Спеціальні потреби

Актуально

Від того, чим закінчиться зіткнення з ліберальною цивілізацією в Україні, залежить порядок на континенті – Шевцова

Лілія Шевцова

Відомий російський політолог, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса, впливового аналітичного центру США, Лілія Шевцова одна з тих експертів, чиї погляди та судження викликають особливий інтерес. Глибокий аналіз і точність оцінок Шевцової змушують прислухатися до її думки колег і в Росії, і за кордоном. Львів'янка за народженням, Лілія Шевцова сьогодні один із головних експертів з питань Кремля. Ця розмова відбувалася на тлі святкування у Росії першої річниці анексії Криму. Про те, як змінилося за рік російське суспільство і як слід оцінювати дії російської влади, Лілія Шевцова розповіла московській кореспондентці Радіо Свобода Олені Матусовій.

Анексія Криму, всі драматичні події, пов'язані з вторгненням в Україну, весь попередній 2014 рік – все це вкладається у формат пошуку самодержавством продовження свого життя

Я думаю, що зараз ми перебуваємо у процесі дуже складних, драматичних подій. Мова йде не тільки про зміну настроїв Володимира Путіна, про його спроби знайти рішення своїх фобій, комплексів і самоствердитися. Йдеться про логіку самодержавства, яке вмирає, загниває, такого собі атавізму в 21 столітті, який намагається продовжити своє життя за будь-яку ціну. І ось анексія Криму, всі драматичні події, пов'язані з вторгненням в Україну, весь попередній 2014 рік, який був немислимий ще кілька років тому (ми й не припускали, що це може статися війна Росії з Україною!), усе це вкладається у формат пошуку самодержавством продовження свого життя.

Лілія Шевцова

До недавнього часу здавалося, що «кримнашизм» в його первинній формі це таке сором'язливе визнання присутності російських військових там, але в той же час спроба виправдання анексії за рахунок так званого штучного референдуму. Очевидно, що цей сором'язливий «кримнашизм» вже не володіє колишнім притягальним консолідуючим впливом, що знайшло відображення в абсолютно приголомшливому фільмі «Крим. Шлях на батьківщину», в якому Путін грав головну роль і був фактично головним суб'єктом, який пояснює історію.

І ця історія вразила своїм цинізмом навіть людей, які бачили в своєму житті багато чого. У цьому фільмі фактично всьому світу кажуть, що рік тому йому безсоромно брехали...

За цим піде, можливо, і відверте визнання присутності російських військ на території українського Донбасу

Цей фільм показує, що від м'якого, незграбного, сором'язливого «кримнашизму», від анексії, яку, як передбачалося, Захід сприйме та простить, влада переходить до абсолютно нової концепції до відвертого визнання не тільки анексії Криму, а й, швидше за все, і відвертого визнання присутності російських військ на території українського Донбасу.

Тобто це відвертий виклик світу і Заходу, який полягає в наступному: я це зробив, і я гордий тим, що я зробив, я зруйнував світопорядок

Тобто це відвертий виклик світу та Заходу, який полягає в наступному: я це зробив, і я гордий тим, що я зробив, я зруйнував світопорядок, який встановився після розпаду Радянського Союзу, і я претендую на право інтерпретації світових правил гри. А також претендую на право поводитися так, як мені заманеться. Це абсолютно неможливий з погляду міжнародних правил виклик, який, очевидно, пояснюється тим механізмом, відпрацьованим минулого року: і агресія в Україні, і той факт, що російське населення фактично примусили жити українським життям російська політика, російське життя зникли з російського телебачення.

Загалом російське суспільство не готове ані до подальшої анексії, ані до експансії, ані до війни, отже, потрібен інший наркотик, більш сильний і потужний

Але, виявляється, цього недостатньо. І очевидно, влада бачить, що мобілізація минулого року поступово починає розмиватися. Адже якщо 67 відсотків російських респондентів місяць тому підтвердили бажання мати Україну в якості суверенної держави, нехай і дружньої Росії, і тільки 22 відсотки росіян мають іншу думку, це говорить про те, що загалом російське суспільство не готове ані до подальшої анексії, ані до експансії, ані до війни, отже, потрібен інший наркотик, більш сильний і потужний. І тому те, що ми бачимо останнім часом, риторика Сергія Лаврова, риторика російських офіційних осіб, виступи керівника нижньої палати Наришкіна з войовничими заявами на адресу Заходу, і нарешті, цей фільм, в якому Володимир Путін зіграв свою найбільш вражаючу роль, свідчить про пошук ідеї мобілізації суспільства у військовий час.

Плакат на антивоєнній акції в Москві, 15 березня 2014 року

Тобто мало того, що вони заштовхнули Росію у воєнний час, вони зараз шукають новий стимул фейкового єднання. І «кримнашизм» отримує в цю річницю анексії й нове звучання набагато більш войовничої, більш мілітаристської, більш експансіоністської ідеї.

Перші санкції Заходу проти Росії було запроваджено одразу після анексії Криму. Російське керівництво не могло не розуміти, що відверта підтримка сепаратистів на Донбасі це посилення конфронтації з Заходом, а відтак, і розширення санкцій. Але, можливо, Крим Росії не дуже дорого обійшовся, якщо відбувається те, що ми зараз бачимо на Донбасі?

Російська влада кинулась робити визнання, які цілком укладаються в офіційне зізнання перед Гаазьким трибуналом

Очевидно, наступні події розставлять крапки над «i», і ми дізнаємося це з зізнань російської влади, а вона чомусь кинулася робити визнання, які цілком укладаються в офіційне зізнання перед Гаазьким трибуналом. Очевидно, ми дізнаємося набагато більше про мотиви, про стимули, про особистісний чинник у всій тій трагедії, яка досі розгортається.

Але я знову повертаю вас до логіки самодержавства, яке перебуває на стадії деградації: якщо вже ухвалили рішення, що Росія переходить у формат конфронтації із Заходом, то з цього формату, як у бобслеї з бобу вистрибнути неможливо. Можна регулювати швидкість руху по жолобу, але вистрибнути абсолютно неможливо. Тому якщо вже 2013 року Кремль, по суті, прийняв на озброєння доктрину стримування Заходу всередині та поза Росією, то всі інші дії будуть вже вироблятися в цьому конфронтаційному режимі, незважаючи на існуючі правила гри.

Думаю, що, йдучи на анексію Криму, Володимир Путін не врахував можливої реакції Заходу, насамперед реакції Німеччини

Думаю, що, йдучи на анексію Криму, Володимир Путін не врахував можливої реакції Заходу, насамперед реакції Німеччини, її готовності стати консолідуючим фактором європейської спільноти в питанні санкцій. І я думаю, що Путін не передбачав наслідків економічної стагнації, яка вже почалася, падіння ціни на нафту, а також наслідків самих санкцій. Думаю, дуже багато речей не було передбачено, не було включено, скажімо так, у роздуми з приводу політичних дій. Але я не думаю, що після Криму щось могло зупинити Кремль. Я думаю, що після Криму продовження експансії було вже неминуче. Тому що цей експансіонізм відображає одну дуже важливу річ скорочення внутрішньоросійських джерел здійснення влади, звуження економічного, адміністративного, фінансового, силового, репресивного потенціалу влади. Тому влада неминуче повинна була шукати інші, зовнішні точки докладання своїх зусиль, а також, власне, відволікання уваги російського населення від власних проблем.

Російська пропаганда за останній рік чимало попрацювала над тим, щоб створити якесь заміщення – переконати, що Росія веде війну не з Україною, а зі США. Старого ворога дістали із запорошеного мішка і знову демонструють його населенню?

США повернулися в російській політиці та російській доктрині до ролі головного ворога, бо не може ж бути ворогом Польща чи Фінляндія, і навіть Німеччина, тим більше Японія та інші країни. Ворогом може бути тільки якась вельми могутня величина, а наймогутніша держава у світі це США, що відповідало б амбіціям російського правлячого класу. США повернулися до цієї ролі в офіційній російській політиці вже 2007 року, під час виступу Володимира Путіна в Мюнхені на конференції з безпеки. Інша справа, що цей ворог, який у вигляді вовка або інших метафор постійно відтворювався в офіційній російській риториці, цей ворог ще не був, скажімо так, забетонований у рамках нової зовнішньополітичної концепції, що сталося до кінця 2013 року.

Внаслідок помаранчевої революції, внаслідок Євромайдану Україна стала одночасно і засобом, і інструментом, і метою. Засобом російської влади довести російському населенню, що будь-яка революція несе згубні наслідки

Таким чином, США вже були абсолютним злом. Але якщо йдеться про Україну, внаслідок, насамперед, падіння режиму Януковича, внаслідок Помаранчевої революції, внаслідок Євромайдану Україна стала одночасно і засобом, і інструментом, і метою. Засобом російської влади довести російському населенню, що будь-яка революція несе згубні наслідки. Україна стала інструментом знищення будь-якої можливості, шансу на власний майдан в Росії, знаряддям знищення російської опозиції.

Україна стала метою, порядком денним, додатком кремлівських експансіоністських устремлінь, тому що Україна це не тільки геоекономічна зона, а й важливе стратегічне поле.

Кремль, путінський правлячий клас фактично зробили Україну полем запобігання ліберальному просуванню, полем стримування ліберальної демократії на пострадянському просторі

Україна це ще й Севастополь, і база Чорноморського флоту. Тобто Україна цінна з економічної, стратегічної точок зору, з погляду безпеки, з погляду оборонного поясу для російської еліти. Але Україна одночасно стала й полем тестування нової доктрини Путіна. Україна стала штучним майданчиком для конфронтації Кремля із Заходом, передусім зі США. Тобто Україна в стратегічному баченні Кремля грає багатофункціональну, багатопланову роль, але цілком очевидно, що весь цей пакет цілей та орієнтирів, якому намагається слідувати Кремль в Україні, вкладається в одну формулу: путінська Росія, Кремль, путінський правлячий клас фактично зробили Україну полем запобігання ліберальному просуванню, полем стримування ліберальної демократії на пострадянському просторі. І від того, як і чим закінчиться це зіткнення з ліберальною цивілізацією в Україні, залежить дуже багато і доля самої Росії, і доля Білорусі, Молдови, і доля того, як буде консолідовано новий порядок безпеки на всьому євразійському континенті.

Зараз можна говорити про те, що поведінка російських еліт за останній рік змінилася. Чому? Вони зрозуміли, що їх перестали пускати в пристойне товариство?

На подив, можливо, багатьох у Росії, і російське суспільство загалом, і російська еліта з усіма її сегментами і ешелонами внаслідок цілої низки обставин сприйняли українську драму, анексію Криму, руйнування світопорядку, війну з братнім народом зі схваленням. Хоча це схвалення мало різні відтінки, багато в чому воно було вимушеним. Ця підтримка всередині еліти засновувалася на спробі, можливо, задовольнити власні комплекси. Я кажу про «кримнашизм». Тобто це була спроба задовольнити власні комплекси за рахунок зовні безкровного, вдалого, швидкого і успішного проекту з єднання нації. Це була імітаційна єдність, але от «кримнашизм» задовольнив усіх.

Тільки один з п'яти опитаних хотів би бачити своїх синів воюючими в Донбасі – це вже свідчення того, що росіяни не сприймають цю війну

Потім війна, природно, зустріла зовсім іншу реакцію. Але що стосується року в рамках цього «кримнашизму», фейкової єдності та життя у військовому часі, природно, дедалі більше і більше незадоволених. І якщо мова йде про те, що тільки один з п'яти опитаних хотів би, щоб його сини воювали на Донбасі це вже свідчення того, що росіяни не сприймають цю війну. Що стосується еліти, вона досі зовні згуртована лояльністю до Путіна, бо немає інших альтернатив, і ще не відбулося розколу, фрагментації, ситуація не настільки плачевна і драматична.

Є бурчання всередині еліти – і з приводу того, що не пускають, і що довелося переписувати свої рахунки і своє крадене в Європі на інші прізвища. Але поки, скажімо так, не видно, щоб чайник закипів

Коли Росія буде скочуватися зовсім стрімко до економічної кризи, тоді розкол і фрагментація еліти неминучі. Але поки що є бурчання і невдоволення всередині еліти, іноді достатньо відверте, і з приводу того, що не пускають, і що довелося переписувати свої рахунки і своє крадене в Європі на інші прізвища. Але поки, скажімо так, не видно, щоб чайник закипів. Хоча неминуча подальша самоізоляція Росії, подальша ситуація невизначеності...

Росія вже опинилася в якійсь чорній зоні втрати стратегічного вектора. Звичайно, всередині різних відсіків еліти будуть посилюватися настрої страху, настрої загрози і власному життю, і власним інтересам. Крім, можливо, досить вузького кола людей, яких можна зарахувати до силовиків, і які, можливо, готові до повної ізоляції Росії.

Це еліта, яка виживає за рахунок паразитування на Заході. Тому навряд чи ця еліта підтримає навіжені ідеї свого лідера про відверту конфронтацію із Заходом, особливо за рахунок шантажу ядерними ресурсами

Але я вірю тим спостерігачам російської еліти, які, навіть вказуючи на силовиків, на Бортнікова, на Патрушева, на Іванова, на Шойгу, кажуть, що вони зовсім інші, ніж ті радянські силовики, які правили в брежнєвські часи. Вони вже всі інтегровані в споживчий світ Заходу. Тому вони не будуть боротися, вони не будуть проливати кров, вони не хочуть повністю закриватися. Швидше за все, це правда, тому що російська еліта виживає за рахунок крадіжки ресурсів усередині країни та продажу природних ресурсів, нафти, газу та іншого за кордон, на Захід. Тобто це еліта, яка виживає за рахунок паразитування на Заході. Тому навряд чи ця еліта точно підтримає навіжені ідеї свого лідера про відверту конфронтацію із Заходом, особливо за рахунок шантажу ядерними ресурсами.

Всі новини дня

Голос Америки в Ізюмі. Відео

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00

Українські чиновники оголосили в п'ятницю, що понад 400 тіл було ексгумуванно із місця масового поховання поблизу Ізюма Харківської області, звідки російські війська нещодавно відступили у результаті українського контрнаступу.

Спроба швидко зміцнити фронт, здобути лояльність тих у Росії, хто підтримує війну. Навіщо Путіну мобілізація, розмірковують аналітики

Фото: Російська поліція затримує протестувальників, які виступили проти мобілізації, Санкт-Петербург, Росія, 24 вересня 2022 року. В суботу акція протесту проти мобілізації пройшла і в Москві.

Минулого тижня російський президент Володимир Путін оголосив часткову мобілізацію в країні, а в суботу підписав зміни до Кримінального кодексу, які посилюють покарання за неявку на службу, дезертирство, мародерство, тощо.

В Росії відбулись протести проти мобілізації, на кордонах на виїзд з країни вилаштувались черги, а авіаквитки з Росії швидко розкуповували. Цього тижня протести відбулись в Дагестані, Бурятії, на тлі повідомлень про те, що російська влада найбільш активно мобілізує національні меншини. В суботу протести проти мобілізації відбулись в Санкт-Петербурзі та Москві.

Український президент Володимир Зеленський звернувся до росіян: "Ми бачимо, що люди в Дагестані, в Бурятії, в інших національних республіках і областях Росії розуміють, що їх просто кинули. Кинули на смерть", - заявив він. У вечірньому відеозверненні 23 вересня Зеленський закликав мешканців окупованих територій України ховатись від мобілізації, саботувати її і за першої нагоди - переходити на українські позиції.

Своїм рішенням про мобілізацію Путін показав, що він не збирається відступати у війні проти України, говорить професор британського Kings College Сем Грін в інтерв'ю New Yorker.

Успішний контрнаступ в Україні у минулі тижні викликав невдоволення серед оглядачів в Росії, але це не був протест проти війни, вказує Грін, а, скоріше, оглядачі хотіли б щоб Росія билася більше. "Путін відчув, що він має відповісти на це. Йому потрібна прихильність цих людей", - вказує Грін.

Він, однак, заявляє, що здобувши прихильність тих, хто хотів би бачити більш активні бойові дії Росії, Путін ризикує створити опозиційних рух, особливо серед молоді, яка раніше утримувалась від критики війни.

Путін сподівається, що мобілізація, яка має залучити 300 000 людей до лав російських збройних сил, вплине на ситуацію на фронті, кажуть аналітики.

Російське військо в розпачі намагається кинути більше людей, що пройшли мінімальне тренування, на фронт, вважає Майкл Кофман, аналітик Центру воєнно-морського аналізу США.

Як видається, початково мобілізовані пройдуть два тижні навчань, твітує Майкл Кофман, посилаючись на різні джерела. Він вважає, цей час "надзвичайно коротким, особливо з огляду на те, що процес фактично більше схожий на поступову загальну мобілізацію. Це вказує на відчайдушні спроби російського війська стабілізувати лінію, кидаючи людей на фронт".

В здатності Росії швидко навчити 300 000 мобілізованих сумнівається колишній командувач сил НАТО Марк Гертлінг. Він ділиться своїми враженнями від двох візитів на базові тренування солдатів в Росії.

"Це було жахливо, - твітує Гертлінг. - Ознайомлення, а не кваліфіковане навчання з рушницями, початкова перша допомога, дуже мало симуляціх із збереження ресурсів і ... найбільш важливо... жахливе керівництво "сержантів навчання".

Згідно з оцінками Пентагону, оголошена Кремлем мобілізація може вирішити проблеми Росії з нестачею особового складу, але не усуває проблеми, які стали вагомою причиною поразки російських сил під Києвом а також неспроможності Росії досягнути прогресу на Донбасі, вважають в Пентагоні.

"Невідомо, чи це може значно вплинути на питання командування та контролю, логістики, поставок і, що важливо, бойового духу, з якими, як ми бачили, російські сили зіткнулись в Україні", - заявив речник Пентагону Пет Райдер під час брифінгу в четвер.

Райдер додав: "Якщо є значні виклики, а стратегічні системні питання, які роблять великі збройні сили боєздатними, не вирішено, то ніщо не вказує, що ситуація покращиться, якщо до рівняння додати більше змінних".

Україна просить скликати термінове засідання Ради Безпеки ООН через «референдуми» на окупованих територіях 

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію.

Посол України в ООН звернувся до Ради Безпеки ООН з проханням про термінове засідання для обговорення голосувань щодо анексії, які проводяться на контрольованих Росією частинах України.

У листі президенту Ради Сергій Кислиця попросив, щоб Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш поінформував членів Ради про ситуацію, повідомляє кореспондентка Голосу Америки в ООН Маргарет Бешер.

У п’ятницю російська окупаційна влада розпочала проведення так званих "референдумів" у контрольованих Росією регіонах України. Україна, НАТО та союзники висловили обурення діями Кремля і назвали це незаконною спробою анексувати території та ескалацією.

Президент США Джо Байден заявив, що ці "референдуми" є "хибним приводом для спроби силової анексії частин України, шляхом зухвалого порушення міжнародного права, включаючи Статут ООН".

Американський президент запевнив, що США відкинуть будь-який сфабрикований результат, який оголосить Росія, а також заявив, що підтримка України триватиме.

На думку деяких західних аналітиків, якщо Росія дійсно анексує окуповані території, Захід на рівні ООН реагуватиме швидко. Дипломати розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки, мовиться у дослідженні брюссельської міжнародної аналітичної групи Crisis Group.

Американські хасиди вчать українську і збираються до Умані, попри воєнні загрози

Cурмити у шофар, баранячий ріг, є частиною єврейських ритуалів біля могили рабина Нахмана, правнука засновника хасидизму, у місті Умань, за 200 кілометрів на південь від столиці України Києва,  17 вересня 2009 рік.

На свято Рош ха-Шана, єврейський новий рік, помолитися у святі місця хасидів до Умані збираються тисячі прочан з Америки, попри загрози війни та попередження американського уряду утриматися від поїздок в Україну.

Американський щоденник New York Post пише про те, що ніякі загрози не зупинять представників місцевої хасидської громади на шляху до могили праведника їхнього релігійного руху кінця ХVІII – початку XIX століття, рабина Нахмана з Брацлава.

«Володимир Путін, можливо, подвоїв свою останню серію ядерних загроз у війні проти України, але це не перешкодить побожним американським євреям поїхати в Умань на Рош ха-Шана», – пише кореспондент New York Post.

Свято приходу нового, 5783 року за єврейським календарем, починається в неділю, 25 вересня на заході сонця і закінчується з заходом сонця у вівторок, 27 вересня. У минулі роки на гучні святкування до Умані з’їжджалося до 50 тисяч вірян. Нині, за словами кореспондента газети, який посилається на організаторів, очікується близько 25 тисяч прочан.

За словами речника Міністерства закордонних справ Ізраїлю Алона Лаві, тільки з Ізраїлю вже прибуло близько 4000 паломників і очікується, що їхнє число зросте до 5000.

Як повідомляє New York Times, оцінити кількість прочан, які прибувають до Умані, важко цього року, бо прямих літаків немає і прочани добираються через сусідні країни: Польщу, Румунію, Молдову.

Тих, хто планує подорож до центральної України, не відлякують не лише бойові дії в країні, але і складність самої поїздки і її вартість.

Зараз подорож з Нью Йорка до Києва триває щонайменше 35 годин, кажуть відвідувачі, які нещодавно повернулися з України.

До Умані прочанам доведеться добиратися кілька днів. Якщо раніше Йоель Ґлік, художник зі штату Нью-Йорк міг прилетіти до Києва і звідти їхати на орендованому авто прямо близько 200 км до Умані, то тепер йому доводиться летіти через Краків, а далі добиратися на таксі до кордону, який потрібно переходити пішки, і знову на таксі до Умані.

Як каже прочанин в коментарі для New York Post, для нього і двох його синів кілька днів в Умані обійдуться у п’ять тисяч доларів.

Також на перешкоді святкуванням, які тривають цілу ніч, може стати комендантська година, яка у воюючій країні триває з 11 вечора до 5 ранку. Найголовніші молитви напередодні свята промовляються між 2-ю і 3-ю годиною ночі, пояснюють прочани.

Деякі американські євреї, в родинах яких ще говорили російською мовою, кажуть, що вивчають кілька фраз українською, щоб «не завдавати болю» місцевим українцям нечутливою поведінкою.

При цьому сама газета публікує мапу України без території окупованого Криму.

Державний департамент США не рекомендує американцям подорожувати в Україну, пояснюючи, що не може забезпечити там їхню безпеку. Тим, хто попри все, збирається до воюючої країни, Держдепартамент рекомендує «скласти заповіт», «залишити зразки ДНК у лікаря» і «розробити власний особистий план безпеки» перед поїздкою в Україну.

Раніше цього місяця МЗС Ізраїлю попередило своїх громадян не їздити в Україну.

Посольство України в Ізраїлі також просить прочан залишитися цього року вдома. У своєму дописі у Facebook від 11-го вересня посольство попередило, що російська армія продовжує обстрілювати густонаселені райони, а одну з ракет було збито неподалік Умані.

«Росія може все втратити і нічого не виграє». Західні аналітики про російські погрози ядерною зброєю

Україна та її партнери «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна» і, ймовірно, не схиляться перед новими», кажуть аналітики.  Фото: міжконтинентальна балістична ракета в Росії (Russian Defense Ministry Press Service via AP)

Українська армія продовжує контрнаступ на північному сході та півдні, щоб звільнити території, контрольовані росіянами, незважаючи на так звані «референдуми», організовані російською окупаційною владою.

«Україна відкидає погрози Москви анексувати територію та захищати її як російську землю», – пише кореспондент газети New York Times (NYT).

Газета цитує президента України Володимира Зеленського, який заявив, що не має наміру сповільнювати контрнаступ проти російської армії.

NYT повідомляє, що в суботу, коли російська окупаційна влада проводила другий день голосування в чотирьох регіонах України, бої тривали у Луганській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях.

Українська армія заявила в суботу, що за минулу добу українські військові підірвали російські танки і артилерійські установки, збили літак і гелікоптер, повідомляє NYT. Газета посилається на повідомленняукраїнського штабу, в яких йдеться, що у п'ятницю та вранці суботи українські військові знищили 8 танків, 11 одиниць бронетехніки та 6 артилерійських систем. Газета зазначає, що власні втрати українська армія не розголошує, а її заяви неможливо було незалежно перевірити в умовах бойових дій.

Референдуми, як очікується, завершаться спробою анексії території, більшої за Португалію, пише NYT. Газета нагадує, що західні офіційні особи назвали ці референдуми «фіктивними», але сам факт їхнього проведення, викликав занепокоєння в західних країнах.

Оглядачі пояснюють, що анексувавши цю територію, Москва могла б твердити, що напад на Херсонщину, чи Донеччину є рівносильним нападу на саму Росію, для захисту якої керівництво Росії, за словами президента Росії Володимира Путіна, готово використати усі засоби, включно з ядерною зброєю.

Президент Росії Володимир Путін наполягав, що загроза захистити те, що можна назвати російською землею після анексії, «не є блефом».

NYT посилається на слова аналітиків, які кажуть, що Кремль піднімає ставки перед обличчям програшу в останньому українському контрнаступі.

«Путін зробив багато ставок», – каже в інтерв’ю газеті Кліфф Купчан, голова вашингтонської компанії Eurasia Group, що займається оцінками політичних ризиків. Якщо Росія анексує територію, яку вона лише частково контролює в чотирьох українських провінціях, і Україна продовжить просуватися, «ми опинимося в абсолютно новому світі», –вважає експерт.

Брюссельські аналітики з міжнародної Crisis Group погоджуються, що війна проти України входить у нову фазу. «Після значних перемог українських військ на півдні Херсонської та північному сході Харківської областей Москва дала зрозуміти, що у відповідь піде на ескалацію, а не на компроміс», – мовиться у статті, опублікованій на сайті організації у п’ятницю.

Аналітики наголошують, що мобілізація та погрози застосування ядерної зброї, на думку Путіна, «можуть підкорити Україну його волі та змусити Захід відступити». Але розрахунок явно не виправдовується, кажуть вони.

«Війська, які мобілізуються, навряд чи зможуть змінити хід битви, особливо враховуючи час, потрібний армії, щоб їх належним чином підготувати», – кажуть вони. А Україна та її західні прихильники «не поступилися минулим ядерним загрозам Путіна і не виявляють жодних ознак схилитися перед новими».

Ця позиція, на думку аналітиків, є правильною. Вони вважають, що країни НАТО повинні і надалі балансувати між підтримкою України зброєю та коштами та уникненням ескалації через риторику чи практичні кроки, які живлять наратив Путіна про те, що він воює зі Заходом.

Таким чином, у Росії залишиться простір для пошуку врегулювання, «якщо вона зрозуміє, що зазнала невдачі і в цій останній спробі отримати перевагу».

Аналізуючи можливість використання ядерної зброї, європейські аналітики кажуть, що у «небезпека ядерної ескалації реальна», але у випадку завдання ядерного удару, «Росія може все втратити і нічого не виграє».

«Ядерні удари у відповідь на українські контратаки не мають військового сенсу. Вони також створили б радіаційний ризик для російських військ і самої Росії», – пояснюють аналітики.

Ба більше, ядерний удар, на їхню думку, ймовірно, є єдиною дією, яка могла викликати «пряму відповідь Заходу».

Кремль може піти на такий сценарій, якщо бачитиме загрозу своєму існуванню, вважають аналітики. «За відсутності такої загрози Москва, схоже, усвідомлює, як такі кроки обернуться для неї катастрофічними наслідками».

Європейські експерти з безпекових питань кажуть, що навіть у відсутності гострої ядерної загрози зараз, «наступні тижні та місяці будуть небезпечними».

Рішення Кремля піти на ескалацію, а не шукати угоди, у поєднанні з продовженням риторики Путіна про конфлікт із Заходом і неонацистами в Києві вказують на те, що він готовий йти далі, «намагаючись запобігти військовому провалу, якого він явно боїться». Але, чим довше триватиме війна без пропивів для Росії, тим важче буде Кремлю підтримувати наратив про те, що він досяг своїх цілей, кажуть дослідники.

Якщо Росія дійсно анексує окуповані території, захід, на думку аналітиків, реагуватиме швидко – дипломати готові шукати підтримки територіальній цілісності України в ООН, і розраховують «отримати більшість для резолюції в Генеральній Асамблеї», навіть попри вето Росії в Раді Безпеки.

«Додаткові військові невдачі можуть зрештою змінити розрахунки Москви та зробити її більш відкритою для врегулювання, прийнятного для України», – сподіваються аналітики.

Більше

Відео - найголовніше

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00
XS
SM
MD
LG