Спостерігаючи за російськими бомбардуваннями України, британці пригадують «Бліц» - масовані бомбардування Лондона та багатьох інших британських міст німецькою авіацією під час Другої Світової війни.
Один з заголовків британського журналу Spectator 15 листопада проголошував: «Третя хвиля російських бліц-обстрілів почалася в Україні».
Бліц був першою в світі справді серйозною спробою змусити країну капітулювати, бомбардуючи цивільних, щоб зламати моральний дух країни.Ендрю Марр
Гітлерівська Німеччина здійснювала величезні авіарейди на промислові об’єкти, а також бомбардувала міста, щоб зламати волю британців до спротиву.
Подібно до того як у Харкові та Києві багато людей переховувалися від бомбардувань в метро, так само і лондонці ночували на платформах підземних станцій.
«Бліц» почався 1940 року після поразки Франції, коли Велика Британія залишилася єдиною країною, яка воювала проти нацистської Німеччини і зокрема здійснювала нічні авіарейди на Берлін.
Москва в той час була фактично на стороні Берліна після того, як Радянський Союз влітку 1939 року підписав договір про ненапад з Німеччиною, і Сталін домовився з Гітлером про окупацію Польщі та країн Балтії згідно з таємними положеннями так званого «Пакту Молотова-Ріббентропа».
Німецьке командування вирішило застосувати свої повітряні сили, щоб знищити британську авіацію та протиповітряну оборону і відкрити шлях для планованого вторгнення й окупації.
Британія виявилася добре підготовленою до боїв у небі, але британські міста зазнали страхітливих втрат і руйнувань.
Енциклопедія «Британіка» нагадує, що перша хвиля бомбардувань, які британці назвали «Бліц» (від німецького слова blitzkrieg - блискавична війна) відбулася 7 вересня 1940 року, коли понад 300 німецьких бомбардувальників і понад 600 винищувачів упродовж двох годин бомбардували Лондон.
Внаслідок цього одного авіарейду загинули 430 людей і 1600 зазнали важких поранень і, починаючи з тієї вересневої «Чорної суботи», Лондон зазнавав бомбардувань 57 ночей поспіль.
Автор популярних книг про британську історію журналіст Ендрю Мар наполягає, що насправді треба говорити про низку «Блітців» і пам’ятати про великі жертви й руйнування не лише Лондона, а й інших британських міст «спочатку 1940-41 року літаками, а потім 1944 року також летючими бомбами і ракетами».
«Майже кожне промислове місто і багато маленьких міст зазнали бомбардувань… До сьогодні центральні вулиці і міські квартали зберігають ознаки того, що сталося», - пише він в книзі «Творення сучасної Британії».
Ендрю Марр вказує, що страхітливі бомбардування у Європі були і до того, згадуючи наприклад іспанську Ґерніку та Роттердам в Нідерландах.
Але він наголошує, що бомбардування Британії «було першою в світі справді серйозною спробою змусити країну капітулювати, бомбардуючи цивільних, щоб зламати моральний дух країни».
В перші місяці німецьких бомбардувань загинули 43 000 цивільних британців, а загальна кількість цивільних жертв бомбардувань перевищує 60 тисяч.
Лише в Лондоні дах над головою внаслідок руйнувань вже в перші тижні втратив кожен шостий мешканець.
Цивільні ніде не вимагали капітуляції
Зараз, з відстані 82 років, британські джерела сходяться на тому, що з військової точки зору німецькі бомбардування британських міст не принесли результату, якого очевидно сподівалися в Берліні.
Авіарейди й обстріли не змогли змусити Британію до капітуляції, і плани німецького вторгнення на британські острови були відкладені.
Вони трусилися від страхітливих величезних вибухів. Але вони не вимагали компромісу, а тим більше капітуляції.Тім Лакгарст
Професор Даремського університету Тім Лакгарст, нагадуючи «уроки Блітцу», припускає, що бомбардування Росією українських міст також може мати протилежні для Москви результати.
Він нагадує, що на початку Другої Світової війни лише близька до Кремля Комуністична партія Великої Британії підтримувала пакт Сталіна з Гітлером і «вважала своїм завданням переконати британський робітничий клас у марності спротиву».
«На сторінках (комуністичної) газети Daily Worker поширювалися погляди, що брак бомбосховищ у бідних районах був наслідком цілеспрямованої упередженості проти робітничого класу», - нагадує історик кампанію комуністів за так званий «мир для народу».
Тім Лакгарст вважає, що подальший перебіг війни дав зрозуміти, що вплив німецьких бомбардувань мав такий самий вплив на моральний дух британського населення, яким був вплив британських авіарейдів на німецьке.
Різниця виявилася в тому, зауважує він, що зрештою в Другій Світовій війні від бомбардувань антигітлерівськими союзниками в Німеччині загинули до 600 000 німецьких цивільних.
«Як і британці на початку війни, згодом німці виходили зі своїх бомбосховищ шоковані і виснажені. Вони трусилися від страхітливих величезних вибухів. Але вони не вимагали компромісу, а тим більше капітуляції», - підкреслює історик.
Він подає також приклад американських масованих бомбардувань у В'єтнамі, які не похитнули готовність Північного В’єтнаму воювати і далі.
«Суровікін (російський командувач), якого також знають як «різника Сирії» постав перед подібною дилемою в Україні. Він має вирішити, чи звіряче бомбардування цивільних об'єктів справді допомагає меті Росії. Більш ймовірно, що це лише зміцнить вже і зараз палке бажання України чинити спротив», - вважає Тім Лакгарст.
Британський історик доходить висновку, що «війни не виграють самими лише бомбардуваннями. Для успіху агресор повинен взяти території. Зима для України буде важка, але якщо російські бомбардування не супроводжуватимуться активними діями на суходолі, то стратегія Суровікіна більше пояснюватиметься розпачем, а не стратегічною метою».
Дивіться також:
Форум