Там, де існує хоча б невелике поселення українців у США чи Канаді, майже обов’язково існує кредитна спілка. Саме завдяки підтримці цих фінансових установ українська громада Північної Америки змогла стати на ноги і створити безліч організацій та установ. Перші українські кредитівки з’явились в Західній Україні ще на початку двадцятого століття. Досвід кредитних спілок вимушені покинути батьківщину українці перенесли зi собою за кордони. Одна iз багатьох десяткiв таких установ працює в українськiй громадi Клівленду, штат Огайо.
Мешканці Парми, що бiля Клiвленду, Ольга та Володимир Чепаки свою хату купили, взявши позичку у Федеральній Кредитовій Кооперативі Клівленду. Коли йшли до кредитної спілки, керувались не лише споконвічним «свій до свого по своє», а й вигідними умовами, говорить пан Володимир:
«Умови, я порівнював з багатьма банками, [тут] або однакові або кращі. Я ніколи не зауважував, щоб кредитівка давала чи вищі проценти чи якісь гірші умови. Я вважаю, що дуже добрі умови».
Родина Чепаків належить до новоприбулих іммігрантів. Саме вони разом з тисячами інших українців, що почали прибувати до США з кінця вісімдесятих років, оживили роботу кредитівок. Новоприбулі не лише відкривають рахунки, але і працюють у кредитівках. Як розповідає Орест Ліщинецький -- менеджер клівлендської кредитної спілки, новоприбулих притягує не лише можливість спілкування українською мовою, але і відмінне від американських банків ставлення до проблем іммігрантів:
«Як людина прийде до нас до кредитівки, то ми вже розуміємо, [в якому] станi вони приїхали. Певно, людина приїжджає до Америки і майже нічого не має в кишені. Ми розуміємо, що щоб мати роботи, треба авто доїхати до роботи. І ми справді пробуємо працювати з нашими людьми, щоб вони мали шанс купити авто, купити хату».
Концепція кредитівок проста – група людей складає певну суму грошей і, відповідно, кожний стає членом та власником кредитної спілки. З цієї суми кредитівка надає своїм членам позички під значно нижчий відсоток ніж комерційні банки. Деталi роботи спiльки пояснює Богдан Чепак -- голова ради директорів клівлендської кредитної кооперативи «Самопомiч»:
«Наш прибуток йде як дивіденди чи процент членам, які тут мають свої ощадності. А частина іде в резерву як безпека, гарантія, що наша кредитівка може пережити турбулентні хвилі».
Батько Богдана Чепака був одним з основополижників руху кредитівок на Галичині та у Сполучених Штатах. Сам пан Богдан уже багато років очолює раду директорів клівлендської кредитної кооперативи Самопомiч.
Кредитівки - неприбуткові організації. Пан Чепак розповiдає, що вiн та інші члени ради директорів працюють без винагороди:
«Одинокі, що є платні, то є наші касири, провідник, який денно провадить, та його заступник. Дирекція не є плачена. То є на добровільній базі. І ми дивимося, ми дбаємо про інтерес нашої громади, наших членів, а не для того, щоб їх визискати, а для того щоб їм помогти».
Кредитні ставки у США регулюються федеральним резервним управлінням – себто центральним банком -- у Вашингтоні, який встановлює основну кредитну ставку. Комерційні банки додають від себе відсоток аби отримати прибуток. Кредитівки ж намагаються утримати свою ставку на низькому рівні аби відповідати своїй місії - допомагати громаді. Як говорить менеджер клiвлендської «Самопомочi» Орест Лiщинецький, це робиться за рахунок мінімізації органiзацiйних витрат.
Кредитні ставки постійно міняються. Однак клівлендська кредитівка в середньому позичку на тридцять років на купівлю житла зараз надає під 6,25 відсотків. Це нижче від комерційних банків, і за тридцять років позичальник зекономить кілька десятків тисяч доларів залежно від розміру суми позичених грошей.
У свою чергу дивіденди на вкладення у кредитівку теж вищі від звичайних банків. Кожний рахунок у кредитній спілці застрахований на сто тисяч доларів федеральним урядом США.
Втiм економія на видатках не означає гірший сервіс. У кредитівці все відповідає сучасним вимогам, каже голова ради директорiв «Самопомочi» Богдан Чепак:
«Кожне місце комп’ютеризовано так, що всі процеси, які відбуваються автоматично, йдуть на комп’ютер, іде тоді до головного диску, і всі заміни, грошові заміни, позики і все, є автоматично занотовані».
Загалом у Сполучених Штатах сімнадцять українських кредитівок, які мають приблизно вісімдесят відділень, розкиданих по місцях компактного проживання українців. Їх загальний статутний фонд на кінець 2004 року складав майже два мільярди доларів.
Кредитівки є фінансовою кров’ю української громади. Лише у 2004 роцi кредитні спілки пожертвували п’ять мільйонів доларів на потреби громади. Для прикладу клівлендська кооператива нещодавно виділила 50 тисяч на побудову нового приміщення українського музею міста.
