Від початку повномасштабного вторгнення Росія депортувала на свою територію, за різними даними, від десятків до сотень тисяч українських дітей. Наразі додому вдалося повернути лише 361 дитину, кажуть українські урядовці.

Українські депортовані діти у Росії перебувають під постійним тиском та «промиванням мозку», - розповідає Микола Кулеба, засновник благодійного фонду «Спасемо Україну», який займається поверненням дітей.

Вони і розповідають йому, що у російських таборах та школах їх змушують співати та слухати гімн Росії, постійно говорять, що Україна — це нацисти, бандерівці та вбивці.

«Уявіть, п’ять годин ви безперервно слухаєте гімн Росії. Їх змушували співати цей гімн. У школах у них кожного тижня спеціальні уроки. Вони також мають писати листи подяки російським військовим, які вбивають українців, які воюють з Україною. Ну скажіть, хіба це не геноцид?» – додає Кулеба, колишній уповноважений президента з прав дитини. За його оцінками, 1,5 мільйона українських дітей сьогодні змушені жити на території ворога і є заручниками цієї війни.

Кулеба каже, історія практично кожної дитини, яку вдалося повернути – вражає. Це справжня боротьба. Він наводить приклад хлопчика, який разом з мамою був в Росії. Після того, як вона померла, його віддали у російську прийомну родину. Його прийомний батько служив в російській армії та воював проти України. Хлопця усі зненавиділи: і у родині, і у школі.

Його знайшла бабуся, вона поїхала в Росії, щоб його забрати. Але місцева влада сказала їй, що онука не віддасть. І якщо вона хочу бути з ним, має прийняти громадянство Росії і жити там.

За словами Кулеби, вона кілька місяців намагалася знайти вихід, якого, по суті, не було. За його даними, українка фактично стала заручницею, адже її змусили підписати документи про невиїзд.

«Після довгих митарств, 8 березня, коли в Росії був вихідний, ми просто взяли бабусю, взяли хлопця, і вони перейшли кордон Росії-Білорусі, Білорусі-України, і таким чином опинилися в Україні», - розповідає Кулеба.

Благодійник додає, що хлопець, як тільки опинився на території України, попросив команду «Спасемо Україну» придбати йому прапор, одразу одягнув його та мінімум тиждень його не знімав.

Під виглядом евакуації Росія депортує українських дітей

За словами Кулеби, незважаючи на те, як дитина опинилася в Росії – чи її силоміць забрали з інтернату, лікарні, санаторію, чи батьки на окупованих територіях під тиском погодилися на те, що вона поїхала у табір на кілька тижнів – це вважається депортацією. Адже Росія відмовляється повертати дітей.

«Коли вже батьки намагаються відшукати свою дитину, вони кажуть, що не збираються її повертати, і якщо хочете, можете самі приїхати. Діти кажуть, що їх навіть не шукали, не питали контакти батьків. Навпаки, їм казали, що ви маєте залишитися в Росії, і ви тут залишитеся», - пояснює Кулеба.

Він також додає, що діти скаржаться на те, що там, де їх тримали, було погане харчування та погані умови для проживання, у тому числі щурі та таргани. І майже всі діти кудись переміщалися.

За словами віце-прем’єрки Ірини Верещук, яка у березні очолила Координаційний штаб з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану, її мета повернути якомога більше дітей якомога швидше. І зараз влада працює над тим, щоб отримати від Росії списки депортованих дітей.

«Якщо дорослий цивільний чи дорослий військовий може повідомити про себе, про своє місце перебування, чи родичі можуть повідомити. То про дитину, яка втратила своїх батьків, не повідомить ніхто. І, на жаль, ми таких випадків маємо дуже багато» - каже вона.

Кулебі та його команді вдалося провести п’ять рятувальних місій та повернути до України 98 депортованих дітей. Дар’я Касьянова, голова правління «Української мережі за права дитини» та національна директорка з розвитку програм «СОС Дитячі Містечка Україна», у свою чергу, повернула додому 80 дітей.

Кожен раз, коли діти повертаються в Україну, стає відомо про нових депортованих, яких немає в офіційній базі

Перших 12 дітей Касьянова повернула у червні 2022. На момент початку війни вони перебували у санаторії в Маріуполі. Їхній шлях додому зайняв кілька місяців та коштував багато організаційних зусиль волонтерки. Вона каже, що не може розкривати подробиці, адже і далі продовжує використовувати вже апробовані шляхи, аби рятувати та повертати дітей.

Касьянова додає: кожен раз, коли діти повертаються в Україну, вона дізнається про нових депортованих, яких немає в офіційній базі. «Два тижні тому передавала список з 23 дітей. І з цього списку у Національного інформаційного бюро було тільки шість дітей. Тому я думаю, що цифри, які ми комунікуємо, занижені, а там [в Росії] нам просто брешуть», - переконана вона.

Процес повернення дитини розпочинається після того як батьки або родичі звертаються або напряму, як у випадку з Касьяновою, або ж на гарячу лінію організації Кулеби з проханням розшукати її. Коли дитина знайдена, починається підготовка документів. Вони мають бути перекладені та нотаріально завірені. Після цього батьки або легальні опікуни вирушають за дитиною.

Вивезти їх можна лише, якщо поїхати до Росії або через Польщу, Прибалтику, Білорусь, або Крим. І це тисячі кілометрів. «Це надзвичайно важко для сім'ї і небезпечно. Адже батьки проходять через багаторазові допити ФСБ, знущання та провокації», – додає Кулеба.

Вони шукають будь-які причини для того, щоб заблокувати повернення дитини додому

Бюджет такої поїздки та оформлення усіх документів, за оцінками Кулеби, приблизно $2000, тому організації допомагають родинам, які хочуть повернути свою дитину, фінансово. Російська сторона зобов’язана повернути дитину батькам або легальним опікунам, проте, бувають випадки, коли цього не стається.

«Так, у нас були під час наших місій такі випадки, коли були всі документи: перекладені на російську мову, нотаріально завірені. Але росіяни сказали, що віддадуть дитину тільки, коли батьки приїдуть. Але не завжди батьки можуть приїхати. Є батьки, які важко хворі, хтось з батьків служить в Збройних силах, і зрозуміло, що з цієї причини батьки не можуть приїхати. Але, бачите, окупанта це не обходить. Вони шукають будь-які причини для того, щоб заблокувати повернення дитини додому», - пояснює він.

І Касьянова, і Кулеба спілкувалися зі слідчим Міжнародного кримінального суду та давали покази. Окрім того, «Спасемо Україну» після чергової рятувальної місії та повернення дітей документує злочини росіян. Обидві організації допомагають з реабілітацією.

Наприклад, «СОС Дитячі Містечка Україна» за кожну дитину дає родині 32 тисячі грн. «Спасемо Україну» допомагає з реабілітацією та житлом для родини. Адже більшість з них – з окупованих територій.

І Кулеба, і Касьянова зазначають, що влада могла би більш системо підходити до вирішення проблеми повернення дітей. І він радить уряду розробити програму підтримки дітей, які сьогодні потерпають від цієї війни.

«Це має бути комплексна програма, де мають бути задіяні всі структури, вона має бути запропонована для підтримки всім країнам», - каже він.

Касьянова, у свою чергу, каже, що потрібен відповідний закон, який би прописував механізм підготовки, повернення та супроводу таких дітей. «Бо навіщо нам кожен раз перескакувати через голову, якщо можна все прописати, максимально пришвидшити процес та забезпечити безкоштовне оформлення закордонних паспортів для батьків, наприклад, а також нотаріальні доручення», - каже вона.

Верещук додає, що держава повертає так званих «статусних дітей», які були у інтернатах, та яких росіяни передають на усиновлення. За її даними, мова йде наразі про як мінімум таких 350 дітей.

«Ми кажемо, що у кожної статусної дитини є законний представник. Ви не маєте права її всиновлювати. Ви не маєте права встановлювати опіку. Це порушення міжнародного гуманітарного права і Женевських конвенцій. І ми вимагаємо повернути наших дітей. Отже, ця вимога є законною. Вона є очевидною. Тепер питання запустити механізм тиску на Росію всіма методами», - каже вона.

Верещук каже: зараз Україна працює над об'єднанням зусиль з іншими країнами, зокрема США, Канадою та ЄС, щоб створити майданчик та механізм повернення дітей. Вочевидь, буде визначена третя незалежна сторона, яка і буде вести перемовини з Росією, допомагати шукати дітей, формувати списки та повертати їх додому.

Дивіться також: