Спеціальні потреби

Науковці США досліджують чи безпечно жити біля АЕС


Якщо про вплив великих доз радіації на здоров’я людини відомо вже досить багато, то про невеликі щоденні випромінювання, які оточують сучасну людину, науковці знають недостатньо. Якими б не були безпечними атомні станції, мікровикиди трапляються практично усюди.

У Сполучених Штатах найбільше ядерних об’єктів, а саме шість, розташовано у штаті Іллінойс. Цей штат має більші потужності у виробництві ядерної електроенергії, ніж більшість країн світу. Тож саме у цьому штаті розпочався перший етап дослідження впливу невеликих, повсякденних доз радіації на людину загалом і ракові захворювання зокрема.

Атомна електростанція у містечку Брейдвуд діє з 1988-го року. Її потужності можуть задовольнити потреби в електроенергії двох мільйонів приватних будинків. У радіусі 80 кілометрів навколо станції, а саме таку відстань науковці вважають найбільш безпечною, живе майже п’ять мільйонів людей. Багато з яких мають певні застереження щодо станції. Це пов’язано з викидами тритію – радіоактивного ізотопу водню.

У 2007-му році група місцевих мешканців разом з органами місцевої влади судили компанію «Екселон», якій належить станція. Позивачі наполягають, що викиди забруднили питні джерела. Трьома роками пізніше у 2010-му компанія закрила справу, заплативши за проекти очистки місцевої природи. Щоправда, в комісії контролю над ядерними об’єктами США говорять, що викиди тритію, у даному випадку, не становили загрози, відповідно до існуючих державних стандартів.

Втім Вікторія Мітлінґ працівниця комісії з контролю над роботою ядерних об’єктів визнає, що інформація, якою керується комісія, визначаючи норми та обмеження викиду радіоактивних речовин в атмосферу, застаріла:

«Останнє дослідження було проведено приблизно 20 років тому. Деякі методики застаріли. Тож ми подумали, що настав час передивитися наявну інформацію і попросили академію наук провести незалежне дослідження».

Дослідження Академії наук очолює Джон Буріс:

«Зараз ми проводимо першу з п’яти зустрічей аби зібрати інформацію, яка б допомогла нам підготувати звіт про небезпеку захворіти на рак для мешканців територій прилеглих до атомних станцій».

У рамках вивчення цього питання, група, до якої увійшли вчені з різних країн світу, зібралась на першу зустріч у Чикаго. Дискусія співпала з катастрофою на японській атомній станції Фукусіма, яка вкотре нагадала світу про небезпеку ядерної енергетики. Однак, за словами Буріса, науковці не зосереджуються на катастрофічних випадках викиду радіації:

«Ми обговорюємо звичайну, щоденну роботу атомних станцій та життя людей навколо них. Звичайно, такі аварії як на Фукусімі та у Чорнобилі привертають увагу світу, але ці випадки мають невеликий вплив на наше дослідження».

А що має великий вплив, так це думки людей, які живуть безпесоредньо неподолік ядерних об’єктів переконує Буріс. Так на зустріч у Чикаго були запрошені мешканці усіх районів на території яких розташовані атомні станції у штаті Іллінойс.

Вікторія Мітлінґ сподівається, що залучення громадськості до участі в зустрічах науковців допоможе подолати недовіру, яка існує щодо атомної енергетики та контролюючих її державних органів:

«Вже той факт, що ми замовили дослідження у незалежній науковій установі з високою репутацією, повинен засвідчити в чому полягають наші пріоритети».

У рамках дослідження ще цього року будуть проведені подібні зустрічі в Атланті та Лос-Анджелесі. Результати своєї праці науковці планують оприлюднити наприкінці наступного року.

XS
SM
MD
LG