Спеціальні потреби

Захід має змінити свій підхід до підтримки європеїзації України, пишуть політологи Костянтин Федоренко та Андреас Умланд у статті «Десять (не)легких кроків для порятунку України», опублікованій у Harvard International Review.

Упродовж останніх 25 років Захід пропонував Україні європейську інтеграцію в обмін на здійснення Києвом демократизації, лібералізації та впровадження реформ, пишуть автори. Однак обіцяні винагороди за прогрес на цьому шляху були не надто суттєвими або розмитими, як-от можливе членство в НАТО в невизначеному майбутньому та демонстративна неоднозначність щодо перспективи вступу до ЄС, яка лунала в багатьох заявах Ради та Комісії ЄС. Такі вагання зіграли свою роль у вибуху політичного конфлікту в Києві восени 2013 року, вважають Умланд і Федоренко.

Революція гідності, конфлікт між Києвом і Москвою та підписання Угоди про асоціацію докорінно змінили ситуацію, і тепер війна з Росією та нові політичні реалії повинні призвести до переоцінки Заходом своїх інтересів і стратегій щодо Києва.

Якщо раніше Захід казав: спершу реформи, потім євроінтеґрація, тепер, на думку авторів, «цей алгоритм потрібно змінити з точністю до навпаки». Захід має запропонувати Україні інтеґраційні заходи, які допоможуть її стабілізувати та трансформувати. Адже під загрозою перебуває не тільки демократія та свобода найбільшої європейської країни та репутація політики Східного партнерства. «Поразка України означатиме загрозу політичній стабільності на пострадянському просторі, повоєнній архітектурі європейської безпеки та міжконтинентальній співпраці в Північній півкулі», – застерігають політологи.

По-друге, передумови для успіху реформ в Україні віднедавна змінилися, і, в деяких аспектах, на краще: «Унаслідок соціо-політичної революції, що триває в Києві та решті України, українське громадянське суспільство залишається дуже активним», – зазначають автори. «Якщо раніше український уряд і чиновники часто потребували мотивації іноземних країн для здійснення реформ, то протягом останніх місяців глибокі зміни в таких сферах як освіта, державні закупівлі та зв’язки з громадськістю, ініціює громадянське суспільство або сили всередині нового уряду, до якого входять відомі прихильники євроінтеграції».

Політологи пропонують десять практичних кроків Заходу, покликаних допомогти Україні завершити воєнний конфлікт, європеїзувати соціо-політичну систему та забезпечити енергетичну безпеку.

1. Перспектива членства в ЄС як заохочення прямих іноземних інвестицій. Офіційно оголосивши про можливість вступу України до ЄС, Захід може без особливих затрат (принаймні протягом найближчих років) збалансувати падіння її інвестиційної привабливості внаслідок політичної та військової нестабільності, зумовленої Росією. Адже багатонаціональні корпорації захочуть закріпитися в країні, що одного дня стане членом ЄС.

2. Швидке виконання Плану дій з лібералізації візового режиму та ратифікація Угоди про асоціацію для залучення іноземних інвестицій. Безвізові короткотермінові подорожі громадян ЄС до України і навпаки, українців – до ЄС, пожвавлять економічні, освітні, міжурядові та інші зв’язки. А доки безвізовий режим не набрав чинності, консульства ЄС мають видавати якомога більше довготермінових віз.

3. Політичне страхування прямих іноземних інвестицій. Тут автори посилаються на відомого фінансового магната й філантропа Джорджа Сороса, який у статті в The Guardian запропонував західним урядам надати гарантії компенсації політичних ризиків тим, «хто хоче інвестувати чи провадити бізнес в Україні».

4. ЄС може запровадити особливі ввізні мита на певні російські товари. «Доки Крим залишатиметься анексованим, весь імпорт енергоносіїв з Росії (який 2013 року становив 78% всього імпорту ЄС з Росії) має оподатковуватися, і ставка податку щороку зростатиме», – пропонують автори. Згідно з одним проектом, ставка становитиме 5% і зросте до 25% 2018 року. Частину надходжень від цього податку передаватимуть Україні, а частину використає ЄС для підвищення енергоефективності та зменшення залежності від Газпрому. Це послабить російську економіку, і Кремль буде змушений зменшувати фінансування військового сектору.

5. Постачання нелетальної зброї, медична допомога, консультації у сфері контррозвідки. Такі засоби зменшать кількість жертв серед українців, не зумовлять ескалацію конфлікту та не можуть бути прямо використані проти цивільних. Консультації у сфері контррозвідки допоможуть підтримувати мир на звільнених територіях, де за повідомленнями, продовжують діяти партизанські групи сепаратистів.

6. Постачання певних видів зброї смертельного ураження та даних військової розвідки. НАТО та ЄС мають розглянути можливість надання Україні зброї смертельного ураження та даних військової розвідки, наприклад, даних з супутників, зазначають автори. Утім, на відміну від нелетальної зброї, такий крок буде пов’язаний з ризиком потрапляння наданої Заходом зброї до Росії.

7. Анти-екстремістські заходи як умова постачання зброї. «Ще один ризик полягає в тому, що зброя може потрапити до рук українських правих радикалів», – вваажють автори. На Сході України зараз воюють невеликі їхні підрозділи під керівництвом Міністерства внутрішніх справ України. Це може мати негативні наслідки для повоєнного розвитку України, яка може зіткнутися з великими проблемами у демобілізації та роззброєнні цих збройних формувань. На думку Федоренка та Умланда, «умовою постачання смертельної зброї має стати повний розпуск всіх ультранаціоналістичних збройних формувань. Учасників цих батальйонів потрібно або розпустити, або розподілити в ідеологічно нейтральні військові підрозділи. Що більше, ультранаціоналістичні парламентські партії, а також окремі расисти, повинні втратити пости в уряді та інші керівні посади».

8. Продовження пошуку виходу з енергетичної проблеми України. Протягом останніх п’яти років ЄС шукав шляхи зменшення енергетичної залежності України від Росії. Зокрема, розглядали підвищення енергоефективності, розвитку невикопних джерел енергії,запуску пілотних проектів, а також пошуку нових постачальників і технологій видобування енергоресурсів.

9. Боротьба з корупцією в Україні з використанням OLAF (Європейського бюро з питань боротьби з шахрайством). Києву потрібно запропонувати поширити дію Європейського бюро з питань боротьби з шахрайством на Україну, пишуть автори. Такий механізм боротьби з корупцією буде не тільки ефективним і недорогим, а й корисним для самого ЄС та європейських інвесторів і торговельних партнерів України.

10. Довготривале відрядження експертів до українських інституцій. Захід має пропонувати Україні послуги фахівців з управління, міжнародної торгівлі, освітньої реформи, міської поліції та охорони кордону та надавати їм фінансову підтримку. Експертів потрібно направити в організації за межами Києва, не в останню чергу – на Донбас. Це мають бути чисельні іноземні експерти з реформування, поліцейські та люди з бізнес-освітою.

«Коли йдеться про підтримку такої перехідної країни як Україна, жоден перелік не може бути вичерпним, – підсумовують автори. – Однак запропоновані тут заходи є одними з найважливіших кроків до трансформації однієї з найбідніших країн в Європі, де точиться збройний конфлікт, у мирну, безпечну та заможну державу». І хоча західні країни зараз мають багато своїх проблем, «вага та небезпечність подій в Україні набули такого масштабу, що Захід має нарешті почати діяти».

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG