Актуально
Українська культура вийде на світовий рівень, якщо музиканти не їхатимуть з України, - диригент симфонічного оркестру Сіренко
У лютому Національний симфонічний оркестр України приїхав до США на свій третій гастрольний тур країною. Про враження від концертів у Сполучених Штатах і про стан класичної музики в Україні Голос Америки розпитав у головного диригента і художнього керівника оркестру, народного артиста України Володимира Сіренка.
Голос Америки: Які твори ви привезли американській публіці цього разу?
Володимир Сіренко: Наш перший тур у США взагалі був 72 дні, марафон, 25 штатів. Тепер - три тижні й 18 міст, східна частина країни. Маємо велику приємність працювати тут. Прекрасно організований тур, чудові зали, надзвичайно тепла, доброзичлива публіка.
Ми запропонували американській публіці чотири програми, і кожен зал може вибрати на свій смак, на своє вподобання. Це і західноєвропейська класика: "Четверта Симфонія" Шумана, "Незакінчена симфонія" Шуберта, "Сьома Симфонія" Дворжака, "Третя Симфонія" Брамса.
Ми привезли чимало українських творів, першу українську симфонію Максима Березовського, концертну симфонію Дмитра Бортнянського – спеціально для цього туру молодий композитор Всеволод Сіренко, мій син, зробив редакцію для нашого оркестру цих творів, бо ці твори розписані для камерного складу, а ми таким моцартівсько-бетховенівським складом це виконуємо, і це має чималий успіх тут, це вже перевірені варіанти програми.
Крім того, з нами працюють двоє чудових солістів - Наталка Хома (віолончель) і Володимир Винницький (фортепіано), обоє львів'яни, які вже кількадесят років мешкають в Америці, професори американських вишів.
Також граємо твір відомої української композиторки Вікторії Польової Langsam, він гарно перекликається із Шуманом, Шубертом, бо твір присвячений західноєвропейській романтичній музиці. І твір знаного українського композитора Євгена Станковича "Новела" для флейти, кларнету, грають наші солісти Ігор Єрмак і Юрій Набитович.
Тож ми цього разу привезли чимало української музики. Слава Богу, це вдається все більше кожного разу. Бо коли люди не знають, то вони і не можуть погодитись на той чи інший варіант програми. А тепер ми вже тут не вперше, і нам довіряють у виборі програми.
ГА: І як американська публіка сприймає українську музику?
Володимир Сіренко: Добре, ми навіть на кінець програми - а американці щедро нас нагороджують оплесками - граємо "біси", це ми так їх називаємо, невеликі п'єси на кінець концерту. Ми пропонуємо в кожному концерті вальс "Розлука" Миколи Лисенка, а також мелодії Мирослава Скорика. І ці твори просто з шаленим успіхом тут проходять, розпитують люди, хто це написав, що це за музика. Це теж приємно.
ГА: Чи вдалось у турі знайти час, щоб подивитись Америку?
Володимир Сіренко: Ми тут не туристи, їдемо працювати, не завжди є час, щоб сходити на екскурсії, треба працювати. Але цікаво, що бачиш країну, багато штатів охоплюєш, дивишся, як живуть люди, наскільки це все гарно, впорядковано, сисмемно, чисто. Це впадає в очі. Чудова земля, ліси, озера. Все, що бачиш, радує око. Без заздрощів, але ми розуміємо, що країна на дуже високому рівні знаходиться, і ми щасливі, що маємо можливість якусь маленьку частинку інформації донести про нашу країну, про культуру, про музику.
ГА: У США до початку виступів у мистецьких центрах при університетах часто проводять відкриті зустрічі із глядачами. Про що вас запитують американці?
Володимир Сіренко: Питають все, що завгодно: на чому я грав, де вчився, і по репертуару, і про політику. От вчора мене чоловік розпитував про війну англійською мовою, але у вишиванці. Я кажу: у нас своя війна, ми воюємо скрипками і флейтами, хтось з автоматами ходив на війну. А от нашому оркестру сто років торік виповнилось, - і ми об’їздили всю Україну, включаючи Сєвєродонецк, Маріуполь і всі обласні центри, і така об’єднавча місія з музикою Лятошинського, Скорика, Станковича.
ГА: Національний симфонічний оркестр України гастролює багатьма країнами світу. Що можете сказати про стан класичної симфонічної музики у США?
Володимир Сіренко: Це великий приклад, як це робиться в Америці. Їдеш у прерії, коровки якісь, бички... Заїжджаєш, а там – шикарний зал: люди з'їхались на своїх машинах послухали симфонічну музику і роз'їхались по своїх домівках. Це не тільки Нью-Йорк, Вашингтон чи якісь інші міста. Це вражає, що у невеликих містах, університетських центрах люди мають можливість слухати музику в таких розкішних залах. У Києві немає жодного залу концертного. Філармонія – старе купецьке зібрання – там не може цілий оркестр сісти на сцену.
ГА: Ви чимало працювали із закордонними оркестрами і музикантами, зокрема, тут, у США. Чи можете порівняти, на якому зараз рівні знаходиться українська класична музика?
Володимир Сіренко: Ми можемо собі говорити, що ми найкращі у світі, одне одному, але ми ж розуміємо, що є орбіта, на котрій знаходяться топові оркестри світу, як Берлінська філармонія, Віденський, великі оркестри Америки, - то для того, щоб мати такі оркестри, треба мати такий рівень життя в Європі чи Західній Америці. Тому не треба тішити себе ілюзіями.
Мене вчора запитали: а чи є у вас музиканти з інших країн? Ну я відповів, що ні, обходимось своїми, не став пояснювати, що щоб запрошувати кращих музикантів з інших країн, треба мати для цього умови. Я не скажу, що ми боремось, тримаємось за останнє, але ми – державний оркестр, національний оркестр на дотації держави, уряд платить нам зарплату.
Ми знаходимось на пристойному рівні, нам не соромно грати в Америці чи в Європі, в різних залах – це правда. І ми, звісно, ми хочемо зайняти ці позиції. Для цього потрібен просто час і умови. Потрібні прості речі. Щоб музиканти не виїжджали з України, а приїжджали до України з інших країн. Або хоча б не втікали.
ГА: А чи багато музикантів зараз залишають Україну?
Володимир Сіренко: Їдуть, знаєте, молоді їдуть, коли закінчують спеціалізовані музичні школи, - у нас в Україні є кілька таких, уже не чекаючи, коли закінчиш консерваторію, як раніше. Скажімо, Володимир чи Наталка від'їжджали до Америки - вони вже мали повний цикл освіти в Радянському Союзі, і вже тоді їхали сюди після консерваторії, аспірантури. То зараз діти не чекають цього всього, вони після середньої освіти мають можливість їхати в Німеччину, в Америку, у Францію.
Або навіть, скажімо, Валерій Соколов, йому років 14 було, коли він почав вчитись у Школі Ієгуди Менухіна (спеціалізована музична школа) в Англії. Різні є випадки.
Іноді люди повертаються, не знаходять себе на Заході - і в кар'єрному плані, і в людському, комусь краще вдома. Хтось живе в Києві, але працює по всьому світі, як Дмитро Ткаченко, наприклад, скрипаль, якого ми запрошували минулого разу (у тур по США). Хтось живе в Лондоні, але часто буває в Україні, не перериває зв'язків.
Вцілому важко сказати, але я знаю, що їдуть. Хтось повертається, хтось - ні, але останніми роками займають хороші посади в оркестрах.
ГА: А чи існує, на вашу думку, вирішення цієї проблеми, чи культура зараз - пріоритет для держави?
Володимир Сіренко: Якби були ухвалені закони про меценатство, був би зовсім інший підхід. Були б меценати, які вкладали б гроші і в симфонічну музику, і в оперу, і в балет.
Дивіться також: Гастролі українського симфонічного оркестру у США
Всі новини дня
Інспектори від уряду США не виявили порушень, пов’язаних з використанням допомоги США Україні. Відео
Інспектори від американського уряду не виявили серйозних порушень, пов’язаних з використанням допомоги США Україні. Про це сьогодні вони засвідчили у Конгресі Сполучених Штатів. За слуханнями комітету з міжнародних відносин Палати представників уважно стежила Катерина Лісунова.
Президент України Володимир Зеленський віртуально взяв участь у Саміті демократій у Вашингтоні. Відео
У Вашингтоні офіційно розпочався Саміт демократій, який проводить адміністрація Байдена у партнерстві із кількома країнами з кожного континенту. Основною подією цього дня стало віртуальне засідання, у якому взяв участь й президент України Володимир Зеленський.
- Голос Америки
"Вагнерівці" зазнають величезних втрат у районі Бахмута - генерал Міллі
Найманці приватної військової команії "Вагнер" зазнають величезних втрат у районі Бахмута. Про це заявив голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі під час слухань щодо оборонного бюджету на 2024 рік у Комітеті з питань збройних сил Палати представників США у середу, 29 березня.
Про "вагнерівців" під час слухань на Капітолійському пагорбі поцікавився член Палати представників від Демократичної партії Рубен Галлего. Він запитав у Міллі, чи може генерал поділитися своїм баченням відносин між групою "Вагнер" та регулярними російськими військами на оперативному рівні, та чи змінилася присутність "вагнерівців" в Африці внаслідок війни в Україні.
Міллі відповів, що група "Вагнер" зараз веде бойові дії, в першу чергу, в районі Бахмута. "Там, імовірно, 6 тис. або близько того справжніх найманців і, можливо, ще 20 або 30 тис. новобранців, багато з яких вийшли із в'язниць, і вони зазнають величезних втрат у районі Бахмута. Українці завдали цим хлопцям багато смертей і руйнувань", - сказав Міллі.
Він додав, що, крім Бахмута, бойовики групи "Вагнер" присутні в багатьох інших місцях, особливо в Західній Африці, де вони "фактично захопили країну."
Міллі назвав "вагнерівців" дуже агресивною групою і зауважив, що найманці є дуже оснащеними та багатими. "Її очолює дуже безжалісний хлопець Пригожин. Він нібито бізнесмен, але за ним стоїть неймовірне кримінальне минуле. Тому це небезпечна група. Вони досить великі. Вони досить потужні, і їм вдалося досягти принаймні частини Європи та Африки, і, можливо, деяких частин Близького Сходу," - зазначив генерал.
Як раніше писав Голос Америки, російський наступ під Бахмутом в основному вдалося зупинити. Ситуацію для Росії, імовірно, погіршили тертя між російським Міністерством оборони та групою "Вагнер. За даними британської розвідки, Росія, найімовірніше, перекинула свої ударні сили в район Авдіївки, що на південь від Бахмута, і на північ – в напрямку Кремінної та Сватового, але і там, на думку британських дослідників, Росія також переходить до оборони і може щонайбільше сподіватися стабілізувати фронт.
Популяризаторка української кухні «Пані Стефа» приїхала до США досліджувати кухню діаспори. Відео
Відома популяризаторка української кухні «Пані Стефа» вже понад десять років відтворює старовинні галицькі рецепти. Відео з її гастрономічними дослідженнями та кулінарними цікавинками надзвичайно популярні.
Сенаторка Джин Шагін: Нам потрібно зробити все можливе, щоб українці отримали усю необхідну сучасну зброю. Відео
Українська готовність боротися за власну державу та демократію надсилає важливий сигнал не лише Росії, але й Китаю та іншим автократам. Таку думку висловила сенаторка-демократка Джин Шагін в ексклюзивному інтерв’ю для Голосу Америки.
Форум