Спеціальні потреби

Актуально

Вперше з 2019 року в Україні може з’явитися повноважний посол США. Які шанси і чому це важливо?

На цьому офіційному портреті без дати, наданому Державним департаментом США, зображена посол Бріджит Брінк. (Державний департамент США через AP)

У вівторок, 10 травня, Комітет із закордонних справ Сенату США розглядатиме кандидатуру Бріджит Брінк на посаду Посла США в Україні.

Наразі Брінк обіймає посаду Посла США в Словацькій Республіці. Уся її попередня кар’єра дипломата була тією чи іншою мірою пов’язана із країнами, де присутній вплив Росії. Згідно із офіційним сайтом Держдепу, вона обіймала посаду заступниці помічника секретаря в Бюро з питань Європи та Євразії Державного департаменту, де вона відповідала за питання Східної Європи, Кавказу та затяжні конфлікти в Європі. Вона також була заступницею глави місії в посольствах США в Узбекистані та Грузії. Перед тим вона посідала посаду директорки з питань Егейського моря та Південного Кавказу в Раді національної безпеки США, працювала в Державному департаменті заступницею директора з питань Південної Європи, спеціальною помічницею міністра з політичних питань. Свою кар'єру Брінк, родом з Мічигану, розпочала в Белграді, Сербія, у 1997-1999-х роках. Вона володіє російською та сербською, а також грузинською та французькою мовами на базовому рівні, повідомляє її офіційна біографія.

Затвердження має відбутись швидко

Дипломати, з якими поспілкувався “Голос Америки”, очікують, що її затвердження відбудеться швидко.

“По-перше, вона дуже кваліфікована, вона знає регіон, вона знає війну, вона була послом у Словаччині, тож добре знайома з усіма поточними проблемами. Її дуже поважають. Її підтримують як республіканці, так і демократи. Цього тижня вона зустрічалася з ними”, - сказав колишній тимчасовий повірений у справах США в Україні, а нині віце-президент Інституту мира США Вільям Тейлор.

А по-друге, наголосив він, у Конгресі, де існує міцна двопартійна підтримка України, поспішатимуть якомога швидше провести слухання та призначити голосування в Сенаті, аби вона могла розпочати виконувати свої обов’язки.

Одразу після того, як 25 квітня президент США номінував Брінк на цю посаду, сенаторка-демократа Джін Шагін, яка очолює підкомітет Сенату із закордонних справ з питань Європи та регіонального співробітництва в галузі безпеки та є старшим членом Комітету Сенату з питань збройних сил, висловилася на підтримку цієї кандидатуру. Її офіс розповсюдив заяву, в який вона вітає висунення Брінк як важливий прогрес “у захисті нашої національної безпеки та зміцненні нашого дипломатичного корпусу”.

“Оскільки російські війська здійснюють жахливе насильство над громадами по всій Україні, призначити посла надзвичайно важливо для координації ключової військової та гуманітарної допомоги та допомоги нашим партнерам у захисті. Брінк відіграватиме вирішальну роль у цей ключовий момент, щоб притягнути Росію до відповідальності та надати Україні можливість захищатися, оскільки ми координуємо спільну відповідь з нашими європейськими союзниками. Я з нетерпінням чекаю, що її кандидатура буде швидко розглянута та затверджена цим Сенатом», - йдеться у заяві.

“Чудовою новиною в критичний момент” раніше назвав висунення Брінк лідер більшості в Сенаті Чак Шумер та пообіцяв зробити її затвердження Сенатом пріоритетом, повідомляє «Вашингтон Пост».

Колишній посол США в Польщі, а нині старший науковий співробітник Атлантичної ради Деніел Фрід зазначив, що серед демократів існує висока підтримка кандидатури Брінк. А для республіканців, зауважив він, як би вони до неї не ставились, після того, як вони критикували адміністрацію США за те, що та затримує призначення посла, їм буде складно самим затримувати її затвердження.

«[Ця критика] має підстави. Це не повинно було в них зайняти рік. Але тоді важко критикувати адміністрацію за повільність, а потім самим уповільнювати процес».

Готова та чекає з нетерпінням на початок роботи в Україні

Брінк вже готується до зайняття посади і з нетерпінням чекає, аби виїхати в Україну, розповів «Голосу Америки» Тейлор, який, за його словами розмовляв з нею на початку цього тижня. На думку дипломата, Брінк – добре готова, аби виконувати обов’язки Посла США в критичний для України та відносин обох країн час.

«У цей час потрібен той, хто розуміє весь регіон, розуміє політику відносин з Росією, розуміє важливість України для Сполучених Штатів, для Європи та для світу, оскільки Україна, як ми знаємо, бореться проти росіян заради себе і захищає Європу, захищає американські цінності», - сказав Тейлор.

Вже наступного дня після російського вторгнення, Брінк відвідала кордон Словаччини з Україною, куди почали прибувати українці, змушені виїхати зі своєї країни. Вона заявила, що США продовжуватимуть підтримувати обидві країни в нових умовах, повідомляє NPR.

«Оскільки ми всі підтримуємо Україну, я уважно стежу за наданням Словаччиною прямої гуманітарної допомоги Україні та спроможностями постачати реверсний газ з 2014 року. Свідчення допомоги та підтримки, яку словацькі війська пропонують Україні, викликає смирення та захоплення. Моє серце - з кожною жертвою цієї безглуздої війни», - цитує Брінк видання.

Деніел Фрід, який каже, що знайомий з Бріджит Брінк вже 20 років, говорить, що їй добре відома політикою Росії в регіоні, адже вона прослужила більшу частину своєї кар’єри в країнах, які з нею межують. До того ж, додав він, дипломатка має добру вдачу.

«Вона сильна і впевнена в собі людина, але також, якщо можна так сказати, - дуже приємна. Вона добра і не відчуває потреби демонструвати свою силу, крім випадків, коли їй це потрібно».

Брінк стане першим послом США в Україні з 2019-го року, коли раніше за передбачений час закінчилася каденція Марі Йованович. Тейлор, як і Крістіна Квін, яка зараз очолює Посольство США, обіймав посаду тимчасового повіреного у справах США. Тейлор високо оцінив роботу своєї наступниці, але сказав, що перебування у статусі посла дасть Брінк додаткові повноваження.

«[Крістіна Квін] дуже гарно попрацювала і зможе широко представити Бріджит, посла Брінк, українській владі – Зеленському, всім його співробітникам, міністрам. Тож це буде дуже гарна передача. І коли є затверджений посол, якого обрав президент і затвердив Сенат, це дає йому, додаткову вагу», - зауважив дипломат.

За словам Фріда, перебуваючи на посаді посла, Брінк матиме кращий доступ до урядовців США найвищого рівня.

«Будь-який посол США в Україні зможе підняти трубку і зателефонувати високопоставленим особам в Білому домі та Держдепартаменті».

Очікувано, основним пріоритетом роботи нового посла в Україні стане координація підтримки, яку надає США Україні у протистоянні агресії, сказав Тейлор.

«Дискусії, комунікації, прохання українців до американців, пропозиції та поради американців українцям, підтримка, яку Вашингтон може надати Києву - все це зосереджується на тому, аби виграти війну. І посол Брінк буде там в час, коли зусилля українців у протистоянні росіянам набирають обертів. Українці виграють цю війну і посол Брінк буде там, аби допомогти їм рухатися до наступного етапу - відбудови та реконструкції».

Посольство надає дуже важливий контекст та інформацію, а також довідкову інформацію про те, як триває робота. Найкраще це робити в Києві.

Наразі війна в Україні є головним зовнішньополітичним пріоритетом Вашингтона, коли високопосадовці Державного департаменту, Міністерства оборони, адміністрації, Ради нацбезпеки та інших відомств зосереджені на Україні. У таких умовах, зазначив Тейлор, дуже важливо мати посольство у Києві для збирання, аналізу інформації та координації комунікації Києва з Вашингтоном.

«Посольство надає дуже важливий контекст та інформацію, а також довідкову інформацію, розвіддані про те, як триває робота в Києві і загалом в Україні. Найкраще це робити в Києві. Тому так важливо повернути посольство в гру».

У понеділок, 2 березня, Посольство США в Україні перенесло свою роботу з Польщі до Львова. Під час брифінгу для преси тимчасова повірена США в Україні Крістіна Квін сказала, що вони сподіваються повернутися до Києва до кінця місяця, якщо це дозволять умови безпеки.

Грузинська контроверсія

У грудні 2018 року, американське видання «Зовнішня безпека», посилаючись на свої джерела в американському уряді та серед колишніх чиновників, написало, що уряд Грузії відмовився підписувати погодження на призначення Бріджит Брінк на посаду посла США в Грузії через її нібито схильність до колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі. Чиновники, з якими спілкувалося видання, оскаржують це звинувачення.

Уряд Грузії цю інформацію також заперечив. Заступниця міністра закордонних справ Грузії Хатуна Тотладзе заявила, що «інформація є неправдивою, а повторення неправдивої інформації -шкідливе», написав веб-сайт Agenda.ge. Видання також цитує члена правлячої партії «Грузинська мрія» Георгія Вольського, який каже, що в грузинського уряду «немає ресурсів», щоб вплинути на рішення уряду Сполучених Штатів.

Фрід сказав, що він знайомий із цією історією, але не може довести, правда це чи ні. Але він точно знає, що подібне звинувачення є нісенітницею.

«Вона не була ні за, ні проти Саакашвілі, вона була за грузинську демократію, за майбутнє Грузії із заходом. Помилка аматорів полягає в тому, що вони часто думають, що посли США займають чиюсь сторону у внутрішній політиці. Інколи вони так, роблять помилки. Але не Бріджит, професіонали майже ніколи не роблять такої помилки, і я точно знаю, що вона цього не робила».

Не буде Бріджит Брінк, у разі її затвердження Послом США в Україні, займати чиюсь сторону й в українській внутрішній політиці, завірив Фрід.

У статті використано матеріали «Washington Post», NPR.

Дивіться також: нн Епплабаум: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України. Інтерв’ю

Енн Епплабаум: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України. Інтерв’ю
please wait

No media source currently available

0:00 0:20:51 0:00

Всі новини дня

Ядерний шантаж Путіну нічого не дасть. Грозєв, Стент, Файфер - про ядерні погрози, анексію та мобілізацію

У своїй промові Путін пригрозив західним країнами використанням Росією ядерною зброєю.

Експерти кажуть, що західним країнам не слід змінювати тактику через можливість оголошення захоплених Москвою українських областей територією Росії.

Володимир Путін, виступивши з промовою про «часткову мобілізацію» та гарантію визнання майбутніх сепаратистських «референдумів» на захоплених Росією територіях сходу України, спробував підвищити ставки у своїй боротьбі із Заходом, а також ще більше закрутити гайки всередині країни, поставивши її на військові рейки.

Нічого з того, чого російський лідер намагається досягти цими кроками, у нього не вийде – таких висновків приходять експерти, з якими про цілі останніх дій Путіна поговорив «Голос Америки».

Ядерний блеф Путіна є саме блефом – вважає журналіст-розслідувач проекту Bellingcat Христо Грозєв, з яким поговорила Українська служба «Голосу Америки»:

«Якщо оцінювати російський ядерний арсенал у цифрах, то це не дає жодного уявлення про реальні можливості. Якщо [якась зброя] не проходила випробувань роками – а російський ядерний арсенал не проходив їх роками – є величезний ризик, що вона не спрацює, як потрібно. Так, ми збираємо статистику, дивимось об'єктивні дані, але ніхто не може напевно сказати нам – чи Кремлю – яку частину цього арсеналу все ще можна використати. У разі сприйняття Путіна слабким, його офіцери, швидше за все, не підкоряться наказу застосувати ядерну зброю, оскільки слабкий Путін не зможе надати їм захист від майбутнього трибуналу, правосуддя».

Ядерний шантаж Путіна навряд чи буде ефективним – у цьому впевнений й Грегорі Файфер, виконавчий директор Інституту сучасних світових проблем у Вашингтоні, Російській службі «Голосу Америки». Він каже, що адміністрація Байдена «мала рацію, не клюнувши на цю наживку і не відреагувавши на ядерну риторику».

«Путін, оголошуючи захоплені українські території російськими, виправдовує можливість застосування ядерної зброї, щоб їх тепер у неї не відібрали, а заразом оголошує так звану "часткову мобілізацію", і до цього потрібно ставитись обережно. Але також варто враховувати те, що він просто розраховує на втому Заходу від цієї війни та втрату єдності в лавах західних країн, особливо взимку, якщо виборці в західних країнах зазнають поневірянь через кризу енергопостачання. Він завжди грав у цю гру», – пояснює експерт.

«Виглядає, що надія чи стратегія для Путіна полягає в тому, давайте формально додамо ці країни, ці території до Росія, щоб я міг тримати Захід у заручниках, кажучи: якщо ви вторгнетеся на мою територію, я використаю ядерну зброю проти Заходу. Я не думаю, що цей блеф спрацює, але, схоже, це єдине, що зараз придумав Путін», - говорить Грозєв.

При цьому слабкість Путіна, за словами Грозєва, вже виявилася на полі бою в Україні: «Очевидно, що режим Путіна, який втрачає кілометри лінії фронту в Україні, стає менш лякаючим для його власного населення». До того ж, говорить він, значна частина репресивної машини Кремля є недієздатною, оскільки перебуває на передовій в Україні – Росгвардія, наприклад.

«І вони не зможуть стримувати людей на вулицях з тією самою ефективністю, з якою це робили у 2021 році», - говорить журналіст-розслідувач. За словами Грозєва, який цього тижня був у Вашингтоні, його головне повідомлення до представників американської влади та ескпертного середовища полягало у тому, що у російському суспільстві відбувається чимало процесів, які можуть привести до кінця цього режиму.

Дослідниця Джорджтаунського університету Анджела Стент сказала в інтерв'ю кореспонденту Російської служби «Голосу Америки», що оголошена Путіним моблізація посилить невдоволення в середині Росії.

«Досі він не оголошував мобілізацію саме тому, що не хотів провокувати появу набагато більш опозиційних настроїв щодо цієї війни, тому він і посилав на війну чоловіків із бідних російських регіонів, часто не росіян за своїм етнічним походженням. Зараз, коли залучатимуться до війни люди з основних російських міст, у країні виникне набагато більше невдоволення. Я думаю, що вони дозволили різним «яструбам» у пропагандистських шоу практично відкрито критикувати владу та співвітчизників за те, що немає більш рішучих дій, і тепер намагаються подати мобілізацію такою собі відповіддю на критику».

За її словами, у разі оголошення окупованих українських територій російськими ніхто не збирається визнавати ці референдуми легітимними:

«Україна та Захід скажуть, що ніяка це не частина Росії. Очевидно, що Путін намагається залякати Сполучені Штати та українців, щоб зупинити їхній контрнаступ, і налякати країни НАТО, щоб вони припинили підтримувати Україну. Але я не думаю, що це спрацює. Якщо ви послухаєте промову Байдена на Генеральній Асамблеї ООН або (…) промову президента Франції там же, то ясно, що дії Путіна викликають протилежний ефект».

«Те, що він зробив, – продовжує Анджела Стент, – лише подвоїть рішучість США та європейських країн підтримувати Україну, давати їй більше зброї».

Анджела Стент сумнівається, що Вашингтон готовий прямо зараз почати постачати Україні більш серйозне та далекобійне озброєння, але дискусії з союзниками про це йдуть: «Я бачу, що Польща, країни Балтії та Великобританія рішуче налаштовані в сенсі надання озброєнь Україні, але я маю відчуття, що позиція США поки залишиться такою, якою вона є зараз».

Заходу треба щонайменше продовжувати дотримуватися існуючої стартегії стримування, говорить Файфер.

«Я думаю, що потрібно просто продовжувати вперто робити те, що Захід вже робить, і продовжувати це ще більшою мірою: Україні потрібно більше зброї, Україні потрібно більше навчання у зв'язку з цими озброєннями, і їй потрібна економічна підтримка. Заходу необхідно посилити підтримку України, щоб гарантувати відсутність Кремля будь-яких шансів на перемогу в цій війні».

Більше того, Захід, на думку Файфера, повинен ясно дати зрозуміти, що він домогатиметься повного військового фіаско для Путіна та його режиму: «Путін розуміє тільки силу, і західні країни мають бути в змозі показати, що немає жодних обмежень на силу, яку Захід зрештою може застосувати у цьому конфлікті».

За словами Грозєва, успішний український контрнаступ та спроби Путіна відповісти на нього зменшують його підтримку й всередині його оточенння.

«По-перше, навколо Путіна є дуже маленька бульбашка, яка справді свідомо хотіла цієї війни, половина з них тому, що вони заробляли на цій війні мільярди, а друга половина - через бажання знайти механізм, щоб залишатися при владі назавжди, що ця війна ніби пропонував їм. Але люди в трохи більшому колі не мають ідеологічного відношення до цілей війни, але можуть втрати усе економічно та щодо способу життя. Отже, це зовнішнє коло зараз, на мій погляд, розглядає ситуацію як можливість для них або вплинути на те, щоб Путін пішов, або фактично замінити Путіна, тому що вони не збираються страждати за те, що вони ніколи не підтримували або в чому не брали активної участі».

Чи показують відчайдушні дії Путіна, що він хоче якнайшвидшого закінчення військових дій в Україні, які обернулися для нього великим провалом? Про це нещодавно говорив президент Туреччини Ердоган, але Грегорі Файфер сумнівається в цьому:

«Я вважаю, що тим, хто формує політику на Заході, варто враховувати, що Путін хоче продовження цього конфлікту якнайдовше. Він уже отримував вигоди від заморожених конфліктів у Грузії та Молдові, і думка про те, що зараз він шукає якихось шляхів виходу з цієї війни – це дуже характерна для західного аналізу ідея, у якій я сумніваюся».

Вигоди, яких Володимир Путін намагається досягти, піднімаючи ставки, кажуть експерти, здаються абсолютно ілюзорними, порівняно з реальними ризиками для його режиму. Судячи з нещодавнього саміту ШОС в Узбекистані, від Кремля починають дистанціюватися країни, які ще нещодавно були налаштвоані давно були налаштовані до нього доброзичливо чи нейтрально.

«Це Ердоган, який займає дуже чітку позицію щодо війни на користь України, але що ще більш важливо, і китайське керівництво, і Індія, і країни, які Росія воліла б, щоб вони принаймні не приєдналися, тепер стають більш критичними. І це, знову ж таки, я думаю, є функцією цих лідерів, які сьогодні бачать у Путіну невдаху і не хочуть бути з ними пов’язаними», - говорить Грозєв.

Дивіться також: «Суспільство втрачає страх влади». Інтерв’ю з дослідником Bellingcat Хрісто Грозєвим про російське суспільство та ядерну загрозу. Відео

"Ми не руйнуємо інфраструктуру, якою потім будемо користуватися самі", - Гуменюк про контрнаступ ЗСУ на Херсонщині

Миколаївщина, 2 вересня 2022. REUTERS/Umit Bektas

На острові Зміїний РФ не вдалось розгорнути систему протиповітряної оборони, "про яку вони мріяли", тому зараз їхнє корабельне угруповання тримається за мисом Тарханкут і вздовж південного узбережжя Криму в так званій "ракетобезпековій зоні". Про це керівниця об’єднаного пресцентру оперативного командування "Південь" Наталія Гуменюк розповіла в коментарі для "Голосу Америки".

у Росії "напоготові майже постійно 3-4 ракетоносії, які споряджені високоточними ракетами типу "Калібр"

За словами Гуменюк, через це стан у Чорному морі зараз "досить врегульований", адже російські військовоморські сили тримаються ближче до своїх позицій в незаконно анексованому Криму. Водночас, у Росії "напоготові майже постійно 3-4 ракетоносії, які споряджені високоточними ракетами типу "Калібр", від 20 до 30 одиниць. Тактико-технічні характеристики цих ракет дозволяють застосовувати їх по всій території України, вони загрожують не тільки півдню, і вони високоточні, повторюсь, це означає, що можуть бути застосовані по дуже важливих об'єктах, як це було вже не один раз".

При цьому, керівниця пресцентру командування "Південь" розповіла: "Обстановка в нашій зоні відповідальності досить напружена дійсно, оскільки ворог підтягнув дуже потужні резерви свого часу, коли був тільки анонсований контрнаступ, потужні сили були сконцентровані на півдні України зокрема".

специфіка Херсонських степів, відкрита поверхня, [...] тож ускладнений маршрут просування

"Крім того, додається ландшафт: специфіка Херсонських степів, відкрита поверхня, дуже мала площа лісових угідь, які можуть бути укриттям для війська, і розрізаний ландшафт багатьма каналами річками і гідроспорудами, тож ускладнений маршрут просування через використання таких специфічних об'єктів. Але все це не може зупинити, оскільки це наша земля, наша зона відповідальності і за мирних часів, ми дуже добре в ній орієнтуємось і знаємо", - сказала Гуменюк.

Окремо вона підкреслила, що ЗСУ не має на меті руйнування об'єктів інфраструктури: "Ми не руйнуємо інфраструктуру, якою потім будемо користуватися самі, - ми руйнуємо плани ворога".

"Наразі Україні вкрай необхідна протиракетна оборона, навіть не просто протиповітряна, а захист, нам потрібний захист з неба", - додала Гуменюк і підкреслила також потребу ЗСУ у далекобійній артилерії, яку, за її словами, українські військовики довели, що можуть ефективно використовувати.

Ми не руйнуємо інфраструктуру, якою потім будемо користуватися самі

Водночас, пізніше в ефірі національного телемарафону Гуменюк розповіла про успіхи української армії у південних областях: "Бої йдуть запеклі. На півдні досить спекотно. Вогонь йде з одного боку і з іншого. Але ворог все ж таки поступається. Поступово території ми закріплюємо за собою. Це його напружує. Обстрілів стає то менше, то більше – залежно від того, яку кількість боєприпасів ми вразили за ніч", – повідомляє "Радіо Свобода".

12 вересня в оперативному командуванні "Південь" повідомили, що за останній час Збройні сили України деокупували 5 населених пунктів на Херсонщині – Високопілля, Нововознесенське, Білогірку, Сухий Ставок та Миролюбівку. Загалом, за останні два тижні, за даними військових, українська армія звільнила близько 500 квадратних кілометрів території в Херсонській області.

Бої йдуть запеклі

При цьому 18 вересня російське Міноборони повідомило про відбиття споб наступу ЗСУ на Миколаївсько-криворізькому напрямку.

Тим часом, газета New York Times із посиланням на свої джерела в американському уряді повідомила, що президент Росії Володимир Путін відхилив прохання російських командувачів про відведення військ із окупованого Херсона.

відмова Путіна у відступі з Херсона також призвела до зниження морального духу серед російських військ

Як пише видання, відхід із Херсона дозволив би російським військовим організовано відступити через Дніпро, зберігши техніку та врятувавши життя солдатів.

"Але такий відступ був би ще одним принизливим публічним визнанням невдач Путіна у війні та приніс би Україні другу велику перемогу за один місяць [...] Американські чиновники заявили, що відмова Путіна у відступі з Херсона також призвела до зниження морального духу серед російських військ, які здебільшого відрізані від своїх шляхів постачання, і які, схоже, вважають, що можуть залишитися в безвиході", – пише видання.

Днями на Херсонщині та в інших окупованих російськими військами регіонах проходять так звані "референдуми" щодо приєднання до Росії. Як "Голос Америки" повідомляв раніше, західні союзники, зокрема, США, ЄС, Україна та країни "Групи семи" назвали ці "плебісцити" фіктивними й заявили про невизнання їхніх результатів.

У статті використано матеріали "Радіо Свобода", New York Times, Interfax

Мобілізація в РФ може бути використана для посилення Росгвардії – британська розвідка

Міністерство оборони Великої Британії з посиланням на дані британської розвідки припускає, що мобілізація в РФ може бути використана для посилення підрозділів Росгвардії додатковими силами.

«21 вересня 2022 року відомий російський націоналіст, депутат Думи Олександр Хінштейн закликав поширити часткову мобілізацію російських військових на Національну гвардію Росії (Росгвардію). Підрозділи Росгвардії відіграли важливу роль як у бойових діях, так і в гарантуванні безпеки тилу в Україні і наразі сприяють проведенню «референдумів» щодо приєднання на окупованих територіях», – йдеться в повідомленні.

У британській розвідці додають: «Ці сили (Росгвардії – ред.)призначені для виконання функцій внутрішньої безпеки, щоб забезпечити безперервність режиму Путіна. Вони були особливо погано підготовлені до інтенсивних боїв, які вони проходили в Україні. З огляду на вимогу придушити зростання внутрішнього інакомислення в Росії, а також виконання оперативних завдань в Україні Росгвардія, ймовірно, перебуває під особливою напругою. Є реальна ймовірність того, що мобілізація буде використана для посилення підрозділів Росгвардії додатковими живими силами».

Вранці 21 вересня президент Росії Володимир Путін оголосив про часткову мобілізацію в країні «у зв’язку з ситуацією в Україні». Він заявив, що призову на військову службу підлягатимуть громадяни, які перебувають у запасі. Насамперед, йдеться про тих, хто служив у лавах збройних сил, а також має певні військово-облікові спеціальності й досвід.

Втім численні свідчення і відео, поширені росіянами у мережі, вказують на те, що під мобілізацію потрапляють особи без військового досвіду і з порушенням інших вимог до прийняття у військо.

Мобілізація у РФ спричинила масовий виїзд із країни росіян, які можуть бути призвані до армії, а також відносно нечисельні протести у великих містах, які жорстко розганяють силовики.

Згідно з оцінками Пентагону, оголошена Кремлем мобілізація може вирішити проблеми Росії з нестачею особового складу, але не усуває проблеми, які стали вагомою причиною поразки російських сил під Києвом а також неспроможності Росії досягнути прогресу на Донбасі, вважають в Пентагоні.

"Невідомо, чи це може значно вплинути на питання командування та контролю, логістики, поставок і, що важливо, бойового духу, з якими, як ми бачили, російські сили зіткнулись в Україні", - заявив речник Пентагону Пет Райдер під час брифінгу в четвер.

Райдер додав: "Якщо є значні виклики, а стратегічні системні питання, які роблять великі збройні сили боєздатними, не вирішено, то ніщо не вказує, що ситуація покращиться, якщо до рівняння додати більше змінних".

Голос Америки в Ізюмі. Відео

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00

Українські чиновники оголосили в п'ятницю, що понад 400 тіл було ексгумуванно із місця масового поховання поблизу Ізюма Харківської області, звідки російські війська нещодавно відступили у результаті українського контрнаступу.

Спроба швидко зміцнити фронт, здобути лояльність тих у Росії, хто підтримує війну. Навіщо Путіну мобілізація, розмірковують аналітики

Фото: Російська поліція затримує протестувальників, які виступили проти мобілізації, Санкт-Петербург, Росія, 24 вересня 2022 року. В суботу акція протесту проти мобілізації пройшла і в Москві.

Минулого тижня російський президент Володимир Путін оголосив часткову мобілізацію в країні, а в суботу підписав зміни до Кримінального кодексу, які посилюють покарання за неявку на службу, дезертирство, мародерство, тощо.

В Росії відбулись протести проти мобілізації, на кордонах на виїзд з країни вилаштувались черги, а авіаквитки з Росії швидко розкуповували. Цього тижня протести відбулись в Дагестані, Бурятії, на тлі повідомлень про те, що російська влада найбільш активно мобілізує національні меншини. В суботу протести проти мобілізації відбулись в Санкт-Петербурзі та Москві.

Український президент Володимир Зеленський звернувся до росіян: "Ми бачимо, що люди в Дагестані, в Бурятії, в інших національних республіках і областях Росії розуміють, що їх просто кинули. Кинули на смерть", - заявив він. У вечірньому відеозверненні 23 вересня Зеленський закликав мешканців окупованих територій України ховатись від мобілізації, саботувати її і за першої нагоди - переходити на українські позиції.

Своїм рішенням про мобілізацію Путін показав, що він не збирається відступати у війні проти України, говорить професор британського Kings College Сем Грін в інтерв'ю New Yorker.

Успішний контрнаступ в Україні у минулі тижні викликав невдоволення серед оглядачів в Росії, але це не був протест проти війни, вказує Грін, а, скоріше, оглядачі хотіли б щоб Росія билася більше. "Путін відчув, що він має відповісти на це. Йому потрібна прихильність цих людей", - вказує Грін.

Він, однак, заявляє, що здобувши прихильність тих, хто хотів би бачити більш активні бойові дії Росії, Путін ризикує створити опозиційних рух, особливо серед молоді, яка раніше утримувалась від критики війни.

Путін сподівається, що мобілізація, яка має залучити 300 000 людей до лав російських збройних сил, вплине на ситуацію на фронті, кажуть аналітики.

Російське військо в розпачі намагається кинути більше людей, що пройшли мінімальне тренування, на фронт, вважає Майкл Кофман, аналітик Центру воєнно-морського аналізу США.

Як видається, початково мобілізовані пройдуть два тижні навчань, твітує Майкл Кофман, посилаючись на різні джерела. Він вважає, цей час "надзвичайно коротким, особливо з огляду на те, що процес фактично більше схожий на поступову загальну мобілізацію. Це вказує на відчайдушні спроби російського війська стабілізувати лінію, кидаючи людей на фронт".

В здатності Росії швидко навчити 300 000 мобілізованих сумнівається колишній командувач сил НАТО Марк Гертлінг. Він ділиться своїми враженнями від двох візитів на базові тренування солдатів в Росії.

"Це було жахливо, - твітує Гертлінг. - Ознайомлення, а не кваліфіковане навчання з рушницями, початкова перша допомога, дуже мало симуляціх із збереження ресурсів і ... найбільш важливо... жахливе керівництво "сержантів навчання".

Згідно з оцінками Пентагону, оголошена Кремлем мобілізація може вирішити проблеми Росії з нестачею особового складу, але не усуває проблеми, які стали вагомою причиною поразки російських сил під Києвом а також неспроможності Росії досягнути прогресу на Донбасі, вважають в Пентагоні.

"Невідомо, чи це може значно вплинути на питання командування та контролю, логістики, поставок і, що важливо, бойового духу, з якими, як ми бачили, російські сили зіткнулись в Україні", - заявив речник Пентагону Пет Райдер під час брифінгу в четвер.

Райдер додав: "Якщо є значні виклики, а стратегічні системні питання, які роблять великі збройні сили боєздатними, не вирішено, то ніщо не вказує, що ситуація покращиться, якщо до рівняння додати більше змінних".

Більше

Відео - найголовніше

Голос Америки в Ізюмі. Відео
please wait

No media source currently available

0:00 0:01:38 0:00
XS
SM
MD
LG