Актуально
10 роковини загибелі Ґеоргія Ґонґадзе: слідство завершено, питання залишаються
Поновити розслідування справи Гонгадзе. З такою вимогою в день10 роковин смерті журналіста до української влади звернулася низка міжнародних організацій. У своєму зверненні Міжнародна федерація журналістів, Британська спілка журналістів, Фундація Ґонґадзе та Інститут масової інформації зажадали продовжити слідство та встановити реальних замовників вбивства.
У зверненні висловлюється занепокоєння тим, що головним замовником вбивства Ґонґадзе названо покійного генерала Юрія Кравченка – без пояснення мотивів, з яких Кравченко міг віддати такий наказ.
«Це виглядає, як спроба приховати справжніх замовників вбивства», – мовиться у зверненні.
Як сказано у документі, «Широко відомим є той факт, що колишній президент Леонід Кучма, нинішній спікер парламенту Володимир Литвин та інші відомі особи обговорювали, як «розібратися» з Ґонґадзе, а через кілька днів він загинув. Але десять років по тому жодного з учасників тих розмов, жодного із замовників вбивства не притягнули до суду», – констатують міжнародні організації.
Натомість ті, хто є реальними замовниками в очах громадської думки, після завершення слідства вважають себе поза підозрами. З полегшенням зітхнув Голова Верховної Ради Володимир Литвин. «Розслідування підтвердило мою непричетність до цієї справи», – заявив спікер у четвер 16 вересня. Він припустив, що нитки справи Ґонґадзе можуть тягтися за кордон, і натякнув, що бажаючі встановити повну істину мали б з’ясувати, хто організував прослуховування у кабінеті екс-президента Леоніда Кучми.
Сам екс-президент також киває на закордонну змову. Коментуючи завершення слідства у справі Ґонґадзе, Кучма назвав справу «міжнародною провокацією» з метою скомпрометувати Україну і його особисто. «За справою Ґонґадзе стояли закордонні спецслужби», – заявив Кучма у середу, уточнивши, що володіє інформацією про причетність ЦРУ.
А тим часом десяті роковини Ґеоргія Ґонґадзе, окрім завершення слідства, були позначені ще однією промовистою подією. Журналістів, які традиційно 16 вересня проводять акцію пам’яті Гонгадзе під президентською адміністрацією, не пропустили на вулицю Банкову. Траурну колону, що скандувала «Замовників за ґрати!», без пояснення причин зупинили наряди міліції.
Десять років слідства у справі вбивства Ґеоргія Ґонґадзе багато хто з колег журналіста називає десятьма роками ганьби. Завершення цього слідства – вважає більшість – так само стало ганьбою. Своїми думками з цього приводу з Голосом Америки поділилися журналісти Юрій Луканов та Вахтанг Кіпіані, а також політичні експерти Сергій Таран та Володимир Горбач.
Юрій Луканов, голова Комітету Київської незалежної медіа-профспілки:
«З одного боку, результат є, тому що посадили виконавців вбивства. Але з іншого боку, прокуратура насмішила всіх, коли повідомила, що цей наказ віддавав одноосібно Юрій Кравченко, колишній міністр внутрішніх справ. З цього народ просто сміється, тому що для чого Кравченку було це потрібно? Якщо він справді таке зробив, то ясна річ, на це була команда зверху. Так що це дуже половинчастий результат, який свідчить про те, що прокуратура не захищає істину, а захищає владу від істини».
Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії:
«Справу не закінчено, категорично ні, тому що особисто у Кравченка справді не було жодних мотивацій робити цей злочин. Очевидно, що ці мотивації були у інших, і вони були основними замовниками. Хоча вже зараз зрозуміло чітко, що навіть нинішній вирок прокуратури – це політичний вирок Леоніду Кучмі. Тому що саме він призначав Кравченка і саме він несе політичну відповідальність за його дії. Так само це є вирок фактично всій правоохоронній системі України і, зокрема, всій міліції. Тому що якщо вже міністр на найвищому рівні, відповідно до висновків прокуратури – не опозиції, не експертів, не міжнародної спільноти, а саме до висновків прокуратури – визнається винним у замовному вбивстві, то це означає, що міліцію має очікувати дуже серйозна реформа. Якщо це ще буде визнано судом, то, по суті, якщо у нас політично відповідальне керівництво, то воно має розформувати міліцію, створити її заново. Тому поки не будуть зроблені принаймні політичні висновки з цієї справи, не будуть нести політичну відповідальність Кучма і його люди, а також не буде зроблено висновків щодо правоохоронних органів – справа не закрита».
Вахтанг Кіпіані, журналіст:
«Результат є. Ми знаємо точно, що Гія вбитий вищими офіцерами Міністерства внутрішніх справ. Ми знаємо, що їхнім командиром був генерал Пукач. Ми знаємо, що наказ Пукачу (принаймні зі слів Пукача) дав міністр внутрішніх справ Кравченко. Оскільки всі розуміють, що ніяких особистих мотивів на вбивство Георгія ні у Пукача, ні у Кравченка не було – то, очевидно, що сліди замовлення тягнуться у вищі ешелони держави. Якщо ми хочемо при цьому почути прізвища, то ми цих прізвищ не почуємо. Бо щоб довести причетність Литвина чи Кучми, потрібно мати докази. Слова злочинців – а Пукач і його колеги це злочинці – не можуть бути єдиними доказами в цій справі.
Тому я категорично не згоден з тим, що справа закінчилася нічим. Засуджені вбивці і буде засуджений ще один вбивця Ґеоргія, що вже є важливо. Названий той, хто давав Пукачу наказ. І тут сумнівів нема: ніяка інша людина, крім Кравченка – безпосереднього начальника Пукача – віддати йому цей наказ не могла. ( І це не просто наказ одному Пукачу, а наказ по системі: вони замовляли автомобіль стеження тощо).
Отже, у цій справі точно встановлений ланцюжок аж до Кравченка. Ми знаємо про причетність високих чинів української держави до вбивства журналіста. І я вважаю, що вже це є добрий результат як на наші часи».
Володимир Горбач, політаналітик:
«У юридичному провадженні вони можуть поставити крапку і більше до цієї історії не повертатися. За умови, звичайно, якщо родичі Юрія Кравченка не будуть оскаржувати і перетворювати цю крапку в двокрапку чи трикрапку, продовжувати юридичну частину. Але я думаю, що ні слідство, ні прокуратура, ні нинішня українська влада не зможуть поставити крапку у цій всій історії для громадської думки, для рядових українців і друзів та колег Ґеоргія Ґонґадзе. Для них завжди буде існувати ця трикрапка і недомовленість щодо справжніх замовників.
Тому що, умовно кажучи, відсутність мотиву у колишнього міністра внутрішніх справ фактично заперечує всю цю версію слідства про те, що він був один. Хоча вони можуть говорити, що він був не один, але довести далі нічого не можна, розкрутити ланцюжок, оскільки допитати Юрія Кравченка неможливо.
З іншого боку, усі ці 10 років тривають політичні спекуляції на цій темі. І зараз той етап, коли ці спекуляції знову переводяться у міжнародний контекст. Тобто якщо це міжнародна провокація (як говорить Кучма і Литвин), то треба встановлювати тих замовників за кордоном, а це можуть бути спецслужби. Відповідно під підозру потрапляють дві найбільші спецслужби, які могли бути якимось чином зацікавлені. Це вже назване Леонідом Кучмою американське ЦРУ і поки що не названа ним російська ФСБ. Яка, на мою думку, мала на той момент більше мотивів для того, щоб узяти на гачок Леоніда Кучму, ніж будь-яка інша спецслужба у світі».
Всі новини дня
- Голос Америки
Злість, розгубленість, безпорадність. Жителі прикордонного російського Шебекіна «розчаровані тим, що до такого дійшло» – NYT
Внаслідок обстрілів у прикордонних з Україною районах Бєлгородщини загинули щонайменше сім людей. CNN з посиланням на російських офіційних осіб повідомляє про атаки зі смертельними наслідками щонайменше в чотирьох місцях Бєлгородської області.
Двоє чоловіків і жінка загинули під час обстрілу села Соболівка із 18 ракет, повідомив Гладков у серії дописів у своєму Telegram-каналі. Також в результаті удару були пошкоджені газопровід і лінія електропередач.
Через Соболівку проходить залізнична лінія, яка сполучає Росію з окупованиси нею частинами Украни, що свідчить про те, що ціллю могли бути російські лінії постачання - пише CNN.
Мешканці Бєлгородської області Росії унаслідок останніх обстрілів “починають розуміти жахи війни, що точиться на їхньому порозі”. А також висловлюють обурення у соцмережах про те, що “Москва не турбується про їхню долю”.
Такі свідчення мешканців, зокрема евакуйованих з прикордонного міста Шебекіно, публікує видання New York Times.
Вони почали використовувати у соцмережах хештег “Shebekino Is Russia”, а в інтерв’ю журналістам чимало з них висловлювало обурення через те, що ведучі державного телебачення неправильно вимовляли назву їхнього міста.
“Таке враження, що в Москві не розуміють, що у нас тут відбувається. Коли безпілотники прилетіли до Москви, відразу з’явилися великі історії, це було в усіх новинах. А тут люди під обстрілами місяцями і нічого”, — цитує NYT місцевого вчителя англійської мови.
Водночас видання свідчить, що завдяки обстрілам на російській території “через 15 місяців після того, як російські ракети вперше впали на Київ, мешканці прикордонного з Росією Бєлгорода починають розуміти жах війни на їхньому порозі”.
Газета New York Times опитала мешканців прикордонного регіону Росії, більшість із них, як і вчитель, наполягали на тому, щоб їх називали лише іменами, посилаючись на страх розплати за розмови про війну.
Незважаючи на зростання кількості нападів на російській території, лише кожен четвертий росіянин уважно стежить за війною і, ймовірно, виходить за межі державних ЗМІ, щоб отримати інформацію про неї, – такими є висновки травневого опитування російських соціологів з недержавного “Левада-центру”. Майже половина респондентів заявили, що не стежать за конфліктом взагалі або лише побіжно.
Директор “Левади” Денис Волков сказав, що російське суспільство “не цікавиться далі власного носа”.
Але останні події змушують принаймні мешканців Шебекіно переоцінити свою апатію чи підтримку війни, а ще – породжують обурення проти влади, яка, на їхню думку, не змогла їх захистити, пише NYT.
Дивіться також:
- Голос Америки
Росія святкує День російської мови в ООН і цитує Пушкіна про «незаперечну перевагу» російської «над усіма європейськими мовами»
Росія в ООН святкує День російської мови у понеділок, 6 червня, у день народження російського поета початку ХІХ століття Олександра Пушкіна. Його цитату про «перевагу» російської мови над усіма європейськими мовами було обрано як епіграф до статті про значення російської мови для ООН.
Як зазначається на сайті ООН, цей день відзначається у рамках програми підтримки та розвитку багатомовності та культурного різноманіття. Однією з цілей цієї програми є «підтримка рівноправності всіх шести офіційних мов ООН: англійської, арабської, іспанської, китайської, російської та французької».
«Багатомовність, яка є важливим фактором гармонійного спілкування між народами, має особливе значення для Організації Об'єднаних Націй», – мовиться на сайті ООН.
Разом з тим, на думку правозахисників у самій Росії влада проводить активну політику асиміляції, що веде до зменшення кількості мовців та зникання мов національних меншин.
Результати перепису 2021 року показують, що кількість носіїв майже всіх російських мов національних меншин зменшилася за десятиліття з часу попереднього підрахунку населення.
Російська англомовна газета Moscow Times писала у березні цього року, що хоча дані перепису, оприлюднені в грудні минулого року, засвідчують картину зникнення інших мов у Росії, активісти та експерти, з якими спілкувалися журналісти, вважають, що ситуація є ще гіршою.
Наприклад, кількість носіїв чуваської, тюркської мови, якою розмовляють в основному в Республіці Чувашія в Поволжі Росії, скоротилася з понад 1 мільйона носіїв у 2010 році до трохи більше ніж 700 000 у 2021 році, мовиться у публікації.
У 2002-2010 роках кількість людей, які володіють татарською мовою в Росії скоротилася на понад мільйон осіб, у Казані, столиці Татарстану, де живе понад мільйон осіб з майже 4-мільйонного населення республіки залишилося тільки кілька шкіл з татарською мовою навчання, повідомляють татарські активісти.
Олександр Болькін, старійшина народу ерзя, який живе в Україні, в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що за останні 30 років чисельність його народу знизилася приблизно вдвічі: з мільйона до 400-500 тисяч осіб.
У січні 2019 року Консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин Ради Європи розкритикував Росію за національну політику. Експерти були стурбовані «зростанням домінування російської мови» при одночасній «відсутності ефективної підтримки мов національних меншин».
Захист прав російськомовного наслення – одна з «офіційних причин» війни, яку Росія розв'язала проти України. Заступник голови МЗС Росії Михайло Галузін наприкінці травня заявив, що серед умов для миру з Україною є ухвалення статусу російської мови як державної.
При цьому на окупованих Росією територіях окупаційна влада виводить українську мову з навчального процесу та вилучає україномовні книжки з бібліотек.
Цього року російська мова вперше почала втрачати популярність у світі. У 2023 рооці вона не увійшла у список 10-ти найпопулярніших мов, які вивчають у всьому світі за допомогою платформи Duolingo.
З моменту заснування платформи в 2015 році, «це перший рік, коли російська мова так драматично втратила свою популярність, незважаючи на те, що нею спілкуються 282 мільйони людей в світі», повідомили в компанії.
Падіння інтересу учнів до вивчення російської мови у компанії безпосередньо пов’язали з російським вторгненням в Україну у 2022 році та подальшим зростанням інтересу до вивчення української мови.
- Голос Америки
Українські тенісистки відмовляються тиснути руки російським суперницям
Українська тенісистка Еліна Світоліна відмовилася потиснути руку своїй російській суперниці Анні Блінковій після перемоги у п’ятницю в Парижі.
За інформацією Reuters, Світоліна пояснила, що зробила це з поваги до чоловіків і жінок, які захищають Україну від вторгнення Росії.
“Що б подумали українські солдати, якби я потиснула руку росіянам?” – цитує Світоліну інформаційна агенція.
Російська спортсменка, як і білоруські тенісистки, допущені до змагань лише в нейтральному статусі - через повномасштабне вторгнення РФ до України.
Напередодні ще одна українська тенісистка, Марта Костюк, вирішила не обмінюватися традиційними післяматчевими вітаннями із суперницями з Росії чи Білорусі та уникала рукостискань.
Як пише агенція Associated Press, Костюк сказала, що перед матчем проти Аріни Соболенко з Білорусі вона не могла спати, переглядаючи онлайн тривожні новини з Києва, де тієї ночі від російських бомбардувань загинула щонайменше одна людина.
«Я намагаюся відкинути свої емоції щоразу, коли виходжу на корт”, - цитує АР спортсменку. Водночас її суперниця з Білорусі поділилася з журналістами, що їй важко виступати проти українок.
“Ви граєте проти українки і ніколи не знаєте, що трапиться. Ніколи не знаєш, як люди — підтримають чи ні?” - сказала Аріна Соболенко агентству.
Соболенко також днями потрапила на сторінки міжнародних ЗМІ через відмову від прес-конференції у зв'язку з питаннями журналістки з України.
“У мене немає коментарів для вас”, - повторювала Соболенко, коли кореспондентка запитувала її про відкриту підтримку спортсменкою авторитарного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Соболенко підписала відповідний відкритий лист у 2020 році, коли на вулицях Мінська тривали жорстокі затримані мирних протестувальників.
Соболенко заявила, що на останній прес-конференції "не почувалася в безпеці", - пише CNN.
Своєю чергою Костюк відкинула припущення, що російським і білоруським спортсменам буде небезпечно повертатися додому у разі відкритого засудження війни.
“Я не знаю, чого бояться інші гравці. Я повертаюся в Україну, де можу померти будь-якої секунди від безпілотників, чи ракет, чи чогось іншого”, – зауважила Костюк.
Раніше Марта Костюк відмовилася потиснути руку і російській суперниці Анатастасії Потаповій на змаганнях Miami Open. Таких випадків у спорті було чимало з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Українець Іван Чупринко відмовився потиснути руку іранцю під час нагородження на чемпіонаті світу з жиму лежачи – на знак протесту проти постачання Іраном дронів для війни Росії проти України. Українська тенісистка Ангеліна Калініна відмовилася потиснути руку своїй російській суперниці Вероніці Кудерметовій в Італії, - інформувало видання CNN.
"Український спорт - це про честь і гідність"
“Український спорт - це про честь і гідність. Про відчуття честі і гідності як найважливіших цінностей”, - сказав президент Спортивного комітету України Ілля Шевляк в ефірі телеканалу “Київ”.
Він також розповів, що Спортивний комітет України торік розпочав проект, присвячений загиблими на війні українським спортсменам – “Янголи спорту”.
Загалом через повномасштабне вторгнення Росії в Україну загинуло понад 250 спортсменів, - інформувало Міністерство молоді та спорту у березні цього року.
Як відомо, цього літа російські і білоруські тенінсти зможуть брати участь у Вімблдонському турнірі. Для участі (забороненої торік) їм поставлено низку умов.
Зокрема, як інформує видання New York Times – дотримуватися нейтралітету під час виступу на турнірі, не висловлювати підтримку повномасштабного вторгнення РФ до України за підтримки Білорусі.
"Він пообіцяв мені, що повернеться". Анна Зайцева пережила блокаду "Азовсталі" і розшукує чоловіка-Азовця. Відео
Анна разом із тримісячним сином понад 60 днів ховалася від обстрілів на “Азовсталі” під час облоги Маріуполя. 30 квітня її та ще 156 цивільних евакуювали з Маріуполя гуманітарним коридором. Чоловік дівчини Кирило Зайцев залишився захищати місто та потрапив у полон.
- Голос Америки
Міністерка оборони Нідерландів відповіла представнику Китаю про причину війни в Україні
Міністерка оборони Нідерландів відкинула заяву Китаю про те, що війна Росії проти України пов’язана з «невдалою архітектурою безпеки» в Європі.
У суботу на головній щорічній оборонній конференції Азії досвідчений китайський дипломат заявив, що Європа «неправильно керувала» власною безпекою, і їй слід брати приклад з Азійсько-Тихоокеанського регіону.
«Я не думаю, що ви ефективно та конструктивно керуєте ситуацією з безпекою», — сказав Цуй Тянькай під час панельної дискусії в рамках Shangri-La Dialogue у Сінгапурі, повідомляє South China Morning Post, англомовне видання, що базується у Гонконгу.
«Нам не потрібне азійське НАТО. Ми не хочемо бачити розширення ролі НАТО в нашому регіоні», – сказав колишній посол Китаю у Вашингтоні.
На панелі з питань управління безпекою в євроатлантичному та азійсько-тихоокеанському регіонах він сидів поруч з міністром оборони України Олексієм Резніковим, але той уникав критики Пекіна. За повідомленням часопису Politico, він сказав лише, що Україні потрібно виграти війну, а не вести переговори.
Натомість на захист НАТО як ключового елементу європейської безпеки виступила його колега з Нідерландів Кайса Оллонгрен. Вона сказала, що слова представника Китаю є «велика-велика неправда».
«Було припущення посла, що Європі не вдалося дуже добре керувати своєю безпекою через війну в Україні. Звичайно, я розумію, що в Україні йде війна, але я вважаю, що це не результат неправильного управління ситуацією з безпекою в Європі. Це результат неповаги до того, як ми хочемо керувати безпекою в Європі», – сказала Оллонгрен.
«Не можна звинувачувати Європу чи європейські країни в незаконному вторгненні Росії в Україну», – сказала Оллонгрен в інтерв’ю виданню Politico через кілька хвилин після свого виступу.
Оллонгрен, чия країна займає все більш критичну позицію щодо Китаю через зв’язки з Росією та технічний прогрес у військовій сфері, додала, що оскільки Цуй більше не є послом, вона чекатиме, поки міністр оборони Китаю Лі Шанфу викладе офіційну позицію у своїй програмній промові в неділю.
Китай намагається зіграти роль посередника у досягненні миру між Росією та Україною, однак Пекін не визнає факту російської агресії і вважає, що однією з причин війни було «розширення НАТО».
Як повідомляв Голос Америки, днями спеціальний посланець Китаю закликав західних партнерів України припинити постачати їй зброю, бо це «розпалює конфлікт».
Форум