Німецьке подружжя стало опікунами 16-річної української дівчинки з Харкова. Діана мусила попрощатись з мамою, яка працює волонтером у Харківському притулку і залишається там аби рятувати тварин із-під завалин. Доньку ж жінка з питань безпеки відправила до Німеччини, до подружжя друзів, захисників тварин, які погодилось стати офіційними тимчасовими опікунами дівчинки.
У цьому котеджі, у маленькому селі неподалік Дюсельдорфа живе родина Бабет та Тім Тервір, з двома синами. У будинку з ними живуть 5 котів та стільки ж собак. На подвір'ї тримають гусей та качок. Віднедавна ця німецька родина прийняла у себе Діану, 16 річну вимушену переселенку з Харкова.
"Я познайомилась з її мамою через порятунок тварин, я відчула її страх за життя доньки. Тому ми не вагаючись погодились її забрати до себе, і я дуже щаслива, що вона в безпеці." – розповідає Бабет Тервір, опікунка Діани.
"Ми прийняли це рішення разом з мамою, тому що дуже довгий час ми були під обстрілами, після вона мені запропонувала, що є варіант поїхати до Німеччини. Спочатку я не хотіла, бо це моя рідна країна, рідне місто, я не хочу її покидати. Та згодом я зрозуміла, що мені буде краще." – розповіла Діана.
Коли почалась війна, Діана вчилась у 10 класі і жила з мамою у рідному Харкові. Її мама, Юлія Криворотько - добре знана волонтерка у місті, яка вже давно працює у Харківському притулку для тварин Animal rescue Kharkiv. З початку війни вона займається евакуацією тварин до більш безпечних місць.
"Коли почалась війна, моя мама не була зі мною. Вона поїхала до Києва 22 лютого, та вона мене попередила, пояснила, що робити, якщо почнеться війна, а її немає. То понад сто днів я перебувала у друзів родини. Це було дуже складно, я завжди з мамою. Бо я звикла, що я приходжу додому, вона там. Вона знає, що після работи я її чекаю. Тут так вийшло, що я сама, треба все робити самостійно. Я пережила це, і мені легше. Я знаю, що це. Але я скучаю. Я дуже сильно її люблю…Вона є дуже хорошою жінкою."– каже Діана.
Діана була під обстрілами 100 днів.
"Її місто зруйноване, її школа розбомблена, її мати на передодвій у Харкові рятує тварин і людей. З першого дня війни все змінилося. Ти втрачаєш своїх друзів, будинки, які ти знаєш, розбиті, школа зруйнована. Мені так шкода її та її маму. Її мама дзвонить щодня і я кажу - “ Будь ласка, приїжджай. Ти також можеш залишитися з нами. Я хочу, щоб ти була у безпеці. Але для неї дуже важливо допомагати. Допомагати людям у Харкові та тваринам", - розповідає Бабет Тервір, опікунка Діани.
Діана, каже, не може не хвилюватись за маму.
"Я знаю як це, перед сном думати, прокинусь я завтра, чи мене вб'є ракета, чи я проснусь під завалами. Але я можу зрозуміти, чому вона не хоче їхати. Бо вона любить свою країну… І це не просто якісь слова… Вона виражає це діями, вона правда любить народ… вона хоче бути корисною.. Вона помагає тваринам, людям.. І я її дуже поважаю. Але в першу чергу вона моя мама…", – каже Діана.
Бабет і Том називають Діану своєю українською донькою, адже мають старшу доньку, яка не живе з ними.
"Спочатку я подумав, що, можливо, тут буде занадто тісно, а потім ми вирішили, що просто не можемо відправити Діану назад. У нас є кімната, не вільна, але ми її звільнити, та й не користуємося нею так часто.", – розповідає Том Тервір, опікун Діани.
"Ми справді справжня сім'я, ми раді мати другу доньку, а вона щаслива мати другу маму. ", – каже Бабет.
Попри чудові відносини з прийомною родиною Діана каже, Німеччина ніколи не замінить рідний дім.
"Я б хотіла отримати освіту і повернутись в Україну. В будь-якому випадку є ціль повернутись. Хочу допомагати своїй країні, своєму місту."
Війна, каже 16-річна дівчина, змінила не лише її довколишній, а, головне, внутрішній світ.
Дивіться також: Війна розлучила 16-річну Діану з Харкова з мамою. Відео.
Форум