Спеціальні потреби

Актуально

Табачник заборонить називати війну «Другою світовою»?

Табачник заборонить називати війну «Другою світовою»?

Чергова новація від міністра освіти і науки Дмитра Табачника. Після дозволу складати вступні тести недержавною мовою та фактичної відмови від ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання), одіозний чиновник узявся переписувати підручники з історії. Як він пообіцяв, зі шкільних та вузівських підручників приберуть термін «Друга світова війна», повернувши натомість назву «Велика Вітчизняна».

Про свої плани міністр повідомив у ході відеомосту Москва-Київ-Мінськ-Кишинев, на якому обговорювали підготовку до спільних святкувань з нагоди 65-річчя Перемоги.

Велика Вітчизняна і Друга світова «це різні війни», заявив Табачник. На його думку, новітній термін ображає почуття ветеранів. Вони воювали за свою вітчизну СРСР, для них ця війна була вітчизняною. Отож ніяких «Других світових»: на сторінки українських підручників повернеться термін ВВВ, запевнив міністр. Як виглядає, разом із терміном повернуться й радянські тлумачення. Як заявив Табачник, під час ВВВ не було жодної «третьої сили». Був Гітлер, і була антигітлерівська коаліція. Решта - посібники нацистів, колаборанти, наголосив урядовець, натякаючи на український визвольний рух.

А тим часом експерти, коментуючи нову ініціативу міністра, закидають Табачнику - як мінімум - ненауковий підхід до проблеми. Як максимум - звинувачують у свідомому провокуванні суспільства. То ж як правильно казати: Друга світова чи Велика вітчизняна? Своїми думками з приводу започаткованої міністром дискусії з «Голосом Америки» поділилися професор історії Володимир Сергійчук, професор політології Олексій Гарань, політичні експерти Олександр Палій та Михайло Погребинський.

Доктор історичних наук, професор Київського національного університету імені Шевченка Володимир Сергійчук: «Я не розумію, для чого міняти терміни в підручниках».

«Для ветеранів Червоної армії хай це буде Велика вітчизняна війна, якщо вони так хочуть. Але я сумніваюся, що ветерани французької, американської, англійської армій, які входили до антигітлерівської коаліції, погодяться називатися ветеранами Великої вітчизняної. Тобто існують наукові підходи, є прийнята в усьому світі концепція Другої світової війни, яка почалася 1 вересня 1939 року і закінчилася 2 вересня 1945-го.

Так само і для наших ветеранів ця війна тривала не до 9 травня, а до 2 вересня 1945 року. Бо від травня до вересня ще були великі жертви з боку тих же радянських воїнів у війні з Японією. То що, хіба ми повинні їх забути? Чи ми повинні забути ті жертви серед українців, які були після нападу Гітлера на Польщу 1 вересня 39 року? Адже у Війську Польському було багато українців. Хіба ми повинні забувати про наших співвітчизників, які тоді волею історії були громадянами іншої держави і служили в її війську?

Тобто Велика вітчизняна не охоплює всього періоду Другої світової війни; це загальноприйнята наукова істина. І для чого знадобилося міняти терміни в підручниках, я не розумію», - сказав професор Сергійчук.

Професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань: «Термін ВВВ -- для привітань ветеранам, а не для підручників з історії».

«Звідки взявся термін Велика вітчизняна війна? Він був запропонований радянською пропагандою після несподіваного для Сталіна нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз. У цьому терміні закладалась аналогія з 1812 роком - вітчизняною війною Росії із загарбником Наполеоном. І ось у 1941 році, після нападу іншого загарбника, Гітлера, бійці Червоної армії дійсно ішли в бій заради того, щоб захистити від нацистів свою вітчизну, якою тоді був Радянський Союз.

Однак сьогодні, коли розсекречуються архіви і випливає правда про історію - ми починаємо розуміти, що насправді - первинно - це було зіткнення двох тоталітарних машин. Сталін так само готував похід на Німеччину - просто Гітлер його випередив. Тому в світових наукових джерелах вживається термін «German-Soviet war» - «німецько-радянська війна». Коли ж кажуть про Другу світову, то мають на увазі ширше явище - і географічно, і хронологічно.

Власне, для України війна почалася не 22 червня 1941 року, а 17 вересня 1939 року, коли Сталін і Гітлер окупували Польщу. Зрозуміло, що це аж ніяк не назвеш вітчизняною війною. Це якраз вписується в рамки змови двох тоталітаризмів. Так само і кінець війни припадає для України зовсім не на 9 травня 1945 року, тому що довгі роки потому на території Західної України тривала війна з Українською повстанською армією.

Тому я думаю, що для нас, сучасних українців, найбільш політично нейтральним терміном є саме «Друга світова війна». Що ж до ветеранів, то для них нехай залишається звичне поняття «Велика вітчизняна»: у привітаннях, під час концертів та святкових урочистостей, у цьому немає жодної проблеми. Але у дітей в підручниках, звичайно, краще вживати коректне «Друга світова війна», - вважає професор Гарань.

Політичний експерт Олександр Палій: «Табачник чинить як системний провокатор».

«Міністр Табачник намагається волюнтаристським методом ліквідувати термін, визнаний в усьому світі.

Радянський Союз вступив у Другу світову війну у вересні 39-го, коли напав на Польщу з тилу, допомагаючи фашистській Німеччині. Потім Радянський Союз напав на країни Прибалтики, потім напав на Фінляндію, і всі ці локальні війни були частиною Другої світової війни. А спроба запровадити термін «Велика вітчизняна війна» є намаганням приховати той факт, що першу третину Другої світової війни Радянський Союз був союзником фашистської Німеччини, діяв спільно з фашистською Німеччиною і, почавши спільно з нею цю війну пактом Молотова-Ріббентроппа, є рівно ж відповідальним за розв’язання бійні, що призвела до колосальних жертв в усьому світі. Оці очевидні для будь-якого історика факти Дмитро Табачник намагається приховати словесною еквілібристикою.

Це робиться для того, щоб атомізувати українське суспільство, розколоти за різними ознаками: на галичан, східняків - і панувати над ним. Табачник робить це, бо у нормальній сильній державі він був би неконкурентоздатним. Для нього тому важливо закріпити постколоніальний статус України - виснаженої і нездатної до солідарних дій, тому що лише в таких умовах такі, як він мають якийсь шанс», -вважає Олександр Палій.

Директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребинський: «Годі робити з Табачника супермонстра».

«Я вважаю, що роль особистості Табачника в нашій теперішній історії переоцінена. Врешті не він вирішуватиме, що буде в тих підручниках. Є комісія, є чудові, як на мене, розробки істориків стосовно того, як деполітизувати викладання предмета.

Щодо Другої світової війни - мені видається, що можуть існувати обидва терміни. І Велика Вітчизняна, коли йдеться про звитягу воїнів Радянської армії, і Друга світова, коли йдеться про антигітлерівську коаліцію. Врешті, війна почалася як Друга світова, а потім перейшла для нас у Велику вітчизняну.

Так чи інакше - не треба робити з Табачника супермонстра. Я думаю, що вся ця кампанія є прикладом не зовсім серйозної роботи опозиції. Є багато інший дій нинішньої української влади, стосовно яких справді варто було б піднімати ґвалт. А все те, що відбувається навколо Табачника, схоже на те, що всі змовились і спільно роблять з Діми Табачника фігуру першого ешелону. Вже майже зробили. Я сказав би, що в Партії регіонів він зараз ідеологічна постать номер два. Навіщо це було робити - можливо, що націоналісти знають?», - заявив політолог в інтерв’ю «Голосу Америки».

Всі новини дня

Гітанас Науседою - про загрози з боку Росії, очікування від НАТО, та сценарії закінчення війни. Інтерв'ю

Серед країн, які збираються на конференцію північно-європейських союзників з підтримки України у Копенгагені – Литва, яка непохитно підтримує українців у їх протистоянні російській агресії.

Американські експерти: Що сталося на кримській військовій базі? Відео

Американські експерти: Що сталося на кримській військовій базі? Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:11:54 0:00

США надаватимуть Україні обладнання та спроможності для захисту її суверенітету стільки, скільки знадобиться. Про це заявив міністр оборони США Ллойд Остін під час спільної з очільником латвійського міноборони Артісом Пабріксом прес-конференції у Ризі.

Міністр оборони Великої Британії: «Якщо це був український удар, це відповідало б нормам міжнародного права». Відео

"Загалом, це було б правомірно. Якщо це був український удар, це відповідало б нормам міжнародного права", - заявив міністр оборони Великої Британії Бен Воллес про вибухи на аеродромі в Криму. "Не куріть у небезпечних місцях", - прокоментував події міністр оборони України Олексій Резніков.

"У цій війні на карту поставлено не що інше, як демократія та світовий порядок" - президент Литви Ґітанас Науседа. Інтерв'ю

Президент Литви Ґітанас Науседа

ВІЛЬНЮС, ЛИТВА — Президент Литви Гітанас Науседа розповів в інтерв’ю Голосу Америки у Вільнюсі про виклики для його країни, спричинені вторгненням Росії в Україну.

«У цій війні на карту поставлено не що інше, як демократія та світовий порядок, — сказав Науседа в інтерв’ю Мирославі Гонгадзе у вівторок. - Немає межі для апетиту Володимира Путіна. Я не знаю, хто буде наступною мішенню - країни Балтії, Польща, можливо, Румунія».

Це інтерв'ю було відредаговано для ясності та стислості.

Мирослава Гонгадзе, Голос Америки: Ви були в Україні 23 лютого, якраз перед початком війни. Чи усвідомлювали ви в той момент ризики, в яких перебувають українці, і чи очікували, що війна почнеться так швидко?

Ґітанас Науседа, президент Литви: Загроза відчувалася, і президент Зеленський сказав, що вони очікують, що війна почнеться в найближчі 24-48 годин, і це сталося приблизно через вісім-десять годин після того, як ми покинули українську землю.

Війна жахлива і наші українські партнери просто не могли уявити, що ця війна буде розв'язана так масштабно, значні зусилля російських військ спрямовані на напад на Київ, і що війна розгорнеться в інших частинах України. Тепер ми бачимо, що ця війна триває значно довше, ніж Росія очікувала.

Україна дуже мужньо бореться не тільки за свою, а й за нашу свободу

Звичайно, я розумію, що це несе багато жертв, на кону людські життя і зруйнована цивільна інфраструктура. Але це боротьба не лише за українську демократію та територіальну цілісність, а й боротьба за демократичні цінності загалом. І тут дуже важливо відзначити, що Україна дуже мужньо бореться не тільки за свою, а й за нашу свободу.

М.Г.: Що, на вашу думку, робить Росія, яка мета Путіна?

Ґ.Н.: Я вважаю, що Путін прорахувався. Його очікування були зовсім іншими. Путін розраховував захопити українську столицю Київ за кілька днів, і що ця війна не матиме для Росії великих політичних чи економічних наслідків. Але ми бачимо, що вийшло зовсім інакше.

Важливо зазначити, що перед війною європейські політики не очікували, що ця війна і спроби Росії будуть настільки жахливими. Але у перші дні війни, я побачив зовсім інше ставлення моїх колег в Європейському Союзі і налаштованість діяти, щоб, насамперед, зупинити війну. На жаль, цього не сталося.

Адже, з часом ми зрозуміли, що нам потрібно робити ще більше, щоб були дуже чіткі наслідки для Росії. Росія повинна бачити, що будуть наслідки. Тому ми запровадили перший пакет санкцій, другий, третій, п’ятий. І зараз ми бачимо, що європейські політики і країни Євросоюзу дуже добре розуміють, чим загрожує російська влада. Так було не завжди, тому що я пам’ятаю наші дискусії на двосторонніх зустрічах Європейської Ради, ми намагалися переконати наших партнерів (…)

М.Г.: Коли ви говорите "ми", які це країни?

Ґ.Н.: Польща, Румунія, усі країни Східної Європи, країни, які знаходяться у зоні безпеосередньої загрози.

М.Г.: Чи країни Західної Європи недооцінили ці загрози?

Литва здійснила всі необхідні зміни, витратила багато грошей, щоб створити необхідну інфраструктуру, аби бути енергетично незалежною. Ми пишаємося, що Литва припинила купувати купувати російську нафту, газ, електроенергію, тому вони нам нічого не можуть зробити в цьому плані.

Ґ.Н.: Можливо, тільки теоретично. Важливо зрозуміти, що Європа вже інша. Європа розуміє загрози набагато краще. Звичайно, Європа все ще залежна у багатьох сферах, наприклад, в енергетичній. Це дуже гостра проблема, але не в моїй країні. Литва здійснила всі необхідні зміни, витратила багато грошей, щоб створити необхідну інфраструктуру, аби бути енергетично незалежною. Ми пишаємося, що Литва припинила купувати купувати російську нафту, газ, електроенергію, тому вони нам нічого не можуть зробити в цьому плані.

М.Г.: Ця залежність від енергетичних ресурсів накопичувалася протягом останніх 20 років саме у Німеччині, Франції та інших країнах. Чому, на вашу думку, західні політики так недооцінили російську загрозу?

Ґ.Н.: Я не можу відкинути припущення, що йдеться про економічні інтереси: гроші, прибутки, дешеві енергоресурси та можливості вести бізнес. Але ще одне припущення - ми маємо справу з зовсім іншою політикою і політичними діячами в Москві. І мої колеги напевно думали, що, Путін просто трохи інший, але це не проблема, тому що з ним можна домовлятися, говорити та наводити свої аргументи. Але вони не розуміли, що для нього аргументи не грають ролі, тому що головна ідеологія цього режиму – завоювати якомога більше територій, розширюватися і знаходити сусідів, на яких можна напасти. Якщо почитати, що говорять у Москві – вони намагаються відбудувати імперію. Вони намагаються відновити Радянський Союз у тій чи іншій формі. Як ви пам'ятаєте, Путін говорив, що розпад Радянського Союзу став найбільшою катастрофою 20-го століття. І тепер вони послідовно намагаються відновити Радянський Союз. Це несе не тільки ризик і загрозу для України, але це також означає величезні загрози для всіх нас, і цього разу навіть для тих країн Західної Європи, які не входили до сфери колишнього Радянського Союзу.

М.Г.: Ваша країна входила до складу Радянського Союзу. Чи почувається ваша країна безпечно в такому середовищі? І чи думаєте ви, що союзники в НАТО виступлять на ваш захист?

Ми почуваємося безпечніше, ніж до 2004 року. Тому що у 2004 році Литва стала членом двох дуже важливих організацій – Європейського Союзу та НАТО

Ґ.Н.: Моя відповідь буде дуже простою. Ми почуваємося безпечніше, ніж до 2004 року. Тому що у 2004 році Литва стала членом двох дуже важливих організацій – Європейського Союзу та НАТО. Мені подобається повторювати це, і я повторював це багато разів. Європейський Союз – за краще життя, НАТО – за життя. І це досі актуально і важливо. Так, ми щиро віримо в запевнення наших партнерів щодо захисту кожного дюйму нашої землі. Але це не означає, що ми не можемо докласти додаткових зусиль для покращення нашої безпеки. Ми багато зробили в цій країні, щоб модернізувати нашу армію та військові сили, створити кращу інфраструктуру, мати можливість розмістити додаткові війська союзників по НАТО. Ми збільшили оборонні витрати до 2,5 відсотка ВВП. І ми готові надати ще більше фінансових ресурсів, щоб виконати всі вимоги, які можуть виникнути в поточній геополітичній ситуації. Дуже важливо зазначити, що Литва почувається в безпеці, але ми також повинні усвідомлювати ризики, тому що ми маємо справу з дуже небезпечним сусідом, і найкращим доказом є ситуація в Україні.

М.Г.: Про що сьогодні йдеться в Україні?

Ґ.Н.: На кону демократія та міжнародна безпека. Дуже важливо зазначити, що апетиту Володимира Путіна немає меж, якщо він досягне успіху в Україні, він прийде і до нас. Я не знаю, хто буде наступною мішенню – країни Балтії, можливо, Польща, Румунія, але це не найголовніше питання. Найважливішим питанням є те, що ми маємо зробити у форматі НАТО та Європейського Союзу, щоб зупинити Путіна. Я сподіваюся, що Україна досягне успіху, і ми будемо стояти разом з Україною до перемоги, звичайно до перемоги України.

Конфлікт вирішиться не за столом переговорів, а на полі бою

І сьогодні ми бачимо багато запевнень від західноєвропейських лідерів, а також лідерів інших країн світу, що вони готові надати Україні військову допомогу. Європейський Союз твердо налаштований на запровадження санкцій і продовження санкційної політики в майбутньому. Це дуже важливо, тому що наразі ми багато зробили, але цього недостатньо, щоб зупинити Путіна. Ми повинні усвідомити та зрозуміти, що ми маємо робити більше та надавати більше військової допомоги. Короткострокова військова допомога є найважливішою проблемою. У довгостроковій перспективі будуть дуже важливі питання, пов’язані з гуманітарною допомогою, макроекономічною допомогою тощо. Але зараз ми чудово розуміємо, що конфлікт вирішиться не за столом переговорів, а на полі бою.​

М.Г.: Я хочу запитати вас про роль Сполучених Штатів. Вони фактично розбудовували цю міжнародну коаліцію і попереджали Україну про можливі загрози з боку Росії ще за пару місяців до війни. Як ви вважаєте, чи достатньо США роблять у цій боротьбі? І хто, на вашу думку, повинен бути лідером цього поштовху, щоб зупинити Путіна

Ґ.Н.: Я очікую, що Сполучені Штати мають бути лідером. І вони є лідерами у наданні військової допомоги та політичної підтримки, що дуже важливо, але я вважаю, що швидкість ухвалення рішень зараз є найважливішим питанням. Так, мова йде про додаткову військову техніку, озброєння, інше обладнання, але це те, що потрібно українцям сьогодні, а не завтра чи післязавтра. Кожен день приносить багато жертв, страждають люди, зруйновані міста тощо. Ми повинні зупинити це якомога швидше, і роль Сполучених Штатів у цьому є ключовою. Європейський Союз також відіграє дуже важливу роль у зміцненні солідарності Сполучених Штатів, Європейського Союзу та країн Азії. Я побачив солідарність на саміті НАТО в Мадриді, де ми прийняли дуже важливі та сміливі рішення щодо посилення НАТО, визначивши Росію довгостроковою загрозою, що також було дуже важливим елементом наших висновків на Мадридському саміті. Для моєї країни та для регіону Східної Європи були прийняті дуже важливі рішення, які стосуються, наприклад, статусу передової оборони для регіону Східної Європи, а також рівня підтримки та військової присутності в моїй країні. Для нашого народу дуже важливо почути, що наші союзники готові надати Литві додаткову підтримку, тому що безпека зараз випереджає важливість економічних і соціальних питань.

М.Г.: Ми вже встановили, що Росія порушила міжнародне право, і вони намагаються порушити всі межі та правила. Проте Росія все ще є членом Ради Безпеки ООН і має право вето в багатьох інших організаціях. Як ви думаєте, чи треба з цим щось робити?

Ґ.Н.: На жаль, це є причиною того, що ми повинні шукати додаткові або альтернативні формати роботи з Росією. Ви маєте рацію, що в Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй, російська сила якщо не домінує, то принаймні, має змогу створити багато перешкод під час прийняття рішень. І це причина, чому ми повинні шукати інші формати. Я все ще вірю в важливість ООН в інших сферах, наприклад, у забезпеченні каналів або спробах вирішити питання експорту зерна до країн третього світу. Генеральний секретар докладає багато зусиль для вирішення цієї проблеми. Ймовірно, в таких форматах Організація Об’єднаних Націй була б досить дієвим інструментом для надання додаткової підтримки Україні. Але ми маємо знайти й інші двосторонні формати. Але двостороння підтримка з боку Німеччини, Франції, Сполучених Штатів і навіть менших країн є дуже важливою, і я чув це від президента Зеленського під час мого останнього візиту до Києва, який був організований у День державності, який Україна святкувала вперше. Для мене було дуже важливо відвідати цей захід у Києві. Я виступив із промовою у Верховній Раді. Президент Зеленський сказав мені, що Литва зробила багато і є хорошим прикладом для інших країн, які здатні більш ефективно надавати необхідну підтримку Україні. Ми дуже віддані цьому, і це не лише думка чи зобов’язання нашої політичної еліти. Це зобов'язання всіх або майже всіх жителів Литви.

М.Г.: Ви віддані справі допомоги Україні, Польща також віддана, але Німеччина діє повільно. Чи є результати у переконанні інших країн зробити більше?

Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб добитися перемоги України у цій війні. Тому що всі інші сценарії були б дуже невтішними для самої України, Литви та всього демократичного світу

Ґ.Н.: Дехто скептично ставиться до німецької позиції в останні місяці, але я бачу величезний прогрес. Тому що я можу порівняти ситуацію з тим, що було кілька місяців тому, коли Німеччина дуже не хотіла надавати будь-яку зброю Україні. Тепер не так. Зараз ми говоримо про швидкість ухвалення рішень, і це величезний прогрес. Зміна мислення також очевидна, і я вважаю, що це також наш внесок. Ми намагаємося розмовляти, налагоджувати потрібний діалог з нашими колегами в Німеччині, а вони, в свою чергу, впливають на громадську думку. Тому що громадська думка теж стала дуже зрозумілою. Я пам’ятаю свої візити до Берліна наприкінці лютого, де я мав нагоду відвідати зустріч проти війни в Україні в суботу. Я повернувся додому і наступного дня почув, що в неділю на мітинг зібралося 100 тисяч людей, тоді як у суботу було, можливо, 500 людей. Ви бачите, яка динаміка громадської думки в Німеччині. І це дуже важливо, щоб люди розуміли, що з цим треба боротися. Німеччина не вільна від загроз з боку Росії, але Німеччина також є ціллю. Так само, як Литва, Румунія чи інші країни Східної Європи.

М.Г.: Яким ви бачите закінчення цієї війни?

Ґ.Н.: Я не бачу іншої альтернативи, і ми повинні докласти всіх зусиль, щоб добитися перемоги України у цій війні. Тому що всі інші сценарії були б дуже невтішними для самої України, Литви та всього демократичного світу.

Кредитори України погодились на 3 роки заморозити виплати за боргом у $20 млрд

Фото для ілюстрації - долари та гривні REUTERS/Валентин Огіренко

ЛОНДОН/НЬЮ-ЙОРК, 10 серпня (Reuters) - Іноземні кредитори України підтримали її прохання на два роки заморозити виплати за міжнародними облігаціями на суму майже 20 мільярдів доларів США, відповідно до поданої в середу регуляторної документації. Це дозволить зруйнованій війною країні уникнути дефолту.

Оскільки майже через шість місяців після початку російського вторгнення 24 лютого не видно жодних ознак миру чи припинення вогню, власники облігацій погодилися відкласти виплати за 13 державними облігаціями України з погашенням між 2022 і 2033 роками.

20 липня уряд у Києві надіслав запит на згоду кредиторів змінити державні боргові контракти.

Україна зазначила, що заощадить близько 5 мільярдів доларів протягом наступних 24 місяців.

BlackRock Inc BLK.N, Fidelity International, Amia Capital і Gemsstock Ltd - серед найбільших власників держоблігацій України, ціна яких впала більш ніж на 80% після того, як почалося нарощування російських військ наприкінці 2021 року.

Будь-які зміни потребують схвалення власників принаймні двох третин усіх облігацій і понад 50% кожного випуску в обігу, свідчать документи для запиту згоди.

"Україна отримала та прийняла згоду щодо близько 75% основної суми цінних паперів в обігу", - йдеться в заяві.

Окремий запит на отримання згоди, схвалений кредиторами, включає зміну до приблизно 2,6 мільярда доларів так званих ВВП-варантів, похідних цінних паперів, які ініціюють платежі, пов’язані з валовим внутрішнім продуктом країни.

ЗМЕНШЕННЯ ЗАБОГОВАНОСТІ

Не лише деякі з найбільших інвестиційних компаній світу погодилися заморозити виплати боргу України.

Оскільки країна зіткнеться з економічним спадом на 35-45% у 2022 році, Сполучені Штати, Велика Британія та Японія, підтримали відстрочку виплати боргу, а група урядів у Паризькому клубі погодилася призупинити виплати до кінця 2023.

«Це збільшить грошовий потік в іноземній валюті для України, але лише цього навряд чи буде достатньо для стабілізації валютних резервів», — сказав Карлос де Соуза, менеджер боргового портфеля ринків, що розвиваються, Vontobel Asset Management.

Міжнародні резерви України скоротилися з $28,1 млрд у березні до $22,4 млрд на кінець липня.

Після заморожування боргу очікується комплексна реструктуризація боргу, сказав Де Соуза, оскільки «навряд чи» Україні вдасться відновити доступ до ринку через два роки.

Україна наприкінці 2015 року завершила реструктуризацію боргу на 15 мільярдів доларів після економічної кризи, пов’язаної з підтримуваним Росією повстанським рухом на промисловому сході країни. Угода передбачила велику кількість щорічних платежів з 2019 по 2027 роки, і країна повернулась на міжнародні ринки в 2017 році.

З місячним бюджетним дефіцитом у 5 мільярдів доларів Україна залежить від фінансування західних союзників і багатосторонніх кредиторів, включаючи Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк.

За даними Міністерства фінансів, наразі вона отримала 12,7 мільярда доларів у вигляді позик і грантів, що становить 44% від загального обсягу фінансування, виділеного з початку вторгнення Росії.

Сполучені Штати заявили цього тижня, що нададуть уряду України додаткові 4,5 мільярда доларів, довівши загальну бюджетну підтримку з лютого до 8,5 мільярда доларів.

Україна також сподівається отримати програму МВФ на 15-20 мільярдів доларів США, щоб зміцнити свою економіку, заявив голова центрального банку Кирило Шевченко, і уряд очікує отримати цю допомогу до кінця року

Більше

XS
SM
MD
LG