Наприкінці минулого тижня Конституційний суд України ухвалив рішення, згідно з яким правоохоронні органи не можуть звинуватити будь-кого у скоєнні злочину на підставі даних або інформації, отриманих із порушенням закону. Деякі експерти кажуть, що тлумачення, яке дав Конституційний суд України щодо питання, які матеріали можуть вважатись доказами і як вони можуть використовуватись судами, занадто широке і потребує додаткових тлумачень. А дехто підозрює, що прийняття цього рішення може вплинути на хід процесу проти Леоніда Кучми, якому висунули звинувачення у справі про вбивство Ґеорґія Ґонґадзе.
Суд може не прийняти до розгляду плівки Мельниченка як докази, і без них справа може розвалитися. Інші ж кажуть, що це рішення зашкодить пересічним українцям, які не зможуть використати зроблені ними фото та відео для доказу фактів хабарництва чи інших злочинів.
У різних країнах існують різні підходи щодо того приймати, чи не приймати до розгляду у суді докази зібрані з порушенням закону. «Голос Америки» звернувся до американського юриста, щоб дізнатися як це питання урегульоване у США. Андрій Слоневський брав участь у багатьох судових процесах як у федеральному суді, так і у судах різних штатів.
Голос Америки: Що суди у США приймають як докази у судових розглядах?
Андрій Слоневський: Американські суди вважають доказами усе – усі факти, які допоможуть у розгляді справи. Це можуть бути документи, свідчення свідків, аудіозаписи, відеозаписи, комп‘ютерні програми, ком’ютерні моделі, зразки куль. Все, що завгодно.
Г.А.: Які докази і як суд приймає їх до розгляду?
А.С.: Є чіткі правила, які визначають чи докази можуть бути використані у суді, чи ні. Залежить все від того, для яких цілей ви збираєтесь їх використати. Фундаментальний принцип американського права такий: «ми не приймаємо у суді свідчення, зроблені у письмовій формі чи у вигляді аудіозапису, поки людина, проти якої ці свідчення надані, не отримає можливості допитати сторону, яка представила ці свідчення. Є багато винятків, але, як правило, ми не допустимо у суді використання документальних доказів, якщо ми не маємо можливості заслухати у суді автора цих доказів у якості свідка.
Г.А.: Чи має значення, що є на пред’явлених матеріалах?
А.С.: Наприклад, якщо у вас є аудіозапис розмови двох людей. Вас цікавить лише те, що каже один з учасників розмови і вам не важливо, що говорить інша людина. Тоді ви не мусите викликати для надання свідчень цю другу людину. Її свідчення не є обов’язковими.
Г.А.: А коли ці матеріали стають доказами? Яка існує процедура?
А.С.: Так є визначені правила. Типово, у кримінальних і багатьох цивільних справах, вирок виноситься судом присяжних. Але перед тим, як присяжні почнуть розглядати справу, суддя приймає рішення, які докази будуть представлені і які докази не будуть представлені до розгляду присяжних. Наприклад, фотографії з надто брутальними зображеннями можуть не допустити до розгляду у справі, оскільки вони можуть шокувати присяжних і вплинути на їх думку.
Г.А.: Чи сторона обвинувачення має право вирішувати, які з доказів представляти у суді, а які не представляти?
А.С.: Прокурор, перед початком розгляду справи у суді, повинен надати адвокатам і судді повну інформацію: які докази вони планують представити, які документи будуть використовувати, хто буде давати свідчення і так далі. Все це має бути представлено завчасно. Деколи, у дуже окремих випадках, сторони не розкривають усіх доказів. Але це виняткові ситуації і це не вважається чесною практикою.
Г.А.: Якщо докази були зібрані нелегально, які правила діють у таких випадках?
Г.А.: У кримінальних справах, якщо докази були зібрані незаконними методами, вони не будуть прийняті до розгляду у суді. Але звичайно трапляється так, що поліція чи уряд порушили закони при збиранні цих доказів і намагаються їх використати для обвинувачення особи.
Г.А.: А якщо такі докази зібрані громадянином, який не дотримався норм чи законів при збиранні цих доказів? Що у такому випадку?
А.С.: У таких випадках, зазвичай, попереднє правило не працює. Приватна особа, яка з порушенням закону зібрала докази, може мати неприємності. Але суд не повинен відкидати такого типу докази. Втім, звичайно, є багато винятків. Наприклад, у контексті аудіоплівок. Якщо громадянин таємно записує розмову з іншим громадянином і останній не знає, що його записують – у деяких штатах це вважається незаконним. Суди у цих штатах не дозволять використати такі докази під час розгляду справи.
Федеральний суд США має дещо інші правила. Якщо приватна особа без дозволу записує інформацію чи розмову іншої людини, то ці записи можуть бути прийняті для розгляду, якщо буде встановлено, що вони не здійснювалися з поганою метою. Тобто, щоб відкинути такого роду докази, одного лише факту, що вони були зібрані незаконно – недостатньо. Має бути доведено, що розмова записувалася з метою шантажу, чи з іншою злочинною метою. Лише тоді такі докази відкидаються.
У справі Мельниченка, наприклад, якщо він здійснював запис розмов Кучми тому, що він хвилювався за власну безпеку, чи захищався від можливого звинувачення, чи наприклад, тому, що він почув про злочин, який хотів викрити – тоді такі записи не вважалися б як такі, що зроблені зі злочинною метою, і їх би допустили до розгляду у справі Кучми. Але якщо б він робив записи, щоб в подальшому шантажувати Кучму, тоді б такі докази суд би не прийняв до розгляду.
Г.А.: А чи могли би такі записи, навіть якщо їх суд не прийме у якості доказів, стати підставою для відкриття слідства, за фактами викладеними на плівках?
А.С.: Я думаю, що це могло би стати підставою для початку слідства. Якщо би виникла ситуація, коли аудіоплівки, про які ми щойно говорили, не були допущені до судового процесу у якості доказів, це не означає, що вони не можуть стати причиною для відкриття слідства, яке б перевірило факти: що президент Кучма зробив, чи не зробив.
Г.А.: А як можна довести з якою метою робилися записи?
А.С.: Є декілька шляхів визначення з якою метою були здійснені записи. По- перше, якщо Мельниченко порушив закон, проти нього можна було б порушити кримінальну справу. Якщо б у ході цієї справи присяжні визнали, що він не мав наміру шантажувати Кучму, тоді це би відповіло на запитання.
Іншим шляхом було б провести слухання перед початком судового розгляду. На слуханні суддя викликав би Мельниченка у якості свідка і обидві сторони процесу отримали б можливість поставити йому усі запитання, які вони хочуть. Чому він зробив те, що зробив? Мельниченко змушений був би дати відповідь. Після цього суд зробив би висновки.
Г.А.: Якщо ж говорити, наприклад, про факти вимагання хабарів. Якщо громадянин запише на відео чиновника, який вимагає від нього хабар. Як такі записи розглядаються в американських судах?
А.С.: Якщо громадянин записав на відео поліцейського, який, наприклад робить щось незаконне, типово, такі плівки суд прийме як доказ у справі. Такі питання належать до юрисдикції окремих штатів. І як правило не існує законів, які б забороняли здійснювати подібні записи. По-друге, якщо запис здійснюється у громадському місті, особа не можете говорити про втручання у її особисте життя.
Є ще одна причина, чому запис дій поліцейських не забороняється. Вони ж служать громадськості, а не виступають як приватні особи. Коли вони на роботі, вони повинні бути чесними і робити речі відповідно до закону. Вони не повинні боятися, що їх знімають.
Вибір читачів
1
