Спеціальні потреби

I українці були свiдками урагану Катрiна


Серед свідків урагану Катріна, який рік тому пронісся над південними штатами були й українські громадяни. Юліана Пономаренко навчалася в одній з шкіл Луїзіани. З нами вона подiлилася своїми спогадами.

Вінницька гімназистка Юліана Пономаренко потрапила в Луїзіану за тиждень до урагану. Вона приїхала до Богалуз, невеликого містечка неподалік Нового Орлеану, за програмою обміну для школярів ФЛЕКС. Юліану поселили в родину місцевих підприємців мексиканського походження. Вже з вересня вона готувалася піти до місцевої школи. Але, як згадує вона, звістка про ураган, який насувається на Луізіану зламала всі плани:

«Ходили чутки у школі, що прийде якийсь ураган. Але думали, що буде як попереднього року – дощик піде і все минеться. Але воно не минулося. Ураган почався у понеділок. А у неділю вже передавали по телебаченню, по всiх каналах – якщо ви хочете, ви можете поїхати. Або залишитися – це ваш вибір. Звісно, якщо у вас будинок дерев`яний, то краще поїхати. Родина, в якій я жила виришила поїхати. На нашій вулиці 5-6 сімей поїхало».

Родина, в якій жила Юліана мала родичів у сусідньому штаті – Техасі. І вирішила на час урагану пожити там. Але навіть виїхати з міста було не просто:

«Люди були дуже налякані і почалася паніка. Було дуже важко проїхати від нашого міста до Техасу. Взагалі туди їхати п`ять годин, але ми через затори на дорогах їхали півтора дні».

Юліана пригадує, що тікаючи від урагану, їм довелося заночувати в дорозі. Рятувальники вже встигли обладнати для біженців спеціальні центри:

Я так пам`ятаю, що майже ніхто не спав. Там було дуже багато людей. Це була дуже велика будівля. Але нам вистачило місця тільки на підлозі. Це був якийсь актовий зал, але з нього забрали всі стільці. Там повісили великий телевізор і ми дивилися, як ця Катріна просувалася».

Після тижня проведеного у Техасі родина вирішила повернутися додому, продовжує Юліана:

«Коли ми їхали цією дорогою додому, ми були у шоці. Були такі місця, де не можна було проїхати машиною. Дуже багато було дерев повалених. І дуже багато було шматків будинків, машини перевернуті. З нашим будинком майже все було нормально. Лише трохи дах пошкоджений. Але ми переночували там лише одну ніч. Було просто неможливо спати – ми злякалися, бо були випадки мародерства. У наших сусідів одну людину вбили. Хтось хотів прокрастися в будинок і вкрасти якісь речі».

Найбільше Юліана переживала за батьків, які залишилися в Україні. Адже через відсутність зв`язку вона довго не могла сказати їм, що перебуває у безпеці:

«Я з ними не підтримувала зв`язок майже тиждень. Вони звичайно були в шоці, бо в нас по телебаченні все це показували. Всі ці жахи, які були в Новому Орлеані. І вони думали, що те ж саме в моєму місті».

Родина, в якій жила Юліана, вирішила залишити будинок і на місяць виїхала на захід, до Каліфорнії. Але відбудова зруйнованих будинків, відновлення електро та водопостачання тривало місяці.

«Взагалі це було страхіття. Якщо говорити про узбережжя, там взагалі нічого не залишилося. Або якісь палки, або шматок фіртки. І ти розумієш, що це раніше був будинок. А зараз там нічого немає. В мене навіть декілька фотографій залишилося».

Втім найсильніші враження на Юліану справив навіть не сам ураган, а та завзятість, з якою люди відбудовували своє місто:

«Мене вразило, як люди швидко згуртовуються, і як вони швидко можуть все відновити. Мені розповідали друзі в школі, що вони збиралися цілими вулицями і все це ходили і чистили, як вони ділилися їжою і водою. Це було щось надзвичайне!».

Юліана Пономаренко повернулася в Україну в травні. Каже, на час її від`їзду, життя в містечку Богалуза повністю нормалізувалося. Про найбільший в історії Сполучених Штатів ураган залишилися лише спогади.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG