Спеціальні потреби

Турецька діаспора у Європі - інструмент внутрішньої і міжнародної політики


Турецькі демонстранти в Нідерландах

Багатомільйонна турецька діаспора у Європі опинилися під увагою ЗМІ і політичним тиском через намагання Анкари використати мільйони потенційних виборців у внутрішній політичній боротьбі, а також у своїй міжнародній політиці.

Ви - частина нашої країни. Ми хочемо зробити усе, щоби внутрішні протистояння в Туреччині не впливали на наше співжиття.

Європейські уряди зі свого боку теж виявляють більшу готовність до протистояння з авторитарним президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом через загострення внутрішньоєвропейських суперечок з питань міграції.

У війні слів турецький лідер звинуватив Німеччину та Нідерланди у “нацизмі” за перешкоди турецьким урядовцям проводити агітаційні мітинги в тих країнах в межах кампанії приготувань до квітневого референдуму, на якому Ердоган сподівається затвердження розширених президентських повноважень.

Прем’єр-міністр Нідерландів назвав заяви “неприйнятними”, а міністр закордонних справ Німеччини висловив “сподівання, що Туреччина повернеться до здорового глузду”.

Політичні акції турецької діаспори заборонила також Австрії, пославшись на міркування безпеки і побоювання напруженості. Але у Франції турецький політичний мітинг минулого тижня відбувся.

У Данії прем’єр-міністр Ларс Локке Расмуссен заявив, що його країна не може залишатися осторонь “атак” турецького уряду на Нідерланди і відкладав заплановані зустрічі на урядовому рівні.

Кореспондентка ВВС Анна Гуліґан повідомляє у Twitter з Гааги, що дії голландського уряду щодо турецьких демонстрацій стали чинником у виборчій кампанії у самих Нідерландах, де виборці йдуть на дільниці у середу.

“Громадяни Туреччини, які живуть за кордоном, отримали право голосувати на турецьких виборах 2012 року і через свою чисельність, з культурного явища перетворилася на важливий політичний чинник для уряду в Анкарі та для політичних партій країни”, - пише професор Гамбурзького університету Айсар Айдін у дослідженні турецької діаспори.

За даними досліджень, за межами Туреччини мешкають понад 5,5 мільйонів турецьких громадян, з них близько 4 мільйонів - у Європі. У Північній Америці - лише близько 30 тисяч.

Громада німців турецького походження сягає близько 3 мільйонів і приблизно половина з них мають право голосувати на референдумі 16-го квітня.

2015 року на виборах парламенту Туреччини голосували приблизно 600 тисяч німецьких турків і 60% з них підтримали партію теперішнього президента Реджепа Таїпа Ердогана.

Результати референдуму у квітні менш певні.

Неодноразові заклики Ердогана до мешканців Німеччини з турецьким корінням зберігати зв’язки з Туреччиною і “працювати на користь Туреччини” викликали стурбованість у Німеччині.

“Ви - частина нашої країни”, - переконувала німців турецького походження канцлер Німеччини Анґела Меркель минулого тижня, - “Ми хочемо зробити усе, щоби внутрішні протистояння в Туреччині не впливали на наше співжиття. Для нас це життєво важливо”.

Уряд Туреччини у шістдесятих роках заохочував міграцію до Європи, сподіваючись, що масовий виїзд на роботу полегшить тиск на ринку робочої сили в Туреччині і передбачалося, що так звані “ґастрабайтери” повернуться додому зі здобутими навичками і професіями.

1961-го року Туреччина уклала угоду про набір турецьких робітників до Німеччини. Подібні угоди були укладені з Бельгією та Австрією (1964), з Нідерландами (1967) і з Францією (1973).

Дивіться також: У Вашингтоні вшанували пам'ять Т. Г. Шевченка віршами. Відео

Facebook Forum

XS
SM
MD
LG