Спеціальні потреби

Актуально

Путін дуже небезпечний, але це не Сталін другої половини 40-х – Каспаров

У формуванні зовнішньої та внутрішньої політики Кремль послідовно експлуатує фактор страху, вважає Каспаров.

Президент Росії Володимир Путін своєю зовнішньою політикою послідовно намагається зруйнувати всю систему міжнародної безпеки, яка склалася з 1945 року. Про це заявив в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода 13-й чемпіон світу з шахів, російський політичний діяч Гаррі Каспаров. На його думку, ще однієї міжнародної конференції, на кшталт Ялти 1945 року, на якій Захід поділить із російським лідером зони впливу, не буде. На Заході ще не в змозі побачити глобальні наслідки дій Путіна проти України, зазначає Каспаров. Але поступово західна бюрократія починає розуміти, що примирення з агресором неможливе і відсічі йому не уникнути. Водночас населення Росії зрештою може зрозуміти, що розплата за Крим є занадто дорогою. Тобто, у підсумку псевдопатріотичний запал і запаморочення від пропаганди може схлинути й холодильник переможе телевізор.

– Ви, пане Каспаров, видали в Україні, завдяки одному з київських видавництв, книгу «Торгівля страхом». Саме в ці дні відбувалася в київських книгарнях презентація цієї книжки і Ви особисто відвідували ці заходи, звісно, давали автографи…Я ще не встиг прочитати Вашу книжку, тому моє перше запитання – у чому ж полягає «торгівля страхом»?

Гаррі Каспаров

– «Торгівля страхом» – це назва моєї статті, опублікованої четвертого січня 2001 року в The Wall Street Journal, у якій я намагався передбачити динаміку розвитку путінського режиму. На жаль, передбачення збіглося майже із стовідсотковою точністю. Я ще тоді зауважував, що буде експлуатуватися страх Заходу перед потенційною агресією з боку Росії і перед конфронтацією, а з іншого боку – страх громадян Росії (колишніх радянських громадян) перед західним впливом, перед тим, що Росія буде нібито поглинута Заходом. У цьому розрізі будуватиметься майбутня політика. Домінування цього фактору зайняло певний час у політиці Росії і саме це книга висвітлює у більше ніж тридцяти статтях – з 2001 по 2015 роки. Остання стаття – про загибель мого друга і соратник Бориса Немцова, його вбивство у Москві, яке, певною мірою, підсумовує трансформацію путінського режиму в персоналістську диктатуру з яскраво вираженою фашистською ідеологією.

– Хто ж тоді торгівець страхом, за Вашою логікою, Володимир Путін чи ні? Хто тоді такий «вигодовидобувач»?

– Насправді, це не тільки Путін. У даному випадку він є диктатором, навколо якого склалася ця система координат бенефіціаріїв. З одного боку – страх у Росії, він постійно накачується телебаченням, а з іншого – експлуатація потенційного конфлікту на Заході, яка демонструє «відмороженість» путінської Росії.

– Шантаж?

– Шантаж. Більше того, шантаж вищого ступеню, тому що в фільмі, присвяченому річниці анексії Криму, Путін вже відкрито погрожував світу ядерною війною.

Невипадково російський посол у Копенгагені вважає, що якщо його московський начальник дозволяє собі таке, то він теж може дещо полякати датчан ядерною загрозою і це, звісно, викликало в Данії певний шок. Але мені здається, що зараз ми підійшли до того моменту, коли ця торгівля перестає бути такою прибутковою, якою була раніше. Так вийшло через те, що Захід уже переконався, що з Путіним мати справу не можна. Близький той час, коли прийде розуміння, що для Путіна будь-які домовленості – змога когось обманути. Тому що підписаний документ за великим рахунком все одно не має жодного принципового значення. За двадцять три роки – з 1991-го по 2014-й – Росія підписала з Україною чимало документів…

– …Договір про дружбу між Україною та Російською Федерацією, Будапештський меморандум...

За 23 роки Росія не висловила щодо України жодної дипломатичної претензії з приводу розподілу Радянського Союзу, такої теми не було просто

– …Можна перераховувати. Кожен російський президент підписував певний договір, кожен російський парламент її ратифікував. Насправді, за 23 роки Росія не висловила щодо України жодної дипломатичної претензії з приводу розподілу Радянського Союзу. Тобто, такої теми не було просто. Саме цим кримське і східноукраїнське питання відрізняється від будь-чого в історії. Навіть якщо взяти за приклад 30-ті роки – страшні часи. Навіть гітлерівська Німеччина спиралась на настрої серед німців, що, мовляв, Версальський мир після Першої світової війни був несправедливим – німці втратили і ту територію, і цю, були дипломатичні демарші з боку Німеччини. В даній ситуації (з боку Росії) не було дипломатичних демаршів.

За 23 роки не було жодної серйозної політичної сили, метою якої було б відокремити від України частину території

Що ще робить нинішню історію неймовірнішою з точки зору здорового глузду…Якщо ми, скажімо, будемо шукати паралелі у сучасній Європі – те, чим займається путінська пропаганда, і друзі-лобісти Путіна на Заході: мовляв, є Каталонія, мовляв, є Країна Басків, мовляв, є Шотландія, Північна Італія, і в бельгійців є проблеми валлонів із фламандцями… Але України це не стосується, тому що тут за 23 роки не було жодної серйозної політичної сили, метою якої було б відокремити від України частину території і приєднати до Росії. В Криму 4 відсотки набрала партія на кшталт цього…

– …Партія нинішнього «прем’єра» анексованого Криму Аксьонова набирала до анексії копійки на місцевих виборах…

– Але це не можна навіть прикладом вважати. А в Донецькій та Луганській областях була лише Партія регіоналів, і я ніколи не чув, щоб тема відокремлення бодай якось озвучувалась. Тому коли сьогодні Путін намагається нав’язати «політичне урегулювання», виникає питання – з ким? У Каталонії є політична сила, у Країні Басків теж є, і у ірландців була...

– …ІРА?

– Однак було і політичне крило «Шинн фейн». І ці дії завжди мали якусь політичну основу, а тут такого немає. Тому вся ситуація в Україні (при певних аналогіях із захопленням у 30-х роках Австрії, Судет) усе-таки вибивається з даних історичних уявлень.

Путін намагається послідовно зруйнувати систему міжнародної безпеки, яка склалася з 1945 року

Найголовнішим є те, що Путін намагається послідовно зруйнувати систему міжнародної безпеки, яка склалася з 1945 року. І в цьому доречна аналогія з діями Гітлера у 30-х роках. 1945 року були досягнуті й прописані певні домовленості, і розуміння подальшого розвитку світу. Не всі Ялтинські домовленості 1945 року були зафіксовані, але світ розумів, що Рузвельт із Черчілем домовились віддати Сталіну Східну Європу. Тому, коли було вторгнення радянських військ у Чехословаччину 1968 року і в Угорщину 1956 року, придушення східної Німеччини, Захід знав про певну домовленість.

– Пане Каспаров, Ви різко критикуєте не лише пана Путіна, а й західних лідерів. На Ваш погляд, вони, м’яко кажучи, недостатньо протидіють тому, що зараз робить Путін. У цьому зв’язку – а чи не досягне президент Росії своєї стратегічної мети – «Ялти-2»?

– Думаю, що не досягне. При тому, що все вами сказане стосовно моєї критики я повторюю, причому в дуже жорсткій формі. Це не є питанням м’якості позиції західних лідерів. Вони не в змозі поки що оцінити весь масштаб загрози. Вони реагують на свого виборця, а той і чути про це не хоче. В нього є свої проблеми: робочі місця, курси валют…

– Наводять соціологічні дані, за якими більшість пересічних французів – за продаж «Містралів» Росії…

З одного боку – конфронтація із Росією – це жахливо, але з іншого – руйнування світового порядку

– На Заході ще не в змозі побачити глобальні наслідки. Але поступово як європейська, так і американська бюрократія починає розуміти, що вибір є лише із двох зол. З одного боку – конфронтація із Росією – це жахливо, але з іншого боку – руйнування світового порядку, на якому в тому числі зросла ця бюрократія. І перше, найголовніше в цьому – кордони. Насправді, добробут і процвітання Європи базується на тому, що з 1945 року кордони не чіпали. Навіть розпад Югославії – міні-Сербська імперія, з урахуванням навіть Косово, – пройшов по певних адміністративних кордонах, визначених ще при Тіто (керівник соціалістичної Югославії Йосип Броз Тіто – ред). При тому, що боснійські кордони були досить умовними. Навіть в Африці особи, які загалом симпатизують Путіну як диктаторові, розуміють, що кордони чіпати не можна. Я це бачив, коли давав шахові сеанси в Африці. Навіть там розуміють, що окреслені ще колоніальними властями кордони чіпати не можна. Нехай ці кордони не відображають реальної ситуації, але якщо хтось на них зазіхає, починається литися кров. Кордони – це те, на чому базується певний порядок у світі й Путін йому загрожує. Тому мені здається, що ніякої «Ялти-2» бути не може, бо з’являється розуміння, що Путіну не потрібна «Ялта-2», йому потрібна руйнація цієї системи світової безпеки.

– Чого ж тоді очікувати далі світу? От Ви, як шахіст, можете відповісти? Адже майстерність гросмейстера визначається тим, наскільки далеко він здатен прорахувати ходи в шаховій партії. Згодні Ви з думками скептиків (зокрема, в Україні), що Путін поки що перемагає в цій «партії», мат він не поставив, але шах йому вдався…

– До завершення цієї «партії» ще далеко. А як Гітлер вигравав до 1941 року? На цих історичних відрізках, поки Захід зосереджується, диктатор завжди має перевагу.

– І насправді грає не в шахи, а в «чапаєва»?

Путін вміє блефувати, підвищувати ставки, однак потенціал путінського блефу вже вичерпується

– Він у принципі грає в свої ігри. В даному разі я би сказав, що це – аналогія із покером. Путін вміє блефувати, підвищувати ставки, і в нього є можливість підвищувати ці ставки. Його нічия думка не хвилює: ні пересічних росіян, ні парламенту. А лідерам на Заході постійно доводиться озиратись – як відреагує суспільство, яким буде рейтинг? Однак потенціал путінського блефу вже вичерпується, адже вже пішов у хід «ядерний шантаж». І все-таки варто не забувати – ресурси сьогоднішньої Росії – неспівставні в порівнянні із ресурсами СРСР. Звісно, Путін дуже небезпечний, але це не Сталін другої половини 40-х років. Тож ми розуміємо, що Росія сьогодні досить слабка і економічно, і соціально.

– А як же ці 86 відсотків, які за Путіна?

– Мене хвилює думка цих 14 відсотків, котрі готові сказати, що дії Путіна їх не влаштовують. Тим паче у Москві люди мислять інакше, і сто тисяч, котрі вийшли на мітинг пам’яті Немцова, доводять, що не зрозуміло, кого у Москві більше? Головна проблема на сьогодні – це те, що путінська пропаганда досягла колосальних успіхів у спотворенні реальності навіть серед просунутих росіян.

– І скільки ж протримається така ситуація – рік, два, десятиліття?

– Путінська пропаганда стверджує, що Європа скоро розколеться, санкції буде скасовано. Що ніяка зброя в Україну не надійде, адміністрація Обами заблокує будь-які шляхи налагодження миру. Ця картина, в якій Путін завжди – переможець, поки що домінує. І реальна пропагандистська боротьба повинна йти на рівні середнього класу Москви.

– Це не наївно, що в середині Росії може визріти впливова антипутінська сила, здатна зупинити його в цих агресивних діях?

– Тільки-но люди розуміють, що реальність зовсім не відповідає їхнім життєвим цілям, люди змінюють поведінку. Те ж саме стосується багатьох російських олігархів. Але це – питання ризиків. Один ризик – йти за Путіним, інший – проти нього.

– І насамкінець нашої розмови – на Вашу думку: що може зараз протиставити Україна Путіну? Так, ще рік тому української армії взагалі не було, тепер вона є і українські воїни демонструють героїзм. Але все одно військовий ресурс Росії на сьогодні потужніший, «воєнторг» – сильніший…

– Україна дала відсіч і це є дуже важливим. Якби українська армія не дала цієї героїчної відсічі, взагалі теми не було б. Путін готувався до цього п'ятнадцять років, задіяв мільярди доларів для купівлі свого лобі, задіяні бізнес-інтереси. У нього там на «бензоколонці» – Шредер (колишній канцлер Німеччини).

– І які ж приводи для оптимізму українців? Вони є – ці приводи?

– Пам’ятаю, коли я грав другий матч із Анатолієм Карповим (тоді Каспаров став чемпіоном світу – ред.), я виграв першу партію. Потім були дві нічиї, а потім я програв четверту і п’яту партії поспіль. І складалася важка для мене ситуація – я на той час поступався мінус один, а в разі нічиєї в матчі загалом Карпов зберігав звання чемпіона світу, тобто мені слід було здобути перевагу у дві партії. Після цього була серія дуже напружених нічиїх, без перемог, але і без поразок. Й тоді один із моїх помічників на мої слова, що знову нічия, відповів: «головне – тренд! Тренд міняється». Після цього я зрівняв рахунок у матчі, згодом ще виграв одну партію, й зрештою переміг у матчі загалом.

– І для України зараз тренд міняється у протистоянні з Путіним?

Зараз тренд явно міняється. Так, завтра ця «партія» не закінчиться. Але козирі Путіна вичерпуються

– Звичайно! Зараз тренд явно міняється. Так, завтра ця «партія» не закінчиться. Але ясно, що козирі Путіна вичерпуються. Незважаючи на шалені кинуті ним ресурси, видно, що Путін програє. Не було б того опору, нічого вже не було б.

– То що може ще вплинути на Путіна?

– На Путіна вже нічого вплинути не може. Нас цікавлять у даному разі російські олігархи – ця «еліта» путінська і московський середній клас. У будь-якій надцентралізованій державі найбільш рішучою завжди є столиця. Тому нас цікавлять декілька мільйонів людей. Як тільки люди розуміють, що їх майбутнє залежить від зміни влади…

– Вибори? Чуров порахує так, як треба…

– Ні, ні, вибори в Росії владу не міняють. Якщо названі мною люди розуміють, що їхнє майбутнє залежить від того, чи сидить у Кремлі Путін, алгоритм поведінки людей міняється. Ми не знаємо, з якою швидкістю. Однак події можуть розвиватися раптово. Всі диктатури падають раптовою. Як тільки виникне розуміння, що путінська влада несе загрозу певним людям, котрі мають плани на своє майбутнє, тоді виникає така синергія в суспільстві, що виводить людей на вулиці. Це – не позитивний порядок денний, це – бажання щось поміняти. От має виникнути таке розуміння. Поки що путінська пропаганда переконує, що всі ці труднощі – тимчасові. Завдання, щоб люди зрозуміли, що за Крим йде розплата. І це стосується не лише Криму. Як казали ще в СРСР, у підсумку холодильник перемагає телевізор.

– Тобто в цій грі, яку наразі Путін веде білими, він зрештою отримає мат, Ви вважаєте?

– Знову ж таки, це не – шахова партія, а гра без правил. І якщо ми зберігаємо бодай мінімальний оптимізм стосовно майбутнього людства, такі диктатори, як Путін, завжди програють. Питання не в тому, як закінчиться ця партія, а яку ціну ми заплатимо.

Передрук з "Радіо Свобода"

Всі новини дня

Путін погрожує «відповісти дзеркально», якщо Фінляндія та Швеція розмістять інфраструктуру НАТО

Загальне фото саміту НАТО в Мадриді, 29 червня 2022 року. Стефан Руссо/Pool via REUTERS

Російський президент відреагував на результати саміту НАТО, на якому Альянс запросив до членства Швецію та Фінляндію. Путін заявив, що Росія «відповість дзеркально», якщо країни НАТО розмістять війська та інфраструктуру у Фінляндії та Швеції після того, як вони приєднаються до Альянсу.

Про це російський президент заявив у середу, 29 червня, в Туркменістані після того, як на саміті НАТО в Мадриді північних сусідок Росії, Фінляндію та Швецію, запросили до вступу в Альянс. Виступаючи після переговорів з регіональними лідерами Центральної Азії, Путін додав, що з Фінляндію та Швецію у Росії «немає тих проблем, які є з Україною».

«Щодо Швеції та Фінляндії, у нас немає таких проблем, які, на жаль, є з Україною... У нас немає нічого, що нас могло б турбувати з погляду членства Фінляндії чи Швеції в НАТО», – сказав Путін.

При цьому він додав, що «раніше не було загрози, а у разі розміщення військового контингенту та інфраструктури ми змушені будемо відповідати дзеркально і створювати такі ж загрози на територіях, звідки створюють загрози нам».

Путін відкинув зауважуння, що саме його дії спонукали Швецію та Фінляндію до членства в НАТО. Він назвав цей аргумент хибним і таким, що «не має нічого спільного з дійсністю».

«Для нас членство Фінляндії та Швеції в НАТО це зовсім не те, що членство України, це зовсім різні речі. Вони це чудово розуміють. Просто вкидають у громадську думку тезу цю, щоб показати – ага, Росія не хотіла, а тепер ось отримала подвійно. Ні. Це зовсім інша річ», – зазначив Путін.

Як писав Голос Америки, НАТО офіційно запросило Фінляндію та Швецію до членства. "Членство Фінляндії та Швеції посилить безпеку в цих країнах, зміцнить НАТО і безпеку Євроатлантичного регіону, - йдеться в заяві Альянсу. - Безпека Фінляндії та Швеції безпосередньо важливі для Альянсу, включаючу під час процедури вступу".

В НАТО буде більше країн та більше військ на сході Європи

На самміті НАТО в Мадриді, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ заявив, що у відповідь на войовничість Росії альянс зміцнюється й зосереджує більші оборонні потужності на сході Європи.

«Путін хотів, щоб НАТО було менше, але НАТО буде більше», – сказав Столтенберґ у середу на саміті у Мадриді.

Президент США Джо Байден повідомив про встановлення постійної присутності в Польщі та додав, що США також посилять свою військову присутність на ротаційній основі в країнах Балтії.

«У той момент, коли Путін порушив мир в Європі і напав на самі принципи порядку, заснованого на правилах, Сполучені Штати і наші союзники, ми збираємося активізуватися. Ми активізуємося», – сказав Байден на саміті НАТО в Мадриді.

На цьому також було повідомлено, що лідери Альянсу погодились затвердити всеосяжний пакет допомоги Україні і підтримувати її стільки, скільки буде потрібно.

«Ми готові продовжувати нашу підтримку в час, коли Україна має справу з жорстокістю в Європі, якої ми не бачили з часів Другої світової війни», – сказав Єнс Столтенберг у середу, 29 червня, на прес-конференції в Мадриді.

У повідомленні були використані матеріали Reuters, РИА новости, USA Today.

"Докази свідчать про те, що бомбардування Драмтеатру в Маріуполі - це навмисний напад на цивільних", - Amnesty International

Дослідження Amnesty International надає нові докази того, що бомбардування Драматичного театру у Маріуполі, було здійснено російськими військовими

Міжнародна правозахисна організація Amnesty International опублікувала нове розслідування «Діти: напад на Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі». Доповідь присвячена атаці на драмтеатр у Маріуполі, яка відбулася 16 березня.

Згідно з висновками розслідувачів, атаку на Драматичний театр скоїли російські військові. Ймовірно вони скинули з літака-винищувача дві 500-кілограмові бомби. Організація задокументувала, що російські військові, вочевидь, цілеспрямовано вразили театр, знаючи, що там ховалися сотні мирних жителів.

В цілому під час роботи над доповіддю, експерти організації поговорили з 53 очевидцями. Також дослідники проаналізували супутникові знімки та дані радарів, зроблені безпосередньо перед атакою та одразу після неї; верифікували фото- та відеоматеріали з архівів свідків та соціальних мереж, дослідили два комплекти архітектурних планів театру.

«Після кількох місяців ґрунтовного розслідування, аналізу супутникових знімків та опитування десятків очевидців ми дійшли висновку, що ця атака є беззаперечним воєнним злочином, і скоїли його російські військові», – заявила генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар.

Точна кількість жертв остаточно не встановлена. Одразу після нападу в Маріупольській міськраді заявили, що загинули близько 300 осіб. Докази, зібрані Amnesty International, вказують, що велика кількість мешканців покинула театр незадовго до нападу, зокрема 14 і 15 березня, коли запрацювали «зелені коридори». А більшість із тих, хто лишилися в театрі, мали можливість перебувати в більш безпечних зонах будівлі. Натомість люди, які перебували на польовій кухні на вулиці та безпосередньо на сцені й у перших глядацьких рядах, швидше за все, отримали серйозні поранення та загинули.

Так виглядав знищений російськими військовими театр 12 квітня
Так виглядав знищений російськими військовими театр 12 квітня

Під час роботи зі свідками, експерти дізналися імена чотирьох убитих: Михайло Гребенецький, Любов Свиридова, Олена Кузнєцова та Ігор Чистяков. Amnesty International зібрала докази щодо мінімум 12 смертей, хоча чимало тіл і досі лишаються не ідентифікованими.

Працюючи над звітом, експерти Amnesty International розглянули кілька теорій про те, хто відповідальний за напад. У підсумку дослідники спростували заяви російської влади щодо причетності українських військових. За їхніми даними, найбільш реалістичною є версія щодо цілеспрямованого авіаудару російських пілотів по цивільному об'єкту.

Жоден із 28 уцілілих унаслідок атаки, з якими спілкувалася Amnesty International, ані інші свідки поблизу театру в день нападу не надали жодної інформації, що вказує на те, що українські військові використовували театр як базу для військових операцій або місце для зберігання зброї.

Докази свідчать про те, що це був навмисний напад на цивільних
Джоан Марінер, Amnesty International

Як пояснила «Голосу Америки» Джоан Марінер, директорка департаменту кризових ситуацій Amnesty International: розслідування також показало, що незважаючи на заяви Москви, Драмтеарт не мав жодного відношення до військової інфраструктури. «Була невелика кількість солдатів, які іноді відвідували людей або приносили припаси, але не було військової присутності, яка би виправдовувала таку атаку. Докази свідчать про те, що це був навмисний напад на цивільних», - додала вона.

«У повітрі та на землі російські сили здійснювали цілеспрямовані вбивства мирних жителів в Україні, які ми ретельно задокументували, – сказала Аньєс Калламар. - Необхідно негайно провести ґрунтовне розслідування, щоб притягнути винних до відповідальності за загибель та поранення цивільних осіб, а також масштабні руйнування цивільної інфраструктури».

Джоан, у свою чергу, каже, що дані доповіді можу бути використані при кримінальних розслідуваннях. У деяких судах вони можуть стати частиною доказів. «Проте для будь-якого розслідування доповідь – це дорожня мапа для роботи», - переконана вона.

"Маріуполь мирний" та "Маріуполь героїчний" - фотовиставка у Вашингтоні 

Український воїн полку Азов на металургійному комбінаті "Азовсталь" у Маріуполі, Україна. 16 травня 2022. Фото: Дмитро Козацький, позивний "Орест".

Фотовиставку із світлинами нині окупованого російськими військами Маріуполя відкрили в Українському домі в столиці США м. Вашингтон у вівторок 28-го червня, 2022 р. Світлини поділили на два періоди - "до війни" та "під час війни".

"Ну от і все. Дякую за прихисток, Азовсталь - місце моєї смерті і мого життя"
Прес-секретар полку Азов Дмитро Козацький, позивний "Орест"

"Цією виставкою ми хочемо іще раз нагадати усім про те, що Росія вбиває найкращих. [Проводимо виставку], щоб повернути додому кожного, хто зараз із українців у полоні, а також щоб перемогти", - розповіла посолка України в США Оксана Маркарова у ексклюзивному коментарі для "Голосу Америки".

Фотограф та оператор Віктор Дєдов. Загинув від російських обстрілів у Маріуполі, Україна, 11-го березня, 2022 р.
Фотограф та оператор Віктор Дєдов. Загинув від російських обстрілів у Маріуполі, Україна, 11-го березня, 2022 р.

Довоєнні фотографії були зроблені оператором місцевого телеканалу Віктором Дєдовим, який загинув в березні цього року внаслідок російських обстрілів. Світлини надала його дружина Наталя. Вона була разом із чоловіком та їхнім сином, коли в квартиру прилетів російський снаряд і забрав життя Віктора. Чоловіка так і не вдалось поховати, тому що через чотири дні після його смерті внаслідок іншого ворожого обстрілу, їхній будинок згорів.

Прес-секретар полку Азов Дмитро Козацький, позивний "Орест"
Прес-секретар полку Азов Дмитро Козацький, позивний "Орест"

Фото воєнного періоду робив прес-секретар полку Азов Дмитро Козацький, позивний "Орест". У 2014-му Дмитро вирішив залишити Польщу, де вивчав ІТ та менеджмент і повернутися в Україну, щоб долучитися до Революції Гідності. А коли Росія напала на Донбас, хлопець пішов добровольцем до батальйону Азов. 26-тирічнй "Орест" потрапив у російський полон після вимушеного виходу українських військових із заводу Азовсталь. 20 травня він зберіг свою останню фотографію і відправив її друзям, щоб фото було подане на міжнародні фотоконкурси.

"Ну от і все. Дякую за прихисток, Азовсталь - місце моєї смерті і мого життя", - написав азовець "Орест" на своїй сторінці у соцмережі Twitter.

"Ці фотографії закладають вічну пам’ять про незліченну кількість мирних жителів, які були вбиті та закатовані російськими загарбниками. Вони передають невідкладність дій і закликають усіх нас протистояти силам зла. Ця виставка і сьогоднішня подія - це іще раз нагадування усім нашим партнерам тут про те, що нам треба більше зброї, про те, що нам треба більше допомоги, про те, що нам треба більше санкцій для Росії. Щоб скоротити час до перемоги", - наголосила українська посолка в день відкриття виставки.

Оксана Маркарова, посолка України в США. В Українському домі, Вашингтон, США. Вівторок, 28 червня 2022 р.
Оксана Маркарова, посолка України в США. В Українському домі, Вашингтон, США. Вівторок, 28 червня 2022 р.

Нейт Мук, генеральний директор World Central Kitchen (Світової центральної кухні, ред.). Благодійна організація забезпечує їжею людей, які постраждали внаслідок війни та стихійних лих. Із березня цього року Нейт подорожує Україною, допомагаючи жертвам російської агресії.

"Я провів більшу частину останніх чотирьох місяців, подорожуючи Україною. Вперше я в'їхав в Україну 1 березня, їздив машиною та потягом по всій країні. Багато часу провів на сході, зокрема у Харкові та Донецькій області", - розповідає генеральный директор World Central Kitchen в ексклюзивному коментарі для Голосу Америки.

Вже за тиждень Нейт знову повертається в Україну. За його словами, світлини Маріуполя, зроблені загиблим оператором Віктором та азовцем "Орестом", допоможуть американцям побачити реальність, яку не можуть передати міжнародні кореспонденти.

"Ми багато бачимо в ЗМІ про те, що відбувається в Україні. Це все показують у місцевих новинах. Хоча зараз трохи менше, ніж, можливо, було раніше, на жаль. Але твори, які тут виставлені, це те, - що не могли побачити міжнародні кореспонденти. І тому, цими світлинами особливо важливо поділитися", - ділиться Нейт із кореспонденткою Голосу Америки.

Нейт Мук, генеральний директор World Central Kitchen. В Українському домі, Вашингтон, США. Вівторок, 28 червня 2022 р.
Нейт Мук, генеральний директор World Central Kitchen. В Українському домі, Вашингтон, США. Вівторок, 28 червня 2022 р.

Відкриття виставки було приурочене до дня Конституції України. Побачити світлини в американській столиці можна буде протягом місяця. Потім фототвори планують показувати в інших американських містах, розповідає Маркарова.

Місто Маріуполь до повномасштабної російської війни. Фото оператора Віктора Дєдова. Автор загинув від російського обстрілу 11-го березня, 2022 р.
Місто Маріуполь до повномасштабної російської війни. Фото оператора Віктора Дєдова. Автор загинув від російського обстрілу 11-го березня, 2022 р.
Місто Маріуполь під час російської війни. Фото прес-секретаря полку "Азов" Дмитра Козацького, позивний "Орест". Автор потрапив у російський полон під час вимушеного виходу українських військових із Азовсталі.
Місто Маріуполь під час російської війни. Фото прес-секретаря полку "Азов" Дмитра Козацького, позивний "Орест". Автор потрапив у російський полон під час вимушеного виходу українських військових із Азовсталі.

Дивіться також: Українські авіатори завершили кількаденний візит до Вашингтона - ексклюзивний коментар.

“Росію треба виштовхнути з усієї України” каже Британія і додає військової допомоги на £1 млрд

Британський прем'єр-міністр Борис Джонсон на саміті НАТО у Мадриді 29 червня 2022 р.

Велика Британія оголосила про надання Україні чергової частини військової допомоги на 1 мільярд фунтів ($1,2 млрд.)

В офіційному повідомленні сказано, що в межах цього набору йдеться про “складні системи протиповітряної оборони, безпілотні літальні апарати, новітні бойові електронні засоби, а також життєвоважливе спорядження для українських солдатів”.

“Це перший крок до того, щоб Україна могла перейти з героїчної оборони від незаконного російського вторгнення до початку наступальних операцій проти російських сил на суходолі, щоб відновити український суверенітет”, - сказано в урядовій заяві.

Очільниця британського міністерства закордонних справ Ліз Трас сказала британському радіо 30 червня, що “зрештою росіян необхідно вибити з усієї території (України)”.

Британське оголошення з'явилося після того, як на саміті НАТО у Мадриді генеральний секретар альянсу Єнс Столтенберґ повторив, що західні союзники обіцяють “непохитну” і довготермінову допомогу Україні, щоб допомогти їй захиститися від російської агресії.

В ці дні стало відомо також про плани чергових партій важких озброєнь для України, зокрема ракетних систем залпового вогню та гаубиць з Норвегії, Нідерландів, Німеччини, а також з Італії.

Саміт НАТО схвалив засадничий документ, в якому Росія названа “прямою загрозою” для країн альянсу, та проголосив готовність прийняти нових членів: Фінляндію та Швецію.

Важливі заяви НАТО, США та що вони означають для України. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:11:26 0:00

На HBO відбувлася прем'єра документального фільму “Чорнобиль. Загублені касети”. Відео

На HBO відбулася прем'єра документального фільму “Чорнобиль. Загублені касети”. Основою сюжету стала знахідка унікальних відеокасет з Чорнобильської трагедії у київських архівах - а також приватні кадри, які автори ніколи не показували широкому загалу.

Більше

XS
SM
MD
LG