Сьогодні уряд та громадські організації США докладають чимало зусиль, аби зберегти крихти культури та традиції корінного населення Америки. З прибуттям на континент європейців, місцеве населення не лише швидко вимирало, під тиском новоприбульців багато племен втратило самобутність. Ще у середині XVII століття почалась активна кампанія християнізації тубільного населення. Тож чимало індіанців виросли, майже нічого не знаючи про культуру своїх пращурів. Зберегти те, що залишилося намагаються ті, яким не байдужа доля їх народів.
Митець Девід Бакслі нащадок індіанського племені цимшіан на Алясці. Він і танцюрист, і автор пісень, і майстер різьби по дереву. А головне Девід посол культури та мистецтва свого народу:
«Зараз ми називаємо це мистецтвом. Але колись це був спосіб самовираження. Колись таким чином говорили: це належить мені, це мій клан або ж це історія моєї родини закарбована у дереві».
Девід виростав з дідом та бабцею. Вплив християнських місіонерів того часу був дуже відчутний, і хлопець майже нічого не знав про свою рідну культуру.
Після навчання в коледжі, Бакслі влаштувався вчителем. Тоді ж захопився вивченням традицій свого племені. У 86-му році він залишив викладацьку роботу заради відродження мистецтва та культури своїх пращурів:
«Я вчасно почав цим займатися. Нашому народу потрібно було сколихнутися. Наша культура занепадала через вплив місіонерів та відсутність людини, яка б повела за собою».
Через понад 25 років, Девід створив свій 70 тотемний стовп. Цей традиційний для індіанської культури пам’ятник, виготовлено для постійної колекції музею індіанців у Вашингтоні».
«Ми не використовуємо наждачний папір. Застосовуємо ножі та різці, щоб створити гладку поверхню та чіткі лінії», – каже Девід.
Тотемні стовпи – носії інформації. Цей стовп Девід викарбував з семиметрового червоного кедра. Він почав працювати над ним сім місяців тому, у себе вдома неподалік Сіетла. Вантажівкою, стовп перевезли через усю країну на протилежний бік, до столиці.
Пам’ятник розповідає про вождя племені, який врятував орла, що заплутався у рибальській сітці. За кілька років, коли поселення вождя потерпало від голоду, орел врятував його мешканців.
«З неба почала падати жива риба. Ватажок підняв голову і побачив орла. І кожного дня птах приносив селянам живу рибу», – розповідає Девід.
Створенню цього пам’ятника Девід приділив особливу увагу:
«Цей стовп побачать мільйони людей протягом кількасот років. Він представляє не лише мене чи мого сина. В ньому весь наш гордий народ, наше плем’я».
Девід Бакслі сподівається, що його робота дозволить племені цимшіан зайняти гідне місце в історії корінного населення Америки.
У день представлення стовпа широкому загалу Девід разом з членами родини та друзями продемонстрував і танці племені цимшіан. Ще одна традиція, яка відродилася і плекається завдяки Девіду.
Інше за темою
Вибір читачів
1
