Спеціальні потреби

Вакцинація: за і проти


Вакцина від поліомієліту в Україні

Кожна вакцина проходить перевірку на дієвість у протидії хворобі та безпеку для населення, - переконує лікар.

Щоб викорінити з лиця землі небезпечні віруси, світ має виконувати рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я. В тому числі, щодо вакцинації дітей, - розповідає колишній головний лікар США, а нині – авторитетний хірург в одному з найвідоміших військових госпіталів Борис Лушняк. В інтерв’ю «Голосу Америки» Лушняк закликав українських батьків вакцинувати своїх дітей, щоб уникнути ситуацій на кшталт торішнього спалаху кору у США через низький рівень імунізації.

Мирослава Гонгадзе: Пане лікарю, у США триває чимало дискусій, чи варто взагалі вакцинувати людей. Який ваш погляд на цю проблему? Чи справді вакцини можуть викликати інші хвороби?

Борис Лушняк: Безперечно, в Інтернеті є чимало різної інформації. На жаль, чимало цієї інформації є неправдивою.

По-перше, вакцини зберегли незчисленну кількість життів. Інфекційні хвороби, які ми навіть не думали, що зможемо колись контролювати чи виліковувати, сьогодні можна їм запобігти, завдяки вакцинам. Чимало інформації є просто поганою інформацією.

Люди реагують на інформацію. Наприклад, станом на минулий рік у США з’явилось чимало родин, де батьки вирішили не вакцинувати своїх дітей. І раптом ми отримали спалах кору у Діснейленді. І сотні дітей, які повинні були бути захищені від цієї хвороби через простий укол, зроблений у відповідний час, натомість ми маємо купу хворих дітей.

Це лише частина проблеми, з якою ми маємо справу. Більшість вакцин, які нам доступні, створені з якоюсь метою, вони створені для захисту нашого населення. З кожною вакциною ми робимо дві речі: перевіряємо, чи вона працює, чи запобігає хворобі. І друге – перевіряємо, чи вона безпечна для людини.

Мирослава Гонгадзе: Коли в Україні з’явився поліомієліт, виникло питання, котрій вакцині віддати перевагу? Наразі в Україні віддають перевагу крапельній, чи не так?

Борис Лушняк: Існує два види вакцини. Одна з них - загальновживана за час всієї історії поліо, це крапельна (оральна) вакцина. Це проста вакцина, її можна давати великій кількості людей, просто закапуєш її в рот дитини. До того ж вона є дуже ефективною.

Інша вакцина – внутрішньом’язова, яку дають за допомогою ін’єкції. Її ще називають неактивованою вакциною. Тут у США ми використовуємо лише неактивовану. Тому що оральна вакцина у рідкісних моментах може заразити людину. Це рідкісні випадки, але це живий вірус.

Причина, чому ми використовуємо оральну вакцину, через ситуацію зі спалахами поліо. Неактивована вакцина не працює добре, якщо присутні випадки хвороби.

В Україні ми маємо два випадки поліо від липня 2015 року. Це свідчить, що є значно більше дітей, які під загрозою. Неактивована вакцина лише захищає щеплену людину від хвороби, утім не уберігає цю людину від розповсюдження цього вірусу на інших людей.

Щоб боротися з цією хворобою і захистити все населення, Всесвітня організація охорони здоров’я, Центр із контролю за розповсюдженням хвороб тут, у США, закликають використовувати оральну вакцину поліо, якщо є присутні випадки хвороби.

Мирослава Гонгадзе: Тут у США діти мають певні вимоги до імунізації. Без вакцинації дитину не приймають до школи тощо. Яка, на вашу думку, має бути політика в Україні? Які ваші рекомендації?

Борис Лушняк: Ми маємо рекомендації ВООЗ. І Україна повинна дивитися на проблему так, як частина світового співтовариства. ВООЗ працює з метою зробити суспільство, наших людей здоровішими. Це питання світового, глобального рівня.

Це група, яка співпрацює з багатьма іншими організаціями, щоб досягти знищення поліо як хворобу. І цього можна досягнути лише через вакцинацію. І ми дуже близько до викорінення цього жахливого вірусу. Цей вірус не несе нам нічого доброго. Лише смерть у деяких випадках, можливо, параліч на все життя.

Допоки всі нації на цій планеті не почнуть виконувати ці рекомендації, ми не досягнемо цього. І поліо, і інші хвороби продовжуватимуть існувати.

І українське Міністерство охорони здоров’я працює, вони намагаються створити плани, виконувати рекомендації. Я з оптимізмом дивлюся на ситуацію в Україні.

Дивіться також: Ось чому вірус Зіка налякав навіть Всесвітню організацію охорони здоров'я

  • 16x9 Image

    Мирослава Гонгадзе

    Ведуча, головний редактор і керівник Української служби «Голосу Америки». На додаток до праці на «Голосі Америки», часто виступає як експерт із питань України, Східної Європи та свободи слова на пострадянському просторі. Статті Мирослави друкуються на шпальтах  таких світових видань, як Wall Street Journal, Washington Post, NPR, Journal of Democracy. Мирослава є співавтором науково-публіцистичної роботи «Розірваний нерв» про протестний рух в Україні 2000-2004 років.

    З освітою правника, здобутою у Львівському державному університеті, має великий досвід роботи в галузі журналістики та зв'язків із громадськістю. Працювала журналістом, редактором, продюсером, керівником медія-кампаній в Україні та США у низці політичних і медійних організацій, у тому числі RFE/RL, Інтерньюз, IRI, NDI.

    Серед іншого - Мирослава також була дослідником Університету Джорджа Вашингтона (2003) та володарем стипендії Рейгана-Фасела Національного фонду за демократію (2001). «За видатний внесок у розвиток журналістики, активну громадянську позицію та професійну майстерность» Мирослава Ґонґадзе нагороджена Орденом княгині Ольги.

    Інформувати, поєднувати й об’єднувати людей та ідеї, надихати – такою Мирослава бачить свою місію.

    У вільний від роботи час, якщо такий з’являється, захоплюється подорожами, мистецтвом, фотографією.

    Виховує доньок-близнюків Нану та Саломе.

XS
SM
MD
LG