У США розроблено революційний метод використання клітин пацієнтів для вирощення кров’яних судин. Медична громада Америки сподівається, що успіх клінічних випробувань кров’яних судин, вперше отриманих з повністю біологічно створених тканин, ще на один крок наблизить їх до можливості створювати судини для пацієнтів з проблемами циркуляції крові.
Всюди у світі ниркові захворювання стають дедалі частішими. Пацієнтам іноді доводиться витрачати до п’ятнадцяти годин на тиждень, будучи підключеними до апаратів для діалізу для очищення крові від шлаків.
За офіційними даними, до двадцяти шести мільйонів людей мають хронічні ниркові захворювання. Смертельні випадки, спричинені цими захворюваннями, за останні 20 років подвоїлись, а Всесвітня організація охорони здоров’я остерігає, що кількість людей, що страждають від ниркової недостатності, збільшується разом із зростом хворих на діабет.
Для проведення діалізу пацієнту вставляють порожні трубки у вену на руці. Процедура проводиться тричі на тиждень. Але від неодноразових проколів вени псуються, і знаходити здорові вени з часом стає все важче.
На цьому етапі пацієнту імплантують синтетичні вени, але метод має власні проблеми – такі, як інфекції і запалення. Саме ці проблеми змусили науковців каліфорнійської компанії «Ситографт» шукати кращої розв’язки проблеми. Один можливий виход – імплантувати в руку пацієнта штучно вирощену кровоносну судину.
Перед імплантацією вирощена судина інтенсивно перевіряється на витримку артеріального тиску, який в 20 разів більший, ніж у периферійних судинах.
Ось як це відбувається: лікарі беруть зразки шкіри і судин з руки пацієнта. Вводиться речовина, що виділяє дві основні категорії клітин, які для вирощення міцних судин використовують науковці – клітини судинного ендотелію та клітини підшкірно-жирового шару шкіри. Адже саме ці клітини містять найбільше таких білків, як еластин та колаген, які відповідають за форму та структуру тканини. Результат – тканина, яку можна скрутити у судину довжиною в 15-20 сантиметрів, готова для імплантації.
Говорить президент і виконавчий директор компанії «Ситографт» Тод Макаллістер:
«Революційність цього методу у тому, що ми створюємо штучну судину виключно з клітин пацієнта. Без використання синтетичних матеріалів. Стіни судини є міцними. Вони можуть служити пацієнтові довгий час, а сама процедура імплантації не є важкою для пацієнта».
Втім все це недешево і досить повільно. Щоби виростити таку судину, потрібно не менше дев’яти місяців коштом у 15-20 тисяч доларів.
Для порівняння - штучна трубка для сполучення пацієнта з апаратом для діалізу коштує 3 тисячі.
Але Тод Мaкaлістер наголошує, що арифметична різниця цін не віддзеркалює повної картини, оскільки пацієнти з штучними трубками повинні проходити в середньому на три операції більше через інфекції. Відтак загальний кошт всіх процедур може легко перевищити ціну на вирощені судини.
В клінічних випробуваннях, до яких було залучено десять людей з нирковою недостатністю, вирощені судини не прижилися у трьох пацієнтів, що вважається стандартним результатом. Один пацієнт вийшов з програми, а ще один помер від непов’язаних з випробуваннями причин.
У решти - п’яти пацієнтів – судини функціонували від шести до двадцяти місяців після імплантації.
Макаллістер та його колеги тепер планують випробувати вирощені судини на пацієнтах, які мають проблеми з серцем, циркуляцією у ногах. Вони сподіваються, що завдяки їх винаходу можна буде уникнути ампутацій у хворих на діабет, а у хворих на серце - використовувати ці судини у випадках непрохідності судин чи артерій.
Як вказує Макаллістер, щороку при операціях серцевого шунтування виявляється, що близько десяти відсотків пацієнтів взагалі не мають здорових судин. Крім того, на кожних п’ять шунтувань одне робиться повторно, збільшуючи небезпеку того, що всі функціонуючі судини пацієнта вже використані.
Працівники «Ситографта» також переконані, що з часом зможуть допомогти і дітям з вродженими серцевими дефектами. Таким дітям робляться повторні операції, оскільки імплантовані апарати необхідно постійно збільшувати.
Доказів того, що вирощені у пробірці судини працюватимуть стовідсотково, ще немає. «Ситографт» розпочав випробування на безпеку у чотирьох країнах за участю двохсот пацієнтів. За два роки планується почати подібні випробування для лікування серцевих хвороб.
