Канікули у США, Канаді чи одній із європейських країн – така можливість нещодавно відрилася для українських дітей із зони бойових дій. Програма "Від родини до родини" - це християнський проект соціальної реабілітації дітей, які пережили жахи війни. Діти мають можливість пожити від кількох тижнів до двох місяців у родинах закордоном. З моменту заснування, на канікулах на заході побували вже 1821 дитина. Журналісти "Голосу Америки" подалися до Торонто, аби подивитися, як проходить програма. 15-річний Олексій із Торецька розказав нам, що найбільше його вразило у Канаді.
Це вже другі канадські літні канікули Олексія. Поїздки на Ніагарський водоспад і уже улюблений Вондерленд! "То є парк атракціонів. І то є просто одне з моїх улюблених місць у світі. Стільки "фану" я не отримував ніде і ніколи", - каже Олексій.
У Торонто яскраві вогні, які освічують небо, – святкові феєрверки. А вдома, у Торецьку, це найчастіше обстріли.
"Мені вже є 15 років, я вже свідома людина, я вважаю. І розуміти, що навіть твої діти можуть жити в цих умовах – то є не дуже добре", - каже хлопець.
Олексій живе із сестрою, мама померла торік. Тоді він і вирішив взяти участь у міжнародній програмі "Від родини до родини". За нею діти із зони бойових дій можуть на місяць-два поїхати погостити у родин в Європі та Північній Америці.
Лана Максимишин-Руденко наважилася на участь, коли побачилиа фото дітей із Донбасу, почула їхні історії. "Це сильно вразило моє серце. Мені було дуже боляче дивитися, що діти можуть в таких умовах жити", - каже вона.
Каже: спершу було страшно, але з Олексієм і вона, і її двоє дітей, і чоловік, швидко знайшли спільну мову. Цього літа він приїхав вже удруге. "Я відчувала, що він хоче приїхати. Моє серце також хотіло його назад сюди запросити, - розповідає нам Лана.
"Другий раз я не казав, що я до незнайомих людей їду. Я казав, що я до своїх родичів їду", - ділиться Олексій.
Олексій може багато розповідати про улюблені місця Торонто, найсмачнішу їжу. "Я дуже люблю такі хотдоги. Вони смажать хліб, булочки на барбекю. І сосиски", - каже хлопець.
Але найбільше, каже, вражає… ставлення людей до нього.
"Там шось "Альоша, Альоша"... Більш любові якоїсь. Більше уваги. Більше цих маленьких речей, які дуже помітні у житті. Бо в них є щастя", - каже Олексій.
Та і у самому Торонто, каже, люди привітні, перепрошують на кожному кроці. "І знаєте, що мені ще подобається в Торонто – що то є інтернаціональне місто. І що різні люди можуть уживатися там – то є диво".
Цього хлопцеві бракує вдома. Цієї любові, доброти там не вистачає, каже він.
Олексій мріє стати актором, працює над дикцією, читає гуморески Глазового.
Каже: поїздки до Канади допомогли йому визначитися із цілями у житті. Найперше - хоче отримати гарну освіту. Лана сподівається, що участь у програмі допоможе Олексію змінити його життя на краще. Але, каже, і її родині цей досвід – лише на користь.
"Я абсолютно не жалію, що ми зробили такий вибір, бо це не тільки послужило на добро цим дітям, які приїхали, але це також було великим благословінням для моєї родини, для моїх дітей", - каже вона.
Найперше, розповідає, її донька і син навчилися розуміти інших. Особливо торік, коли родина приймала одразу двох дітей з України.
"Наші діти ростуть у добрі, у добрих умовах. І коли приїхали діти до нас, вони дуже багато могли навчитися з того, що не всі мають те, що вони. Наприклад, я своїй доні говорю: "поділися планшетом із іншою дівчинкою". А вона каже: "нехай вона візьме свій". Я їй пояснюю, що в неї немає. А вона каже: "Як це не має?". Вона розуміє, що всі мають. І це так для неї поміняло також її мислення. І взагалі, діти стали добрішими", - розповідає Лана.
Для усіх, хто сумнівається, чи брати участь у програмі, Лана має лише одну пораду. Каже: треба просто брати і робити. "Спеціальної освіти для цього не потрібно. Багато слухати, стати другом – найкраща реабілітація", - каже вона.
"Я зрозуміла, що їх просто треба любити. І була досить здивована, наскільки моє серце відкрилося для цього. Я люблю людей, люблю дітей, але щоб я так прив’язалася серцем до якоїсь дитини, яка мені чужа, я не думала цього. Але коли вже прийшло в моє життя, я зрозуміла, наскільки ми можемо робити більше, ніж ми думаємо", - каже Лана.
Любов. Це слово Олексій повторює раз за разом. Каже: саме цього не вистачає дітям, як він. І саме тому ця програма така важлива.
"Я б хотів сказати, що це треба робити. Це необхідно нам. Бо наше серце без любові – воно є ніщо. Воно чорне та воно є пусте", - каже Олексій.
Дивіться також: Британці люблять український борщ, смакує їм і сало, якщо модно подати – шефкухарка Оля Геркулес
