Спеціальні потреби

Актуально

Заміжня за американцем: виклики та лайфхаки

Закохатись – це одна з напрекрасніших речей, яку людина переживає у своєму житті. Утім інколи навіть любов може затьмаритись щоденними проблемами, особливо, якщо життя потрібно будувати з нуля. Так стається, коли твій чоловік/дружина – іноземець, і ти створюєш сім’ю в чужій країні.

Що це за проблеми і чи є вони спільними чи винятковими для шлюбу з американцями? Я попросила подруг-іммігранток, які вийшли заміж у США, поділитись досвідом та викликами, з якими їм довелось мати справу. Оскільки я також заміжня за американцем, долучаю і власний досвід.

Сподіваюся, що читачі не будуть сприймати це як соціологічне опитування - ця стаття однозначно ним не є - а зможуть знайти для себе корисні поради чи просто цікаві факти та поживу для роздумів.

Самотність та сум за домом

Відразу після одруження з іноземцем ваше життя докорінно змінюється. Захоплення новою країною та ейфорія не замінять суму за родиною, друзями, жартами чи врешті-решт за рідними вулицями.

«Переїзд в іншу країну/культуру - це дуже стресово, - ділиться Тетяна із Львівської області, яка вийшла заміж у штат Айдаго. - Всі дівчата, що побували в ролі закордонної нареченої у США, скажуть, що самотність - це дуже велика проблема».

У моменти особливого суму за родиною з’являється спокуса спрямувати свій гнів на найближчих людей – розповідає Елізабет, яка приїхала до США з Німеччини.

«У вас може з’явитися спокуса – шукати винного у вашій втраті. І кого звинувачувати найлегше? Звісно, особу, яка вас «вивезла з рідної країни».

Елізабет та її чоловік Білл під час їхнього весілля
Елізабет та її чоловік Білл під час їхнього весілля

На жаль, я звинувачувала чоловіка. Минув десь рік після переїзду, поки я зрозуміла, що тут з ним я насправді здобула, а не втратила», - розповідає Елізабет, яка нині мешкає у штаті Мериленд.

«Я дуже вдячна за терпіння мого чоловіка-американця», - каже німкеня.

Тим, хто переживає подібні емоції, вона радить пам’ятати, що рішення переїхати в іншу країну – це ваше рішення. І ваш чоловік є поруч, щоб вас підтримати.

Статус іноземця - назавжди

Після переїзду до США ви назавжди (за надвичайно рідкісними вийнятками) залишитесь «людиною з акцентом». Будьте готові, інколи вас сприйматимуть не за характером, а за походженням. Американці часто починають розмову з питання: «Ви звідки?»

Елізабет розповідає: «У мене є німецький акцент. Часто помічаю, що на початку людина до мене посміхається, починає зі мною розмовляти, поки не зрозуміє, що я – іноземка. Після цього є два варіанти: одні закінчують розмову. Інші навпаки – хочуть знати про мене більше».

Схожий досвід мала Анастасія з Полтави. Жінка переїхала до Колорадо 10 років тому і зізнається, що на початку не всі американці вірили в її щирі наміри.

«Деякі його друзі не вірили у наші тривалі стосунки. Вони говорили моєму тоді майбутньому чоловікові, що мене цікавлять лише імміграційні папери», - каже Анастасія.

Наталія з Волині, яка наразі живе в Нью-Джерсі, також відчувала потребу доводити американцям, «що не всі українські дівчата зухвалі і нечесні, не всі "юзери", які шукають лише вигоду у всьому. Я була самостійною фінансово, мала позитивний підхід до життя, була легка в спілкуванні, але не легкодоступна», - розповідає Наталія.

Киянка Тетяна (з Вірджинії) навіть виробила рецепт від подібних випадків.

«Часом у новій компанії стикаюся зі стереотипним ставленням до себе як до дружини-іммігрантки зі Східної Європи з боку американців. Вони автоматично припускають, що я малоосвічена домогосподарка, яку ледь не поштою виписали.

На цей випадок у нас з чоловіком заготовлений прийом: ми заводимо розмову про те, хто як познайомився зі своїм подружжям. Оскільки ми познайомилися, коли я проходила практику на CNN під час навчання в американському університеті, то їхнє ставлення змінюється негайно: на мене по-іншому дивляться, по-іншому розмовляють, і я тут же стаю однією з них».

Жінки рекомендують: варто зрозуміти для себе, що іноземний акцент та походження насправді є великою вашою перевагою.

Труднощі з гумором

Справжній виклик для багатьох іммігрантів з пострадянського простору - це зрозуміти американський гумор.

«Нерозуміння американського гумору пов'язане з незнанням американської культури і фільмів, гумористів, які висловлюються про тутешніх знаменитостей чи минулі події», - ділиться дозвідом Наталія з Нью-Джерсі.

Жінка зізнається, вона досі – після 19 років життя у США – не розуміє так званий «туалетний гумор» або «коли люди різних національностей жартують один з одного. Мені здається, що деякі з таких жартів або непристойні, або расистські, я особисто до такого не звикла».

Крім того, Наталію чоловік мотивував позбутись деяких, як вона каже, "радянських звичок".

«Мені довелось тут більше усміхатися (це добре), більше казати «дякую, прошу, люблю» (раніше я була більш закритою і холоднішою). Навчилася не боятися першою знайомитися, заводити розмову. А ще я перестала носити хутро, тому що мій тоді ще бойфренд заявив, що не дозволить, аби його друзі бачили, що на мені - мертва тварина», - розповіла українка, яка родом з Волині.

А Тетяні з Айдаго «важкувато було звикнути до індивідуалістичної культури в спілкуванні - люди тут люблять багато говорити про себе. Мені здається, що у нас це не зовсім порядно».

Знайти своє місце у громаді і новій сімї

У новій країні вас ніхто не знає. Всі ваші здобутки минулого – чи то «золота медалістка», чи «її мама має ресторан», або «дідусь був відомим артистом» – в новій країні все це не має значення. Вам потрібно будувати репутацію з нуля.

Це може бути добре або погано. У кожного по-своєму. Багатьом допомагає активна участь у житті громади - волонтерити, ходити до церкви чи просто спілкуватися із сусідами.

«Що б я порадила собі, якби повернутись назад у часі? Налаштувати роботу онлайн на відстані. А ще перевірити, чи в майбутнього чоловіка хороші стосунки з друзями та родиною. Мати варіати на випадок, якщо раптом щось піде не так - план Б. І почуватись більш впевнено, бо вихід завжди є», - розповідає Тетяна, яка через кілька років після заміжжя розлучилась із американським чоловіком, і тепер успішно створює самостійне життя.

Киянка Наталія вийшла заміж у Північну Кароліну за чоловіка, в якого мама «на сто відсотків підпадала під визначення так званої мами-квочки». Жінка фактично вийшла заміж за «чоловіка та його маму».

«Мама з перших хвилин нашого подружнього життя жила з нами, і переїзд до іншого міста ситуації не змінив. Іноді ви виходите заміж не лише за одну людину, іноді ви отримуєте комплект, у вигляді чи то мами, чи то тата, чи інших несподіваних родичів», - розповідає Наталія.

Як зрозуміти українця

Тетяна переїхала з радянського Тернополя у штат Орегон в 20-річному віці. Тут здобула освіту. Заміж вийшла, коли вже повністю асимілювалась. Втім, каже жінка, культурна різниця в сім’ї все одно була відчутною. Відтак її чоловік-американець відчував потребу краще зрозуміти дружину-українку.

Весілля Тетяни та її чоловіка Пола
Весілля Тетяни та її чоловіка Пола

«Моєму чоловікові треба було більше пристосовуватися. Після знайомства зі мною він взяв клас з української культури, тоді Єльський університет мав програму українських студій», - ділиться досвідом жінка.

«Йому було цікаво більше дізнатись про мене, про мою країну, тим більше, що його цікавили серйозні стосунки», - розповіла Тетяна.

Чоловік волинянки Наталії народився і виріс в Брукліні (Нью-Йорк).

Сім'ї Наталії та її чоловіка Аллана
Сім'ї Наталії та її чоловіка Аллана

«Його батьки - емігранти з Гаяни (Південна Америка). Ми - українці. Ні він, ні я нічого не знали про ті країни, звідки ми походили. І це не мало жодного значення. Згодом, мій чоловік став великим патріотом України, а я навчилась спілкуватись з його друзями різних національностей і віросповідань».

Життя з нуля

Переїхавши до нової країни, ви починаєте життя спочатку. Багато з того, що ви навчилися на батьківщині, можливо, вам більше ніколи не пригодиться. Утім, що в новій країні обов’язково треба зробити – це навести лад з фінансами та освітою.

У США кожна окрема людина повинна створити собі кредитy історію (якщо ви хочете колись купити авто чи власний дім). Потрібно навчитись страхувати все, що у вас є, включно з вашим здоров’ям та життям.

Світлана з чоловіком під час отримання диплома про юридичну освіту у США
Світлана з чоловіком під час отримання диплома про юридичну освіту у США

Українську освіту, швидше всього, потрібно буде конвертувати в американську. Для цього потрібно довчитись і заплатити за це американську ціну.

Будьте готові, що ваш український диплом у США можуть не визнати взагалі, і можливо, доведеться вчитися в американському коледжі спочатку.

Світлана з Іллінойсу здобула юридичну освіту ще в Україні. Однак, після імміграції до США змушена була вчитися знову кілька років, щоб здобути диплом спеціаліста з права.

Ми з респондентами зібрали список питань, які бажано обговорити з майбутнім чоловіком-іноземцем перед тим, як вийти заміж:

  • Якою ви бачите вашу сім’ю – з дітьми чи без
  • Які мови буде вивчати ваша дитина, якою мовою ви говоритиме з дитиною вдома, якою мовою дитячі книжки купуватимете
  • Чи ваша дитина ходитиме в українську школу (це вимагає від батьків додаткових зусиль та фінансів)
  • Яку релігію будуть сповідувати ваші діти, як до цього ставиться його родина
  • Чи ваших дітей можна буде хрестити (моя знайома українка вже 8 років не може хрестити своїх двох дітей, тому що її чоловік – проти)
  • Яку їжу у вашому домі заборонено їсти? (обов’язково це виясніть до заміжжя, ви можете бути здивовані)
  • Чи ваш чоловік дозволятиме вам вивозити дітей з країни без нього?
  • Чи готовий ваш чоловік почати вивчати українську мову, що допомогло б йому і вашим майбутнім дітям зрозуміти вас, вашу культуру, спростить подорожі на вашу батьківщину.

Вийти заміж за чоловіка-іноземця для мене було одним з найкращих рішень всього життя. Але жити з іноземцем – важко.

Він ніколи не зрозуміє, що це таке – копати картоплю в дитинстві на селі. Або чому той коричневий портфель у школі був таким особливим, коли мама його дістала «по великому блату» на базі в радянські часи. Або чому в радянські часи ти тримала дві дольки мандарина цілий день у кишені, аби принести їх братові після школи. Про це ви можете ностальгувати з рідними, коли відвідуватимете їх на батьківщині. А за кордоном у вас – нове життя. З нуля.

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: Українець створив книжкову крамницю у США, що стала однією з найбільших у світі

Українець створив книжкову крамницю, що стала однією з найбільших у світі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:56 0:00

Всі новини дня

Туреччина не визнала російську анексію українських регіонів

Президент Туреччини Таїп Реджеп Ердоган балансує між інтересами Росії та України, але Туреччина відкидає російську анексію.

Міністерство закордонних справ Туреччини назвало «серйозним порушенням» міжнародного права анексію Росією чотирьох регіонів України, повідомляє агентсвто Reuters.

У заяві, яку МЗС Туреччини видало у суботу, мовиться, що Анкара відкидає російську анексію.

«Це рішення, яке є грубим порушенням встановлених принципів міжнародного права, не може бути прийнято», – заявили в міністерстві.

Туреччина, яка є членом НАТО, досі намагалась балансувати між Україною і Росією, продаючи зброю Україні і одночасно не перериваючи економічні стосунки з Росією, після того, як Москва вторглася в Україну 24 лютого. При цьому Анкара закликала до мирних переговорів.

«Ми знову заявляємо про нашу підтримку вирішення цієї війни, гострота якої продовжує зростати, на основі справедливого миру, який буде досягнутий шляхом переговорів», – мовиться у заяві.

Анкара була посередницею при обміні полонених і в’язнів, а влітку їй вдалося за підтримки ООН домогтися угоди щодо розблокування українських портів та відкрити шлях українському зерну на світові ринки. Також президент Туреччини Таїп Реджеп Ердоган пропонує свої послуги у вирішенні військового протистояння навколо окупованої Росією Запорізької АЕС.

У повідмоленні використано інформацію агентства Reuters.

Як можуть відповісти США та НАТО у разі застосування Росією ядерної зброї, розмірковують експерти

Архівне фото: Міжконтинентальна ракета "Сармат" в Росії, квітень 2022 року.(Roscosmos Space Agency Press Service via AP)

В п'ятницю російський президент Путін ще раз натякнув на можливість застосування ядерної зброї в Украні. Він звинуватив США у створенні такого прецеденту бомбардуванням в Японії під час Другої світової війни. На тлі успіхів українських Збройних Сил на полі бою, лідер чеченців Рамзан Кадиров в Telegram в суботу закликав Кремль застосувати "малопотужну ядерну зброю" в Україні.

Україна, ООН, США, Європа, НАТО, Велика Британія та Японія висловили занепокоєння, через погрози Росії застосувати ядерну зброю в Україні, після промови Путіна минулого тижня. Під час брифінгу для преси в п'ятницю радник з нацбезпеки США Джейк Салліван заявив, що США слідкують за ситуацією і готові до "рішучої відповіді".

Думки експертів розділились стосовно того, якою може бути така відповідь і чи застосує Кремль ядерну зброю в Україні.

Путін, ймовірно, не виконає свої погрози, сказав в коментарі Washington Post клишній командувач Сухопутних військ США в Європі Бен Годжес. "Хоча Путін небезпечний, він не самовбивця, як і його оточення", - каже Годжес.

У коментарі виданню Олександр Габуєв з Фонду Карнегі припустив, що Путін може вдатись до такого кроку, якщо інші напади, зокрема мобілізація, або атаки на західну інфраструктуру, зазнають поразки. "Ми за два кроки" до немислимих дій Кремля, сказав Габуєв.

В інтерв'ю Insider директор проекту ядерної інформації Федерації американських науковців Ганс Крістенсен закликав ставитись серйозно до ядерних погроз Росії. Відповідаючи на питання, які саме кроки може Захід зробити у випадку ядерного удару Росії, крім запровадження санкцій, експерт припустив, що НАТО, або США можуть завдати удару по російських силах всередині України, що стане "напівпроком" - попередженням, але не ударом по Росії.

Колишній командувач Сил Британії та НАТО з хімічної, біологічної, ядерної війни Гаміш де Бреттон-Гордон в інтерв'ю CNN назвав дуже малоймовірним використання стратегічної ядерної зброї Росією, адже це "війна, яку ніхто не може виграти".

Він також заявив, що тактичну ядерну зброю Путін застосувати не може, навіть якщо системи запуску ще працюють, адже "щойно вони увімкнуть мотори, це побачить розвідка США та НАТО". Бреттон-Гордон висловив сподівання, що США попередили Путіна, що у випадку пересування такої зброї "її буде знищено точними самонавідними ракетами".

Під час брифінгу в п'ятницю Салліван зауважив, що наразі ознак невідворотного застосування ядерної зброї немає, але США і союзники активно слідкують за ситуацією.

Немає ознак того, що Путін вже прийняв рішення про удар, сказав і очільник Пентагону Ллойд Остін в інтерв'ю CNN в п'ятницю.

"Контролю над Путіним немає, - сказав Остін CNN. - Так само, як він прийняв безвідповідальне рішення про вторгнення до України, він може прийняти і інше рішення. Але наразі я не бачу ознак, які б переконали мене, що він вже прийняв таке рішення".

У НАТО не чекали заявки від України, але це не має зупиняти Київ – експерти

Президент Володимир Зеленський, прем’єр-міністр Денис Шмигаль (праворуч) і голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук тримають заявку на «прискорений вступ до НАТО». Фото надано Офісом президента України. 30 вересня 2022 року.

Заявка на прискорений вступ до НАТО, яку вирішив подати президент України Володимир Зеленський у п’ятницю 30 вересня, у день, коли Москва оголосила про незаконну анексію українських територій, як кажуть експерти, застала зненацька західних партнерів України.

Спікерка Палати представників американського Конгресу Ненсі Пелосі в п’ятницю не дала прямої відповіді на запитання журналістів про те, чи підтримає вона заявку України, хоча і додала, що Україна має отримати гарантії безпеки.

«Ми дуже віддані демократії в Україні. Давайте виграємо цю війну. Але я була би за те, щоб вони мали гарантію безпеки», – відповіла Пелосі на запитання репортера американського видання Politico.

У п’ятницю, 30 вересня держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що «політика США не змінилась, ми підтримуємо політику відкритих дверей НАТО, але для цього існує процес, якого країни мають дотримуватись».

Практично тими ж словами відповів на запитання журналістів і Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, який сказав, що «кожна демократична країна в Європі має право подати заявку на членство в НАТО». Він нагадав, що на саміті НАТО в Мадриді союзники «чітко заявили, що ми підтримуємо право України обирати власний шлях і вирішувати, частиною яких безпекових угод вона хоче бути».

Так само, як і спікерка Пелосі, Столтенберг сказав, що наразі Альянс зосереджений на «наданні негайної підтримки Україні», щоб допомогти їй захиститися від Росії.

Заява Зеленського не була узгоджена з НАТО – Шойнеманн

Той факт, що партнери України з НАТО не знайшли нових слів на заявку України, на думку експертів, свідчить про те, що цей крок був нескоординованим. На думку Лії Шойнеманн, заступниці директора Ініціативи трансатлантичної безпеки в Центрі стратегії та безпеки Скоукрофта, «він став відповіддю на фіктивні незаконні референдуми, які є спробою Москви налякати Україну для припинення вогню».

«Заява Зеленського про те, що Україна де-факто є частиною НАТО, є ключовою: Путін повинен розуміти, що Україна та НАТО дадуть відповідь, якщо Росія продовжить ескалацію конфлікту, включаючи посилення ядерних загроз», – каже дослідниця, яку цитує у статті на своєму сайті дослідницький центр Атлантична рада.

Сьогодні Україна, мабуть, ще далі від членства в НАТО, ніж це було 23 лютого
Лія Шоенеманн

На її думку, на відміну від випадків Фінляндії та Швеції, про які згадував Зеленський у своєму виступі, НАТО не готове позитивно відповісти на заявку України. Як переконана дослідниця, перспектива членства в НАТО для України не лише не наблизилася, а віддалилася протягом останніх місяців.

«Бажання України приєднатися до НАТО не є новим, але сьогодні Україна, мабуть, ще далі від членства в НАТО, ніж це було 23 лютого, – каже Лія Шойнеманн. Колишня чиновниця Пентагону, яка займалася міжнародною політикою безпеки, каже, що як тоді, так і зараз, справа не у здатності України відповідати стандартам НАТО.

«Справа в тому, що Україна перебуває у стані війни з Росією, а ті самі члени НАТО, які ще не роблять усе, що в їхніх силах, щоб забезпечити перемогу України, не збираються підтримувати вступ з Україною в формальний альянс, який вимагав би від них юридичних зобов’язань щодо захисту України», – каже дослідниця.

Якби передумовою членства в НАТО була доведена здатність «надавати копняків росіянам», кращого кандидата, ніж Україна годі було б шукати, каже у розмові з Атлантичною Радою Крістофер Скалуба, директор Ініціативи трансатлантичної безпеки в Центрі стратегії та безпеки Скоукрофта.

«Це, звісно, робиться з інтенсивним плануванням і матеріальною підтримкою з боку союзників по НАТО, – каже він, і додає, що і цей факт «лише підкріплює думку Зеленського про те, що Україна «довела [свою] сумісність зі стандартами Альянсу».

Але, коли союзники розглядають питання членства України в НАТО, вони виходять з інших міркувань, пояснює він.

«По-перше, це справедливо розглядається як ескалація в конфлікті, в якому врегулювання ескалації було головною турботою для багатьох головних гравців, особливо Сполучених Штатів. По-друге, це знову увиразнює п’ятнадцятирічне безсилля НАТО на цьому фронті з моменту обіцянки, що Україна та Грузія «стануть членами НАТО» на Бухарестському саміті 2008 року», – каже Скалуба.

«Перемагати та продовжувати тиск»

Союзників вийшли за рамки своїх початкових намірів щодо підтримки Україні на основі українських досягнень і через неперевершену здатність Зеленського умовляти, називати та ганьбити
Крістофер Скалуба

Та на його думку, для України це не є патова ситуація. Просування України на фронті збільшує її шанси потрапити до Альянсу. Тому він радить українцям «перемагати та продовжувати тиск».

«Ці два фактори нерозривно пов’язані, оскільки Зеленський майстерно використав успіх України на полі бою як платформу, щоб вимагати більшого від західних прихильників. Багато союзників вийшли за рамки своїх початкових намірів щодо того, яку кількість і яку матеріальну підтримку надати Україні на основі українських досягнень і через неперевершену здатність Зеленського умовляти, називати та ганьбити. Рецепт тут той самий», – каже Скалуба.

На думку Шойнеманн, пропри те, що ситуація України відрізняється від тієї, в якій є Фінляндія та Швеція, вступ цих країн «в рамках прискореного процесу» покращує шанси України скористатися тим самим процесом, коли настане відповідний момент і не чекати роками, як було досі з іншими кандидатами.

«Однак головне питання полягає в тому, що останнім часом не було прецедентів прийняття НАТО нового члена, який перебуває під частковою окупацією», – пояснює дослідниця.

Ті самі члени, які будуть проти активації статті V, ймовірно, також виступатимуть і проти офіційного членства України
Лія Шойнеманн

Великим стримуючим чинником, на її думку, залишається 5 стаття про колективну оборону договору НАТО. У разі потреби, каже дослідниця, вона не діє автоматично, країни мають за неї проголосувати, і «ті самі члени, які будуть проти активації статті V, ймовірно, також виступатимуть і проти офіційного членства України».

Але дослідниця вважає, що це не має зупиняти українців. Члени НАТО, на її думку, можуть запропонувати Україні гарантії безпеки, як багато хто зробив для Швеції та Фінляндії.

Але, найголовніше зараз, на її думку, те, про що говорять політики країн-членів НАТО – Захід має посилити військову підтримку України.

Їй потрібні боєприпаси більшої дальності, більше систем протиповітряної оборони та танків, а також будь-які інші засоби, необхідні для перемоги. І все це необхідно відправляти в Україну якнайшвидше, каже дослідниця.

Дивіться також:

Реакція США та НАТО на заявку України про пришвидшений вступ до НАТО. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:04:06 0:00

Не допомагати Путіну. Чи виведуть іноземці свій бізнес з Росії, через указ про мобілізацію?

Мережа ресторанів McDonald's вийшла з Росії в березні, після початку російського вторгнення в Уркаїну у лютому 2022 року і продала ліцензію на діяльність в цій країні.

Залишатись осторонь неможливо: зупинити бізнес в Росії чи активно допомагати Кремлю у війні в Україні – такий вибір постав перед компаніями. Указ Путіна про мобілізацію вимагає від підприємств надавати мобілізованих, техніку на війну Росії в Україні. Такий тиск може прискорити вихід іноземних інвесторів з Росії. І ті гроші, які вони виведуть, можуть піти в Україну, кажуть у Київській школі економіки.

Через зобов'язання надавати тепер мобілізованих, техніку тощо - для компаній це тепер ледь не «останній гарний шанс» йти з країни, вважає Андрій Онопрієнко, заступник директора з розвитку Київської школи економіки.

Онопрієнко представляє ініціативу B4Ukraine що об’єднує дослідників із різних країн. B4Ukraine закликала всі міжнародні компанії негайно вийти з Росії, щоб не «стати прямими співучасниками російської спустошливої війни, воєнних злочинів та звірств в Україні».

МЗС України також назвало «співучасниками варварської війни» ті компанії, які залишаються в Росії, бо вони будуть змушені брати участь в мобілізації.

Із тих іноземних компаній, що досі залишаються в Росії, 40% заявили про готовність вийти, але ті, хто затягував із виведенням бізнесу, можуть нарешті зробити остаточний крок, каже дослідник.

«Це такий тренд. Ті компанії, які вичікували, не могли прийняти остаточне рішення прийняти... зараз ми бачимо більше випадків, що ці рішення нарешті приймаються тепер, коли 7 місяців війни пройшло, і йде юридичний вихід, а не просто заяви», - говорить Онопрієнко.

Основна хвиля виходу компаній з Росії вже відбулась, вказує дослідник Єльської школи Менеджменту та університету Пенсильванії Міхал Вєрбовський. Згідно з даними Єльської школи менеджменту, з початку повномасштабного вторгнення Росії до України, більше 1000 компаній заявили публічно про вихід з Росії і добровільно скорочують там діяльність, навіть якщо цього не вимагає режим санкцій.

Через вихід іноземних компаній, Росія вже втратила до 5 мільйонів робочих місць і кошти, які дорівнюють 40% ВВП
Міхал Вєрбовський, дослідник Єльської школи менеджменту

Вєрбовський каже – через вихід іноземних компаній, Росія вже втратила мільйони робочих місць і кошти, які сягають 40% ВВП.

«Бачимо, що основна хвиля виходу бізнесу вже відбувається: технологічні, енергетичні компанії, компанії професійних послуг, консалтингу, для яких загалом важлива корпоративна суспільна відповідальність, вони вийшли, – вказує аналітик. – Компанії з тих країн, які не обов’язково підтримують Україну, такі як Китай та Індія, ще там, в Росії. Але більшість вже вийшла і це дорівнює сорока відсоткам російського ВВП. Тобто це означає, що Росія втратила більше п’яти мільйонів робочих місць».

Вихід іноземних компаній позбавляє Росію і валютної виручки, говорить Онопрієнко, а людей – роботи, хоча це може бути вигідно режиму, який шукає резерви для мобілізації.

«Якщо говорити в грошах, – вказує він, – Сумарно це більше 20 мільярдів валютної виручки, яку недоотримає країна-агресор.

А якщо казати про персонал, близько двохсот п'ятдесяти тисяч осіб будуть без роботи чи вже її втратили і мають знайти заміну, скоріш за все на менш високооплачувану роботу, або бути мобілізованим».

Санкції, мобілізація і перспектива націоналізації – причин для виходу з Росії стає більше

Ми бачили нещодавно маріонетковий парламент Путіна ухвалив закон, який дозволяє націоналізувати будь-який бізнес і зобов’язує компанії здійснювати поставки для російського війська.
Міхал Вєрбовський

Але останній указ Путіна – не єдина причина нової хвилі виходу іноземних компаній з Росії. Аналітики вказують – для бізнесу – все більш ризиково вести бізнес в Росії, не лише через західні анкції, але і через ризик мобілізації та націоналізації. Також на компанії впливають міркування корпоративної відповідальності та громадська думка.

«Є моральність та соціальна відповідальність, – говорить Вєрбовський, – але і ризик ведення бізнесу в Росії. Є правові ризики. Ми бачили нещодавно маріонетковий парламент Путіна ухвалив закон, який дозволяє націоналізувати будь-який бізнес і зобов’язує компанії здійснювати поставки для російського війська. Завжди є ризик корупції в Росії. З цим зіткнулась японська компанія, коли Кремль націоналізував її підприємство на Сахаліні».

Дослідник також вказує на випадок китайської компанії перевезень на кшталт «Uber», яка хотіла вийти з Росії, але зіткнулась з протестами в Китаї, де громадськість не підтримує Україну.

Тисячі компанії вже вийшли з Росії і, я думаю, що жодна з них не вийшла тому, що уряд прийняв якісь рішення чи тому що вони такі хороші. Ці компанії  доводиться витискати з Росії
Антон Богданович, активіст з Австралії

Громадська думка є дуже потужним фактором, який впливає на рішення компаній, говорить представник українських активістів в Австралії Антон Богданович. Саме в Австралії – одна з найактивніших українських громад за кордоном, що вже переконали деякі компанії скоротити чи повністю відмовитись від бізнесу в Росїі.

«Тисячі компанії вже вийшли з Росії і, я думаю, що жодна з них не вийшла тому, що уряд ухвалив якісь рішення чи тому що вони такі хороші. Ці компанії доводиться витискати з Росії. Самі вони зафіксовані на своїх прибутках і в принципі думають: «Чому я буду втрачати гроші?» – пояснює Богданович.

Ативіст говорить, на рішення мененджерів та власників компаній найбільше впливають особисті історії його близьких та друзів, яким доводиться страждати через російське вторгнення в Україну.

Багато компаній, які вийшли, вже найближчим часом точно не повернуться до Росії. Вони шукатимуть нові ринки, а з врахуванням того, яке ставлення до України останнім часом, варто сподіватись [на їхній прихід до України]
Андрій Онопрієнко

«Більше за все працюють персональні історії, – каже активіст, – тобто одна справа, коли ти щось пишеш дистанційно через соціальні мережі чи щось в новинах. А інша – коли ти зустрічаєшся обличчя в обличчя, і вони тобі намагаються казати якусь дурню якісь взагалі алогічні речі, а ти їм просто у відповідь історії про твоїх батьків, про твоїх рідних, про твоїх друзів, які зараз Україні, через що вони проходять. Оце працює найсильніше. Вони починають співчувати і інколи змінюють свої рішення».

Активісти кажуть – так їм вдалось переконати Nestle та Pepsi скасувати важливі угоди з Росією. Ефективним є і спілкування із головним керівництвом компаній, які розташовані в Австралії.

«Наша найбільша перемога в Австралії - це Canva, дуже велика компанія з графічного дизайну, півтора мільйона користувачів в Росії, – говорить він. – Вони спочатку дуже не хотіли виходити, але після пари місяців нашого тиску вони вийшли повністю. Абсолютно все позакривали і більше з Росією не працюють оце наша найбільша перемога».

Останньою досі компанію, яку вдалося переконати активістам зупинити бізнес в Росії, була IT-компанію Atlassian.

30 вересня в Atlassian заявили - компанія згортає бізнес в Росії та Білорусі з 31 жовтня 2022 року, через «дії російського уряду проти українського народу і примусу для бізнесу підтримувати незаконне вторгнення».

Гроші, виведені з Росії, можуть бути інвестовані в Україні

Ті гроші, які виводять зараз з Росії, та компанії, що виходять з російського ринку, можуть піти в Україну, кажуть в Київській школі економіки.

«Ми бачимо вже повернення Макдональдса, – каже Онопрієнко. – У воюючій країні робити це складно, але напевно, після того, як повернеться мир, я думаю, що багато цих компаній, які вийшли, вже найближчим часом точно не повернуться до Росії. Вони шукатимуть нові ринки, а з урахуванням того, яке ставлення до України останнім часом, варто сподіватись [на їхній приїзд до України] і ми бачимо, що наш президент мав в Америці дзвінок з менеджерами компаній топ-100 найбільших компаній і багато них виявили зацікавленість підтримувати Україну».

Активісти та дослідники кажуть, кожна війна – це не лише битва на полі бою. А також й змагання економік супротивників. Чим швидше впаде економіка Росії, тим швидше Росія програє розв'язану нею війну проти України, говорить Богданович.

Україна повернула контроль над ключовим містом на Донбасі

Архівне фото: український військовий в танку поблизу Лимана, квітень 2022 року. REUTERS/Jorge Silva

Українські сили відбили ключове східне місто Лиман у Донецькій області, а російські солдати втекли з цього району через день після того, як Москва оголосила про анексію регіону разом із трьома іншими територіями на сході та південному сході України.

Міністерство оборони України в суботу повідомило, що українські війська "входять у Лиман". "Десантно-штурмові війська України входять у Лиман Донецької області", - повідомило відомство у Twitter. Кілька годин потому Міністерство оборони Росії оприлюднило заяву про те, що його війська виведені з міста.

Відео, опубліковане в соцмережах у суботу, показує, як українські військові на околиці міста махають прапором, а один із них каже: «Лиман буде Україною». Місто, розташоване на березі річки Сіверський Донець, у травні потрапило до рук росіян. Відтоді цей залізничний центр використовувався Росією як ключовий тиловий район для підтримки тисяч солдатів, які воюють у Донецькій області на сході України.

Повідомлення про просування України в Лимані з’явилися через кілька тижнів після того, як українські сили розпочали контрнаступ, щоб відновити контроль над окупованими Росією районами на сході України.

Тим часом українські чиновники заявили, що російські сили вбили щонайменше 20 людей, у тому числі 10 дітей, під час нападу на колону людей, які тікали з північного сходу України. Атаку не вдалося перевірити незалежно.

Це сталося після ракетного удару по іншому цивільному конвою в Запорізькій області в п’ятницю, в результаті якого 30 людей загинули і десятки були поранені.

Міністерство оборони Великої Британії заявило в суботу, що в п’ятничній атаці Росія, ймовірно, застосувала далекобійну ракету протиповітряної оборони.

Міністерство заявило в звіті розвідки, опублікованому в Twitter, що використання "цінного ресурсу" для наземної атаки поблизу Запоріжжя "майже напевно було зумовлено загальною нестачею боєприпасів , особливо високоточних ракет великої дальності".

Більше

XS
SM
MD
LG