Спеціальні потреби

Як одна добра душа здатна вселити в інших дух надії


Столичний Вашингтон належить до тих американських міст, де відсоток чорношкірих незаможних мешканців є дуже високий. Переважна більшість з них живе в дільницях, де панує безробіття, наркоторгівля, насилля. І рівень громадських шкіл у цих районах чи не серед найостанніших в країні. На поміч дітям, які виростають у таких складних умовах, приходять люди, які віддають їм свої знання і щедрість душі.

Тепла усмішка і щирі обійми – це те, що в одному з найбідніших вашингтонських районів надихає Стівена Парка на допомогу дітям. Все почалось 15 років тому, коли Парк зустрів 13-річного хлопчика, що не вмів читати:

«Якщо б він не навчився читати, то в дорослому віці його життя було б вкрай важким, і це підштовхнуло мене розпочати програму допомоги дітям у навчанні».

Парк заснував місію «Ліхтарики». Це безкоштовна освітня програма з включенням вивчення Біблії для дітей з незаможної громади. Він каже:

«Думаю, часами в культуру громади вкорінено щось, що не дає дітям повірити в себе, в можливість вчитись у вищому навчальному закладі або просто навіть вижити».

За його словами, лише один з трьох учнів громадських шкіл Вашингтона закінчує середню школу, а з тих, хто потрапляє у вищі школи, випускниками стають тільки 5 відсотків.

«Багато цих дітей змалку має дуже туманне уявлення про своє майбутнє. Вони вважають, що ніколи не потраплять в коледж. Часто вони навіть не закінчують школи. Ми намагаємось поєднати якомога більше ресурсів для дітей з нашої програми, тому що знаємо, як багато факторів є проти них».

Парк народився в Південній Кореї. Після прибуття до США він виростав у заможному передмісті Вашингтона. Йому ніколи не приходило в голову працювати з обездоленими дітьми, доки 16 років тому він не прийшов до релігії:

«Перед цим я ніколи не цікавився дітьми, роботою неприбуткових організацій, але після повернення до релігії в мене з’явилось величезне співчуття до дітей, яких я зустрічав».

Одним з цих дітей був Двейн Браун. Колись він вчився в «Ліхтариках», а тепер закінчує коледж. Він пам’ятає, як Парк вперше з’явився в його дільниці:

«Часто коли в нашій громаді з’являлись нові люди, по них було видно, як вони бояться і нервуються. Цього не було із Стівом, він негайно опинився на своєму місці».

В роботі Стіва і його дружини Мері допомагає невелика група працівників і добровольців. Але вони надають дітям не просто безпечне місце для навчання і дозвілля, але й вчать важливих життєвих навичок:

«Щоби бути по-справжньому щасливим, треба зсередини збудувати свою особистість – бути чесним, працьовитим, опікуватись власною громадою і родиною».

За словами Парка, оцінки учнів, що провчились в його програмі 2-3 роки, істотно поліпшуються:

«Я маю почуття вдячності і надії на майбутнє, які підштовхують мене, і я хочу, щоби діти, з якими ми працюємо, також мали це почуття надії і відчували, що їх життя можна поміняти».

Парк знає, що він досяг успіху, коли діти починають вірити в себе так само сильно, як і він в них.

Інше за темою

XS
SM
MD
LG