Актуально
Курт Волкер: Головний тут Путін. Роль Суркова – запропонувати план
Статус кво не влаштовує нікого: ні Росію, ні Україну, ні населення Донбасу.
Досвідчений дипломат та аналітик Курт Волкер, прийшовши на посаду спеціального посланця США щодо України вже зробив багато відвертих заяв. Вперше, на мові міжнародної дипломатії, агресію Росії проти України почали називати війною. Відкрили очі також на присутність російських військ на Донбасі. Сьогодні він невпинно подорожує. Вашингтон - Київ, Брюссель, Таллін, Тбілісі, Будапешт, Берлін. Курт Волкер намагається знайти шлях спонукати Росію вийти з України та дати можливість Києву відновити контроль над окупованими територіями. Напередодні чергових переговорів у Європі Курт Волкер прийшов до «Голосу Америки», щоб детальніше обговорити ситуацію, що склалась.
Мирослава Ґонґадзе: Нещодавно Ви взяли участь в зустрічі Порошенка та Трампа. Президент Порошенко повідомив, що під час зустрічі йшлося про вирішення кризи на Донбасі, а також про можливу миротворчу місію. Чи є чітке розуміння двох країн стосовно цілей та шляхів припинення війни?
Курт Волкер: Вважаю, що основоположні цілі політики США є чіткими, як і цілі України, і полягають у відновленні суверенітету та територіальної цілісності України, а також забезпеченні безпеки всіх громадян України. Вважаю, що це чітко зрозуміло. Коли ми говоримо, власне, про присутність миротворців, те, що запропонувала Росія в ООН є дуже вузькою концепцією, і стосується тільки присутності на лінії припинення вогню. Це, насправді, ще більше розділить країну. Це – неприйнятно для будь-кого; так територію не поновити. З іншого боку, якщо ми зможемо встановити миротворчі сили і розширити цю концепцію, щоб охопити всю спірну територію, передбачити стримування важкої зброї та встановити контроль за українсько-російським кордоном зі сторони України, то це стане багатообіцяючою ініціативою. Обидва уряди зараз розглядають можливість розширити концепцію, щоб перетворити її на таку, яка буде справді значущою та корисною.
M.Ґ.: Все ж Росія входить до Ради Безпеки ООН – як Ви плануєте подолати вето Росії, якщо вони не погодяться з форматом місії?
К.В.: Я виходжу з того, що Росія нічого б не пропонувала, якщо вона не була б готова до переговорів з цього приводу. Вони три роки з цього питання нічого не робили: раніше вони не пропонували ввести миротворчу місію. Тільки пару тижнів тому, вони говорили, що жодним чином не хотіли б бачити там ООН. Тому, той факт, що вони відкрили цю розмову, як на мене, означає, що вони готові це обговорювати. Зрештою, все зводиться до рішення Росії: чи хочуть вони розв’язати кризу в Україні, вивести свої сили і поновити територіальну цілісність України, чи вони не хочуть цього робити. Якщо вони хочуть вперто стояти на своєму і створити ще одну Абхазію, вони це зможуть зробити, однак, для Росії це буде дуже витратна пропозиція.
M.Ґ.: Ви вже зустрілись з росіянами, європейцями, українцями. Якою є Ваша оцінка ситуації? Ми, очевидно, маємо сьогодні справу зі зміною тактики Росії, чого вони прагнуть?
Зараз Україна є більш об’єднаною, більш національною, більш антиросійською, більш прозахідною, ніж будь-колиКурт Волкер
K.В.: На мою думку, тут є декілька речей. По-перше: Росія справді прагнула впливати на уряд в Києві. Вона хотіла мати проросійський уряд. Насправді, провівши вторгнення та окупацію частини України, вони втратили прихильність населення до Росії. Зараз Україна є більш об’єднаною, більш національною, більш антиросійською, більш прозахідною, ніж будь-коли. По-друге, вони вважали, що зможуть створити ще один заморожений конфлікт на кшталт Абхазії чи Південної Осетії, і зможуть домогтись свого. Однак, зараз вони починають розуміти, що це не йде їм на користь, а навпаки може їм багато коштувати. Якщо подивитись наперед, вони, можливо, сподівались, що будуть зняті санкції, однак цього не станеться, насправді, санкції тільки посилились. Можливо, вони думали, що зможуть заховатись за так званими сепаратистами і говорити, що Росія тут не до чого – у це вже ніхто не вірить. Можливо, вони думали, що зможуть повернути американсько-російські відносини до нормального, на їх думку, стану, - цього не трапилось. Отже їх витрати зростають, навіть просто пов’язані з утриманням Донбасу фінансові витрати. І вони з цього нічого не отримують. Тому, це, щонайменше, відкриває шлях до того, що Росія, можливо, спробує змінити тактику. Якщо вони згодяться вивести сили, допустити міжнародних миротворців, поновити територіальну цілісність, ми та інші з радістю сприймемо це як основу для подальших дій.
M.Ґ.: Ви зустрілись з Сурковим – чи Ви відчули зміну погляду на ситуацію і готовність її вирішувати?
K.В.: По-перше, хочу зазначити, що він дуже розумна, дуже здібна людина, яка, однозначно, має політичні зв’язки з Кремлем, і сам є політичним діячем, окремо від міністерств. Я не думаю, що він отримує ті чи інші вказівки.
M.Ґ.: Однак, він, став архітектором цього конфлікту?
K.В.: Думаю, головний тут Путін. Вважаю, що це важливо розуміти. Роль же Суркова в тому, щоб представити варіанти. Варіант А - вперто наполягати на своєму, незважаючи на витрати, складнощі та невдоволення. Однак, я вважаю, що вони розглядають можливість Варіанту Б, який кращий для усіх сторін. Під час нашої зустрічі в серпні, ми погодились, що статус кво не влаштовує нікого: він не влаштовує ні Росію, ні Україну, ні населення Донбасу. Тому, ми маємо шукати можливості для чогось кращого.
M.Ґ.: Ви раніше критично відгукувались про Мінські домовленості, очевидно, що Мінські домовленості не працюють, однак це – єдиний формат, який ми маємо для переговорів сьогодні. На Вашу думку, чи має можливо сенс шукати інший формат для переговорів щодо України?
Ми вже маємо Мінські домовленості, і їх не треба просто викидати. В них закріплено, що кінцевою метою є поновлення території України і Росія з цим погодилась – це дуже важливоКурт Волкер
K.В.: Ні, я не думаю що потрібен інший формат. Вважаю, це корисно, що провідна роль належить Франції та Німеччині - це важливо в довгостроковій перспективі. Україна потребуватиме європейської підтримки, і дуже важливо, щоб Франція та Німеччина були залучені до цього. Ми вже маємо Мінські домовленості, і їх не треба просто викидати. В них закріплено, що кінцевою метою є поновлення території України і Росія з цим погодилась – це дуже важливо. Це також основа, на якій тримаються санкції, і коли ми говоримо про санкції ЄС чи США, вони пов’язані з втіленням Мінських домовленостей і це дуже корисно. Проблема з Мінськими домовленостями, що їх виконання перетворилось на «рух по колу», який ні до чого не веде.
M.Ґ.: Тобто не розуміння, хто що має робити першим?
K.В.: Точно. Чи це питання безпеки? Росіяни кажуть – ні, Україна мусить провести політичні кроки; Україна каже, що вона не може провести політичні кроки тому що навіть не має доступу до цієї території, і «як ми можемо просити Раду проголосувати, якщо три роки немає припинення вогню»? З цієї точки зору, вони застрягли, і в певних аспектах, деякі учасники вважають, що це їм на руку. Що можуть зробити США, щоб цей процес розблокувати? Якщо ми вийдемо на більш стратегічний рівень прийняття рішень з Росією і, чесно кажучи, з нашими європейськими партнерами та Україною, якщо ми консолідуємо політичну волю, то Мінський процес може стати гарним механізмом для її впровадження.
M.Ґ.: США не є на сьогодні частиною переговорів, але, Ви та США граєте провідну роль в переговорах. Чому не стати їх стороною?
K.В.: Ми намагаємось надати їм поштовх. Ми прагнемо створити певну динаміку, щоб політична воля задля вирішення кризи зросла.
M.Ґ.: Однак, очевидно, що роль США у процесі одна з ключових.
Більш глибоке залучення США є надзвичайно важливимКурт Волкер
K.В.: Так. І ми продовжимо бути залученими. Ми не відходимо від процесу. Вважаю, більш глибоке залучення США є надзвичайно важливим. Думаю, це вже, певним чином, змінило динаміку. Ще немає відчутного успіху, але, щонайменше, трохи змінилась динаміка. Гадаю, це має продовжуватись; США мають бути залучені. Зрештою, вважаю, йдеться не тільки про США – мусимо говорити більше про Україну, про її власну територію та розвиток, відданість реформам, економічному зростанню та залученню іноземних інвестицій. Має йтись про місце України в європейській архітектурі безпеки. Вона має бути пов’язана з ЄС, НАТО, мати гарні відносини з Росією і таке інше.
M.Ґ.: Так б це зрозуміло, коли йдеться про залучення України у європейські процеси. Якось поза увагою залишається питання Криму. Крим є під окупацією також, але він не є частиною Мінських домовленостей. За російської окупації, відбуваються жахливі порушення прав людини в Криму і що з цим робити? Ви не думаєте, що має бути всеохоплююча угода щодо окупованих територій в Україні?
Немає різниці між окупацією Криму та окупацією ДонбасуКурт Волкер
К.В.: Мій підхід полягає в тому, що немає різниці між окупацією Криму та окупацією Донбасу. Це - російське вторгнення і російська окупація - єдина різниця, в тому, що росіяни визнають, що вони анексували Крим. Зрештою, це питання принципу, в реальності ж це те саме. Якщо ми зможемо досягнути прогресу в одній сфері – на Донбасі – давайте це зробимо. Давайте досягнемо прогресу, давайте повернемо цю територію. В той же час, це не змінює нашу відмову визнавати анексію Криму і легітимізувати дії Росії.
M.Ґ.: Чи не сповільнить це деокупацію?
K.В.: Давайте зробимо те, що можемо – ось моя відповідь. І ми продовжимо намагатись, однак, якщо ми можемо досягти швидшого прогресу на Донбасі, давайте це робити.
M.Ґ.: Коли Ви погодились на цю посаду, якою була Ваша ціль і що Ви вважатимете досягненням успіху?
(Успіх) потрібно буде вимірювати тим, чи поверне Україна суверенну владу над власними територіями – ось про що насправді йдетьсяКурт Волкер
K.В.: Стосовно успіху, його потрібно буде вимірювати тим, чи поверне Україна суверенну владу над власними територіями – ось про що насправді йдеться. Саме про це мають бути Мінські домовленості. Тепер, на цьому шляху, вважаю, що ми досягли певних змін, однак, вони ще не принесли кінцевого результату. Думаю, ми посилили обізнаність з цього питання: ми нагадали, що йде війна в гарячій стадії, а не заморожений конфлікт, її не можна ігнорувати – люди гинуть, мільйони полишили свої оселі; ми не можемо це ігнорувати і відсунути на задні шпальти газет. Ми маємо приділяти цьому увагу.
Тому, вважаю, ми посилили обізнаність. Також, думаю, що ми посилили відвертість, чесність та ясність нашого сприйняття того, що відбувається. Існує багато евфемізмів, які створили, щоб не називати речі своїми іменами в Україні.
"Неконтрольовані урядом території" – це просто евфемізм, щоб не говорити, що є територія, яка контролюється Україною, а є територія, яка контролюється Росією. Давайте чітко називати речі своїми іменамиКурт Волкер
Наприклад, на зустрічі зі мною хтось навів абревіатуру НКУТ – мені знадобилась хвилина, щоб подумати, що це. Це – неконтрольовані урядом території – це просто евфемізм, щоб не говорити, що є територія, яка контролюється Україною, а є територія, яка контролюється Росією. Давайте чітко називати речі своїми іменами. Нам вдалось досягти тут прогресу. Вважаю, що співпраця з Росією і той факт, що вони запропонували проект резолюції на Раді Безпеки ООН в Нью-Йорку, також означає, що ми розширили діалог – ми готові розпочати обговорення і можливі переговори, щоб побачити чи існує кращий варіант ніж те, що вони робили останні три роки.
M.Ґ.: Знову Ви згадали про РБ ООН. Росію не визнано стороною у цій війні. Росія намагається переконати світ, що це – внутрішній український конфлікт. Якщо Росія захоче стати частиною миротворчої місії, що Ви маєте намір робити?
K.В.: По-перше, Ви праві, саме так намагається все представити Росія. По-друге, на мою думку, давайте зробимо так, щоб те, що заявляє Росія стало правдою. Давайте зробимо так, щоб військ Росії в Україні не стало. Це буде чудово. Стосовно миротворчих сил, стандарти ООН передбачають, що сусідні країни не мають бути залучені до миротворчої діяльності один у одного і, звичайно, так як Росія є частиною конфлікту, це не мало б сенсу.
M.Ґ.: Однак, це трапилось в Грузії.
K.В.: І ми побачили, до чого це призвело.
M.Ґ.: А що якщо Росія скаже «ні, ми не погодимось на миротворчу місію, якщо ми не будемо її учасниками»?
Ніхто їх (росіян) не силуватиме робити щось, однак, вважаю, що Росія має кращий варіант, ніж просто вперто стояти на своємуКурт Волкер
K.В.: Не можна примусити Росію робити щось, що вона не хоче робити. Це – велика країна і вона прийматиме власні рішення. Єдине, що ми можемо зробити, це чітко донести Росії її можливості: введення миротворчих сил, виведення російських солдатів... ми зможемо поновити територіальну цілісність, що, зрештою, призведе до зняття санкцій, пов’язаних з Мінськими домовленостями. Або, ми можемо зберегти санкції. Росія може спробувати цю роль – відокремлення від Європи та США і у результаті відсутність покращення американсько-російських відносин і великі витрати пов’язані зі спробами утримати цю територію. Це – також можливий хід подій. Ніхто їх не силуватиме робити щось, однак, вважаю, що Росія має кращий варіант, ніж просто вперто стояти на своєму.
M.Ґ.: Нещодавно в одному з інтерв’ю Ви сказали, що США можуть сказати Путіну: «хочете, ми можемо допомогти, якщо ні – ми можемо гарантувати, що ситуація для Вас стане гірше, ніж сьогодні». Що Ви мали на увазі? Чи готові США та європейські партнери використати певні важелі особисто проти Путіна?
Росія бачить зростаючу міжнародну підтримку України і розвиток УкраїниКурт Волкер
K.В.: Ну, я не знаю чи особисто проти Путіна. Вважаю, йдеться про те, що Росія, під керівництвом Путіна, захопила цю територію. Вона зіткнулась з дуже негативною реакцією Європи, США та інших. В результаті цього, було накладено санкції. Ці санкції були посилені і зберігаються вже більше трьох років. Росія бачить зростаючу міжнародну підтримку України і розвиток України. Україна не стає частиною розширеної Російської імперії, а - навпаки. І це триватиме. До того ж, є витрати на соціальну підтримку, пенсії та адміністрацію на Донбасі, військові витрати, які вони фінансують. Тому, це – великий і непотрібний удар по Росії, так як вони нічого з цього не отримують. Справді, витрати з часом тільки зростатимуть: буде гірше. Ми можемо або вирішити це питання і створити щось позитивне, насамперед, для населення Донбасу, і задля того, щоб Україна повернула собі територію, і для Росії, щоб позбутись цих тягарів, або ми постанемо перед поглибленням теперішньої ситуації.
M.Ґ.: Навіть якщо вирішити ситуацію на Донбасі, процес деокупації та відновлення цього регіону буде дуже витратним для України – чи Ви бачите бажання міжнародної спільноти підтримати цю реінгерацію та відновлення?
Є однозначне розуміння того, що буде потреба в допомозі у відновленні економіки Донбасу та реінтеграції цих територійКурт Волкер
K.В.: Беззаперечно, тут немає жодних питань. У нас було чудове обговорення з нашими західно-європейськими друзями: ЄС, РЄ, є однозначне розуміння того, що буде потреба в допомозі у відновленні економіки Донбасу та реінтеграції цих територій. Все – від невеликих речей, як повернення переміщених осіб та проведення виборів до значних речей, як інфраструктура – думаю, є розуміння необхідності це робити. Але це відбудеться тільки якщо території повернуться під контроль України.
M.Ґ.: Оборонна зброя є величезним питанням для українців: вони довго чекали. Чи прийняв рішення президент Трамп?
K.В.: Вважаю, що існує величезна підтримка України і розуміння того, що вона має право на самооборону. Міністр оборони США Маттіс відвідав Київ наприкінці серпня і дуже чітко висловився: єдине, кого непокоїть те, що країна матиме оборонну зброю, так це агресора. Тому, якщо ви – не агресор, не варто турбуватись. У мене немає новин стосовно строків, але можу зазначити, що ця можливість дуже серйозно розглядається адміністрацією США і над цим дуже потужно працюють.
M.Ґ.: Озвучите якість строки?
K.В.: Не можу нічого сказати
M.Ґ.: А стосовно Вашої роботи – чи визначили Ви для себе якісь строки для врегулювання кризи?
K.В.: За своєю сутністю, моя позиція передбачає роботу трохи більше року, але, сподіваюсь, що ми раніше дізнаємось чи досягли ми прогресу, чи ні. Мене попросили цим зайнятись, тому що нам потрібна була участь в цьому процесі американської сторони – це не могло чекати. На той час у нас не було затверджених посадовців Державного департаменту, які були б готові перейняти цю відповідальність, тому це був шлях швидко долучитись для досягнення результатів вже в короткостроковій перспективі. Я сподіваюсь цього досягти. Зрештою, ці повноваження повернуться до Державного департаменту.
M.Ґ.: Або Ви перейдете до Державного департаменту?
K.В.: Гадаю, що ми досягнемо прогресу, потім буде етап втілення і потім, можливо, моя роль вже не знадобиться
M.Ґ.: Останнє питання: Будапештський меморандум. Українці про нього багато говорять і відчувають себе зрадженими. Чи мають вони рацію, вказуючи на те, що міжнародна спільнота не зробила достатньо для захисту суверенітету України?
Єдина країна, яка порушує Будапештський меморандум, це - РосіяКурт Волкер
K.В.: Так співпало, що під час підписання Будапештського меморандуму я служив в Будапешті дипломатом середньої ланки в посольстві. Думаю, потрібно дуже чітко говорити про Меморандум. Єдина країна, яка порушує Будапештський меморандум, це – Росія. Франція не вторгалася до України. Великобританія – не вторгалась до України. Тільки Росія вторглась до України. Це – основа.
США, Франція та Великобританія мали зробити більше. Потрібно було діяти негайноКурт Волкер
Всі сторони звичайно відповідальні за підтримку суверенітету та територіальної цілісності України в обмін на те, що вона віддала свою ядерну зброю, але країна-порушник – це Росія. Так, я погоджуюсь з вами - США, Франція та Великобританія мали зробити більше. Потрібно було діяти негайно – це важливо для України і для принципу нерозповсюдження ядерної зброї. На жаль, коли Росія вторглась, ми недостатньо зробили і не звернулись до цієї угоди. Ми є там, де ми є, і маємо тепер рухатись вперед. Моя мета, викладена держсекретарем Тіллерсоном та міністром Маттісом, допомогти поновити територіальну цілісність України. Якщо ми це зробимо - це буде крок в напрямку до виконання Будапештських домовленостей.
M.Ґ.: Дякую
K.В.: Дякую
Дивіться також: Північна Корея за деякими повідомленнями готується провести нове ядерне випробування над Тихим океаном
Всі новини дня
- Голос Америки
Злість, розгубленість, безпорадність. Жителі прикордонного російського Шебекіна «розчаровані тим, що до такого дійшло» – NYT
Внаслідок обстрілів у прикордонних з Україною районах Бєлгородщини загинули щонайменше сім людей. CNN з посиланням на російських офіційних осіб повідомляє про атаки зі смертельними наслідками щонайменше в чотирьох місцях Бєлгородської області.
Двоє чоловіків і жінка загинули під час обстрілу села Соболівка із 18 ракет, повідомив Гладков у серії дописів у своєму Telegram-каналі. Також в результаті удару були пошкоджені газопровід і лінія електропередач.
Через Соболівку проходить залізнична лінія, яка сполучає Росію з окупованиси нею частинами Украни, що свідчить про те, що ціллю могли бути російські лінії постачання - пише CNN.
Мешканці Бєлгородської області Росії унаслідок останніх обстрілів “починають розуміти жахи війни, що точиться на їхньому порозі”. А також висловлюють обурення у соцмережах про те, що “Москва не турбується про їхню долю”.
Такі свідчення мешканців, зокрема евакуйованих з прикордонного міста Шебекіно, публікує видання New York Times.
Вони почали використовувати у соцмережах хештег “Shebekino Is Russia”, а в інтерв’ю журналістам чимало з них висловлювало обурення через те, що ведучі державного телебачення неправильно вимовляли назву їхнього міста.
“Таке враження, що в Москві не розуміють, що у нас тут відбувається. Коли безпілотники прилетіли до Москви, відразу з’явилися великі історії, це було в усіх новинах. А тут люди під обстрілами місяцями і нічого”, — цитує NYT місцевого вчителя англійської мови.
Водночас видання свідчить, що завдяки обстрілам на російській території “через 15 місяців після того, як російські ракети вперше впали на Київ, мешканці прикордонного з Росією Бєлгорода починають розуміти жах війни на їхньому порозі”.
Газета New York Times опитала мешканців прикордонного регіону Росії, більшість із них, як і вчитель, наполягали на тому, щоб їх називали лише іменами, посилаючись на страх розплати за розмови про війну.
Незважаючи на зростання кількості нападів на російській території, лише кожен четвертий росіянин уважно стежить за війною і, ймовірно, виходить за межі державних ЗМІ, щоб отримати інформацію про неї, – такими є висновки травневого опитування російських соціологів з недержавного “Левада-центру”. Майже половина респондентів заявили, що не стежать за конфліктом взагалі або лише побіжно.
Директор “Левади” Денис Волков сказав, що російське суспільство “не цікавиться далі власного носа”.
Але останні події змушують принаймні мешканців Шебекіно переоцінити свою апатію чи підтримку війни, а ще – породжують обурення проти влади, яка, на їхню думку, не змогла їх захистити, пише NYT.
Дивіться також:
- Голос Америки
Росія святкує День російської мови в ООН і цитує Пушкіна про «незаперечну перевагу» російської «над усіма європейськими мовами»
Росія в ООН святкує День російської мови у понеділок, 6 червня, у день народження російського поета початку ХІХ століття Олександра Пушкіна. Його цитату про «перевагу» російської мови над усіма європейськими мовами було обрано як епіграф до статті про значення російської мови для ООН.
Як зазначається на сайті ООН, цей день відзначається у рамках програми підтримки та розвитку багатомовності та культурного різноманіття. Однією з цілей цієї програми є «підтримка рівноправності всіх шести офіційних мов ООН: англійської, арабської, іспанської, китайської, російської та французької».
«Багатомовність, яка є важливим фактором гармонійного спілкування між народами, має особливе значення для Організації Об'єднаних Націй», – мовиться на сайті ООН.
Разом з тим, на думку правозахисників у самій Росії влада проводить активну політику асиміляції, що веде до зменшення кількості мовців та зникання мов національних меншин.
Результати перепису 2021 року показують, що кількість носіїв майже всіх російських мов національних меншин зменшилася за десятиліття з часу попереднього підрахунку населення.
Російська англомовна газета Moscow Times писала у березні цього року, що хоча дані перепису, оприлюднені в грудні минулого року, засвідчують картину зникнення інших мов у Росії, активісти та експерти, з якими спілкувалися журналісти, вважають, що ситуація є ще гіршою.
Наприклад, кількість носіїв чуваської, тюркської мови, якою розмовляють в основному в Республіці Чувашія в Поволжі Росії, скоротилася з понад 1 мільйона носіїв у 2010 році до трохи більше ніж 700 000 у 2021 році, мовиться у публікації.
У 2002-2010 роках кількість людей, які володіють татарською мовою в Росії скоротилася на понад мільйон осіб, у Казані, столиці Татарстану, де живе понад мільйон осіб з майже 4-мільйонного населення республіки залишилося тільки кілька шкіл з татарською мовою навчання, повідомляють татарські активісти.
Олександр Болькін, старійшина народу ерзя, який живе в Україні, в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що за останні 30 років чисельність його народу знизилася приблизно вдвічі: з мільйона до 400-500 тисяч осіб.
У січні 2019 року Консультативний комітет Рамкової конвенції про захист національних меншин Ради Європи розкритикував Росію за національну політику. Експерти були стурбовані «зростанням домінування російської мови» при одночасній «відсутності ефективної підтримки мов національних меншин».
Захист прав російськомовного наслення – одна з «офіційних причин» війни, яку Росія розв'язала проти України. Заступник голови МЗС Росії Михайло Галузін наприкінці травня заявив, що серед умов для миру з Україною є ухвалення статусу російської мови як державної.
При цьому на окупованих Росією територіях окупаційна влада виводить українську мову з навчального процесу та вилучає україномовні книжки з бібліотек.
Цього року російська мова вперше почала втрачати популярність у світі. У 2023 рооці вона не увійшла у список 10-ти найпопулярніших мов, які вивчають у всьому світі за допомогою платформи Duolingo.
З моменту заснування платформи в 2015 році, «це перший рік, коли російська мова так драматично втратила свою популярність, незважаючи на те, що нею спілкуються 282 мільйони людей в світі», повідомили в компанії.
Падіння інтересу учнів до вивчення російської мови у компанії безпосередньо пов’язали з російським вторгненням в Україну у 2022 році та подальшим зростанням інтересу до вивчення української мови.
- Голос Америки
Українські тенісистки відмовляються тиснути руки російським суперницям
Українська тенісистка Еліна Світоліна відмовилася потиснути руку своїй російській суперниці Анні Блінковій після перемоги у п’ятницю в Парижі.
За інформацією Reuters, Світоліна пояснила, що зробила це з поваги до чоловіків і жінок, які захищають Україну від вторгнення Росії.
“Що б подумали українські солдати, якби я потиснула руку росіянам?” – цитує Світоліну інформаційна агенція.
Російська спортсменка, як і білоруські тенісистки, допущені до змагань лише в нейтральному статусі - через повномасштабне вторгнення РФ до України.
Напередодні ще одна українська тенісистка, Марта Костюк, вирішила не обмінюватися традиційними післяматчевими вітаннями із суперницями з Росії чи Білорусі та уникала рукостискань.
Як пише агенція Associated Press, Костюк сказала, що перед матчем проти Аріни Соболенко з Білорусі вона не могла спати, переглядаючи онлайн тривожні новини з Києва, де тієї ночі від російських бомбардувань загинула щонайменше одна людина.
«Я намагаюся відкинути свої емоції щоразу, коли виходжу на корт”, - цитує АР спортсменку. Водночас її суперниця з Білорусі поділилася з журналістами, що їй важко виступати проти українок.
“Ви граєте проти українки і ніколи не знаєте, що трапиться. Ніколи не знаєш, як люди — підтримають чи ні?” - сказала Аріна Соболенко агентству.
Соболенко також днями потрапила на сторінки міжнародних ЗМІ через відмову від прес-конференції у зв'язку з питаннями журналістки з України.
“У мене немає коментарів для вас”, - повторювала Соболенко, коли кореспондентка запитувала її про відкриту підтримку спортсменкою авторитарного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Соболенко підписала відповідний відкритий лист у 2020 році, коли на вулицях Мінська тривали жорстокі затримані мирних протестувальників.
Соболенко заявила, що на останній прес-конференції "не почувалася в безпеці", - пише CNN.
Своєю чергою Костюк відкинула припущення, що російським і білоруським спортсменам буде небезпечно повертатися додому у разі відкритого засудження війни.
“Я не знаю, чого бояться інші гравці. Я повертаюся в Україну, де можу померти будь-якої секунди від безпілотників, чи ракет, чи чогось іншого”, – зауважила Костюк.
Раніше Марта Костюк відмовилася потиснути руку і російській суперниці Анатастасії Потаповій на змаганнях Miami Open. Таких випадків у спорті було чимало з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Українець Іван Чупринко відмовився потиснути руку іранцю під час нагородження на чемпіонаті світу з жиму лежачи – на знак протесту проти постачання Іраном дронів для війни Росії проти України. Українська тенісистка Ангеліна Калініна відмовилася потиснути руку своїй російській суперниці Вероніці Кудерметовій в Італії, - інформувало видання CNN.
"Український спорт - це про честь і гідність"
“Український спорт - це про честь і гідність. Про відчуття честі і гідності як найважливіших цінностей”, - сказав президент Спортивного комітету України Ілля Шевляк в ефірі телеканалу “Київ”.
Він також розповів, що Спортивний комітет України торік розпочав проект, присвячений загиблими на війні українським спортсменам – “Янголи спорту”.
Загалом через повномасштабне вторгнення Росії в Україну загинуло понад 250 спортсменів, - інформувало Міністерство молоді та спорту у березні цього року.
Як відомо, цього літа російські і білоруські тенінсти зможуть брати участь у Вімблдонському турнірі. Для участі (забороненої торік) їм поставлено низку умов.
Зокрема, як інформує видання New York Times – дотримуватися нейтралітету під час виступу на турнірі, не висловлювати підтримку повномасштабного вторгнення РФ до України за підтримки Білорусі.
"Він пообіцяв мені, що повернеться". Анна Зайцева пережила блокаду "Азовсталі" і розшукує чоловіка-Азовця. Відео
Анна разом із тримісячним сином понад 60 днів ховалася від обстрілів на “Азовсталі” під час облоги Маріуполя. 30 квітня її та ще 156 цивільних евакуювали з Маріуполя гуманітарним коридором. Чоловік дівчини Кирило Зайцев залишився захищати місто та потрапив у полон.
- Голос Америки
Міністерка оборони Нідерландів відповіла представнику Китаю про причину війни в Україні
Міністерка оборони Нідерландів відкинула заяву Китаю про те, що війна Росії проти України пов’язана з «невдалою архітектурою безпеки» в Європі.
У суботу на головній щорічній оборонній конференції Азії досвідчений китайський дипломат заявив, що Європа «неправильно керувала» власною безпекою, і їй слід брати приклад з Азійсько-Тихоокеанського регіону.
«Я не думаю, що ви ефективно та конструктивно керуєте ситуацією з безпекою», — сказав Цуй Тянькай під час панельної дискусії в рамках Shangri-La Dialogue у Сінгапурі, повідомляє South China Morning Post, англомовне видання, що базується у Гонконгу.
«Нам не потрібне азійське НАТО. Ми не хочемо бачити розширення ролі НАТО в нашому регіоні», – сказав колишній посол Китаю у Вашингтоні.
На панелі з питань управління безпекою в євроатлантичному та азійсько-тихоокеанському регіонах він сидів поруч з міністром оборони України Олексієм Резніковим, але той уникав критики Пекіна. За повідомленням часопису Politico, він сказав лише, що Україні потрібно виграти війну, а не вести переговори.
Натомість на захист НАТО як ключового елементу європейської безпеки виступила його колега з Нідерландів Кайса Оллонгрен. Вона сказала, що слова представника Китаю є «велика-велика неправда».
«Було припущення посла, що Європі не вдалося дуже добре керувати своєю безпекою через війну в Україні. Звичайно, я розумію, що в Україні йде війна, але я вважаю, що це не результат неправильного управління ситуацією з безпекою в Європі. Це результат неповаги до того, як ми хочемо керувати безпекою в Європі», – сказала Оллонгрен.
«Не можна звинувачувати Європу чи європейські країни в незаконному вторгненні Росії в Україну», – сказала Оллонгрен в інтерв’ю виданню Politico через кілька хвилин після свого виступу.
Оллонгрен, чия країна займає все більш критичну позицію щодо Китаю через зв’язки з Росією та технічний прогрес у військовій сфері, додала, що оскільки Цуй більше не є послом, вона чекатиме, поки міністр оборони Китаю Лі Шанфу викладе офіційну позицію у своїй програмній промові в неділю.
Китай намагається зіграти роль посередника у досягненні миру між Росією та Україною, однак Пекін не визнає факту російської агресії і вважає, що однією з причин війни було «розширення НАТО».
Як повідомляв Голос Америки, днями спеціальний посланець Китаю закликав західних партнерів України припинити постачати їй зброю, бо це «розпалює конфлікт».
Форум