Спеціальні потреби

Актуально

Від того, чим закінчиться зіткнення з ліберальною цивілізацією в Україні, залежить порядок на континенті – Шевцова

Лілія Шевцова

Відомий російський політолог, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса, впливового аналітичного центру США, Лілія Шевцова одна з тих експертів, чиї погляди та судження викликають особливий інтерес. Глибокий аналіз і точність оцінок Шевцової змушують прислухатися до її думки колег і в Росії, і за кордоном. Львів'янка за народженням, Лілія Шевцова сьогодні один із головних експертів з питань Кремля. Ця розмова відбувалася на тлі святкування у Росії першої річниці анексії Криму. Про те, як змінилося за рік російське суспільство і як слід оцінювати дії російської влади, Лілія Шевцова розповіла московській кореспондентці Радіо Свобода Олені Матусовій.

Анексія Криму, всі драматичні події, пов'язані з вторгненням в Україну, весь попередній 2014 рік – все це вкладається у формат пошуку самодержавством продовження свого життя

Я думаю, що зараз ми перебуваємо у процесі дуже складних, драматичних подій. Мова йде не тільки про зміну настроїв Володимира Путіна, про його спроби знайти рішення своїх фобій, комплексів і самоствердитися. Йдеться про логіку самодержавства, яке вмирає, загниває, такого собі атавізму в 21 столітті, який намагається продовжити своє життя за будь-яку ціну. І ось анексія Криму, всі драматичні події, пов'язані з вторгненням в Україну, весь попередній 2014 рік, який був немислимий ще кілька років тому (ми й не припускали, що це може статися війна Росії з Україною!), усе це вкладається у формат пошуку самодержавством продовження свого життя.

Лілія Шевцова

До недавнього часу здавалося, що «кримнашизм» в його первинній формі це таке сором'язливе визнання присутності російських військових там, але в той же час спроба виправдання анексії за рахунок так званого штучного референдуму. Очевидно, що цей сором'язливий «кримнашизм» вже не володіє колишнім притягальним консолідуючим впливом, що знайшло відображення в абсолютно приголомшливому фільмі «Крим. Шлях на батьківщину», в якому Путін грав головну роль і був фактично головним суб'єктом, який пояснює історію.

І ця історія вразила своїм цинізмом навіть людей, які бачили в своєму житті багато чого. У цьому фільмі фактично всьому світу кажуть, що рік тому йому безсоромно брехали...

За цим піде, можливо, і відверте визнання присутності російських військ на території українського Донбасу

Цей фільм показує, що від м'якого, незграбного, сором'язливого «кримнашизму», від анексії, яку, як передбачалося, Захід сприйме та простить, влада переходить до абсолютно нової концепції до відвертого визнання не тільки анексії Криму, а й, швидше за все, і відвертого визнання присутності російських військ на території українського Донбасу.

Тобто це відвертий виклик світу і Заходу, який полягає в наступному: я це зробив, і я гордий тим, що я зробив, я зруйнував світопорядок

Тобто це відвертий виклик світу та Заходу, який полягає в наступному: я це зробив, і я гордий тим, що я зробив, я зруйнував світопорядок, який встановився після розпаду Радянського Союзу, і я претендую на право інтерпретації світових правил гри. А також претендую на право поводитися так, як мені заманеться. Це абсолютно неможливий з погляду міжнародних правил виклик, який, очевидно, пояснюється тим механізмом, відпрацьованим минулого року: і агресія в Україні, і той факт, що російське населення фактично примусили жити українським життям російська політика, російське життя зникли з російського телебачення.

Загалом російське суспільство не готове ані до подальшої анексії, ані до експансії, ані до війни, отже, потрібен інший наркотик, більш сильний і потужний

Але, виявляється, цього недостатньо. І очевидно, влада бачить, що мобілізація минулого року поступово починає розмиватися. Адже якщо 67 відсотків російських респондентів місяць тому підтвердили бажання мати Україну в якості суверенної держави, нехай і дружньої Росії, і тільки 22 відсотки росіян мають іншу думку, це говорить про те, що загалом російське суспільство не готове ані до подальшої анексії, ані до експансії, ані до війни, отже, потрібен інший наркотик, більш сильний і потужний. І тому те, що ми бачимо останнім часом, риторика Сергія Лаврова, риторика російських офіційних осіб, виступи керівника нижньої палати Наришкіна з войовничими заявами на адресу Заходу, і нарешті, цей фільм, в якому Володимир Путін зіграв свою найбільш вражаючу роль, свідчить про пошук ідеї мобілізації суспільства у військовий час.

Плакат на антивоєнній акції в Москві, 15 березня 2014 року

Тобто мало того, що вони заштовхнули Росію у воєнний час, вони зараз шукають новий стимул фейкового єднання. І «кримнашизм» отримує в цю річницю анексії й нове звучання набагато більш войовничої, більш мілітаристської, більш експансіоністської ідеї.

Перші санкції Заходу проти Росії було запроваджено одразу після анексії Криму. Російське керівництво не могло не розуміти, що відверта підтримка сепаратистів на Донбасі це посилення конфронтації з Заходом, а відтак, і розширення санкцій. Але, можливо, Крим Росії не дуже дорого обійшовся, якщо відбувається те, що ми зараз бачимо на Донбасі?

Російська влада кинулась робити визнання, які цілком укладаються в офіційне зізнання перед Гаазьким трибуналом

Очевидно, наступні події розставлять крапки над «i», і ми дізнаємося це з зізнань російської влади, а вона чомусь кинулася робити визнання, які цілком укладаються в офіційне зізнання перед Гаазьким трибуналом. Очевидно, ми дізнаємося набагато більше про мотиви, про стимули, про особистісний чинник у всій тій трагедії, яка досі розгортається.

Але я знову повертаю вас до логіки самодержавства, яке перебуває на стадії деградації: якщо вже ухвалили рішення, що Росія переходить у формат конфронтації із Заходом, то з цього формату, як у бобслеї з бобу вистрибнути неможливо. Можна регулювати швидкість руху по жолобу, але вистрибнути абсолютно неможливо. Тому якщо вже 2013 року Кремль, по суті, прийняв на озброєння доктрину стримування Заходу всередині та поза Росією, то всі інші дії будуть вже вироблятися в цьому конфронтаційному режимі, незважаючи на існуючі правила гри.

Думаю, що, йдучи на анексію Криму, Володимир Путін не врахував можливої реакції Заходу, насамперед реакції Німеччини

Думаю, що, йдучи на анексію Криму, Володимир Путін не врахував можливої реакції Заходу, насамперед реакції Німеччини, її готовності стати консолідуючим фактором європейської спільноти в питанні санкцій. І я думаю, що Путін не передбачав наслідків економічної стагнації, яка вже почалася, падіння ціни на нафту, а також наслідків самих санкцій. Думаю, дуже багато речей не було передбачено, не було включено, скажімо так, у роздуми з приводу політичних дій. Але я не думаю, що після Криму щось могло зупинити Кремль. Я думаю, що після Криму продовження експансії було вже неминуче. Тому що цей експансіонізм відображає одну дуже важливу річ скорочення внутрішньоросійських джерел здійснення влади, звуження економічного, адміністративного, фінансового, силового, репресивного потенціалу влади. Тому влада неминуче повинна була шукати інші, зовнішні точки докладання своїх зусиль, а також, власне, відволікання уваги російського населення від власних проблем.

Російська пропаганда за останній рік чимало попрацювала над тим, щоб створити якесь заміщення – переконати, що Росія веде війну не з Україною, а зі США. Старого ворога дістали із запорошеного мішка і знову демонструють його населенню?

США повернулися в російській політиці та російській доктрині до ролі головного ворога, бо не може ж бути ворогом Польща чи Фінляндія, і навіть Німеччина, тим більше Японія та інші країни. Ворогом може бути тільки якась вельми могутня величина, а наймогутніша держава у світі це США, що відповідало б амбіціям російського правлячого класу. США повернулися до цієї ролі в офіційній російській політиці вже 2007 року, під час виступу Володимира Путіна в Мюнхені на конференції з безпеки. Інша справа, що цей ворог, який у вигляді вовка або інших метафор постійно відтворювався в офіційній російській риториці, цей ворог ще не був, скажімо так, забетонований у рамках нової зовнішньополітичної концепції, що сталося до кінця 2013 року.

Внаслідок помаранчевої революції, внаслідок Євромайдану Україна стала одночасно і засобом, і інструментом, і метою. Засобом російської влади довести російському населенню, що будь-яка революція несе згубні наслідки

Таким чином, США вже були абсолютним злом. Але якщо йдеться про Україну, внаслідок, насамперед, падіння режиму Януковича, внаслідок Помаранчевої революції, внаслідок Євромайдану Україна стала одночасно і засобом, і інструментом, і метою. Засобом російської влади довести російському населенню, що будь-яка революція несе згубні наслідки. Україна стала інструментом знищення будь-якої можливості, шансу на власний майдан в Росії, знаряддям знищення російської опозиції.

Україна стала метою, порядком денним, додатком кремлівських експансіоністських устремлінь, тому що Україна це не тільки геоекономічна зона, а й важливе стратегічне поле.

Кремль, путінський правлячий клас фактично зробили Україну полем запобігання ліберальному просуванню, полем стримування ліберальної демократії на пострадянському просторі

Україна це ще й Севастополь, і база Чорноморського флоту. Тобто Україна цінна з економічної, стратегічної точок зору, з погляду безпеки, з погляду оборонного поясу для російської еліти. Але Україна одночасно стала й полем тестування нової доктрини Путіна. Україна стала штучним майданчиком для конфронтації Кремля із Заходом, передусім зі США. Тобто Україна в стратегічному баченні Кремля грає багатофункціональну, багатопланову роль, але цілком очевидно, що весь цей пакет цілей та орієнтирів, якому намагається слідувати Кремль в Україні, вкладається в одну формулу: путінська Росія, Кремль, путінський правлячий клас фактично зробили Україну полем запобігання ліберальному просуванню, полем стримування ліберальної демократії на пострадянському просторі. І від того, як і чим закінчиться це зіткнення з ліберальною цивілізацією в Україні, залежить дуже багато і доля самої Росії, і доля Білорусі, Молдови, і доля того, як буде консолідовано новий порядок безпеки на всьому євразійському континенті.

Зараз можна говорити про те, що поведінка російських еліт за останній рік змінилася. Чому? Вони зрозуміли, що їх перестали пускати в пристойне товариство?

На подив, можливо, багатьох у Росії, і російське суспільство загалом, і російська еліта з усіма її сегментами і ешелонами внаслідок цілої низки обставин сприйняли українську драму, анексію Криму, руйнування світопорядку, війну з братнім народом зі схваленням. Хоча це схвалення мало різні відтінки, багато в чому воно було вимушеним. Ця підтримка всередині еліти засновувалася на спробі, можливо, задовольнити власні комплекси. Я кажу про «кримнашизм». Тобто це була спроба задовольнити власні комплекси за рахунок зовні безкровного, вдалого, швидкого і успішного проекту з єднання нації. Це була імітаційна єдність, але от «кримнашизм» задовольнив усіх.

Тільки один з п'яти опитаних хотів би бачити своїх синів воюючими в Донбасі – це вже свідчення того, що росіяни не сприймають цю війну

Потім війна, природно, зустріла зовсім іншу реакцію. Але що стосується року в рамках цього «кримнашизму», фейкової єдності та життя у військовому часі, природно, дедалі більше і більше незадоволених. І якщо мова йде про те, що тільки один з п'яти опитаних хотів би, щоб його сини воювали на Донбасі це вже свідчення того, що росіяни не сприймають цю війну. Що стосується еліти, вона досі зовні згуртована лояльністю до Путіна, бо немає інших альтернатив, і ще не відбулося розколу, фрагментації, ситуація не настільки плачевна і драматична.

Є бурчання всередині еліти – і з приводу того, що не пускають, і що довелося переписувати свої рахунки і своє крадене в Європі на інші прізвища. Але поки, скажімо так, не видно, щоб чайник закипів

Коли Росія буде скочуватися зовсім стрімко до економічної кризи, тоді розкол і фрагментація еліти неминучі. Але поки що є бурчання і невдоволення всередині еліти, іноді достатньо відверте, і з приводу того, що не пускають, і що довелося переписувати свої рахунки і своє крадене в Європі на інші прізвища. Але поки, скажімо так, не видно, щоб чайник закипів. Хоча неминуча подальша самоізоляція Росії, подальша ситуація невизначеності...

Росія вже опинилася в якійсь чорній зоні втрати стратегічного вектора. Звичайно, всередині різних відсіків еліти будуть посилюватися настрої страху, настрої загрози і власному життю, і власним інтересам. Крім, можливо, досить вузького кола людей, яких можна зарахувати до силовиків, і які, можливо, готові до повної ізоляції Росії.

Це еліта, яка виживає за рахунок паразитування на Заході. Тому навряд чи ця еліта підтримає навіжені ідеї свого лідера про відверту конфронтацію із Заходом, особливо за рахунок шантажу ядерними ресурсами

Але я вірю тим спостерігачам російської еліти, які, навіть вказуючи на силовиків, на Бортнікова, на Патрушева, на Іванова, на Шойгу, кажуть, що вони зовсім інші, ніж ті радянські силовики, які правили в брежнєвські часи. Вони вже всі інтегровані в споживчий світ Заходу. Тому вони не будуть боротися, вони не будуть проливати кров, вони не хочуть повністю закриватися. Швидше за все, це правда, тому що російська еліта виживає за рахунок крадіжки ресурсів усередині країни та продажу природних ресурсів, нафти, газу та іншого за кордон, на Захід. Тобто це еліта, яка виживає за рахунок паразитування на Заході. Тому навряд чи ця еліта точно підтримає навіжені ідеї свого лідера про відверту конфронтацію із Заходом, особливо за рахунок шантажу ядерними ресурсами.

Всі новини дня

Українсько-польську драму "Щедрик" презентують для американських глядачів. Інтерв’ю

Українсько-польську драму "Щедрик" презентують для американських глядачів. Інтерв’ю
please wait

No media source currently available

0:00 0:10:07 0:00

Українсько-польську драму "Щедрик" в ці дні презентують для американських глядачів. Фільм розповідає історію трьох родин різної національності – українців, поляків та євреїв, – які мешкають в Івано-Франківську.

Що американські законодавці говорять про розвиток підтримки України у найближчому майбутньому? Відео

Однією з найбільших новин цього тижня стало оголошення про передачу Україні західних танків, зокрема американських Абрамс, які називають найсучаснішими у світі.

«Українці вивчили уроки Голокосту. Вони створили сильну армію» – Зісельс

Президент України Володимир Зеленський бере участь у церемонії вшанування пам’яті жертв Голокосту в Бабиному Яру. Київ, Україна, 27 січня 2023 року. REUTERS

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, що відзначається 27 січня на честь звільнення в’язнів табору смерті Аушвіц-Біркенау у 1945 році, політики, громадські діячі та представники єврейських громад нагадали, що злочини проти людяності знову відбуваються на території Європи.

«Не вивчення уроків Голокосту, Голодомору, геноциду вірмен та депортації кримськотатарського народу приводять людство до нових трагедій, війн, військових злочинів, геноцидів. Ми зараз це добре бачимо по агресивній війні, яку росія розв’язала у 2014 році проти України. Буча, Ірпінь, Бородянка, Харків, Маріуполь та багато інших тимчасово окупованих росією місць в Україні явили світу ще одну світову трагедію, яку можна поставити у ряд минулих страшних злочинів проти людства», – написав у мережі Facebook співпрезидент Асоціації єврейських організацій і громад (Ваад) України і виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосиф Зісельс.

В інтерв’ю «Голосу Америки» колишній радянський дисидент та полів'язень сказав, що «українці засвоїли уроки Голокосту за 30 років незалежності країни».

«Зокрема, українці засвоїли, що для того, щоб не допустити власного знищення з боку агресивного сусіда, треба бути сильною країною, передусім у військовому сенсі, – сказав Зісельс. – І ми бачимо, як за останні вісім років Україна сильно зміцнила свою армію. І ця армія є гарантією того, що будь-який негідник, який прийде до нас, не зможе так легко знищити українців, як це було під час Другої світової війни з євреями».

Внаслідок геноциду євреїв під час Другої світової війни загинули близько 6 мільйонів людей. Під час німецької окупації України, у 1941–44 роках на території сучасної України було розстріляно понад мільйон єврейських жінок, чоловіків та дітей.

Посолка України у США Оксана Маркарова також каже, що Україна вшановує пам'ять невинних жертв нацистського режиму і водночас «бореться за нашу свободу та домівки від російських загарбників».

«Ми пам’ятаємо уроки Голокосту та боремося невпинно, щоб слова «ніколи знову» справді означали «ніколи знову», – написала посолка у твітері.

Під час церемонії вшанування жертв Голокосту в Києві за участю президента України Володимира Зеленського посолка Великої Британії Мелінда Сіммонс сказала, що Голокост торкнувся і її родини, і що людські трагедії повторюються на українській землі знову у зв’язку з російською агресією.

«Я говорила про своє сімейне коріння в Україні. Що сталося з моєю родиною. І паралелі з російським вторгненням», – написала британська дипломатка у Twitter.

Литовський політик, член Європейського парламенту Петрас Ауштревічюс також провів паралель між подіями 78-літньої давності та сьогоденням.

«Пам'ять про Голокост і боротьба з антисемітизмом залишаються нашим обов'язком, оскільки зараз ми стикаємося з новою геноцидною агресією з боку Росії проти України. Ніколи не забувайте, боріться за справедливість!» – написав політик у Twitter.

Провідний французький політичний коментатор Ніколя Тензер нагадує, що уроки Голокосту полягають, зокрема у тому, щоб минуле не перешкоджало розуміти сучасне. Він проводить паралелі між Путіним і Гітлером і каже тим, хто переконаний, що трагедії 20 століття не можуть повторитися, що применшення «українського геноциду» розв’язує руки Росії чинити нові злочини.

«Будь-яка тривіалізація (з аргументами, що Путін — не Гітлер, війна Росії проти України — це не Друга світова війна, український геноцид — Путін — не Голокост — і що?) служить ворожій пропаганді», - каже він.

Раніше сьогодні президент України Володимир Зеленський у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту сказав, що попередити наступні геноциди світ зможе у тому випадку, якщо не буде байдужим до злочинів.

«Ми знаємо й пам’ятаємо, що байдужість убиває разом із ненавистю. Байдужість і ненависть завжди тільки вдвох здатні творити зло. Тому так важливо, щоб кожен, хто цінує життя, проявляв рішучість, коли треба рятувати тих, кого ненависть прагне знищити», – закликав він.

«І сьогодні ми повторюємо ще вагоміше, ніж раніше: ніколи знову – ненависті; ніколи знову – байдужості. Що більше народів світу подолають байдужість, то менше простору у світі залишиться для ненависті», – додав президент Зеленський у своєму зверненні.

А тим часом у Москві під час відзначення Дня пам’яті жертв Голокосту президент Росії Володимир Путін повторив заяву про те, що «неонацисти вчиняють злочини в Україні». Як нагадує агентство AFP, це звинувачення Москва використовувала для виправдання своєї військової агресії проти України.

Російська незалежна англомовна газета Moscow Times нагадує, що твердження Путіна про те, що Росія розпочала «спеціальну військову операцію» в Україні з метою її «денацифікації», були заперечені урядом України та єврейською громадою країни.

Як повідомляв «Голос Америки», виступаючи у Давосі, керівник Офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що з початку широкомасштабної російської агресії в Україні зареєстрували 80 тисяч злочинів російських військових, понад 9 тисяч загиблих мирних жителів, у тому числі 453 дитини.

Міжнародні правозахисні організації стверджують, що «російські війська вчинили низку порушень міжнародного гуманітарного права». Зокрема, у звіті міжнародної неурядової організації Human Rights Watch йдеться про «невибіркові та непропорційні бомбардування та обстріли цивільних територій, які вразили будинки, медичні та освітні заклади. Також правозахисники кажуть, що на окупованих територіях російські або пов’язані з Росією сили «вчиняли явні воєнні злочини, включаючи тортури, страти без судочинства, сексуальне насильство та насильницькі зникнення».

Україна та країни «Групи семи» прагнуть створити спеціальний міжнародний механізм для притягнення до відповідальності російських політичних лідерів та для відшкодування за руйнування, спричинені вторгненням Росії.

Київ викликає посла Угорщини після того, як Орбан назвав Україну "нічийною землею"

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан під час відзначення 65-ї річниці Угорської революції 1956 року, 23 жовтня 2021. (AP Photo/Laszlo Balogh)

МЗС України викликає посла Угорщини після того, як угорський прем'єр Віктор Орбан під час спілкування із журналістами порівняв Україну із "Афганістаном" і назвав її "нічийною землею". Про це повідомив речник МЗС Олег Ніколенко.

"Чергове зневажливе висловлювання Віктора Орбана на адресу України. Такі заяви є категорично неприйнятними. Будапешт продовжує курс на свідоме руйнування угорсько-українських відносин, суттєво підважуючи можливість ведення подальшого діалогу між двома сусідніми країнами", - написав представник українського зовнішньополітичного відомства і додав, що Київ залишає за собою "право вжиття й інших заходів реагування".

У розмові з медіа Орбан заявив, що Захід перебуває "у стані війни з Росією" і що "Захід повинен зрозуміти, що Путін не може дозволити собі програти, і він не програє, тому що його чекають переобрання наступного року, і він не може балотуватися як президент, який програв війну", цитує видання The American Conservative.

Як пише видання, Орбан вважає, що "Росія не може допустити присутності НАТО в Україні", а оскільки Росія не змогла швидко перемогти Україну, зараз "мета Росії – зробити Україну некерованою руїною, щоб Захід не міг претендувати на це як нагороду" і "у цьому вони вже досягли успіху". "Зараз це - Афганістан, ничійна земля", - сказав журналістам угорський лідер.

Тим часом нині стало відомо, що Москва вимагає, щоб посол Латвії виїхав упродовж двох тижнів, пише Радіо Свобода. Раніше Рига заявила, що посли припинять свою роботу у Росії 24 лютого – у річницю вторгнення російської армії в Україну.

Латвійська влада повідомила про зниження рівня дипломатичних відносин із Росією до тимчасових повірених, пояснивши це "жорсткою агресією Росії проти України" і солідарністю з Естонією, адже перед цим Росія за своїм рішенням знизила рівень дипломатичних відносин із Естонією.

Рівень дипвідносин Росії із Литвою, був знижений ще минулого року з ініціативи цієї країни після російського вторгнення в Україну.

При цьому напередодні посольство США в РФ повідомило, що до Москви прибула нова очільниця дипвідомства Лінн Трейсі, яка раніше обіймала посади посолки США у Вірменії, старшої радниці у справах Росії у Бюро у справах Європи та Євразії у Держдепі та заступниці посла США в Росії. У Кремлі заявили, що нова посолка в Москві, не зможе покращити відносини між двома країнами через те, що там назвали "гібридною війною" Вашингтона проти Росії.

В Білому домі відреагували на повідомлення про можливу співпрацю РФ з талібами

Бойовик Талібану у Кабулі, 26 грудня 2022 року. AP Foto/Ebrahim Noroozi

Білий дім наразі не має жодних підтверджень про можливу співпрацю Росії із Талібаном, зокрема, щодо буцімто російського запиту про американську зброю, наявну на території Афганістану, для її використання у війні проти України. Про таку можливість повідомило британське The Sun з посиланням на неназвані джерела.

Координатор стратегічної комунікації Ради з нацбезпеки США, відповідаючи на запитання журналістки Голосу Америки щодо того, наскільки Білий дім стурбований тим, що Росія може спробувати отримати цю зброю.

“Я не можу підтвердити повідомлення про те, що Талібан розглядає можливість відправки зброї і спроможностей росіянам... Але якщо це правда, то, безсумнівно, суперечить тому, що Талібан каже про свої цілі. Щодо зброї та систем, то… афганські сили національної безпеки отримали певне обладнання від Сполучених Штатів, але воно належало афганцям і вони покинули його, коли вирішили, що не будуть воювати за свою країну. І деякі з цих систем, деякі з тих спроможностей, потрапили у розпорядження Талібану. Знову ж таки, ми не маємо жодних відомостей про те, де саме знаходяться всі ці системи, що вони собою представляють, як використовуються. Допевне, немає жодних ознак того, що Талібан хоче експортувати”, - сказав Кірбі.

Посадовець також зауважив, що обладнання, яке залишилось в Афганістані у серпні минулого року, коли американські військові залишили аеропорт, було виведено з ладу талібами: літаки, наземні транспортні засоби. "Думаю, єдине, що ми залишили там - це декілька транспортних засобів, які дозволяють їм підтримувати роботу аеропорту”, - сказав Кірбі.

Він також наголосив, що Талібан, якщо серйозно ставиться до бажаного ним міжнародного визнання, мусить виконувати свої зобов’язання, зокрема щодо прав жінок та дівчат.

Як повідомляв Голос Америки, після виводу американських військ, афганські збройні сили швидко здали зброю та позиції Талібану. Пентагон не дає точної оцінки скільки одиниць зброї отримали бойовики, однак оглядачі вказують, що вартість цієї зброї може сягати мільярдів доларів.

Росія та Пакистан під час двосторонніх переговорів у середу наголосили на необхідності «практичного залучення» афганського Талібану, але виключили офіційне визнання ісламістських правителів, доки вони не вирішать міжнародні проблеми щодо прав жінок та інклюзивного управління. Уповноважений президента Росії в Афганістані Замір Кабулов очолив делегацію на переговорах з офіційними особами Пакистану в Ісламабаді та поінформував про свої зустрічі на початку цього місяця з Талібаном у Кабулі, повідомляє Голос Америки.

Кабулов сказав, що Москва продовжує співпрацювати з Талібаном, але не розглядає надання легітимності фактичним правителям Афганістану «наразі», - повідомили Голосу Америки офіційні пакистанські джерела, причетні до зустрічей у середу.

Коротке повідомлення уряду Пакистану у Twitter після зустрічі Кабулова з заступницею міністра закордонних справ Хіною Раббані Хар, вказало, що обидві сторони "наголосили на необхідності практичного залучення тимчасового афганського уряду".

Більше

XS
SM
MD
LG