Спеціальні потреби

З війська на вулицю: у США понад 60 тисяч бездомних ветеранів

  • Голос Америки

Незважаючи на привілеї та урядові субсидії, на вулицях американських міст щоночі лишається понад 60 тисяч колишніх військових. Цього року на подолання проблеми бездомності у бюджет Міністерства у справах ветеранів було перераховано майже мільярд доларів. Гроші, серед іншого, йдуть на розвиток громадських організацій допомоги військовим. На підтримку таких проектів Міністерство щойно виділило черговий грант у понад 28 мільйонів доларів. Неприбуткові організації нерідко створюють самі ж військові. Один з таких закладів для жінок-ветеранів діє у передмісті американської столиці.

«Не всім ветеранам потрібна реабілітація. Не всім потрібна сувора програма реструктуризації. Комусь просто треба тимчасове місце проживання. Більшість програм не скеровані на те, щоби допомогти пережити скрутні часи»..
Джас Бут
Озора Казанова ще рік тому не уявляла собі, що стане бездомною. Проблеми почалися негайно після того, як Озора втратила роботу. Спочатку розладилися відносини в родині, і з чоловіком довелося розлучитися. Потім скінчилися гроші і її виселили з помешкання. Врятувала її організація «Фінальний салют», що надає підтримку бездомним жінкам-ветеранам. За їх сприяння Озора знайшла тимчасове житло і моральну підтримку:

«Тобі допомагають з резюме. Шукають наставника. Надають фінансову допомогу, здебільшого, побутовими товарами, харчовими продуктами і таким іншим».

Тепер, маючи свій власний кут, Озора може зосередитися на пошуках роботи і продовжити навчання. Допомагає і те, що живе вона в оточенні жінок, які опинилися у схожій ситуації.

Ветеран Ешлі Даєр щойно вселилася у притулок після того, як 5 місяців жила на вулиці:

«Це найбільш болючий досвід, через який будь-коли переходила».

Ешлі мріє стати сценаристом і режисером. Вона каже, що засновниця організація «Фінальний салют» Джас Бут допомагає їй повірити у себе, у свої можливості:

«Вона дбає про мене так, як можуть дбати тільки матір і батько. У мене немає такої підтримки з боку батьків. Вона вірить у мене. Вірить у те, що я можу добитися успіху. Якщо я лінуюсь, не досягаю цілей, вона про це мені скаже».

Джас Бут не треба розповідати про чужу біду. Свого часу вона була однією з 13 тисяч бездомних жінок-ветеранів. Пережите і підштовхнуло її заснувати організацію «Фінальний салют»:

«Не всім ветеранам потрібна реабілітація. Не всім потрібна сувора програма реструктуризації. Комусь просто треба тимчасове місце проживання. Більшість програм не скеровані на те, щоби допомогти пережити скрутні часи».

Джас Бут каже, що за 2 роки свого існування організація надала притулок багатьом жінкам-ветеранам та навіть їх дітям:

«Коли я шукала притулок, я керувалася тим, чи я та мої діти захотіли б тут жити? Особисто я хочу, щоби мої діти жили в окремому будинку у гарному районі. Коли не треба думати про їжу та одяг, можна зосередитися на важливих речах і тому, що реально потрібно для успіху».

Джас розповідає, що незабаром відкриє ще один притулок, аби більше бездомних жінок-ветеранів мали місце, де можна перевести подих, зібратися з думками і спробувати «стати на власні ноги».

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG