебував у комі після двох інсультів, пережитих у 2005-му та 2006-му роках. Суперечливий політик, син вихідців із Білорусі, пройшов шлях від бойовика підпільної сіоністської організації Хагана до міністра оборони і нарешті голови уряду.

Його відданість Ізраїлю та переконаність у власній правоті нерідко штовхали його на жорсткі і неоднозначні кроки. Він був героєм війни Йом-Кіпур, у якій Ізраїль вистояв проти коаліції арабських країн та забезпечив своє право на існування, він же у 2005-му жорстко видавив тисячі ізраїльських переселенців із Сектора Газа.

Шарон також жартував, що «їсть арабів на сніданок». Смерть значного і суперечливого державного діяча, деякі ізраїльські блогери зустріли із захопленням. Міністр внутрішньої безпеки країни вже пообіцяв розслідування з цього приводу.

На похоронній церемонії президент Ізраїлю Шимон Перес сказав:

«Ми проводжаємо в останню путь солдата, виняткового воїна, командувача, який знав, як перемагати».

Перед будівлею Кнесету президент Ізраїлю прославляв померлого перед прибулими на похорон. Також прем’єр країни Беньямін Нетаньягу віддав належне Аріелю Шарону:

«Як міністр, як голова уряду, він наголошував на нашому праві діяти з метою самозахисту, щоб зберегти безпеку. Ми наголошуємо на цьому праві і сьогодні. Це необхідна умова нашого існування та миру».

Про менш однозначну спадщину Шарона згадав віце-президент США Джо Байден. Серед похвали додає – ті, хто вважає Шарона суперечливим та навіть «страшним» – мають підстави:

«З власних спостережень скажу, що він був складною людиною, це треба знати, щоб зрозуміти його. Історія розсудить; він жив у складні часи; у складній частині світу».

Про складний характер Шарона найкраще розказали би палестинці. Шарон-міністр був поборником заснування ізраїльських поселень на палестинських територіях. Цим заслужив прізвисько «Бульдозер». Говорить дослідник Шукрі Абед:

«Араби щонайменше не вірили йому, а чимало – мабуть ненавиділи його за непоступливість. Він був поборником ізраїльських поселень на палестинських територіях, їх батьком».

У 2000 році Шарон, проігнорувавши попередження, відправився на Храмову гору в Єрусалимі, де розташовані ісламські релігійні святині. Це спровокувало початок другої палестинської інтифади. Далі була відставка лівого прем’єра Ізраїлю Егуда Барака і нарешті – сам Шарон став головою уряду.

Він жорстко розібрався з повстанням, а лідера палестинців Ясіра Арафата ізолював на палестинських територіях, звідки випустив лише у 2004 році – помирати у французькому військовому шпиталі.

Жорстким він був і до своїх. У 2005-му Шарон прийняв рішення про неможливість захисту ізраїльских поселень у Газі. Тоді переселенців силою видворили з обжитих територій. У його рідній партії Лікуд – це назвали зрадою. Проте він був непоступливим:

«Переміщення поселень має закласти підвалини створення ефективної лінії безпеки між ізраїльтянами та палестинцями».

Шарон взявся за створення центристської партії Кадіма, яка ставила за мету мирні переговори із палестинцями. Кадімі обіцяли перемогу на виборах. Проте Шарон не дочекався довгоочікуваної перемоги.

У січні 2006 року він пережив інсульт, від якого вже не оговтався.


Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG