Спеціальні потреби

Міграційна ситуація в Україні - 2004-06-25


Київ – 24 червня. Сім мільйонів українських заробітчан працюють за кордоном. Тридцять відсотків населення готове емігрувати з України. Цифри, названі Уповноваженою з прав людини Верховної Ради Ніною Карпачовою та нещодавно оприлюднені дані соціологічних опитувань шокували багатьох, спричинивши дискусію. Одні експерти доводять, що реальність ще катастрофічніша, інші заперечують, говорячи, що насправді не все так погано у нашому домі.

Провідний науковий співробітник Інституту соціології Академії наук України Ірина Прибиткова наполягає: 7 мільйонів українських заробітчан за кордоном – це перебільшення. Від сили їх, каже пані професор, 2-3 мільйони. Адже недавно у Португалії та Італії відбулась легалізація іммігрантів: з’ясувалося, що українських громадян у кожній із тих країн не більше ста п’ятдесяти – двохсот тисяч. Щодо тридцяти відсотків українців, які згідно з результатми опитуваннь, ладні їхати працювати за кордон, то Ірина Прибиткова також має сумніви: за її словами, психологічний стан готовності ще не означає реалізованого рішення про переїзд. Так, дані Інституту соціології Академії наук свідчать, що лише 12% українців мають досвід роботи за кордоном; і лише 6% планують їхати працювати за кордон цього року. Причому для тих, хто шукає заробітку за кордоном, це не обов’язково останній крок відчаю.

«Їдуть за кордон працювати не самі бідні люди. Самі бідні залишаються в Україні, і це маргінальні прошарки, які взагалі якби й хотіли, не можуть поїхати ніде. Це вже літні люди, це дуже бідні люди, це безробітні і люди, які відчаялися знайти роботу в Україні... ... Найвища зайнятість серед тих людей, які збираються їхати працювати за кордон. 58% тих, хто збирається їхати за кордон на заробітчанство, мають роботу тут», - стверджує професор Прибиткова.

Падає, за даними академічного Інституту соціології, трудова еміграція в Росію. Ще три роки тому міграційні втрати України на російському напрямку становили 43 тисячі людей, два роки тому – 34 тисячі, рік тому – 23 тисячі.

Прямо протилежні цим оптимістичним даним висновки іншого експерта, стаття якого надрукована поряд у спецвипуску журналу “Еміграція. Міграція. Імміграція”. Політолог Євген Жеребецький вбачає демографічний підтекст у московському проекті Єдиного економічного простору. На його думку, одне із таємних завдань ЄЕП, яке ніде і ніколи не афішувалось, це стимулювати міграційні потоки з України на вимираючі землі Росії, зокрема на суміжні з Китаєм далекосхідні території. Обгрунтовуючи свою тезу, він наводить цитату з статті керівника Російського центру демографії та екології людини Вишневського: “Пріоритетне завдання Росії сьогодні – “вибрати” всі привабливі людські ресурси зі слов’янських республік колишного СРСР”.

«Механізм простий, як двері. Піднімається ціна на бензин до 7 гривень за літр, піднімається вартість газу до 130 доларів за 1000 кубів і забувають одночасно завезти ядерні твели на атомні електростанції. Відповідно, через півроку повний колапс економіки, все зупиняється… Якщо все зупиняється, чоловік не має роботи; що він робить – їде за кордон працювати. Оскільки західний кордон Ширак з Шрьодером завбачливо перекрили – куди підуть люди? Підуть в російські посольства, де на них будуть чекати безплатні білети», - прогнозує Євген Жеребецький.

Дискусії експертів підігріває брак надійних цифр стосовно міграційної ситуації в Україні. Так само як і державної міграційної політики, яку ще тільки належить виробити. Єдине, на чому сходяться в думках і оптимісти, і песимісти, що найкращий спосіб припинити масовий “вихід” українців з України – це підняти економіку до такого рівня, щоб нікому не було цікаво виїжджати. І щоб заробити на достойне життя кожен міг вдома, в Україні.

Вишиванки захоплюють світ. Інтерактивна мапа

XS
SM
MD
LG