Міністерство оборони США оголосило про додаткову безпекову допомогу Україні в розмірі близько 1,1 мільярда доларів США в рамках Ініціативи сприяння безпеці в Україні (Ukraine Security Assistance Initiative - USAI). "Цей пакет USAI [...] являє собою багаторічну інвестицію в критично важливий потенціал для нарощування потужності Збройних Сил України, які продовжують захищати суверенітет і територію України перед обличчям російської агресії", - йдеться у повідомленні Пентагону.

Американське оборонне відомство пояснює, що на відміну від розпорядження президента Байдена (Presidential Drawdown Authority - PDA), що дозволяло швидко постачати Україні обладнання із запасів Пентагону, USAI дає можливість уряду США закуповувати техніку у виробників.

Відповідно до USAI, США відправлять до України зокрема 18 додаткових ракетно-артилерійських систем високої мобільності (HIMARS) і боєприпасів до них; 150 броньованих багатоцільових машин високої мобільності (HMMWV); 150 тактичних машин для буксирування зброї; 40 вантажівок і 80 причепів для перевезення важкої техніки; два радари для безпілотних літальних систем, тактичні захищені системи зв'язку, системи спостереження, оптика, обладнання для знешкодження вибухонебезпечних предметів, бронежилети та інше польове спорядження.

Загалом від початку неспровокованого та жорстокого вторгнення Росії 24 лютого США виділили для України понад 16,2 мільярда доларів безпекової допомоги, повідомляє Міноборони США. Там зазначено: "Разом із нашими союзниками та партнерами наші об’єднані зусилля допоможуть Україні й надалі досягати успіху сьогодні, одночасно зміцнюючи потужність українських сил для забезпечення подальшої свободи та незалежності українського народу".

Медіа повідомляють, що уже наступного тижня російські законодавці можуть "прийняти до складу" Росії окуповані території України після фіктивних "референдумів" не визнаних США, ЄС, країнами "Групи семи" та Україною. У відповідь на псевдореферендуми, часткову мобілізацію та ядерні погрози ЄС оголосив про новий пакет санкцій проти Кремля, відповідні обмеження готує й Вашингтон.

Державна дума РФ проведе позачергове пленарне засідання 3 жовтня, на якому, найімовірніше, йтиметься про "прийняття до складу" Росії окупованих територій України після фіктивних "референдумів" не визнаних США, ЄС, країнами "Групи семи" та Україною. З погляду міжнародного права це може розцінюватись як анексія, повідомляє "Радіо Свобода".

Російські державні медіа пишуть, що Дума має ухвалити "рішення" за підсумками цих псевдореферендумів, а Рада Федерації може схвалити анексію на засіданні 4 жовтня.

Embed share

Псевдореферендуми – відчай Путіна і стимул для Заходу збільшити підтримку Україні, - експерти. Відео

Embed share

The code has been copied to your clipboard.

---

width px height px

---

The URL has been copied to your clipboard

No media source currently available

0:00 0:01:43 0:00

Direct link

• 240p | 2,8MB
• 360p | 3,9MB
• 480p | 5,8MB
• 720p | 20,9MB
• 1080p | 16,9MB

За даними Кремля, в окупованих районах Донеччини, Луганщини, Запоріжжя й Херсонщини за "повернення" до Росії начебто "проголосували" близько 90% людей. Reuters також повідомляє, що на Красній площі у Москві встановили трибуну з білбордами з написами "Донецьк, Луганськ, Запоріжжя, Херсон - це Росія!"

Численні фото й докази засвідчили умови, в яких під час псевдореферендумів на окупованих територіях "голосували" їхні жителі, зокрема, поряд із озброєними людьми, а тим, кому вдалось виїхати на підконтрольну Україні територію, розповідають про "голосування" під примусом, а за іншими свідченнями взяли участь у "референдумах" подекуди не більше 10% мешканців, що залишились.

"Фарс на окупованих територіях не можна назвати навіть імітацією референдумів", – заявив президент України Володимир Зеленський.

У відповідь на псевдореферендуми, часткову мобілізацію та ядерні погрози ЄС оголосив про новий пакет санкцій проти Кремля, відповідні обмеження готує й Вашингтон.

У статті використано матеріали "Радіо Свобода", Reuters

Злочинці, винні у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності в Україні, повинні бути покарані і США мають допомогти в цьому Україні. Частиною цих зусиль має бути ухвалення внутрішнього американського законодавства, яке б давало можливість переслідувати злочинців, винних у воєнних злочинах та злочинах проти людяності, скоєних поза територією США.

Про це американські сенатори говорили на слуханнях в Юридичному комітеті Сенату Сполучених Штатів, які проходили у середу, 28 вересня, під назвою «Від Нюрнберга до України: відповідальність за воєнні злочини та злочини проти людяності».

«Оскільки Росія посилює свою війну, вільні країни світу не можуть сидіти склавши руки, ми повинні підтримувати спадщину нашої нації з часів Нюрнберга, де Сполучені Штати очолили судове переслідування нацистських воєнних злочинців, – притягнувши до відповідальності сьогоднішніх винуватців воєнних злочинів і злочинів проти людства», – сказав головуючий на засіданні сенатор Дік Дурбін.

За словами сенатора, США надають значну підтримку Україні, щоб вона могла переслідувати воєнних злочинців на своїй території. Він послався на дані української прокуратури, які оприлюднив генеральний прокурор України, який нещодавно побував у США, що українські слідчі працюють над понад 35 тисячами справ.

З іншого боку, США хочуть забезпечити, щоб воєнні злочинці не потрапили до Америки і не знайшли притулку в цій країні.

Дивіться також:

Не можна чекати десятиліттями на покарання злочинців, потрібно діяти зараз – генпрокурори України і США 

Свідчити у цьому питанні Конгрес запросив і Елі Розенбаума, радника з питань відповідальності за воєнні злочини Міністерства юстиції США, відомого як «мисливець за нацистами». За його словами, поки що американське правосуддя поширюється лише на випадки скоєння злочинів проти американських громадян скоєних американськими громадянами, і американське законодавство не давало можливості судити навіть нацистів, яких знаходили на американській території.

«У нас немає закону про кримінальну відповідальність за «злочини проти людства». Такі закони – перші з яких Сполучені Штати, як відомо, були співпереслідувачами на Нюрнберзькому процесі після Другої світової війни – дозволяють переслідувати певні кримінальні дії, такі як поневолення чи масове вбивство, якщо вони вчинені як частина систематичного чи широкомасштабного нападу проти цивільного населення, навіть якщо ці дії відбуваються поза контекстом збройного конфлікту чи геноциду», – сказав Розенбаум.

Андре Ватсон, помічник директора з питань національної безпеки Міністерства внутрішньої безпеки США також наголосив, що американське влада може не допустити підозрюваних порушників прав людини та воєнних злочинців на територію США.

І з 2008 року понад 350 підозрюваним порушникам прав людини не дозволили в’їхати до Сполучених Штатів через скасування або відмову у видачі віз, або через недопущення в США на кордоні. Часто зловмисники, за його словами, вдаються до фальсифікації документів, щоб в’їхати у США, але якщо таку фальсифікацію не було виявлено вчасно, їх складно притягнути до відповідальності після п’яти років за махінації з візами і 10 років у випадку фальсифікацій при отриманні громадянства.

Сенатор Дурбін нагадав, як учасника геноциду в боснійській Сребрениці, якого виявили у Массачусетсі, судили за візові порушення, а не за участь у масових розстрілах, бо злочин геноциду не був прописаний в американському законодавстві. За словами Дурбіна, таке може повторитися і з учасниками злочинів, скоєними російськими військами в Україні.

Щоб цього не сталося, Дурбін разом з кількома колегами з Сенату вніс на розгляд законодавців «Закон про справедливість для жертв воєнних злочинів».

Юридичний комітет Сенату є постійним комітетом із 22 сенаторів США, які здійснюють законодавчий нагляд за Міністерством юстиції, затверджують кандидатури на посади виконавчих посадовців високого рангу і суддів, а також переглядають законодавчі акти, що очікують на розгляд.

Дивіться також:

"Ми були шоковані кількістю страт" - розслідування ООН виявило докази воєнних злочинів в Україні

Командувач Військово-Морських Сил ВМС України Олексій Неїжпапа отримав звання віце-адмірала через два дні після затоплення флагманського корабля Чорноморського флоту Росії «Москва».

За сім місяців війни під його керівництвом ВМС України продовжують ефективно стримувати супротивника. Минулого тижня Мирослава Гонгадзе мала нагоду поспілкуватись з командувачем у Києві під час патрулювання Дніпра. В інтерв'ю командувач ВМС України розповів про зброю, звільнення острова Зміїний і бойовий дух ЗСУ.

Інтерв'ю відредаговане для ясності та плинності

Мирослава Гонгадзе, Голос Америки: Зараз середина вересня, як ви оцінюєте ситуацію на фронті – як з моря, так і на землі?

Олексій Неїжпапа, командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України: На морі противник наразі відмовився від висадки свого десанту. Тому що є певні заходи, яких ми вжили за ці півроку війни. Противник знаходиться на відстані більше 70-80 морських миль від нашого узбережжя. Я маю на увазі окрім Автономної республіки Крим, яка зараз під їхнім контролем та частини Херсонської області. На відповідніх вогневих позиціях знаходяться кораблі, які несуть смертоносний калібр, який по радіусу може досягати будь-якої точки нашої країни. Вони постійно цим займаються – наносять вогневе ураження по обʼєктах інфраструктури, соціальних обʼєктах країни саме з кораблів Чорноморського флоту, які зараз знаходяться в морі.

М.Г.: Український Військово-Морський Флот не може подолати ці вогневі точки. Чому?

О.Н.: Багато причин, в тому числі відсутність відповідного озброєння, яке може досягати такої відстані. По-друге, є певна обмеженість в інформації. Але в цілому ми в перспективі доб'ємось результату і будемо мати можливість знищення кораблів в місцях розміщення противника.

М.Г.: Українці продемонстрували здатність воювати, захищати свою територію, відвойовувати свою територію. Як ви оцінюєте бойову здатність українського і російського війська сьогодні?

О.Н.: Це дуже просто, ми захищаємо свою землю. І наша армія, наші Збройні сили захищають свої домівки, свої сімʼї. Вони елементарні загарбники, які не мають совісті, ніяких елементарний людських принципів життя. Ми сильніші, тому що ми – вдома, ми захищаємо себе. Це перше. По-друге, українці гарні воїни, це всі знають, у всі віки, починаючи із Запорізької Січі. Тому, ми гарно воюємо. По-третє, ми дуже швидко навчаємось. Все озброєння, яке надається нашими партнерами, наші військові дуже швидко вивчають і дуже швидко правильно і гідно застосовують. Іноді ті тактичні прийоми, які застосовуються із цим озброєнням, відрізняються від тих способів застосування, які використовуються нашими партнерами, в тактиці застосування, і це дає відповідні результати. Дійсно, коли ми говоримо про другу армію світу, як вони себе називають, хоча, думаю, що вона вже давним-давно не друга, і вона такою і не була. Це все пихатість і самовпевненість. Не буду говорити причини, думаю, аналітики вже багато разів про це говорили. Але українці – не слабка нація. Нас подолати неможливо. І Збройні Сили цієї нації – вони потужні. Я думаю, настане той час, коли ми будемо святкувати перемогу, саме завдяки цим здібностям нашого народу.

М.Г.: Ви в процесі війни вже створили певні частини Збройних Сил, змогли сформувати, що вам вдалося зробити, чого навчитися в процесі самої війни?

О.Н.: Підґрунтя для цього було ще до війни. Наприклад, у Військово-Морських силах була розроблена концепція розвитку ВМС. В принципі, вона була повністю виправдана під час війни. Сформовані берегові ракетні війська, озброєні крилатими ракетами “Нептун”, крилатими ракетами “Гарпун”, які зараз є основним фактором, який впливає на поведінку противника на морі. Створені відповідні підрозділи на річках. Причому, найцікавіше, що ініціатором створення цих річкових підрозділів були Сухопутні Сили, які зрозуміли, що у нас багато річних артерій в Україні, і там відповідно потрібно мати сили для забезпечення дій сухопутних військ при річкових операціях. Ми створили відповідний підрозділ, дивізіонний, в декількох місцях на річці Дніпро. Відповідні органи управління сформовані для керівництва цих підрозділів. Посилили відповідні бригади над батальйонами новоствореними, для збільшення чисельності і потужності морської піхоти.

Але, війна війною, як кажуть, а ми продовжуємо набувати спроможності і будувати той флот, який ми ще спланували до війни. Це і будівництво кораблів класу “корвет”, і отримання від наших партнерів, Великобританії, протимінних кораблів, отримання від Сполучених штатів гідроакустичного обладнання для пошуку мін, для виявлення надводних цілей. Ці плани, які ми планували до війни, під час війни просто прискорились. Саме війна дала поштовх для пришвидшення цих процесів.

М.Г.: Острів [Зміїний] – яким чином вдалося його звільнити?

О.Н.: Це робота всіх Збройних Сил під керівництвом відповідного стратегічного угруповання, яке було сформоване, декілька угруповань, створених Збройними Силами. Задача Військово-Морських Сил в складі цього угруповання була не допустити поповнення запасів, тобто порушення логістики на цей острів. Тому що, що таке острів? Щоб там існувати, потрібна логістика: харчування, боєприпаси, вода – елементарні речі. Острів знаходиться до нашого узбережжя значно ближче, ніж, наприклад, до Автономної Республіки Крим, яку окуповано.

Найкраще логістику забезпечити кораблями. Ми просто знищили систему доставки. Знищений був корабль забезпечення Чорноморського флоту, який, до речі, ніс ракетно-зенітні комплекси. Ми можем вважати, що це військовий корабель, тому що він мав на борту зенітно-ракетний комплекс, озброєння, боприпаси, які віз до цього острова. Порушивши логістику, залишилось Сухопутним Військам, маючи відповідну дальність, підтримувати постійний вогневий вплив на цей острів. Плюс Повітряні Сили, які здійснювали вогневий вплив з повітря. Тим самим просто вимусили противника покинути, відмовитись від контролю цього острова. От і все – це сучасна війна.

М.Г.: Україна почала відвойовувати свої території, світ вражений але багато ще залишилось - південь, залишився Крим. Як ви бачите здатність України витиснути росіян з Криму?

О.Н.: Збройні сили здатні звільнити Україну. Дійсно, допомога, яка є у партнерів, вона має дуже дуже велике значення. В першу чергу зброя, боєприпаси. І звісно, для того, щоб планувати такого роду операцію, потрібно мати відповідні комплекти зброї. Я не говорю зараз про людей, вони у нас є, вони навчені, вони патріотично налаштовані, вони професійні. Але зброя вирішує все. Багато інших речей, завдяки нашим партнерам у нас уже є, тому саме зброя зараз грає ключову роль в цих операціях. І знову ж таки: ми не втомилися, ми будемо йти далі і ми будемо звільняти нашу землю від загарбників.

М.Г.: Яка сьогодні зброя необхідна Україні, якщо можна публічно про це сказати. Як ви взагалі оцінюєте цю допомогу?

О.Н.: Для того, щоб захистити себе, нам потрібна потужна система протиповітряної оборони. На подив нашого противника, який доповів через пару тижнів, що він майже зруйнував повністю протиповітряну оборону України, наші Повітряні Сили доблесно знищують їх літаки та крилаті ракети майже кожен день. Але все ж таки її недостатньо для того, щоби прикрити важливі обʼєкти, прикрити важливі міста. Кожен день ви бачите враження цивільної інфраструктури.

Це намагання "путлера" знищити націю, залякати її. Він не розуміє, що залякати вже нікого не вдасться. Але для того, щоб цього не сталося, наші міста повинні бути захищені. Звісно, і військові обʼєкти повинні бути захищені, тому система протиповітряної оборони повинна бути поповнена сучасними системами виявлення, сучасними системами знищення повітряних цілей. Це не тільки зенітно-ракетний комплекс, радіо-технічний комплекс, це літаки винищувальної авіації, які спроможні підтримати Сухопутні Війська, підтримати Військово-Морські Сили на морі. Це така потужна система, яка нам дуже важлива, для того, щоби далі йти вперед. Ну, і по-друге, я називаю це “зброя довгої руки”, як на землі, так і на морі. Щоб знищувати командні пункти противника, склади з боєприпасами, тилові зони, логістику. Вдарити якомога далі по тих тилових пунктах управління, по їх складах, запасних командних пунктах. Для того, щоб не давати можливості їм чинити спротив або йти вперед.

Завдяки Сполученим Штатам є HIMARS, артилерія “три сімки”. Це зіграє, і продовжує грати дуже ключову роль на фронті. Але дальність повинна бути збільшена. Це ж саме стосується і моря. Ми могли відтіснити противника на 70-100 миль від нашого узбережжя, але щоб вивільнити решту, нам потрібна відповідна зброя. Ракетні комплекси, які спроможні долати великі відстані. Два ключові моменти: це протиповітряна оборона і це зброя “довгої руки”.

М.Г.: Зараз, у звʼязку з наступом України на сході, в приницпі ми бачимо, наскільки неорганізована російська армія, і були порушені вже там ці логістичні ланцюги, які вона створила. Як ви бачите можливість Росії регенеруватися? Чи знову піти в якийсь серйозний наступ? Як ви оцінюєте цей ризик?

О.Н.: Знаєте, нічого не змінюється в цій країні, я маю на увазі Російську Федерацію. Це відбувається постійно: вони отримують по зубах, потім знову відновлюються. Вони пропонують перемирʼя не для того, щоб створити мир, а для того, щоб зробити війну. Ось в чому різниця їхнього перемирʼя. Якщо ми хочемо мир заради миру, то у них мир заради війни. От їхній принцип, і вони не міняються, сторіччями. Кожне сторіччя в історії Російської імперії вона не змінюється. І приниципи, підходи не міняються, хто би нею не керував. На сьогоднішній день це "путлер", завтра буде інший. Тому треба завдати такої поразки, щоб вони генетично в цій країні зрозуміли, що знищувать інші нації, знущатись з інших країн не можна. Треба зробити прививку, А наскільки вистачить? Ну це сторічне питання. Але ми повинні зробити так, щоб наші нащадки жили спокійно, наші діти, внуки, найближчі сто років.

М.Г.: Як ви бачите сьогодні перемогу Україні, як має виглядати перемога України?

О.Н.: 91-й рік, Україна в тих територіях, але розвинена, цивілізована, економічно на високому рівні, щоб люди мріяли жити в Україні. Не просто жили в Україні, а мріяли тут жити. Щоб тут було комфортно, радісно і щасливо. У нас класна країна, у нас краща країна у світі.