Спеціальні потреби

Замана: «Наші військові пройшли пекло. Щось страшніше важко придумати»


Днями колишній начальник Генерального штабу Збройних сил України генерал Володимир Замана виступив у Вашингтоні із доповіддю про стан української армії й про війну на сході України. Він також був одним із тих, хто переконував американських високопосадовців допомогти Україні підвищити її обороноздатність. В інтерв’ю Українській службі «Голосу Америки» військовий розповів – чому літо, може стати поворотною точкою для України, як втрачає силу і блиск російська пропаганда й чому українських військових важко чимось здивувати.

Тетяна Харченко: Ви нещодавно відвідали військові частини в зоні АТО. Яким є настрій українських бійців там, враховуючи, що загалом у суспільстві росте розчарування.

Володимир Замана: Психологічний стан військовослужбовців збройних сил дуже високий. Повірте мені, вони пройшли таке пекло, що на сьогодні для них щось страшніше важко придумати. Зараз у них з’явилась впевненість у власних силах, навіть попри наявні проблеми із забезпеченням і переважаючі технології противника. Мені сподобався їх – діловий настрій, спокійна робота, володіння ситуацією, відсутність шапкозакидання. Вони розуміють, що противник дуже серйозний і, попереду, радше за все, будуть дуже серйозні події. Практично всі не вірять, що ці Мінські домовленості принесуть позитивні результати. Це затишшя на певний час. Воно використовується нашими військами і керівництвом держави для посилення обороноздатності, але і противник теж використовує час, аби структурувати всі незаконні формування, привести їх до єдиного керівництва і таким чином посилити бойові можливості.

Т.Х. Ви мали після цього зустріч із президентом України Петром Порошенком і, на Вашу думку, що зараз необхідно зробити, щоби усунути прогалини?

В.З.: Ні, я не мав зустрічі з президентом. Прогалин дуже багато… Але робота відбувається. Наш візит до Вашингтону в тому числі. Крім того, ми приїхали, бо хотіли подякувати за ті кроки, які вже зроблені в плані допомоги Україні, в першу чергу збройним силам. Так, броньовані і не броньовані автомобілі – Humvee, які нам будуть надані – це серйозний крок – вони підвищать мобільність у першу чергу військових частин ВДВ, аби більш ефективно реагувати на дії противника.

Т.Х.: Раніше багато велося дискусій про те, що Україні потрібно тренувати спеціальні групи, які будуть швидко реагувати на виклики і діяти в тилу противника. Чи зараз відбуваються такі тренування? Чи пропонують їх західні країни?

В.З.: Бачите, будь-яка стороння допомога буде корисною, але ми також розуміємо, що левову частку роботи повинні зробити ми самі. В цьому плані наша зосередженість на території, яка контролюється терористами і сепаратистами – є дуже небезпечною. Адже зараз і в Криму, і на північних кордонах України, є значні угрупування збройних сил Російської Федерації, які сьогодні виконують завдання залякування, а завтра можуть бути застосовані.

Навіть проблеми, які виникають в Африці й на Близькому Сході, якщо вирішити українське питання, то й там буде менше проблем

Ми маємо бути готові до відбиття агресії з будь-якого напрямку. Це складне завдання з огляду на те, що і територія, і можливості України значно менші, ніж у РФ. Проте і президентом, і Генеральним штабом, і Міністерством оборони, останнім часом, ця робота проводиться. В тому числі, й в напрямку підготовки бойових мобільних груп. Вони в разі застосування авіації – отримають перевагу, адже будуть менш вразливими, і, водночас, дуже небезпечними для противника. Вони зможуть завдати поразку противнику – з самого першого його кроку на території України.

Т.Х.: Коли Ви говорили про велику концентрацію сил РФ у Криму, Ви натякали на можливість наступу звідти?

В.З.: Найбільш імовірний варіант сьогодні – це продовження ескалації в районі Донецького аеропорту, на півночі Луганської області, в Маріуполі… але ситуація міняється. Попереду літо, коли Європейський Союз і Сполучені Штати Америки будуть переглядати питання санкцій щодо Росії... А поки це не сталося, Росія, реально приймаючи участь у конфлікті, не ризикне заступати на червону лінію, щоби у такий спосіб запевнити світ, ніби вона не є зацікавленою стороною. Втім, залежно від рішення, яке буде прийнято влітку – може відбутися що завгодно і ми до цього маємо бути готові.

Т.Х.: Яке рішення може викликати негативний сценарій?

В.З.: Не хочу гадати. Росіяни дуже серйозні майстри пророкувати такі речі, якими потім, можна прикриватися і виправдовувати все, що вони коять. Санкції на них діють, але вони діють у занадто далекій перспективі. Ми ж багато втрачаємо вже зараз, ми не можемо ефективно і якісно проводити структурні реформи. Ми відволікаємось на необхідність протидії агресору, тероризму, на політичні, економічні питання… Звісно, санкції будуть діяти на Росію, але на мою думку, у неї запас міцності набагато більший, ніж у України. Водночас, через усі ці процеси, я поки не бачу іншого виходу: як закінчити цей конфлікт, аніж – або виконати умови Російської Федерації, а це: проросійський уряд, легітимізація Криму і може ще якісь там поступки, або боротися і – перемогти.

Звісно, санкції будуть діяти на Росію, але на мою думку, у неї запас міцності набагато більший, ніж у України

Для цього дуже важливо робити те, чим ми займались у США. Нам треба консолідувати всі зусилля спільноти і активізувати їх, адже деякі процеси дуже повільно відбувається. Збили, наприклад, малайзійський літак минулого року. Всі факти вказують на те, що це зробила Росія. Але після сплеску інтересу до цього випадку, тепер справа затягується. Тут у Вашингтоні ми хотіли донести думку, що навіть проблеми, які виникають в Африці й на Близькому Сході, якщо вирішити українське питання, то й там буде менше проблем. Це все пов’язано насправді.

Т.Х.: Поясніть – чому?

В.З.: Бо точок впливу Російської Федерації в світі останнім часом стало дуже багато. Їх кількість розширилася. З одного боку це приносить російській владі певні важелі впливу, з іншого – це здійснює на неї серйозне економічне й фінансове навантаження. І в умовах, коли зараз робляться кроки, щодо ізоляції Росії – вся ця ситуація дуже боляче б’є по російській владі економічно.

Т.Х.: Ну це легко може пояснити російська пропаганда.

В.З.: Тут є цікавий момент, пропаганда російська – дуже сильна і на першому етапі – ще рік тому – вона була дуже ефективна. Сьогодні ж, як би там не було, а російській владі доводиться погоджуватися, що певні російські військовослужбовці виконували військові завдання на Донбасі. Вони повертаються в Росію і ця інформація розповсюджується. Відбувається все це, може не так швидко, як хотілося б, але інформація шириться.

Думаю, якщо уряд буде робити правильні кроки: і в кадрових питаннях, і в забезпеченні збройних сил – люди це побачать і зрозуміють, що висновки зроблені

Між українськими і російськими родичами міняється ось цей градус взаємного нерозуміння. Крім того, самі переселенці, які переїхали в РФ, спілкуються із тими, що залишилися на Донбасі – ті, мабуть таки кажуть, що вони не бачать ніяких заклятих бандерівців. Я думаю, що правда – вона завжди перемагає і цей процес дуже небезпечний для Путіна.

Т.Х.: Повертаючись до українського суспільства. На Вашу думку, наскільки зараз ми можемо говорити про те, що воно отримало чіткі відповіді щодо того – чому виникли Іловайська трагедія, Дебальцеве?

В.З.: Це дуже складне запитання і воно містить багато чутливих моментів. З одного боку замовчування тих прорахунків, які були здійснені – оперативно чи стратегічно може й важливо, а з іншого боку – неправда, яка зараз говориться, для тих людей, які там безпосередньо брали участь – вона теж неприйнятна. (…) Але ми розуміємо, що після Майдану, сьогодні українське суспільство ніяк не заспокоїться і робити непродумані заяви, або відкривати всі ці речі – можливо й не варто. З іншого боку, самій владі принципово знати правду для того, щоб зробити з цього висновки.

Скажу так: те, що сьогодні Верховна Рада почала робити кроки щодо цивільного контролю за збройними силами – це вже добре. Я переконаний, що у нас суспільство мудре в Україні. Сьогодні там дехто пророкує третій Майдан. Його не буде – люди розуміють, що він призведе до послаблення – це як зробити подарунок Російській Федерації й Путіну. Думаю, якщо уряд буде робити правильні кроки: і в кадрових питаннях, і в забезпеченні збройних сил – люди це побачать і зрозуміють, що висновки зроблені.

Дивіться також: Герой України Ігор Гордійчук прагне продовжити службу, як тільки навчиться ходити

  • 16x9 Image

    Тетяна Харченко

    Має більш ніж 16-річний досвід у журналістиці. Починала з роботи кореспондентки на радіо «Континент» у Києві. Відтоді працювала журналісткою на телеканалі СТБ, а також у виданнях «Україна молода», «Газета по-українськи», «Новинар», спеціальним кореспондентом і текстовим редактором ранкових випусків телеканалу СІТІ, оглядачем і головною редакторкою сайту «Медіа Бізнес»; дописувала для National Geographic Україна.

    Має дві вищі освіти. За першою – філолог-фольклорист. Диплом режисера документального кіно отримала як стипендіатка програми Fulbright в американському університеті Wake Forest, що у Північній Кароліні.

    Є авторкою кількох документальних короткометражних фільмів, два з яких – «Пісні надії» та «Солдат-метелик» – були показані на американських кінофестивалях RiverRun International Film Festival та Princeton Film Festival. З «Голосом Америки» з весни 2014 року. Працює одночасно як відео-операторка, журналістка та продюсерка. Відзняла серію сюжетів про українську діаспору в США з Бостона, Нью-Йорка, Парк-Сіті, Балтимора, Вашингтона, Фінікса та Нью-Джерсі.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG